Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.08.2018 року у справі №686/19338/17

Постанова

Іменем України

18 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 686/19338/17

провадження № 61-41147св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І.(суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - виконавчий комітет Хмельницької міської ради,

треті особи: ОСОБА_5, Другий відділ Державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, служба у справах дітей Хмельницької міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 березня 2018 року у складі судді: Мороз В. О., та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 21 червня 2018 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Спірідонової Т. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до виконавчого комітету Хмельницької міської ради, треті особи: ОСОБА_5, Другий відділ державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, служба у справах дітей Хмельницької міської ради про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити дії.

Позовна заява обґрунтована тим, що в провадженні старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області перебуває виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 боргу за договором позики від 04 липня 2015 року у сумі 250 000,00 грн, процентів за користування коштами в сумі 65 156,05 грн та 3% річних у сумі 8 568,49 грн. За період виконавчого провадження борг ОСОБА_5 не погашено. У зв'язку з чим виникла необхідність звернути стягнення на нерухоме майно боржника. У власності боржника ОСОБА_5 перебуває квартира за адресою: АДРЕСА_1, за рахунок реалізації якої можливо виконати рішення суду.

Позивач вказував, що у квартирі, яка підлягає реалізації зареєстрована малолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. 17 травня 2017 року державний виконавець з запитом звернувся до органу опіки і піклування для отримання дозволу на реалізацію в примусовому порядку вказаної квартири, однак листом від 24 травня 2017 року виконавчим комітетом Хмельницької міської ради було відмовлено у наданні дозволу на вчинення вищевказаного правочину, оскільки у разі реалізації квартири АДРЕСА_1, право користування якою має малолітня ОСОБА_6 порушуються житлові та майнові права дитини.

Позивач вважав, що такий висновок є неправомірним, оскільки орган опіки та піклування при винесенні рішення щодо надання дозволу на вчинення правочину щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, мав з'ясувати наявність (відсутність) обставин, що можуть бути підставою для відмови у наданні такого дозволу. Проте, в процесі такої перевірки орган опіки та піклування не врахував той факт, що малолітня ОСОБА_6 проживає разом із своїми батьками за іншою адресою, а у квартирі АДРЕСА_1, тільки зареєстрована. Батьки ОСОБА_6 забезпечені житлом, окрім квартир АДРЕСА_1, а тому, права дитини жодним чином порушено не буде.

ОСОБА_4 просив:

визнати незаконним рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 24 травня 2017 року щодо відмови у наданні дозволу на реалізацію квартири за адресою АДРЕСА_1;

зобов'язати виконавчий комітет Хмельницької міської ради надати дозвіл на реалізацію квартири за адресою АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що малолітня дитина дійсно зареєстрована в спірній квартирі, у дитини відсутнє будь-яке інше нерухоме майно, яке належить їй на праві власності, усіх необхідних документів передбачених пунктом 66 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, відповідачу не надано, а тому така відмова є законною, а підстав для зобов'язання надати дозвіл на реалізацію спірної квартири судом не встановлено.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою апеляційного суду Хмельницької області від 21 червня 2018 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено з інших підстав.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення колегіального органу, а саме виконавчого комітету Хмельницької міської ради, щодо відмови у наданні дозволу на реалізацію спірної квартири в порядку передбаченому пунктом 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, не приймалося та не оформлялося, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Аргументи учасників справи

У серпні 2018 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 21 червня 2018 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд не взяв до уваги частину другу статті 55 Конституції України. У відповіді відповідача від 24 травня 2017 року органом державної влади вирішено питання про надання дозволу на вчинення правочину по суті, надано відмову у наданні такого дозволу. Відповідач порушив порядок, передбачений пунктом 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 та прийняв незаконне рішення. Служба у справах дітей не з'ясувала в повній мірі наявності (відсутності) обставин, що можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини, подання виконавчому комітету Хмельницької міської ради не здійснювала, виконавчий комітет Хмельницької міської ради рішення в передбаченому пунктом 67 Порядку не приймав.

У жовтні 2018 року виконавчий комітет Хмельницької міської ради подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення. Відзив мотивований тим, що для прийняття рішення виконавчим комітетом Хмельницької міської ради необхідно надати перелік документів, передбачений пунктом 66 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866. Служба у справах дітей Хмельницької міської ради не вносила на розгляд виконавчого комітету Хмельницької міської ради рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу державному виконавцю на реалізацію майна. Документ, виданий виконавчим комітетом Хмельницької міської ради від 24 травня 2017 року є відповіддю державному виконавцю на його запит від 17 травня 2017 року за № 16228 та не може визнаватись рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради про відмову у наданні дозволу державному виконавцю на реалізацію арештованого нерухомого майна.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Апеляційний суд встановив, що 17 травня 2017 року до виконавчого комітету Хмельницької міської ради звернувся державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області з запитом щодо надання дозволу на реалізацію квартири АДРЕСА_1, право користування якою має малолітня ОСОБА_6, 2014 року народження, у зв'язку із виконавчим провадженням про стягнення боргу на користь ОСОБА_4

На запит державного виконавця, листом від 24 травня 2017 року за підписом заступника міського голови, виконавчий комітет Хмельницької міської ради надав відповідь, що реалізація спірної квартири право користування якою має малолітня ОСОБА_6, 2004 року народження, порушує житлові та майнові права дитини, тому орган опіки та піклування Хмельницької міської ради не може надати дозвіл на вчинення правочину.

Згідно з частиною 4 статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

У пункті 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 передбачено, що дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у м. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у пункті 66 цього Порядку. Служба у справах дітей розглядає протягом 10 робочих днів подані документи та з'ясовує наявність (відсутність) обставин, що можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини. Рішення районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади про надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини або відмову у його наданні може бути оскаржено до суду.

Встановивши, що рішення колегіального органу, а саме виконавчого комітету Хмельницької міської ради, щодо відмови у наданні дозволу на реалізацію спірної квартири в порядку передбаченому пунктом 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, не приймалося та не оформлялося, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.

Аргумент касаційної скарги про те, що у листі відповідача від 24 травня 2017 року вирішено питання про надання дозволу на вчинення правочину по суті та надано відмову у наданні такого дозволу є необґрунтованим, та спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанову апеляційного суду ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржену постанову апеляційного суду без змін, а судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Хмельницької області від 21 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н.О. Антоненко

В.І. Журавель