Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.08.2018 року у справі №484/2388/17

Постанова

Іменем України

18 квітня 2019 року

м. Київ

справа №484/2388/17

провадження №61-41894св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Геліос Л»,

відповідач - Софіївська сільська рада Первомайського району Миколаївської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Миколаївської області від 03 липня 2018 року у складі суддів Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Кушнірова Т. Б.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом

ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос Л» (далі - ТОВ «Геліос Л»), Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (далі - Софіївська сільська рада), в якому просила скасувати рішення Софіївської сільської ради від 08 червня 2017 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2155 га, за адресою: АДРЕСА_1».

Позов мотивовано тим, що 06 вересня 2016 року позивач звернулася із заявою до Софіївської сільської ради про надання їй безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтованою площею 0,12 га для ведення садівництва. На графічному матеріалі зазначила її бажане місце розташування в с. Бандурка, Первомайського району, Миколаївської області між земельними ділянками користувачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яке погоджено виконуючим обов'язки голови та землевпорядником сільської ради.

04 квітня 2017 року рішенням Софіївської сільської ради № 4 позивачу надано дозвіл на складання проекту землеустрою на земельну ділянку за вказаним у заяві місцем розташування.

Під час складання проекту землеустрою землевпорядною організацією виявлено, що на зазначену земельну ділянку землевпорядною організацією «Геліос-Л» за замовленням ОСОБА_5 виготовлено проект землеустрою, що не відповідає зазначеному місцю розташування земельної ділянки, вказаному останньою на графічному матеріалі.

ОСОБА_5 здійснила державну реєстрацію земельної ділянки у державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номеру.

Рішенням Софіївської сільської ради 08 червня 2017 року даний проект землеустрою був затверджений, земельну ділянку за адресою

АДРЕСА_1 передано у власність ОСОБА_5

Позивач посилалась на те, що дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку не отримувала, проект землеустрою виготовлений нею з порушенням земельного законодавства, а відтак сільська рада не мала правових підстав його затверджувати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 квітня 2018 року позов задоволено.

Скасовано рішення Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області № 2 від 08 червня 2017 року.

Стягнуто з ОСОБА_5, ТОВ «Геліос-Л», Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області на користь ОСОБА_4 по 235 грн судового збору з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач, стверджуючи, що проект землеустрою виготовлений відповідно до законодавства і не порушує прав позивача, належними та допустимими доказами не спростував доводи останньої. При прийнятті рішення Софіївська сільська рада не перевірила заяву ОСОБА_4 про допущені порушення розробником проекту землеустрою ОСОБА_5 і прийняла передчасне рішення про його затвердження.

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 03 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що втручання у право власності відповідача ОСОБА_5 відбулося у зв'язку з необґрунтованим сумнівом щодо законності набуття нею права власності на спірну земельну ділянку. Позивачем не надано доказів, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, поданий відповідачем на затвердження, не відповідає вимогам закону та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Підстав для відмови у прийнятті сільською радою оскаржуваного позивачем рішення про затвердження проекту землеустрою судом не встановлено.

Висновок суду першої інстанції про те, що сільською радою не перевірено заяву ОСОБА_4 від 13 травня 2017 року, а відтак прийнято передчасне рішення про затвердження проекту є безпідставними, оскільки прийняття такого рішення не є порушенням цивільного права даної особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї відповідного речового права щодо земельної ділянки.

Позивачем не доведено належними доказами порушення її прав або інтересів відповідачами, а тому у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, ОСОБА_4, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту ним постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що заявник, який претендує отримати у власність земельну ділянку повинен надати до клопотання графічний матеріал. Викопіювання виготовляється в масштабі, яке забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру.

Вважаючи, що ОСОБА_5 виготовила проект землеустрою не на ту земельну ділянку, на яку отримала дозвіл відповідно до наданого нею графічного матеріалу ОСОБА_4 звернулася до Софіївської сільської ради з заявою не затверджувати проект землеустрою ОСОБА_5, та звернулася до суду за захистом свого порушуваного права.

З метою доведення, що виготовлений проект землеустрою ОСОБА_5 не відповідає графічному матеріалу, який вона додавала до свого клопотання, представник позивача в суді просив витребувати у відповідача ОСОБА_5 проект землеустрою. Таке клопотання судом було задоволено, однак, відповідач ці документи не надав, що позбавило можливості перевірити відповідність виготовленого проекту, розташуванню земельної ділянки, на яку ОСОБА_5 отримала дозвіл. Без дослідження даного проекту неможливо правильно вирішити даний спір.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що детальний план території з техніко-економічними показниками об'єкта, виготовлений на замовлення відповідача ОСОБА_5, не може підмінити детального плану території населеного пункту селища Бандурка. Із змісту останнього можна було встановити місце розташування земельних ділянок, які просили надати у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_4, тому наданий ОСОБА_5 детальний план об'єкта земельної ділянки не відображає чіткого розташування спірної земельної ділянки.

Твердження відповідачів, що проект землеустрою був виготовлений відповідно до графічного матеріалу на ту земельну ділянку, на яку ОСОБА_5 отримала дозвіл належними та допустимими доказами не доведено, що не враховано апеляційним судом.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що позивачем не доведено, що проект землеустрою не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документацій із землеустрою вважаю є необґрунтованими, оскільки процедура затвердження проекту землеустрою передбачена статтею 118 ЗК України сільською радою була порушена, що підтвердила в судовому засіданні і представник Софіївської сільської ради, голова сільської ради. Проект землеустрою в сільську раду не передавався, тому перевірити, чи відповідав проект землеустрою положенням вимог законів, сільська рада не могла.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_5 заперечує проти доводів позивача та просить залишити прийняту апеляційним судом постанову без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом положень статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до вимог частин першої - третьої статті 116 ЗК Українигромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачений у статті 118 ЗК України.

Згідно з частинами шостою, сьомою зазначеної статті громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 ЗК України. Повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок закріплені у статті 186-1 ЗК України.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду). А відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Таким чином, право власності на земельну ділянку із земель державної або комунальної власності виникає у громадян з моменту державної реєстрації цих прав на підставі відповідного рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність.

Пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.

Установлено, що 02 вересня 2015 року ОСОБА_5 звернулася до Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області з заявою про надання їй земельної ділянки орієнтованою площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться у АДРЕСА_1, долучивши викопіювання з плану землекористування даного населеного пункту з запланованою земельною ділянкою для передачі. Відповідно до викопіювання, наданого до заяви, зазначила місце розташування земельної ділянки - АДРЕСА_1.

Рішенням Софіївської сільської ради від 03 вересня 2015 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства в межах території АДРЕСА_1.

На виконання цього рішення сільської ради, за замовленням ОСОБА_5, ТОВ «Геліос- Л» виготовлено проект землеустрою, який 23 березня 2017 року погоджено Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру.

На підставі заяви ОСОБА_5 від 03 квітня 2017 року у Державному земельному кадастрі 10 квітня 2017 року зареєстровано дану земельну ділянку, присвоєно кадастровий номер. Документація із землеустрою виготовлено ПП «Геліос-Л» 11 грудня 2016 року.

Таким чином, відповідно до статті 79-1 ЗК України, земельна ділянка, на яку надавався ОСОБА_5 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою є сформованою у відповідності до вимог діючого земельного законодавства.

Рішенням Софіївської сільської ради від 08 червня 2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2155 га, за адрескою: АДРЕСА_1 і передано їй у власність.

Передана у власність ОСОБА_5 земельна ділянка межує із земельною ділянкою, яка знаходиться у власності ОСОБА_9, а з інших сторін із земельними ділянками, які не надані у власність чи користування та землями загального користування.

14 червня 2017 року за ОСОБА_9 зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, посилаючись на те, що рішенням Софіївської сільської ради від 04 квітня 2016 року їй також надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,12 га в межах с. Бандурка Первомайського району Миколаївської області для індивідуального садівництва, мотивувала свої вимоги тим, що з вини ОСОБА_5 відбулась накладка земельних ділянок на державній земельно-кадастровій карті, оскільки АДРЕСА_1 знаходиться в іншому місці, ніж та земельна ділянка, яка вказана у виготовленому відповідачем проекті та поданого до сільської ради, у викопіюванні ОСОБА_5 вказувала земельну ділянку, відмінну від тієї, яка вказана в проекті, наданого на затвердження сільської ради.

Разом з тим, під час розгляду справи позивачем не доведено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, поданий відповідачем на затвердження, не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Позивачем не було подано доказів на підтвердження таких обставин і під час її звернення із заявою до Софіївської сільської ради про незатвердження проекту землеустрою ОСОБА_5

Відмовляючи у задоволенні позову про скасування рішення Софіївської сільської ради від 08 червня 2017 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2155 га, за адресою: АДРЕСА_1, і передачу цієї земельної ділянки у власність ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції правильно виходив з безпідставності позовних вимог позивача, оскільки зазначеним рішенням, на підставі якого ОСОБА_5 зареєструвала право власності на спірну земельну ділянку, не порушуються її права, оскільки вона не є ні власником, ні землекористувачем цієї земельної ділянки, а також відсутні обставини, які свідчать про наявність у неї відповідного речового права щодо цієї земельної ділянки, яка є сформованою за виготовленим на замовлення відповідача проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зареєстрованою у Державному земельному кадастрі.

Позивачем не доведено протиправність прийнятого Софіївською сільською радою 08 червня 2017 року рішення відносно надання відповідачу спірної земельної ділянки у власність. Наявність правових підстав для відмови Софіївською сільською радою у затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_5 під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено.

Надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (на підставі рішення Софіївської сільської ради від 04 квітня 2016 року), зокрема яке відбулось після надання такого дозволу ОСОБА_5 (рішення від 03 вересня 2015 року), не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування конкретно визначеної земельної ділянки. Передача сформованої земельної ділянки ОСОБА_5 за виготовленим та погодженим проектом землеустрою з дотриманням порядку і процедури передачі земельної ділянки у власність, сама по собі не свідчить про порушення цивільного права позивача за відсутності обставин, які свідчать про наявність у неї відповідного речового права щодо цієї земельної ділянки.

Позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,12 га в межах с. Бандурка Первомайського району Миколаївської області для індивідуального садівництва, бажане розташування якої зазначалось нею між земельними ділянками користувачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, тобто позивачем не доведено, що мова йде про одну і ту ж саму земельну ділянку, і як наслідок, що між сторонами взагалі наявний спір.

Згідно встановлених апеляційним судом обставин, передана ОСОБА_5 у власність земельна ділянка межує із земельною ділянкою, яка знаходиться у власності ОСОБА_9, а з інших сторін із земельними ділянками, які не надані у власність чи користування та землями загального користування.

Позивач не позбавлена права на виготовлення технічної документації, дозвіл на виготовлення якої їй наданий рішенням Софіївської сільської ради від 04 квітня 2016 року, та звернення до компетентних органів для вирішення питання щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Наведеними вище нормами та встановленими апеляційним судом обставинами спростовуються доводи відповідача, в тому числі її аргументи, викладені у касаційній скарзі, які у переважній більшості зводяться до необхідності переоцінки доказів, їх дослідження і встановлення обставин, які на її думку свідчать про порушення її прав і законних інтересів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Миколаївської області від 03 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська