Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.11.2020 року у справі №761/33776/19

Постанова

Іменем України

13 січня 2021 року

м. Київ

справа № 761/33776/19

провадження № 61-17065св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа вієнна іншуранс груп",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва, у складі судді Притули Н. Г., від 03 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії судів: Головачова Я. В., Вербової І. М., Шахової О. В., від 22 жовтня 2020 року.

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом

до приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа вієнна іншуранс груп" (далі - ПрАТ "УСК "Княжа вієнна іншуранс груп"), в якому просив стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування у розмірі 62 798,70 грн, пеню - 7 738,86 грн, 3 % річних

у розмірі 665,84 грн, інфляційні втрати - 1 067,58 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 30 жовтня 2018 року відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю його автомобіля марки MAN 19/414 FLT 4x2, реєстраційний номер НОМЕР_1, у з'єднанні з напівпричепом Pacton, реєстраційний номер НОМЕР_2, та автомобіля марки ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3.

Зазначена ДТП сталася з вини ОСОБА_3, який постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 24 січня 2019 року визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Згідно зі звітом від 03 грудня 2018 року № 18-217 вартість матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження тягача MAN 19/414 FLT 4x2, реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 125 848,82 грн та дорівнює різниці між вартістю цього транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди (156 848,82 грн - 31 000,00 грн). Згідно зі звітом від 24 грудня 2018 року № 18-230 вартість матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження напівпричепа Pacton, реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 64 798,70 грн та дорівнює різниці між вартістю цього транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди (104 158,70 грн - 39 360,00 грн). Загальний розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження належних позивачу транспортних засобів, визначено у сумі 188 647,52 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ
"УСК "Княжа вієнна іншуранс груп". Згідно з полісом АМ 5031222 від 23 вересня 2018 року страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн, розмір франшизи - 2 000,00 грн.

ОСОБА_1 зазначив, що ПрАТ "УСК "Княжа вієнна іншуранс груп" виплатила йому страхове відшкодування у розмірі 98 000,00 грн, відмовивши у відшкодуванні решти майнової шкоди з посилання на ліміт страхового відшкодування на одного потерпілого.

Посилаючись на те, що відповідач неправомірно відмовив у виплаті страхового відшкодування за пошкоджений внаслідок ДТП напівпричіп, допустивши прострочення страхової виплати, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПрАТ "УСК "Княжа вієнна іншуранс груп" на його користь страхове відшкодування у розмірі 62 798,70 грн, пеню у розмірі 7 738,86 грн, 3 % річних у розмірі 665,84 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 067,58 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 03 березня

2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки відповідно положеннями чинного законодавства передбачено виплату страхового відшкодування на одного потерпілого, а пошкодження автомобіля та напівпричіпу, які належать позивачу, свідчать про те, що внаслідок ДТП є лише один потерпілий. Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не визначено обов'язку страховика по виплаті страхового відшкодування за кількістю пошкоджених транспортних засобів, власником яких є одна особа.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 березня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки напівпричіп, є транспортним засобом без власного джерела енергії і здійснював рух лише за допомогою тягача, під керуванням потерпілого ОСОБА_1.

Згідно положень Закону України "Про страхування" (стаття 4) та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (стаття 22) на страховика покладено обов'язок з відшкодування заподіяної страхувальником майнової шкоди іншій особі (потерпілому) або її майну в межах страхового ліміту. Тобто визначальним є саме факт завдання шкоди потерпілому відносно його майна, незалежно від його кількісних показників. Інший порядок відшкодування шкоди страховиком чинним законодавством не передбачений.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

18 листопада 2020 року до Верховного Суду представник

ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва

від 03 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 22 жовтня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої

статті 389 Цивільного процесуального кодексу України) та порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судом зібраних у справі доказів (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Заявник стверджує, що практика розгляду судами справ у подібних правовідносинах свідчить про те, що суди по різному тлумачать і застосовують положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі", що призводить до ухвалення протилежних рішень в аналогічних справах. Зокрема особа, яка подала касаційну скаргу, посилається на судові рішення у справі № 760/17263/2019.

