Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.09.2018 року у справі №483/354/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 483/354/17

провадження № 61-42892 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - Перша Очаківська державна нотаріальна контора,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Чумаченко Наталі Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_4 , на постанову апеляційного суду Миколаївської області від 18 липня 2018 року у складі колегії суддів Темнікової В. І., Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 та просив припинити право власності ОСОБА_4 на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на зазначену частину житлового будинку з виплатою компенсації її вартості ОСОБА_4 . Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 березня 2018 року позов ОСОБА_2 залишений без розгляду на підставі пункту п`ятого частини першої статті 257 ЦПК України за його клопотанням.

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернулася в суд із зустрічним позовом, в якому просила визнати недійсними свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 16 грудня 2016 року на ім`я ОСОБА_3 на 5/6 часток у праві власності на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 та договір дарування 5/6 часток житлового будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1 від 09 лютого 2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 16 грудня 2016 року її дядько ОСОБА_3 одержав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/6 часток у праві власності на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 .

Зазначила, що свідоцтво про право на спадщину було видано ОСОБА_3 з порушеннями вимог чинного законодавства, а саме 1/6 частка у праві власності на цей будинок підлягає розподілу в рівних частках у порядку спадкування за законом після смерті її бабусі ОСОБА_5 між її спадкоємцями.

09 лютого 2017 року ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 5/6 часток у праві власності на житловий будинок.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 березня 2018 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання недійсним договору дарування задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 16 грудня 2016 року, видане Першою очаківською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 1137 на ім`я ОСОБА_3 на 5/6 часток у праві власності на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір дарування 5/6 часток у праві власності на житловий будинок господарськими спорудами АДРЕСА_1 від 09 лютого 2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Вітовського районного нотаріального округу Реуковою Н. А., зареєстрований в реєстрі за номером 73.

Суд першої інстанції виходив із того, що після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_3 успадкував та мав право розпоряджатися 3/4 частками у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . 1/6 частка у праві власності на житловий будинок не входила до спадкової маси і належала ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом після смерті батька позивача ОСОБА_7 . Зазначена 1/6 частка підлягала розподілу в порядку спадкування між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рівних частинах по 1/12 частки кожному, а тому вищезазначене свідоцтво про право на спадщину за заповітом та договір дарування підлягають визнанню недійсними.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 18 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 березня 2018 року змінено.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання недійсним договору дарування задоволено частково.

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 16 грудня 2016 року, видане Першою Очаківською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 1137, на ім`я ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , встановлено, що ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6 успадкував 3/4 часток у праві власності на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 .

Визнано частково недійсним договір дарування частки у праві власності на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 від 09 лютого 2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Вітовського районного нотаріального округу Реуковою Н. А., зареєстрований в реєстрі за номером 73, встановлено, що ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 3/4 частки у праві власності на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 .

Апеляційний суд, виходив з того, що правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини, й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину, з`ясувавши думку сторін правочину.

Свідоцтво про право на спадщину та договір дарування недійсні лише в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/12 частку у праві власності на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 та була успадкована позивачем, тому позов підлягає частковому задоволенню.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У серпні 2018 року позивач подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення апеляційного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі, зупинено дію постанови апеляційного суду Миколаївської області від 18 липня 2018 року до завершення розгляду касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2020 року дану справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення апеляційного суду як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач зазначає, що апеляційний суд вийшов за межі заявлених позовних вимог, поділивши 1/6 частку у праві власності на житловий будинок, яка належала ОСОБА_5 у рівних частках між ОСОБА_3 та позивачем, оскільки лише після оформлення спадщини після смерті ОСОБА_5 можливо встановити коло її спадкоємців та їх частки.

Вважає, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_3 успадкував після смерті батька 2/3, а не 3/4 частки у праві власності на спірний житловий будинок.

Заперечення/відзив на касаційну скаргу

Заперечення/відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що житловий будинок АДРЕСА_1 (далі - будинок) у рівних частках на праві власності належав ОСОБА_6 та його сину ОСОБА_7

08 червня 1991 року ОСОБА_6 склав заповіт, яким заповів усе майно, що належатиме йому на момент смерті, своєму синові ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_7 , який заповіту не залишив.

ОСОБА_6 фактично прийняв спадщину після смерті свого сина, оскільки на момент його смерті проживав та був зареєстрований у вказаному будинку. Із заявами про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_7 звернулися дочка спадкодавця ОСОБА_4 та його матір ОСОБА_5

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 успадкували по 1/3 частці спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_7 та складалося із 1/2 частки у праві власності на житловий будинок, тобто по 1/6 частці у праві власності на житловий будинок. ОСОБА_6 став власником 2/3 часток у праві власності на житловий будинок (1/2 + 1/6 = 2/3), а позивач ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стали власниками по 1/6 частці у праві власності на житловий будинок кожна.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, не змінивши заповіту.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся позивача ОСОБА_5 , якій належала 1/6 частка у праві власності на спірне домоволодіння.

ОСОБА_3 16 грудня 2016 року одержав свідоцтво про право на спадщину за заповітом після ОСОБА_6 , яке було видано Першою очаківською державною нотаріальною конторою на посвідчення права власності останнього на 5/6 часток у праві власності на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 .

15 березня 2017 року Першою Запорізькою державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_5 , за заявою її онуки ОСОБА_4 про прийняття спадщини у порядку представлення після померлого батька ОСОБА_7 .

Строк для прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , закінчився лише 08 травня 2017 року. Тобто, оспорюване свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я відповідача ОСОБА_3 було видано до спливу шестимісячного строку після смерті ОСОБА_5

09 лютого 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали нотаріально посвідчений договір дарування 5/6 часток у праві власності на житловий будинокз господарськими спорудами АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Оскаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, відповідно до якої воно має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано статтею 1301 ЦК України, якою передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 391/375/15 (провадження № 61-730св18), від 15 травня 2019 року у справі № 521-2464/17 (провадження № 61-48684св18), від 24 грудня 2019 року у справі № 136/1892/16 (провадження № 61-36137) зробив висновок про можливість визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину у разі, якщо буде встановлено, що спадкоємець за цим свідоцтвом не має права на спадкування частки майна, яке зазначене у свідоцтві.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили, що спір між сторонами виник щодо включення 1/6 частки у праві власності на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 , до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 грудня 2016 року на ім`я ОСОБА_3 та, відповідно, до договору дарування.

Право ОСОБА_3 на спадщину за заповітом після ОСОБА_6 не оспорюється, тому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсними у цілому свідоцтва про право на спадщину та договору дарування.

Колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про те, що апеляційний суд передчасно поділив 1/6 частку ОСОБА_5 у праві власності на житловий будинок у рівних частках між ОСОБА_3 та позивачем до збігу шестимісячного строку для прийняття спадщини після її смерті, адже не встановив коло її спадкоємців.

Таким чином 1/6 частка ОСОБА_5 у праві власності на спірний житловий будинок не належала ОСОБА_6 за його життя та не могла бути включена до спадкового майна після його смерті. ОСОБА_3 успадкував після смерті ОСОБА_6 2/3 частки у праві власності на житловий будинок (1/2 частки, яка належала ОСОБА_6 + 1/6 частки, успадкована ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_7 )

У зв`язку з вищенаведеним рішення апеляційного суду підлягає зміні у частині визначення частки у праві власності успадкованого майна ОСОБА_3 , яка у подальшому була подарована ОСОБА_2 , з 3/4 часток на 2/3 частки.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу адвоката Чумаченко Наталі Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Миколаївської області від 18 липня 2018 року змінити, зазначивши у абзацах четвертому, п`ятому резолютивної частини замість «3/4 часток» - «2/3 часток».

Поновити дію постанови апеляційного суду Миколаївської області від 18 липня 2018 року

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук