Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.07.2018 року у справі №206/4424/17

Постанова

Іменем України

18 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 206/4424/17

провадження № 61-38273св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року у складі судді Маштак К. С. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2018 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Максюти Ж. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про захист прав споживача і стягнення банківського вкладу,

Позовна заява мотивована тим, що 25 лютого 2015 року між ним і ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий», за умовами якого банк прийняв на депозитний рахунок кошти у розмірі 1 999,00 євро на строк до 11 березня 2015 року, зі сплатою процентів на банківський вклад у розмірі 4,5 % річних.

26 лютого 2015 року між ним і ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий», за умовами якого банк прийняв на депозитний рахунок кошти у розмірі 3 950,00 євро на строк до 12 березня 2015 року, зі сплатою процентів на банківський вклад у розмірі 4,5 % річних.

Цього ж дня, 26 лютого 2015 року, між ним і ПАТ «Дельта Банк» було укладено ще один договір банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий», за умовами якого банк прийняв на депозитний рахунок кошти у розмірі 895,00 дол. США на строк до 12 березня 2015 року, зі сплатою процентів на банківський вклад у розмірі 5,5 % річних.

Крім того, між ним і ПАТ «Дельта Банк» були підписані додаткові угоди до договорів банківського вкладу (депозиту) додаткові угоди, якими сторони погодили, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента, або готівкою через касу банку у день укладення сторонами цього договору.

25 лютого 2015 року та 26 лютого 2015 року ОСОБА_5, ОСОБА_7 і ОСОБА_6, здійснили переказ коштів зі своїх рахунків, відкритих у ПАТ «Дельта Банк», на його рахунки, відкриті відповідно до вищевказаних договорів банківського вкладу (депозиту), у розмірі 1 999,00 євро, 895 дол. США і 3 950 євро.

Постановою Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 березня 2015 року прийнято рішення № 51 про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» з 03 березня 2015 року та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В.

У березні-червні 2015 року він неодноразово звертався до ПАТ «Дельта Банк» з вимогою про виплату банківського вкладу та процентів на банківський вклад.

Листом від 14 липня 2015 ПАТ «Дельта Банк» повідомило його про те, що операції за його рахунками, відкритими у ПАТ «Дельта Банк», тимчасово обмежені на час дії тимчасової адміністрації.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ «Дельта Банк» від 15 вересня 2015 року за результатами перевірки виявлено наявність ознак нікчемності у договорах банківського вкладу (депозиту), що були укладені між ПАТ «Дельта Банк» і фізичними особами - клієнтами банку після 16 січня 2015 року.

Листом від 06 листопада 2015 року йому повідомлено, що за результатами проведеної перевірки на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, було виявлено, що договори банківського вкладу від 25 лютого 2015 року і від 26 лютого 2015 року є нікчемними відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Таким чином, інформацію щодо вищезазначених договорів не включено до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вважав, що його права порушені, оскільки сума банківського вкладу йому не повернута.

На підставі вказаного, ОСОБА_4 просив суд стягнути з ПАТ «Дельта Банк» і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на його користь: банківський вклад за договором банківського вкладу (депозиту) від 25 лютого 2015 року у розмірі 60 345,81 грн; банківський вклад за договором банківського вкладу (депозиту) від 26 лютого 2015 року у розмірі 119 242,60 грн, банківський вклад за договором банківського вкладу (депозиту) від 26лютого 2015 року у розмірі 24 037,91 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з частиною другою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

У пункті 7 частини третьої статті 38 вказаного Закону передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з тих підстав, що банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

З указаного вбачається, що правочини є нікчемними в силу закону і уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб лише забезпечує перевірку правочинів на предмет виявлення таких, які вже є нікчемними. Тобто, уповноважена особа не визнає правочин нікчемним, а лише фіксує цей факт.

Оскільки вимоги позивача ґрунтуються на нікчемних правочинах, то підстав для їх задоволення немає. При цьому позивач не заявляв вимог про визнання цих правочинів дійсними.

Крім того, після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації відносно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання Національним банком України банківської ліцензії й переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Чинним законодавством не передбачено задоволення вимог кредиторів поза межами процедури ліквідації банку. З вимогою про включення у реєстр позивач, також, не звертався.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року залишено без змін

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», затверджених рішенням Ради директорів ПАТ «Дельта-Банк» від 20 березня 2013 року, зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається.

Згідно з постановою правління Національного банку України від 16 вересня 2013 року № 365 «Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України» заборонений переказ коштів в іноземній валюті в межах України з рахунку в іноземній валюті однієї фізичної особи на рахунок в іноземній валюті іншої фізичної особи.