Заявник наголошує на тому, що ОСОБА_1 є власником двох транспортних засобів: автомобіля марки MAN 19/414 FLT 4x2, реєстраційний номер НОМЕР_1, та напівпричепа Pacton, реєстраційний номер НОМЕР_2. Стверджує, що його права як потерпілого, відносно зазначених транспортних засобів не є спільними і він є потерпілим щодо кожного окремого транспортного засобу. Отже відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача страхову виплату, як потерпілому, за кожен транспортний засіб.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ "УСК "Княжа вієнна іншуранс груп" про стягнення страхового відшкодування призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30 жовтня 2018 року відбулася ДТП за участю автомобіля ОСОБА_1, марки MAN 19/414 FLT 4x2, реєстраційний номер НОМЕР_1, у з'єднанні з напівпричепом Pacton, реєстраційний номер НОМЕР_2, та автомобіля марки ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3.

Зазначена ДТП сталася з вини ОСОБА_3, який постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 24 січня 2019 року у справі № 131/1827/18, з урахуванням постанови цього суду від 16 березня 2020 року про виправлення описки, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Позивач вказував, що згідно зі звітом від 03 грудня 2018 року № 18-217 вартість матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження тягача MAN 19/414 FLT 4x2, реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 125 848,82 грн та дорівнює різниці між вартістю цього транспортного засобу до та після ДТП (156 848,82 грн - 31 000,00 грн).

Згідно зі звітом від 24 грудня 2018 року № 18-230 вартість матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження напівпричепа Pacton, реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 64 798,70 грн та дорівнює різниці між вартістю цього транспортного засобу до та після ДТП (104 158,70 грн - 39 360,00 грн).

Загальний розмір майнової шкоди, завданої внаслідок пошкодження належних йому транспортних засобів, визначений позивачем у сумі 188 647,52 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент вчинення ДТП була застрахована в ПрАТ "УСК "Княжа вієнна іншуранс груп". Згідно з полісом № АМ 5031222 від 23 вересня 2018 року страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн, розмір франшизи - 2 000,00 грн.

10 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ "УСК "Княжа вієнна іншуранс груп" з двома заявами про виплату страхового відшкодування, в яких просив перерахувати на його картковий рахунок страхове відшкодування за пошкоджений тягач MAN 19/414 FLT 4x2, реєстраційний номер НОМЕР_1, в розмірі ліміту страхового відшкодування - 100 000,00 грн за вирахуванням франшизи (2 000,00 грн), а також за пошкоджений напівпричеп Pacton, реєстраційний номер НОМЕР_2, у розмірі 64 798,70 грн за вирахуванням франшизи (2 000,00 грн).

Листом від 22 січня 2019 року вих. № 549 ПрАТ "УСК "Княжа вієнна іншуранс груп" повідомило позивача про те, що страхове відшкодування буде виплачено йому у розмірі 98 000,00 грн (страховий ліміт 100 000,00 грн - франшиза у розмірі 2
000,00 грн), оскільки майнова шкода виплачується з розрахунку на одного потерпілого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У пункті 1 частини 1 статті 1188 ЦК України зазначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У відповідності до статті 979 ЦК Україниза договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору

Статтею 1 Закону України "Про страхування" (тут і надалі по тексту, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно статей 4, 5 Закону України "Про страхування" предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані: з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів натериторії України регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (тут і надалі по тексту, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 22.1статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому пункту 22.1статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно пунктів 9.1, 9.4 статті 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховою сумою є грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, визначається із розрахунку на одного потерпілого (пункт 9.2 статті 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

У пунктах 1.3, 1.6 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальностівласників наземних транспортних засобів" визначено, що потерпілі - це юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок ДТП з використанням транспортного засобу.

Власники транспортних засобів - це юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Встановлено, що позивач є власником транспортного засобу (сідельного тягача) марки MAN 19/414 FLT 4x2, реєстраційний номер НОМЕР_1, та напівпричепа Pacton, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Наземними транспортними засобами визнаються пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах (пункт 1.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

У частині 1 статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" зазначено, що транспортний засіб спеціалізованого призначення - це транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).

Напівпричіпом визнається причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.

У статті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, визначено, що сідельний тягач - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, причіп - це транспортнийзасіб, призначений для руху тільки в з'єднанні

з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортного

засобу належать напівпричепи і причепи-розпуски.

Транспортним засобом визнається пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Вантажним автомобілем є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Автопоїзд (транспортний состав) - це механічний транспортний засіб, що з'єднаний з одним або кількома причепами за допомогою зчіпного пристрою, а експлуатацією транспортного состава є транспортування тягачем причепа згідно з інструкцією щодо його використання (відповідність причепа тягачу, наявність страхового з'єднання, єдиної системи сигналізації, освітлення тощо).

Згідно пункту 2.13 Правил дорожнього руху транспортний засіб для перевезення вантажів складається з тягача відповідної категорії та причепу.

Із урахуванням викладено слід дійти висновку, що належний позивачу напівпричіп, як транспортний засіб, приводиться у рух за допомогою сідельного тягача.

Сідельний тягач із з'єднаним із ним напівпричепом є транспортним засобом спеціалізованого призначення. Сідельний тягач та з'єднаний із ним напівпричіп, що мають єдину систему гальмування, освітлення, експлуатуються як транспортний засіб з метою перевезення вантажів певних категорій.

30 жовтня 2018 року відбулася ДТП за участю транспортного засобу - сідлового тягача MAN 19/414 FLT 4x2, реєстраційний номер НОМЕР_1, з'єднаного з напівпричепом Pacton, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1, та автомобіля марки ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_3.

Загальний розмір майнової шкоди, завданої позивачу, як потерпілому внаслідок ДТП, становить 188 647,52 грн.

Згідно з полісом № АМ 5031222 від 23 вересня 2018 року страхова сума (ліміт відповідальності страховика) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн, розмір франшизи - 2 000,00 грн.

Сторонами не заперечувалось, що страхова сума у розмірі 98 000 грн була виплачена ПрАТ "УСК "Княжа вієнна іншуранс груп" на користь ОСОБА_1.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку обставинам справи, правовідносинам, які склалися між сторонами спору, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу, як потерпілому - власнику транспортного засобу спеціалізованого призначення, який був пошкоджений внаслідок ДТП, підлягає виплаті страхова сума в межах ліміту страхового відшкодування на одного потерпілого у розмірі 98 тис. грн, із урахуванням франшизи 2 тис. грн.

Із урахуванням обставин цієї справи, на страховика покладено обов'язок з відшкодування заподіяної страхувальником майнової шкоди іншій особі (потерпілому) або її майну в межах страхового ліміту, незалежно від його кількісних показників.

Висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 163/3008/17, провадження 61-38637св18.

Слід зазначити, що позивач не позбавлений права на відшкодування завданої йому майнової шкоди у частині, яка перевищує розмір встановленого ліміту страхового відшкодування, з урахуванням франшизи, на яку відповідне страхове відшкодування було зменшене, за рахунок особи, яка завдала цю шкоду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання заявника на ухвалу Верховного Суду від 07 серпня 2020 року у справі № 760/17263/19 не можна визнати таким, що свідчить про наявність різного підходу у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки вказана ухвала не містить правових висновків щодо застосування норм права, які регулюють спірні правовідносини. Зазначеною ухвалою у відкритті касаційного провадження у справі відмовлено з підстав, визначених пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України.

Колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій, з яким погодився суд апеляційної інстанції, норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статті 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В.

Шипович