Історія справи

Постанова

Іменем України

17 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 2-4237/2011

провадження № 61-36596св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І.(суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ГодованнийОлексій Віталійович,

третя особа - акціонерний комерційний банк «УкрСиббанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Херсонської області від 18 квітня 2018 року у складі суддів: Бездрабко В. О., Орловської Н. В., Приходько Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду позовом до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Годованного ОлексіяВіталійовича, третя особа: акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), про зобов'язання вчинити дії.

Позовна заява обґрунтована тим, що згідно рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 04 травня 2011 року ОСОБА_4 є власником адміністративно-торгівельного комплексу з ганком та входом до підвалу, загальною площею 427,3 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач дізналася, що попереднім власником - ОСОБА_6 вказане нерухоме майно було передано в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк». Приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Годованним О. В. внесено запис про іпотеку до Державного реєстру іпотек нерухомого майна та запис про заборону відчуження цього майна до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна.

ОСОБА_4 вказувала, що на підставі пункту 2 частини першої статті 593 ЦК України іпотека є припиненою у зв'язку із набуттям нею у власність предмета застави, а наявні у державних реєстрах записи обмежують її майнові права на розпорядження майном, а тому просила зобов'язати приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Годованного О. В. зняти заборону на відчуження майна, зазначеного в іпотечному договорі від 01 серпня 2008 року, реєстраційний номер №1686, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Годованним О. В., а саме: адміністративно-торгівельного комплексу з ганком та входом до підвалу, загальною площею 427,3 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, номер обтяження 7674855, контрольна сума 2Е45Б59ДГВ; вилучити запис з державного реєстру іпотек нерухомого майна про іпотеку адміністративно-торгівельного комплексу з ганком та входом до підвалу, загальною площею 427,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, номер обтяження 7674855, контрольна сума АБ5ГГ2Е8Д4 та 504Д3895А6; вилучити запис з державного реєстру обтяження нерухомого майна про заборону відчуження нерухомого майна, що складається з адміністративно-торгівельного комплексу з ганком та входом до підвалу, загальною площею 427,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 28 листопада 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено. Зобов'язано приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Годованого О. В.: зняти заборону на відчуження майна, зазначеного в іпотечному договорі від 01 серпня 2008 року, реєстраційний № 1686, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Годованим О. В., а саме: адміністративно-торгівельного комплексу з ґанком та входом до підвалу, загальною площею 427,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, номер обтяження 7674855, контрольна сума 2Е45Б59ДГВ; вилучити запис з державного реєстру іпотек нерухомого майна про іпотеку адміністративно-торгівельного комплексу з ґанком та входом до підвалу, загальною площею 427,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, номер обтяження 7675058, контрольна сума АБ5ГГ2Е8Д4 та 504Д3895А6; вилучити запис з державного реєстру обтяження нерухомого майна про заборону відчуження нерухомого майна, яке складається з адміністративно-торгівельного комплексу з ґанком та входом до підвалу, загальною площею 427,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач на підставі судового рішення від 04 травня 2011 року є власником майна, що перебуває в іпотеці, у зв'язку із втратою предмета застави анулюється цінність застави як способу забезпечення виконання зобов'язання, тому застава припиняється. У зв'язку з тим, що іпотека припинилася, відповідач зобов'язаний вилучити запис про іпотеку із Державного реєстру іпотек нерухомого майна та запис про заборону відчуження згаданої квартири із Державного реєстру обтяжень нерухомого майна.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулось із апеляційною скаргою.

Оскарженою постановою апеляційного суду Херсонської області від 18 квітня 2018 року рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 28 листопада 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Застосовано поворот виконання рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 28 листопада 2011 року. Ухвалено: скасувати (вилучити) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про вилучення обтяження (реєстраційний номер № 7675058, відомості з Державного реєстру іпотек), на об'єкт нерухомості (адміністративно-торгівельний комплекс з ганком та входом до підвалу загальною площею 427,3 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, номер РПВН: 9981986); зобов'язано будь-якого уповноваженого державного реєстратора поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про обтяження нерухомого майна іпотекою на указаний об'єкт нерухомості на користь АКІБ «УкрСиббанк» з дати скасування обтяження.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вирішуючи спір щодо зняття заборони на відчуження іпотечного майна та вилучення запису із Державного реєстру іпотеки, вчиненого на підставі іпотечного договору від 01 серпня 2008 року, суд першої інстанції в порушення вимог закону не вирішив питання про залучення до участі у справі сторін цього договору (прав та інтересів яких стосується спір) як співвідповідачів та всупереч вимог статей 11, 33 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) не роз'яснив позивачу право на подачу відповідної заяви. Суд безпідставно визнав належним відповідачем у справі приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Годованного О. В., який не є учасником спірних правовідносин, а лише вчинив нотаріальні дії щодо посвідчення іпотечного договору від 01 серпня 2008 року та реєстраційні дії про внесення відомостей про реєстрацію обтяжень, заборону відчуження майна, тощо. Під час розгляду справи апеляційний суд в силу повноважень, визначених статті 374 ЦПК України, позбавлений можливості усунути допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права. Розгляд справи в порушення вимог частини п'ятої статті 74, частини першої статті 76 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) відбувся без належного повідомлення АКІБ «УкрСиббанк», залученого до участі у справі як третьої особи, про що свідчить відсутність поштового повідомлення про вручення судової повістки.

У травні 2018 року ОСОБА_4 звернулася через засоби поштового зв'язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду Херсонської області від 18 квітня 2018 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ПАТ «УкрСиббанк» не скористався своїм правом на апеляційне оскарження і це право втрачено і для його правонаступника ПАТ «Дельта Банк». Банку надсилалися повідомлення суду і в матеріалах справи відсутні докази повернення поштових відправлень, що свідчить про їх отримання. Окрім цього, на підтвердження переходу права вимоги за кредитним договором до ПАТ «Дельта Банк» у матеріалах справи відсутній оригінальний акт приймання-передачі, судом не досліджувалося чи посвідчувався цей акт нотаріально чи піддавався державній реєстрації, судом не розглянуто клопотання про витребування доказів. Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» не є належним апелянтом. Висновки суду апеляційної інстанції щодо набуття ОСОБА_4 права власності на підставі рішення суду є помилковими, оскільки вона є власником майна на підставі договору купівлі-продажу.

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі відкрито касаційне провадження.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Апеляційний суд встановив, що на підставі договору купівлі-продажу від 02 квітня 2008 року ОСОБА_6 на праві власності належав адміністративно-торгівельний комплекс, загальною площею 427,3 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який він за нотаріально посвідченим договором від 01 серпня 2008 року передав в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» в рахунок забезпечення виконання умов договору про надання споживчого кредиту № 11379201000 від 01 серпня 2008 року у розмірі 200 000 доларів США.

Відмовляючи в задоволенні позову апеляційний суд вказав, що при вирішенні спору щодо зняття заборони на відчуження іпотечного майна та вилучення запису із Державного реєстру іпотеки, вчиненого на підставі іпотечного договору від 01 серпня 2008 року, суд першої інстанції в порушення вимог закону не вирішив питання про залучення до участі у справі сторін цього договору (прав та інтересів яких стосується спір) як співвідповідачів та всупереч вимог статей 11, 33 ЦПК України не роз'яснив позивачеві його право на подачу відповідної заяви. Також суд першої інстанції безпідставно визнав належним відповідачем у справі приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Годованного О. В., який не є учасником спірних правовідносин, а лише вчинив нотаріальні та реєстраційні дії.

Колегія суддів погоджується із таким висновком апеляційного суду.

Відповідно до частини першої статті 33 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Згідно пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) якщо спір не врегульовано суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

Тлумачення статті 33 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Втім судом першої інстанції, в порушення статей 33, 130 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) не вирішено питання щодо складу осіб, які мають брати участь у розгляді справи, а апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості усунути такі недоліки. Тому апеляційний суд зробив обгрунтований висновок про відмову в задовленні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Оскільки оскаржене судове рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Херсонської області від 18 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н.О. Антоненко

В.І. Журавель