Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 202/5584/18

провадження № 61-18857св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - акціонерне товариство «Акцент-Банк»,

представник відповідача - Омельченко Євген Володимирович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2019 року у складі судді Бєльченко Л. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк») про скасування державної реєстрації обтяження рухомого майна.

Позовна заява мотивована тим, що 12 липня 2017 року вона придбала у ОСОБА_3 автомобіль Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 , право власності на який за нею було зареєстровано 12 липня 2017 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Бажаючи продати вказаний транспортний засіб, вона 28 липня 2018 року отримала витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, наданий державним підприємством «Національні інформаційні системи» на запит Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у м. Києві,з якого дізналася, що 21 липня 2017 року на автомобіль Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 , було накладено обтяження - застава рухомого майна від 21 липня 2017 року, підставою накладення обтяження зазначено договір застави від 12 червня 2015 року № ZP00A!00000053, за яким обтяжувачем є ПАТ «А-Банк».

Вказувала, що на момент придбання транспортного засобу вказане обтяження було відсутнє, накладене лише 21 липня 2017 року, тоді як договір купівлі-продажу між сторонами укладено 12 липня 2017 року. Таким чином, на належне їй майно було безпідставно накладено приватне обтяження, чим порушено її майнові права щодо розпорядження власністю.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження автомобіля Toyota Camry, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , вид обтяження - приватне обтяження, тип обтяження: застава рухомого майна, відомості про обмеження відчуження: заборона відчуження, обтяжувач - АТ «А-Банк», дата реєстрації обтяження - 21 липня 2017 року, за № 1639066.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що у частині першій статті 27 Закону України «Про заставу» визначено, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених у законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, тому підстав для задоволення позову ОСОБА_1 немає.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що відповідно до положень статей 10, 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. Таким чином, оскільки на час придбання спірного автомобіля у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про його обтяження, то ОСОБА_1 є добросовісним набувачем автомобіля Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 , та відповідно до статті 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпоряджання своїм майном, зокрема, шляхом скасування державної реєстрації обтяження рухомого майна.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У грудні 2019 року представник АТ «А-Банк» - Омельченко Є. В. подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і не свідчать про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12 липня 2017 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_3 автомобіль Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 , право власності на який за ОСОБА_1 було зареєстровано 12 липня 2017 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

На час придбання і проведення державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності транспортний засіб не перебував у будь-якому приватному чи публічному обтяженні, у тому числі у заставі.

Маючи намір продати зазначений автомобіль, ОСОБА_1 звернулась до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві.

Однак згідно з витягом із Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 28 липня 2018 року, наданого державним підприємством «Національні інформаційні системи» на запит Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в м. Києві, 21 липня 2017 року за заявою АТ «А-Банк» було зареєстровано обтяження вказаного легкового автомобіля у виді застави, підставою накладення обтяження зазначено договір застави від 12 червня 2015 року № ZP00A!00000053, обтяжувачем є ПАТ «А-Банк».

15 травня 2015 року між АТ «А-Банк» і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, з метою забезпечення виконання зобов`язань за яким ОСОБА_3 передав в заставу банку автомобіль Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 .

Станом на 09 листопада 2018 року заборгованість за вказаним кредитним договором ОСОБА_3 не погашена та становить 29 766,73 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Так, згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Звертаючись до суду із цим позовом про усунення перешкод у користуванні автомобілем Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вказувала, що на час придбання цього транспортного засобу у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про обтяження цього майна.

Застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (стаття 572 ЦК України та стаття 1 Закону України «Про заставу»).

Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого заставою.

Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частини перша, друга статті 590 ЦК України).

Відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли в установленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави.

У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Вказаний правовий висновок висловлений у постановах Верховного Суду України: від 03 квітня 2013 року у справі № 6-7цс13, від 19 листопада 2014 року у справі № 6-168цс14 та у постановах Верховного Суду: від 10 жовтня 2019 року у справі №463/3582/17 і від 18 грудня 2019 року у справі № 619/4033/18.

З урахуванням вказаного, встановивши, що на час придбання позивачем спірного автомобіля у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про його обтяження, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки остання є добросовісним набувачем автомобіля Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 , а тому відповідно до статті 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпоряджання своїм майном.

За таких підстав, колегія суддів вважає наявними підстави для скасування

державної реєстрації обтяження, накладеного на автомобіль Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 .

Частиною першою статті 412 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи те, що під час розгляду справи судами повно встановлені обставини справи, однак суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували вищенаведені норми права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У пункті 1 частини другої статті 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

У зв`язку ухваленням судового рішення про задоволення позову, з АТ «А-Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 704,80 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмір 1 057,20 грн і судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 409,60 грн, а всього 3 171,60 грн.

Керуючись статтями 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2019 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Акцент-Банк» про скасування державної реєстрації обтяження рухомого майна задовольнити.

Виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження автомобіля Toyota Camry, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , вид обтяження - приватне обтяження, тип обтяження: застава рухомого майна, відомості про обмеження відчуження: заборона відчуження, обтяжувач - АТ «А-Банк», дата реєстрації обтяження - 21 липня 2017 року, за № 1639066.

Стягнути з акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 171,60 грн (три тисячі сто сімдесят одна гривня шістдесят копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович