Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.07.2019 року у справі №295/15463/18

Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 295/15463/18

провадження № 61-11979св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду

м. Житомира, у складі судді Лєдньова Д. М., від 15 березня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду, у складі колегії суддів:

Талько О. Б., Григорусь Н. Й., Шевчук А. М., від 23 травня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - УПФУ) про визнання протиправними дій по нарахуванню і виплаті пенсії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він з 14 травня 1992 року перебуває на обліку в Житомирському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інвалід другої групи з числа ліквідаторів аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

Оскільки пенсійні виплати здійснювались у розмірі, меншому, ніж передбачено законодавством, з метою захисту своїх прав, він був змушений звернутись до суду й на підставі судових рішень відповідача було зобов`язано здійснити йому перерахунок основної пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 07 березня 2011 року.

Однак судове рішення не було виконане й протягом періоду з 2011 року по 2014 року пенсія нараховувалась у меншому розмірі, внаслідок чого УПФУ завдало йому майнової шкоди розмір якої складається з недоплаченої за 2011-2014 роки пенсії з урахуванням її індексації відповідно до положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», сплаченої суми 10 серпня 2017 року у розмірі 24 110 грн та компенсації у розмірі 3 % річних відповідно до положень статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», та становить 217 255, 08 грн.

Також вважав, що незаконним діями відповідача йому завдано моральну шкоду, розмір якої він оцінює в 400 000 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправними дії відповідача по нарахуванню і виплаті йому пенсії, як інваліду другої групи з числа ліквідаторів в результаті аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - АЕС), а також відшкодувати за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України завдану незаконними діями посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень матеріальну шкоду в сумі 217 255 грн та моральну шкоду в сумі 400 000 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Богунського районного суду Житомирської області від 15 березня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відшкодування шкоди завданої незаконними діями чи рішеннями органу державної влади, повинно здійснюватися за рахунок держави, а саме за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пред`явивши вимоги про стягнення грошових коштів за рахунок Державного бюджету України позивач визначив відповідачем Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, та не пред`явив вимог до відповідного державного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Крім того, внаслідок невірного нарахування пенсії позивачу ним реалізовано право на судове розв`язання спору між ним та УПФУ, внаслідок чого отримане судове рішення із визначенням порядку нарахування пенсійних виплат. Отже, вказаними судовими рішеннями порушені пенсійні права позивача були відновлені.

Шкода, завдана позивачу як фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень не підтверджена. Позивачем не надано доказів існування обставин, які вказують на незаконність рішення УПФУ при нарахуванні та виплаті пенсійних виплат після прийнятого судового рішення, яким права позивача поновлено.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 23 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 15 березня 2019 року - без змін.

Приймаючи постанову від 23 травня 2019 року, апеляційний суд виходив з того, що правовідносини, які виникають з приводу невиконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», а тому несплачена позивачу пенсія, стягнута на його користь за рішенням суду, не може вважатись майновою шкодою в розумінні статей 22, 1166 ЦК України, а є коштами, які підлягають виплаті в порядку виконання постанови адміністративного суду, відтак зазначені норми не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 не пред`явив вимоги до відповідного державного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким визнати дії УПФУ по нарахуванню і виплаті йому пенсії як інваліду другої групи з числа ліквідаторів в результаті аварії на ЧАЕС протиправними; відшкодувати за рахунок Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України матеріальну шкоду у розмірі 217 255, 08 грн та моральну шкоду у розмірі 400 000 грн, завдану незаконними діями посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира

від 15 березня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду

від 23 травня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 295/15463/18 та витребувано її матеріали з місцевого суду.

В липні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що взявши за основу позицію відповідача, який бездоказово заперечує позовні вимоги, суди дійшли помилкових висновків, ухваливши упереджені рішення.

Вирішуючи даний спір, суди проігнорували положення статті 56 Конституції України, які передбачають право особи на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що рішення Житомирського апеляційного адміністративного суд від 24 лютого 2012 року та

від 02 грудня 2013 року не виконані, а невиконання чи затягування виконання судового рішення призводить до порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Богунським районним судом м. Житомира та Житомирським апеляційним судом не було прийнято до розгляду копію відповіді УПФУ від 25 червня

2013 року та Правління ПФУ № 20030/02-02 від 22 вересня 2011 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінки тому, що в межах кримінального провадження № 12012060380000490, внесеного 12 грудня 2012 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, проводиться перевірка правомірності дій посадових осіб УПФУ.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу, однак оскільки до відзиву всупереч частини четвертій

статті 395 ЦПК України не додано докази його направлення іншим учасникам справи, суд касаційної інстанції не враховує цей відзив під час розгляду касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Житомирському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує основну й додаткову пенсію відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 14 жовтня

2011 року визнано неправомірними дії відповідача щодо невиплати

ОСОБА_1 щомісячної основної та додаткової пенсії у розмірах, менших, ніж визначено статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 07 березня 2011 року. Зобов`язано управління ПФУ в Богунському районі м. Житомира здійснити перерахунок та виплатити позивачеві щомісячну основу та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачену статтею 50 та частиною четвертою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком (основна пенсія) та 75 процентів мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія), що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, за період

із 07 березня 2011 року по 22 липня 2011 року включно, з урахуванням проведених виплат.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду

від 24 лютого 2012 року змінено постанову Богунського районного суду м. Житомира від 14 жовтня 2011 року, виключено з третього абзацу резолютивної частини слова та цифри «по 22 липня 2011 року». В іншій частині постанову залишено без змін.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 09 жовтня 2013 року, яка набрала законної сили, змінено спосіб виконання постанови Богунського районного суду м. Житомира від 14 жовтня 2011 року та ухвалено провести виконання шляхом стягнення з управління ПФУ в м. Житомирі Житомирської області на користь ОСОБА_1 18 251, 26 грн донарахованої щомісячної основної та додаткової пенсії як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи за період із 07 березня 2011 року, з урахуванням проведених виплат.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання рішення суду позивачу перераховано 24 231, 45 грн.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Таким чином, вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі залежить від характеру спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ПФУ є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів ПФУ, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом ПФУ.

Кошти ПФУ відповідно до статті 73 Закону № 1058-IV використовуються на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи ПФУ; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів ПФУ.

Відповідно до пункту 1 Положення про управління ПФУ в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління ПФУ від 22 грудня 2014 року № 28-2 управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами ПФУ. Управління ПФУ підпорядковуються ПФУ та безпосередньо відповідним головним управлінням ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління ПФУ), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів ПФУ.

Основними завданнями управління ПФУ є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; виконання інших завдань, визначених законом (пункт 3 зазначеного Положення).

Відповідно до підпунктів 7, 8 пункту 4 Положення управління ПФУ відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством.

Отже, відповідно до покладених завдань і функцій ПФУ є суб`єктом владних повноважень у сфері нарахування та виплат пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

ОСОБА_1 заявлено вимоги про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень по нарахуванню та виплаті пенсії, як інваліду другої групи з числа ліквідаторів в результаті аварії на Чорнобильській АЕС; відшкодування майнової шкоди завданої в результаті недоплати пенсії та відшкодування моральної шкоди.

Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області є суб`єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства та уповноважений здійснювати нарахування і виплату пенсії позивачу.

Тобто за вказаними позовними вимогами між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачу.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що зазначені позовні вимоги виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, а тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 750/1668/17 (провадження

№ 14-599цс18) та від 04 березня 2020 року у справі № 757/63985/16 (провадження № 14-556цс19).

Також, відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Вимога ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди пов`язана з бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, що виявляється у невиконанні судового рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 перерахованої пенсії. Саме таке розуміння позовних вимог підтверджено ОСОБА_1 у апеляційній та касаційній скаргах.

Оскільки позов ОСОБА_1 стосується неправомірної бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаної з невиконанням судового рішення, ухваленого у порядку адміністративного судочинства, позивач просив визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною, і його вимога про відшкодування моральної шкоди пов`язана з вимогою про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, така вимога також повинна розглядатися також у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 522/3454/16-ц (провадження № 14-6цс18).

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на зміст позовних вимог ОСОБА_1 , не врахували зазначені норми процесуального права та висновки Верховного Суду, які існували на час вирішення справи, і не дослідивши питання юрисдикційності спору, помилково розглянули справу по суті в порядку цивільного судочинства.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд свою ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до змісту частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Частиною першою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

За таких обставин, не обговорюючи питання правильності застосування судами норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України є підставою для їх скасування із закриттям провадження у справі.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України (в чинній редакції Кодексу) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 , що оскільки розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду, протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови він може звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 19, 255, 256, 402, 409, 414 - 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 15 березня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 травня 2019 року скасувати.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій по нарахуванню і виплаті пенсії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди -закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду та протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови він може звернутися до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович