Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.04.2019 року у справі №361/1632/18

Постанова

Іменем України

10 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 361/1632/18

провадження № 61-7929св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Броварська районна державна нотаріальна контора Київської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2019 року у складі судді Селезньова Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у складі колегії суддів:

Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Крижанівської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Броварська районна державна нотаріальна контора Київської області, про визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними, визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_3, якій належав житловий будинок АДРЕСА_1 площею 0,376 га (0,250 га - для обслуговування будинку і 0,126 га - для ведення особистого підсобного господарства), а також право на земельну частку (пай) із земель колективної власності Колективного сільськогосподарського підприємства "Русанівське" (далі - КСП "Русанівське") площею 2,41 га без визначення меж в натурі (на місцевості), яка була успадкована після смерті його батька - ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_1 зазначав, що є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері, оскільки він постійно проживав зі спадкодавцем до дня її смерті і надалі проживає та утримує спадковий будинок, а тому вважає, що фактично прийняв спадщину.

Його рідний брат також є спадкоємцем, проте проживав окремо від спадкодавця і особисто не подавав заяви про прийняття спадщини після смерті матері.

У грудні 2017 року при розгляді іншої цивільної справи йому стало відомо, що заяву від імені брата до нотаріальної контори за довіреністю подала його дружина, що, на думку позивача, не відповідає вимогам закону та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами в України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (далі - Інструкція), якими передбачено, що таку заяву спадкоємець повинен подати особисто, або його підпис у заяві про прийняття спадщини повинен бути нотаріально посвідчений.

Оскільки його брат ОСОБА_5 не подав належної заяви, то він є таким, що спадщину не прийняв.

Просив визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідчені нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори Юхтою Л. М., видані спадкоємцю ОСОБА_5 до майна спадкодавця ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме:

свідоцтво від 15 березня 2015 року, реєстровий номер 1388, щодо спадкування ОСОБА_5 Ѕ частини будинку АДРЕСА_1;

свідоцтво від 15 березня 2015 року, реєстровий номер 1391, щодо спадкування ОСОБА_5 Ѕ частини земельної ділянки площею 0,376 га, розміщеної на землях, що знаходяться у віданні Русанівської сільської ради народних депутатів, з якої - 0,250 га - для обслуговування житлового будинку; 0,126 га - для ведення особистого підсобного господарства в с. Русанів Броварського району Київської області;

свідоцтво від 15 березня 2015 року, реєстровий номер 1395, щодо спадкування ОСОБА_5 Ѕ частини грошового вкладу в Ощадному банку України № 5400/015 у с.

Русанів Броварського району Київської області на рахунку № НОМЕР_1, з відповідними процентами та компенсаційними виплатами, що належали померлій ОСОБА_3 на підставі ощадної книжки; 1/2 частини права на земельну частку (пай) із земель, що перебувають у колективній власності КСП "Русанівське", площею 2,41 га, без визначення меж в натурі (на місцевості), яке належало ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі сертифіката серії КВ № 0240902, виданого у 1997 році Броварською районною державною адміністрацією, зареєстрованого 20 січня 1998 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку пай № 22;

визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на спадкове майно:

будинок АДРЕСА_1;

земельну ділянку площею 0,376 га, розміщену у віданні Русанівської сільської ради, з якої - 0,250 га - для обслуговування житлового будинку; 0,126 га - для ведення особистого підсобного господарства, в с. Русанів Броварського району Київської області;

грошовий вклад в Ощадному банку України № 5400/015 у с. Русанів Броварського району Київської області на рахунку № НОМЕР_1, з процентами та компенсаційними виплатами, що належав померлій ОСОБА_3 на підставі ощадної книжки;

право на земельну частку (пай) із земель, що перебувають у колективній власності КСП "Русанівське", розміром 2,41 га без визначення меж цієї частки в натурі (сертифікат серії КВ № 0240902 1997 року).

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2019 року, залишеним без змін постановоюКиївського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року, у позові відмовлено.

Відмовивши в позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право позивача на спадкування 1/2 частини спадкового майна вже захищене судовим рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2017 року у справі № 361/7230/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, і всі подальші дії з реалізації своїх спадкових прав і права власності на вказану 1/2 частину спадкового майна позивач повинен виконати в порядку звернення до нотаріуса за місцем відкриття спадщини із заявою про видачу йому відповідних свідоцтв. Єдиною підставою для звернення до суду на захист порушеного права була б відмова нотаріуса у видачі такого свідоцтва, але про таку обставину позивач не зазначив і не надав доказів на підтвердження його звернення до нотаріуса з цього приводу.

Щодо іншої половини спадкового майна, то позивач не набув права власності на це майно (іншу 1/2), оскільки воно успадковане другим спадкоємцем, ОСОБА_5.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17 квітня 2019 року ОСОБА_1, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Суди дійшли помилкового висновку про те, що подання до нотаріальної контори заяви ОСОБА_2, яка діяла в інтересах ОСОБА_5, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 549 ЦК України суперечить чинному на той час законодавству. Такі висновки суду не відповідають положенням пункту 110 Інструкції в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.

У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law20~) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law21~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law22~ (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у квітні 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності ~law23~.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є синами ОСОБА_4 і ОСОБА_3 (а. с. 16).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 (а. с. 83).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 (а. с. 15).

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Русанівської сільської ради ОСОБА_3 до дня смерті постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

На день смерті ОСОБА_3 в будинку постійно проживав і був зареєстрований її син ОСОБА_1 (а. с. 85).

16 травня 2003 року до Броварської районної державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_2, яка діяла в інтересах ОСОБА_5, із заявою про видачу свідоцтва про право на спадкове майно померлої ОСОБА_3.

Спадщина складалася з сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0240904, грошового вкладу з відповідними процентами, що зберігаються в ощадному банку № 5400/015 с. Русанів на рахунку № НОМЕР_4, житлового будинку з відповідними надвірними будівлями, земельної ділянки площею 0,376 га, що знаходяться у с. Русанів Броварського району Київської області, сертифіката на право власності на земельну частку (пай) серіі КВ № 0240902, грошового вкладу з відповідними процентами, що зберігається в Ощадному банку України № 5400/015 в с. Русанів на рахунку № НОМЕР_5, що належали ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2, спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_3, яка фактично прийняла спадщину, але спадкових прав не оформила (а. с. 13).

15 березня 2005 року ОСОБА_5 на підставі його заяви видане свідоцтво № НОМЕР_6 про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 17).

Також, 15 березня 2005 року ОСОБА_5 видано свідоцтво № НОМЕР_7 про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,376 га, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Русанівської сільської ради народних депутатів, з якої 0,250 га - для обслуговування житлового будинку, 0,126 га - для ведення особистого підсобного господарства у с. Русанів Броварського району Київської області, що належала ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії КВ від 05 жовтня 1998 року, спадкоємцем якого була ОСОБА_3, - дружина, яка прийняла спадщину, але не оформила спадкових прав (а. с. 18).

15 березня 2005 року ОСОБА_5 видане свідоцтво № НОМЕР_8 про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на:

1) право на земельну частку (пай) із земель, що перебувають у колективній власності КСП "Русанівське", розміром 2,41 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало ОСОБА_3 на підставі сертифіката КВ № 0240904 від 17 грудня 1997 року;

2) грошовий вклад в Ощадному банку України № 5400/015 в с. Русанів Броварського району на рахунку № НОМЕР_1, з відповідними процентами та компенсаційними виплатами, на грошовий вклад в Ощадному банку України № 5400/015 в с. Русанів Броварського району Київської області на рахунку № НОМЕР_1, з відповідними процентами та компенсаційними виплатами;

3) право на земельну частку (пай) із земель, що перебувають у колективній власності КСП "Русанівське", розміром 2,41 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі сертифіката серії КВ № 0240902, виданого у 1997 році Броварської районною державною адміністрацією, зареєстрованого 20 січня 1998 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) № 22, спадкоємцем якого була ОСОБА_3;

4) на грошовий вклад в Ощадному банку України № 5400/015 в с. Русанів Броварського району на рахунку № НОМЕР_10, з відповідними процентами та компенсаційними виплатами, що належали на підставі ощадної книжки, виданої банком ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, спадкоємцем якого була ОСОБА_3 дружина, яка прийняла спадщину, але не оформила своїх прав.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2017 рокуу справі № 361/7230/16-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом задоволено частково (а. с. 8-12).

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 15 березня 2005 року нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори Юхтою Л. М., у спадковій справі № 361 до майна ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстроване в реєстрі за № 1388, на ім'я спадкоємця ОСОБА_5 на спадкове майно: житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1, - в частині спадкування 1/2 частки вказаного майна другим спадкоємцем - ОСОБА_1.

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 15 березня 2005 року нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори Юхтою Л. М., у спадковій справі № 361 до майна ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстроване в реєстрі за № 1391, на ім'я спадкоємця ОСОБА_5 на спадкове майно: земельну ділянку площею 0,376 га, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Русанівської сільської ради, з якої 0,250 га, - для обслуговування житлового будинку; 0,126 га - для ведення особистого підсобного господарства в с. Русанів Броварського району Київської області, - в частині спадкування 1/2 частки вказаного майна другим спадкоємцем - ОСОБА_1.

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 15 березня 2005 року нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори Юхтою Л. М. у спадковій справі №361 до майна ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстроване в реєстрі за № 1395, на ім'я спадкоємця ОСОБА_5 на спадкове майно, визначене у цьому свідоцтві у пункті 2, - грошовий вклад в ощадному банку № 5400/015 у с. Русанів Броварського району Київської області на рахунку № НОМЕР_1, і у пункті 3) право на земельну частку (пай) на землі у колективній власності КСП "Русанівське", площею 2,41 га, в умовних кадастрових гектарах, за сертифікатом серії КВ № 0240902, виданим у 1997 році Броварською районною державною адміністрацією, - в частині спадкування Ѕ частки цього майна другим спадкоємцем - ОСОБА_1.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 1 , 2 статті 2 ЦПК України).

Законодавством передбачено, що моментом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця. Спадщина - у разі її прийняття спадкоємцем - вважається прийнятою з моменту відкриття спадщини, незалежно від того, чи видано свідоцтво про право на спадщину і коли воно видано.

Питання щодо прийняття спадщини після ОСОБА_3 регулюється законом, чинним до 1 січня 2004 року (ЦК Української РСР).

Відповідно до статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно зі статтею 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце

проживання спадкодавця (стаття 526 ЦК Української РСР).

Відповідно до статті 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.

Законодавець передбачав, що предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку переходять до спадкоємців за законом, які проживали спільно з спадкодавцем, незалежно від їх черги і спадкової частки, якщо вони проживали з спадкодавцем до його смерті не менше одного року (стаття 533 ЦК Української РСР).

Згідно зі статтею 549 ЦК Української РСР спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до статті 560 ЦК УРСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.

Згідно зі статтею 561 ЦК Української РСР свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до пункту 110 Інструкції визначено, що заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї та про видачу свідоцтва про право на спадщину повинні бути зроблені в письмовій формі.

Справжність підпису на таких заявах повинна бути нотаріально засвідченою.

Засвідчувати справжність підпису на заяві не потрібно в разі, коли така заява подається спадкоємцем до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто. У цьому випадку державний нотаріус встановлює особу спадкоємця і перевіряє справжність його підпису, про що робить відмітку на заяві, де зазначає найменування документа, що посвідчує особу заявника, номер та дачу його видачі, найменування установи, підприємства, організації, яка його видала, рік народження спадкоємця.

Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається державним нотаріусом, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до державної нотаріальної контори.

Нормами ЦКУкраїнської РСР та Інструкції не визначено обмежень можливості подання заяви про прийняття спадщини через представника за довіреністю.

Як встановили суди, зі змісту довіреності ОСОБА_5 від 13 травня 2003 року, ОСОБА_2 була наділена повноваженнями на звернення від імені ОСОБА_5 до нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини після матері. Отже, ОСОБА_5 висловив свою волю на прийняття спадщини після матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3.

Також суди дослідили та надали правову оцінку, матеріалам спадкової справи щодо майна ОСОБА_3.

Крім того, позивач ОСОБА_1 звертався до нотаріуса із заявами, в яких зазначав, що він обізнаний про те, що ОСОБА_5 подав заяву про прийняття спадщини, і не заперечував проти видачі йому свідоцтва про право на спадщину.

Встановивши обставини справи та оцінивши докази у справі, суди дійшли обґрунтованого висновку, що ОСОБА_5 вважається таким, що прийняв спадщину після матері ОСОБА_3 і підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та визнання права власності - немає.

Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про неправильне застосування пункту 110 Інструкції, оскільки суд апеляційної інстанції надав їм оцінку та обґрунтовано виходив з того, що цією нормою не було встановлено заборони подання заяви про прийняття спадщини через представника.

Інші доводи касаційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги, зводяться до незгоди із судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко