Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.02.2018 року у справі №360/333/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року

м. Київ

справа № 360/333/16-ц

провадження № 61-281св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - комунальне підприємство «Чисте місто» Роменської міської ради,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Київської області від 09 листопада 2016 року в складі суддів: Сушко Л.П., Кулішенка Ю. М., Ігнатченко Н. В.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до комунального підприємства «Чисте місто» Роменської міської ради (далі - КП «Чисте місто» РМР) про стягнення індексації заробітної плати, невиплачених аліментів, компенсації затримки розрахунку і відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що наказом № 62 від 12 серпня 2014 року він був прийнятий на роботу в КП «Чисте місто» РМР на посаду юриста та за наказом № 23 від 30 квітня 2015 року звільнений з роботи по п. 1 ст. 40 КЗпП України (за скороченням штату). 30 квітня 2015 року при отриманні трудової книжки розрахунок з ним проведений не був через відсутність у підприємства коштів, заборгованість зі сплати заробітної плати складала 26 315 грн 60 коп., в тому числі заборгованість зі сплачуваних ним аліментах - 9 565 грн 26 коп., вихідної допомоги - 12 816 грн та заробітної плати - 3 934 грн 34 коп. 29 травня 2015 року КП «Чисте місто» РМР» перерахувало на його картковий рахунок 2 тис. грн, на картковий рахунок його колишньої дружини - 2 тис. грн аліментів, а в червні 2015 року він отримав вихідну допомогу та залишок заробітної плати в розмірі 14 750 грн 34 коп. Вважав, що підприємство мало також нарахувати та виплатити йому при звільненні індексацію його заробітної плати за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року в розмірі 735 грн 67 коп. та в зв'язку з невиплатою даних коштів сплатити йому компенсацію за затримку розрахунку у розмірі його середнього заробітку, виходячи з його середньоденного розміру 190 грн 71 коп, і моральну шкоду в сумі 5 тис. грн.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість зі сплати аліментів в сумі 7 565 грн 26 коп., які не були сплачені при остаточному розрахунку із ним, заборгованість зі сплати заробітної плати, а саме індексації заробітної плати в сумі 735 грн 67 коп., компенсацію за затримку розрахунку в розмірі його середнього заробітку по день прийняття рішення судом та 5 тис. грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 23 травня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов позивачем подано до суду 23 лютого 2016 року з пропущенням тримісячного строку звернення до суду, без подання заяви про поновлення даного строку, а тому в частині вимог щодо стягнення компенсації за час затримки розрахунку за спірний період необхідно відмовити у зв'язку із пропуском строку звернення до суду. Крім того, оскільки позивач не надав суду жодних доказів щодо порушення відповідачем строків виплати йому заробітної плати та, відповідно, необхідності нарахування позивачу в зв'язку з цим індексації заробітної плати, суд вважав за необхідне в частині вимог щодо стягнення заборгованості з даних виплатах в сумі 735 грн 67 коп. відмовити. Так як судом не встановлено наявність заборгованості КП «Чисте місто» РМР зі сплати заробітної плати чи інших належних позивачу до виплати при звільненні сум, не підлягають до задоволення і вимоги про стягнення компенсації за затримку розрахунку за період з 18 червня 2015 року по час ухвалення рішення. Заборгованість зі сплати аліментів, які стягуються з позивача, має бути виплачена лише отримувачу цих аліментів, а тому в цій частині вимог суд першої інстанції теж відмовив. В частині відшкодування позивачу моральної шкоди суд визнав за необхідне відмовити в позові, оскільки судом не встановлено завдання позивачу такої шкоди.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 09 листопада 2016 року скасовано рішення Бородянського районного суду Київської області від 23 травня 2016 року.

Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з комунального підприємства «Чисте місто» Роменської міської ради на користь ОСОБА_1 6 102 грн 72 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку та 300 грн моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь індексацію заробітної плати, яка є частиною виплат, що гарантуються працівнику умовами трудового договору та вимогами законодавства, тому звернення позивача із такими вимогами не може бути обмежене будь-яким строком та має бути вирішене судом.

Рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за невиплату працівникові нарахованих до виплати сум по день фактичного розрахунку мотивоване тим, що ОСОБА_1 був звільнений з роботи 30 квітня 2015 року і з вини КП «Чисте місто» РМР працівнику не було виплачено усіх передбачених сум до виплати у встановлені законом строки, указана заборгованість була виплачена останньому 29 травня 2015 року, що підтверджено сторонами. Оскільки виплату заборгованості із заробітної плати роботодавцем затримано на 32 дні, а середньоденна заробітна плата позивача, вирахувана згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» складала 190 грн 71 коп., суд апеляційної інстанції на підставі статті 117 КЗпП України стягнув на користь звільненого працівника середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 6 102 грн 72 коп. Також, суд апеляційної інстанції стягнув з відповідача на користь позивача суму на відшкодування моральної шкоди в розмірі 300 грн, оскільки указані судом порушення КП «Чисте місто» РМР вимог трудового законодавства призвели до моральних страждань ОСОБА_1

Рішення суду апеляційної інстанції в частині вимог позивача про стягнення з підприємства суми індексації заробітної плати позивача за період з грудня 2014 року по квітень 2015 року мотивовано тим, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, у 2014 та у 2015 роках КП «Чисте місто» РМР не проводило відповідну індексацію працівникам у зв'язку із браком коштів та наявності боргу з виплати заробітної плати, тому суд дійшов висновку про те, що відповідні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають. Також, апеляційний суд відмовив у стягнення з роботодавця на користь працівника суму аліментів, які вираховувались з останнього, оскільки відповідні виплати мали бути вчинені на користь іншої особи - колишньої дружини ОСОБА_1

У касаційній скарзі, поданій улистопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду Київської області від 09 листопада 2016 року та ухвалити нове рішення про стягнення з КП «Чисте місто» РМР на його користь суму заробітної плати, а саме індексацію заробітної плати, в розмірі 735 грн 67 коп. та компенсацію за затримку розрахунку в розмірі 69 990 грн 57 коп. за період з червня 2015 року по листопад 2016 року.

Підстави касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що відповідними положеннями Конституції України, КЗпП України захищається та забезпечується громадянам право на своєчасне одержання винагороди за працю, а Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»врегульовано порядок та підстави проведення індексації оплати праці. Посилаючись на те, що в порушення його трудових прав у період з грудня 2014 року по квітень 2015 року індексація заробітної плати йому не проводилась, і указане визнано відповідачем, ОСОБА_1 вважає, що суд апеляційної інстанції не мав підстав для відмови йому в позові в частині стягнення з відповідача індексації заробітної плати за указаний період та середнього заробітку за час затримки розрахунку із виплати зазначеної суми.

Касаційна скарга не містить доводів щодо незаконності та необґрунтованості оскарженого судового рішення щодо іншої частини позовних вимог (стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку нарахованої суми заробітної плати, стягнення суми аліментів та відшкодування моральної шкоди), у зв'язку із чим в силу вимог ст. 400 ЦПК України рішення апеляційного суду Київської області від 09 листопада 2016 року у відповідних частинах не переглядається.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року справу призначено до судового розгляду. 15 грудня 2017 року справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Судами встановлено, що 12 серпня 2014 року по 30 квітня 2015 року працював в КП «Чисте місто» РМР» на посаді юриста та за наказом № 23 від 30 квітня 2015 року звільнений з роботи згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України (за скороченням штату).

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що індексація заробітної плати працівникам КП «Чисте місто» РМР у 2014-2015 роках не проводилась у зв'язку із відсутністю коштів та наявності боргів із виплати заробітної плати.

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Вимогами частини шостої статті 95 КЗпП України визначено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року (далі - Порядок) визначаються правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Такі правила поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання.

Пунктом 1-1 Порядку визначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Суд апеляційної інстанції в частині стягнення з відповідача індексації заробітної плати та компенсації за невиплату належних працівнику сум при звільненні (стаття 117 КЗпП україни), молитвував своє рішення тим, що згідно з положеннями частини шостої статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Статтею 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» врегульовано виключно джерела коштів на проведення індексації грошових доходів населення.

Указаною нормою права визначено питання щодо того, за які кошти суб'єкти, на яких законом покладено обов'язок з проведення індексації грошових доходів населення за наявності підстав для її проведення, мають здійснювати відповідну індексацію.

Підстави для проведення індексації передбачені статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Частина перша статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачає, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що узгоджується з відповідними положеннями Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», яким керувався суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржене рішення у відповідній частині, не пов'язують можливість здійснення індексації заробітної плати із наявністю чи відсутністю коштів у суб'єкта, на якого покладено обов'язок зі здійснення індексації грошових доходів населення, за наявності підстав для індексації, передбачених частиною першою статті 4 цього Закону.

Для правильного вирішення справи в частині вимог щодо стягнення з відповідача індексації заробітної плати та компенсації за невиплату належних працівнику сум при звільненнінеобхідним є встановлення таких обставин: чи були визначені законом підстави для проведення індексації у вказаний позивачем період часу; чи виконав відповідач свій обов'язок із проведення відповідної індексації; чи вчасно і в повному розмірі роботодавець виплатив працівнику при його звільненні суму індексації; та чи є у сторін спір щодо такої суми.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача індексації заробітної плати та компенсації за невиплату належних працівнику сум при звільненні, суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, а саме визнання представниками відповідача факту не проведення індексації заробітної плати працівникам підприємства, у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та відповідно до вимог пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 411, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 09 листопада 2016 року скасувати в частині вимог про стягнення індексації заробітної плати та компенсації за невиплату належних працівнику сум при звільненні, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І.М. Фаловська

С.П. Штелик