Установлено, що грошові кошти в іноземній валюті на депозитні рахунки позивача вносилися третіми особами, що є порушенням умов вищевказаних правил і постанови.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов помилкового висновку, що зарахування коштів від третіх осіб на його депозитні рахунки суперечить вимогам закону, оскільки ПАТ «Дельта Банк» не відмовилося прийняти ці кошти в якості банківського вкладу та зарахувало ці кошти, що свідчить про законність цієї операції і відсутність підстав для визнання її незаконною у подальшому, після введення в банку тимчасової адміністрації.

Будь-яких підстав вважати договори банківського вкладу, укладені між ним і ПАТ «Дельта Банк», нікчемними немає, оскільки недійсність цих правочинів законом прямо не встановлена. З урахуванням вказаного та в силу положень статті 204 ЦК України ці договори є чинними.

Доводи особи, яка подала відзив

У вересні 2018 року ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Так, судами встановлено, що постановою Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ ПАТ «Дельта Банк» було віднесено до категорії проблемних та запроваджено обмеження в діяльності банку, зокрема, банку було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Вказана постанова була доведена до відома керівників структурних підрозділів 15 січня 2014 року. Таким чином, укладення між банком та фізичними особами після 16 січня 2014 року договорів банківського вкладу, за якими здійснювалося зарахування коштів на вкладні рахунки від фізичних осіб, які є кредиторами банку, та які не могли розраховувати на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з огляду на перевищення залишків на рахунках граничної суми відшкодування, мало наслідком надання банком кредиторам - фізичним особам переваги перед іншими кредиторами. При цьому така перевага полягає у можливості отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунок третіх осіб.

Доводи осіб, які подали відповідь на відзив

У жовтні 2018 року ОСОБА_4 подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що заперечення ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» є безпідставними, оскільки усі обставини справи вказують на те, що кошти на його рахунок в якості банківського вкладу були зараховані правомірно і підстав для визнання договорів банківського вкладу (депозиту) нікчемними немає.

У листопаді 2018 року ОСОБА_6 і ОСОБА_5 та у грудні 2018 року ОСОБА_9 також подали відповідь на відзив ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк», в якій зазначили, що перераховуючи кошти на рахунок ОСОБА_4 вони діяли відповідно до вимог цивільного законодавства. Ця операція була запропонована їм керуючою відділенням ПАТ «Дельта Банк», яка повідомила, що так краще для збереження ресурсної бази банку. Вказане свідчить, що підстав для визнання договорів банківського вкладу (депозиту) нікчемними немає, тому кошти, внесені в якості банківського вкладу, повинні бути повернуті позивачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 лютого 2015 року між ОСОБА_4 і ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий», за умовами якого банк прийняв на депозитний рахунок кошти у розмірі 1 999,00 євро на строк до 11 березня 2015 року, зі сплатою процентів на банківський вклад у розмірі 4,5 % річних.

Цього ж дня, між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору банківського вкладу (депозиту).

26 лютого 2015 року між ОСОБА_4 і ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий», за умовами якого банк прийняв на депозитний рахунок кошти у розмірі 3 950,00 євро на строк до 12 березня 2015 року, зі сплатою процентів на банківський вклад у розмірі 4,5 % річних.

Цього ж дня, між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору банківського вкладу (депозиту).

26 лютого 2015 року, між ОСОБА_4 і ПАТ «Дельта Банк» було укладено ще один договір банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий», за умовами якого банк прийняв на депозитний рахунок кошти у розмірі 895,00 дол. США на строк до 12 березня 2015 року, зі сплатою процентів на банківський вклад у розмірі 5,5 % річних.

Цього ж дня, між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору банківського вкладу (депозиту).

Зміст додаткових угод до договорів банківського вкладу (депозиту), укладених сторонами, є ідентичним та цими угодами сторони погодили викладення пункту 1.8 статті 1 договорів в наступній редакції: «Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента, або готівкою через касу банку в день укладання сторонами цього договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що пункт 5.11 правил до відносин, що виникають на підставі цього договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладання сторонами цього договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений».

Постановою Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», банк віднесено до категорії проблемних на строк до 180 днів, з метою стабілізації діяльності банку та відновлення його фінансового становища було запроваджено певну низку обмежень, у тому числі - заборонено здійснювати проведення будь-яких операцій за чинними договорами, що призводять до збільшення гарантованої суми відшкодування з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 березня 2015 року прийнято рішення № 51 про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» з 03 березня 2015 року та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В.

Рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08 квітня 2015 року № 71 та від 03 серпня 2015 року № 147 строк дії тимчасової адміністрації було запроваджено на шість місяців та продовжено до 02 жовтня 2015 року включно.

Постановою Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 жовтня 2015 року № 181).

Протоколом засідання комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ «Дельта Банк» від 15 вересня 2015 року затверджено результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно з пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ «Дельта Банк» від 15 вересня 2015 року, призначеної наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» від 29 травня 2015 року № 408, визначено, що за результатами перевірки виявлено наявність ознак нікчемності у договорах банківського вкладу (депозиту), що були укладені між ПАТ «Дельта Банк» та фізичними особами - клієнтами банку після 16 січня 2015року включно.

Дії певних осіб щодо перерахування з власних поточних рахунків коштів на вкладні (депозитні) рахунки інших фізичних осіб, відкриті в ПАТ «Дельта Банк», були зумовлені тим, що сума грошових коштів на рахунках клієнтів - ініціаторів операцій на момент здійснення операції перевищувала суму граничного розміру відшкодування грошових коштів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (200 000,00 грн), і відповідно, з огляду на незадовільний стан платіжної дисципліни ПАТ «Дельта Банк», для таких клієнтів існували ризики щодо незадоволення кредиторських вимог в результаті ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та реалізації його майна.

З огляду на це, вказані фізичні особи - платники ініціювали перерахування з власних поточних та вкладних рахунків на вклади (депозити) певної кількості інших фізичних осіб грошових коштів у розмірі, що є необхідним для подальшого відшкодування коштів Фондом ініціатору переказу та/або отримувачу переказу.

При цьому, клієнти - ініціатори перерахування коштів, з огляду на наявність на власних рахунках залишків коштів, були кредиторами ПАТ «Дельта Банк» за відповідними договорами банківських вкладів та/або договорами банківських рахунків.

Зазначені операції із перерахування грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб, відкриті в ПАТ «Дельта Банк» були здійсненні у період дії постанови Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних». Цією постановою було прийнято рішення про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних на строк 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, ПАТ «Дельта Банк» було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (протокол від 27 липня 2015 року № 174/15) керівників структурних підрозділів банку було повідомлено про обмеження здійснення певних операцій, встановлені постановою, лише 15 січня 2015 року, а отже, факт надання переваги банком переваги кредиторам може бути доведений виключно щодо договорів банківського вкладу, укладених після 16 січня 2015 року включно.

16 вересня 2015 року тимчасовою адміністрацією прийнято наказ № 813 щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями № 813, відповідно до якого вирішено застосувати наслідки нікчемності до договорів вкладу на поточні рахунки фізичних осіб, які здійснили перерахування коштів на вкладні рахунки, відкриті відповідно до умов договорів, на відповідність реєстру операцій, наведеному в додатку № 2, а також здійснити фактичне підтвердження таких проводок.

Відповідно до додатку до витягу з цього реєстру до таких операцій віднесено договори банківського вкладу, за якими платником є ОСОБА_4, а утримувачами: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 на рахунки у сумах 1 999,00 євро, 3 950,00 євро та 895,00 дол. США.

22 вересня 2015 року наказом тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» № 836 «Про внесення змін до наказу від 16 вересня 2015 року № 813» пункт 1.5 наказу від 16 вересня 2015 року № 813 викладено у новій редакції: не застосовувати наслідки нікчемності договорів вкладу в частині повернення коштів платникам, які перерахували кошти на вклади за такими договорами.

Відповідно до протоколу засідання комісії з питань вкладів фізичних осіб, призначеної наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» від 12 березня 2015 року № 73 прийняття наказу від 22 вересня 2015 року зумовлено тим, що внаслідок реституції банк повинен повернути перераховані кошти на рахунок первинного бенефіціара-платника, з огляду на що на рахунку такого платника з'являться кошти, які підлягатимуть відшкодуванню Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Оскільки платники за операціями, які призвели до збільшення гарантованої суми відшкодування, підлягають розблокуванню, зазначені клієнти отримують виплати від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах гарантованої суми. При цьому можуть мати місце звернення клієнтів, які отримували кошти від таких платників, до суду з позовами щодо визнання дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб незаконними та зобов'язання включити отримувачів коштів в перелік вкладників та зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити відшкодування коштів. У разі, якщо суд прийме рішення на користь клієнта, і зобов'яже банк включити такого отримувача в перелік вкладників, може мати місце подвійна виплата коштів: які повернуті внаслідок реституції та отримувачу буде виплачено Фондом в рахунок рішення суду.

23 вересня 2015 року позивачу було повідомлено про нікчемність укладених між ним та ПАТ «Дельта Банк» договорів банківського вкладу (депозиту).

19 жовтня 2015 року ОСОБА_4 подав уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» кредиторську вимогу за всіма договорами укладеними між ним і банком та просив визнати його кредитором ПАТ «Дельта Банк».

Листом від 06 листопада 2015 року ОСОБА_4 було проінформовано про те, що за результатами проведеної перевірки на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, було виявлено, що договори банківського вкладу (депозиту) № 005-03616-250215 від 25 лютого 2015 року, № 012-03727-260215 та № 008-03727-260215 від 26 лютого 2015 року, є нікчемними відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Таким чином, інформацію щодо вищезазначених договорів не включено до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає залишенню без задоволення.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.

Внесення грошових коштів на рахунок вкладника іншою особою передбачено частиною першою статті 1062 ЦК України, а саме зазначено, що кошти на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Відповідно до частини першої статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

За змістом частини другої статті 1058 ЦК України договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 633 ЦК України актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Аналіз зазначеної норми закону свідчить про те, що умови договору банківського вкладу повинні бути однаковими для всіх вкладників банку, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до осіб, які мають надані законом пільги, банк може застосувати більш сприятливі договірні умови, аніж до інших вкладників.

Банк, як публічна установа, яка надає свої послуги невизначеному колу осіб, зобов'язаний здійснювати свою діяльність відповідно до вимог законодавства та на однакових (заздалегідь встановлених) для усіх правилах обслуговування. Відступлення від правил, встановлених внутрішніми документами банку, за відсутності для цього підстав, може за певних умов свідчити про непередбачені/необґрунтовані переваги для окремого клієнта.

Пунктом 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Дельта Банк», затверджених рішенням ради директорів ПАТ «Дельта Банк» 20 березня 2013 року (протокол № 14) зі змінами та доповненнями затвердженими рішенням ради директорів ПАТ «Дельта Банк» 14 січня 2015 року, які є обов'язковими для застосування, заборонено зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи. Зміни та доповнення до правил банківського обслуговування, в частині можливості зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи, не вносилися, а тому укладення між сторонами додаткових угод до договорів банківського вкладу (депозиту), якими було викладено пункт 1.8 статті 1 договору в іншій редакції, якою передбачалося зарахування вкладу на рахунок з вкладного (депозитного) рахунку іншої фізичної особи-резидента, та не застосування, виключно для цілей цього договору, пункту 5.11 Правил, свідчить про надання банком переваг одному вкладнику перед іншими вкладниками банку, що в силу закону є нікчемним.

Згідно з пунктом 16 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 цього Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Отже у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України щодо регулювання таких правовідносинах.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2001цс15.

Так, судом установлено, що договори банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» укладено 25 лютого 2015 року та 26 лютого 2015 року, тобто у період дії постанови Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», якою, зокрема, заборонено проведення будь-яких операцій за чинними договорами, у результаті яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема з підстав, передбачених пунктом 7 (банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Оскільки договорами банківського вкладу (депозиту), укладених між ОСОБА_4 і ПАТ «Дельта Банк», передбачалося здійснення платежів з метою надання позивачу переваг (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, то суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб були наявні підстави для встановлення нікчемності цих правочинів.

Крім того, судами встановлено, що у порушення вимог пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Дельта Банк» кошти на вкладні (депозитні) рахунки позивача надійшли з рахунків інших клієнтів ПАТ «Дельта Банк»: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, внаслідок чого останні, як одні з кредиторів ПАТ «Дельта Банк», отримали переваги в отриманні більшої, ніж гарантована законом сума вкладу у розмірі 200 000,00 грн, оскільки кошти, зараховані на депозитний рахунок ОСОБА_4, підлягають поверненню за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не у порядку черговості передбаченої статтею 52 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб», що і було підставою визнання відповідачем зазначеного договору нікчемним.

При цьому, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не зазначили інших причини переведення коштів на депозитні рахунки позивача, ніж ті, що були встановлені судом та полягали в отриманні переваг перед іншими вкладниками банку.

Таким чином, встановивши, що договори банківського вкладу (депозиту), укладені між ОСОБА_4 і ПАТ «Дельта Банк» є нікчемними в силу закону і позивач не ставив вимогу про визнання цих правочинів дійсними, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_4

Доводи касаційних скарг на правильність висновків судів не впливають, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши усі обставини справи, надавши їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4

Інші доводи касаційних скарг фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк