Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.11.2018 року у справі №484/1862/18

Постанова

Іменем України

18 березня 2019 року

м. Київ

справа № 484/1862/18

провадження № 61-46238св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

ЖуравельВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Миколаївський обласний центр зайнятості,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_4 та Миколаївського обласного центру зайнятості на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 липня 2018 року у складі судді Медведєвої Н. А. та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонова О. В., Ямкова О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просила:

- покласти обов'язок продовжити дію трудового договору, укладеного в січні 2011 року, шляхом переведення з посади провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Первомайського міськрайонного центру зайнятості на посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Первомайської міськрайонної філії Миколаївського обласного центру зайнятості з 02 січня 2018 року;

- визнати незаконним наказ Миколаївського обласного центру зайнятості від 26 квітня 2018 року № 138-к про звільнення з посади провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Первомайського міськрайонного центру зайнятості на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та поновити її на цій посаді;

- стягнути з Миколаївського обласного центру зайнятості середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Миколаївського обласного центру зайнятості 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 21 січня 2011 року була прийнята на посаду головного спеціаліста відділу організації працевлаштування населення Первомайського міськрайонного центру зайнятості на період соціальної відпустки ОСОБА_5 У подальшому працювала провідним фахівцем з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Первомайського міськрайонного центру зайнятості.

Наказом Державної служби зайнятості від 26 жовтня 2016 року Первомайський міськрайонний центр зайнятості реорганізовано шляхом приєднання до Миколаївського обласного центру зайнятості.

20 листопада 2017 року вона була попереджена про скорочення її посади, а 26 квітня 2018 року - звільнена з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вважає своє звільнення незаконним, оскільки посаду, яку вона обіймала, не було скорочено, а замість неї на цю посаду переведено іншого працівника.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 липня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ від 26 квітня 2018 року №138-к про звільнення ОСОБА_4 з посади провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Первомайського міськрайонного центру зайнятості.

Поновлено ОСОБА_4 на посаді провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Первомайського міськрайонного центру зайнятості з 26 квітня 2018 року.

Стягнуто з Миколаївського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_4 9 875,46 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27 квітня 2017 року до 09 липня 2018 року, з якої необхідно відрахувати отриману допомогу по безробіттю за вказаний період та суми податків та інших обов'язкових платежів

Стягнуто з Миколаївського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_4 1 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Суд першої інстанції, встановивши, що посаду, яку обіймала ОСОБА_4, не було скорочено, а замість неї на цю посаду переведено іншого працівника, дійшов висновку про незаконність її звільнення, у зв'язку з чим поновив позивача на роботі та стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відмовляючи ОСОБА_4 у задоволенні вимог про покладення обов'язку продовжити дію трудового договору, суд виходив із того, що поновлення на роботі є належним і ефективним способом захисту її порушеного права. Питання переведення позивача до створеної філії належить до виключної компетенції роботодавця, а тому до прийняття роботодавцем будь-якого рішення з цього приводу, тобто після поновлення на роботі права позивача не можуть вважатись порушеними і не підлягають судовому захисту.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від19 вересня 2018 року рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 липня 2018 року змінено.

Стягнуто з Миколаївського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_4 10 241,34 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу без врахування податків та обов'язкових платежів, 352,40 грн судового збору, а також в дохід держави 1409,60 грн судового збору.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, змінив його лише в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку, оскільки місцевий суд помилився у кількості робочих днів за час вимушеного прогулу (середній заробіток розрахований за 47 робочих днів замість 48).

Аргументи учасників справи

Короткий зміст та узагальнюючі доводи осіб, які подали касаційні скарги

Миколаївський обласний центр зайнятості подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Визначати чисельність працівників і штатний розпис є правом власника або уповноваженого ним органу. Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов'язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення штату або чисельності працівників), проте не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

Крім того, позивач не довела наявність завданої їй моральної шкоди та її розмір.

ОСОБА_4 також подала касаційну скаргу на судові рішення судів попередніх інстанцій, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні її вимог про продовження дії трудового договору та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Результати розгляду спору судами в цій частині не забезпечили поновлення її порушеного права, оскільки відповідачем відмовлено їй у переведенні до Первомайської філії Миколаївського обласного центру зайнятості.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_4 подала пояснення та відзив, у якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу Миколаївського обласного центру зайнятості, скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови їй у задоволенні вимог про продовження трудового контракту, у решті рішення судів залишити без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Миколаївський обласний центр зайнятості подав відзив, у якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_4, скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 21 січня 2011 року ОСОБА_4 прийнята на посаду головного спеціаліста відділу організації працевлаштування населення Первомайського міськрайонного центру зайнятості на період соціальної відпустки ОСОБА_5

Із 20 червня 2011 року позивач переведена на вакантну посаду головного спеціаліста відділу організації працевлаштування населення Первомайського міськрайонного центру зайнятості, з 07 жовтня 2013 року - на посаду головного спеціаліста відділу взаємодії з роботодавцями, а 16 березня 2015 року - на посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями.

Наказом Державної служби зайнятості від 26 жовтня 2016 року № 194 прийнято рішення про реорганізацію базових центрів зайнятості Миколаївської області, в тому числі Первомайського міськрайонного центру шляхом приєднання до Миколаївського обласного центру зайнятості.

Наказом Миколаївського обласного центру зайнятості від 09 листопада 2017 року створені відокремлені структурні підрозділи, в тому числі й Первомайська філія та затверджено її Положення.

Наказом Миколаївського обласного центру зайнятості від 10 листопада 2017 року затверджено граничну чисельність працівників Первомайської філії та кількість штатних посад - 23,5, в тому числі у відділі взаємодії з роботодавцями - 5 посад: начальник відділу, заступник, три посади провідних фахівців з питань зайнятості.

16 листопада 2017 року заступник голови комісії з припинення юридичної особи, начальник відділу організації працевлаштування населення Гончарова П. В. звернулась до директора Миколаївського обласного центру зайнятості з листом, в якому запропонувала замість ОСОБА_4, яка, на її думку, недобросовісно виконує функціональні обов'язки, перевести до відділу організації працевлаштування провідних фахівців - бухгалтерів, оскільки планується ліквідація відділу бухгалтерського обліку.

20 листопада 2017 року ОСОБА_4 попереджено про скорочення посади провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Первомайського міськрайонного центру зайнятості та запропоновано тимчасову посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Новоодеського районного центру зайнятості на період соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника.

Наказом директора Миколаївського обласного центру зайнятості від 21 грудня 2017 року №429-к працівників Первомайського міськрайонного центру зайнятості переведено на посади Первомайської філії, зокрема, на три посади провідних фахівців з питань зайнятості у відділі взаємодії з роботодавцями переведені два працівника з аналогічного відділу Первомайського міськрайонного центру зайнятості та один працівник з відділу бухгалтерського обліку - начальник відділу-головний бухгалтер.

28 грудня 2017 року директор Миколаївського обласного центру зайнятості звернувся із поданням до профспілки Первомайського міськрайонного центру зайнятості про надання згоду на звільнення ОСОБА_4, а 10 січня 2018 року рішенням профспілкового органу відмовлено у наданні згоди на її звільнення.

У заявах від 16 лютого та 15 березня 2018 року на адресу Миколаївського обласного центру зайнятості ОСОБА_4 просила перевести її на посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Первомайської філії, на що отримала відмову з посиланням на те, що така посада їй не пропонувалась та зазначений відділ укомплектований повністю з 02 січня 2018 року.

26 квітня 2018 року ОСОБА_4 попереджено про скорочення її посади та запропоновано зайняти тимчасову посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Первомайської міськрайонної філії на період соціальної відпустки по вагітності та пологам основного працівника. Цього ж дня її попереджено про звільнення з 26 квітня 2018 року.

Наказом Миколаївського обласного центру зайнятості від 26 квітня 2018 року №138-к ОСОБА_4 звільнена з посади провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Первомайського міськрайонного центру зайнятості у зв'язку з реорганізацією та скороченням штату працівників за пунктом 1частини першої статті 40 КЗпП України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційних скаргах доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

Обґрунтовуючи підстави позову, ОСОБА_4 посилалась на те, що при її звільненні відповідачем порушені норми трудового законодавства, оскільки скорочено лише штатні посади працівників відділу бухгалтерії. При цьому, кількість штатних посад у відділі взаємодії з роботодавцями, де вона працювала, повністю збережена (не зменшена), посада, яку вона обіймала, скорочена не була.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

На підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені, встановивши, що відбулась реорганізація Первомайського міськрайонного центру зайнятості шляхом приєднання до Миколаївського обласного центру зайнятості та створення на її базі Первомайської філії, при цьому, кількість посад у відділі взаємодії з роботодавцями, де обіймала посаду позивач, після реорганізації не змінилась, посада, яку обіймала позивач наявна в новому штатному розкладі, тобто така посада скорочена не була, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованих висновків, що звільнення позивача відбулося з порушенням її трудових прав та вимог закону, що відповідно до статті 235 КЗпП України є підставою для поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу вірно визначено за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

При цьому, апеляційний суд правильно змінив стягнутий на користь позивача розмір середнього заробітку з огляду на кількість робочих днів у періоді, за який він повинен бути виплачений.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суди врахували вимоги розумності та справедливості, а також конкретні обставини справи, зокрема, істотність вимушених змін у житті позивача після незаконного звільнення та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав.

Аргументи касаційних скарг сторін є аналогічними доводам, викладеним в їх апеляційних скаргах, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявників з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

Докази та обставини, на які посилаються заявники у касаційних скаргах, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги Миколаївського обласного центру про те, що звільнення позивача з роботи відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства є безпідставними і спростовуються матеріалами справи.

Посада, яку обіймала ОСОБА_4, не була скорочена, на неї було переведено головного бухгалтера з відділу бухгалтерського обліку.

Доводи скарги ОСОБА_4 з приводу того, що суди не забезпечили поновлення її порушеного права в частині вирішення вимог про продовження дії трудового договору, оскільки відповідачем відмовлено їй у переведенні до Первомайської філії Миколаївського обласного центру зайнятості, колегія суддів відхиляє, оскільки питання переведення до новоствореної філії не є компетенцією суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційних скарг та залишення без змін рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 липня 2018 року у незміненій при перегляді апеляційним судом частині та постанови апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2018 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_4 та Миколаївського обласного центру зайнятості залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 липня 2018 року у незміненій при перегляді апеляційним судом частині та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

В.І. Крат