Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.09.2018 року у справі №199/1672/16

Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 199/1672/15-ц

провадження № 61-42445св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А, Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є.

В.

учасники справи:

стягувач - ОСОБА_1,

особа, дії якої оскаржуються - заступник начальника відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевська Ірина Ігорівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2018 року у складі судді Скрипник О. Г. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2018 року у складі колегії суддів:

Пономарь З. М., Городничої Л. О., Каратаєвої Л. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР ДДВС МЮУ).

Скаргу мотивував тим, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.

Дніпропетровська від 16 вересня 2016 року у цивільній справі № 199/1672/16-ц за його позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю посадової особи органу досудового розслідування, стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн та судові витрати, пов'язані з явкою до суду, в сумі 65,18 грн.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016 року скасовано рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2016 року у справі № 199/1672/16-ц, та у скасованій частині ухвалено нове рішення, яким стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Держаного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 12 000,00
грн, судові витрати у розмірі 100,99 грн.

16 січня 2017 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська видано два виконавчі листи у справі № 199/1672/16-ц про стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Держаного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 12 000,00 грн, та судових витрат у розмірі 100,99 грн.

18 січня 2017 року ОСОБА_1 подав до Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області ці виконавчі листи для виконання.

У зв'язку з тим, що виконавчі листи не були виконані у встановлений законом строк, до суду була подана скарга на бездіяльність Державної казначейської служби України щодо не виконання судового рішення у порядку "Розділу VII" ЦПК України, чинного на той час, "Судовий контроль за виконанням судових рішень".

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року у цивільній справі № 199/1672/16-ц, за скаргою Громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області на бездіяльність центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів щодо не виконання судового рішення у цивільній справі № 199/1672/16-ц - скаргу задоволено та зобов'язано центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у провадженні якого знаходяться виконавчі листи у справі № 199/1672/16ц, видані Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпра 16 січня 2017 року, усунути порушення прав ОСОБА_1 шляхом перерахування коштів за виконавчими листами у справі № 199/1672/16-ц через відділення "Укрпошти" №82 за місцем проживання стягувача ОСОБА_1: АДРЕСА_1; зобов'язано центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у провадженні якого знаходяться виконавчі листи у справі № 199/1672/16ц, видані Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпра 16 січня 2017 року нарахувати та виплатити компенсацію за порушення строків перерахування коштів на користь ОСОБА_1 за виконавчими листами у справі № 199/1672/16ц про стягнення коштів з державного органу за весь час прострочення з моменту настання права на нарахування компенсації до моменту фактичного виконання виконавчих листів № 199/1672/16ц.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2017 року у цивільній справі № 199/1672/16-ц (4-с/199/41/17) виправлено описки, допущені в ухвалі Амур-Нижньодніпровського районного суду м.

Дніпропетровська від 21 червня 2017 року у цивільній справі № 199/1672/16-ц (4с/199/41/17), та приведено ухвалу у відповідність із вимогами Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2017 року ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року залишено без змін.

ОСОБА_1 зазначав, що 28 січня 2018 року він рекомендованою кореспонденцією направив до відділу примусового виконання рішень ДДВС МЮУ до виконання ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року та від 29 червня 2017 року, проте заступник начальника відділу примусового виконання рішень ДДВС МЮУ Ярушевська І. І., в провадженні якої перебувають надіслані вище ухвали суду, у встановлений строк про стан виконання ухвали суду заявника не повідомила.

На підставі викладеного просив зобов'язати заступника начальника відділу примусового виконання рішень ДДВС МЮУ Ярушевську І. І. вчинити дії щодо виконання ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року, якою зобов'язано центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснити виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016 року про стягнення грошових коштів у відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконною бездіяльність заступника начальника ВПВР ДДВС МЮУ з виконання ухвали, постановленої Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська у справі № 199/1672/16.

Судові витрати віднесено на рахунок держави.

Стягнуто з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з явкою до суду у розмірі 44,82 грн.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ухвала Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року про зобов'язання центрального органу виконавчої влади у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів усунути порушення прав ОСОБА_1 шляхом виконання виконавчих листів у справі №199/1672/16-ц, нарахування та виплати компенсації за порушення строків виконання судового рішення як виконавчий документ підлягає виконанню органами виконавчої служби.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2018 року ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції законна та обґрунтована, а підстав для її скасування з доводів апеляційної скарги не вбачається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду у серпні 2018 року, ДДВС МЮУ просить скасувати ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.

Дніпропетровська від 16 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заяви та клопотання

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами казначейства; ОСОБА_1 не надав жодного доказу на підтвердження обставин скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, оскільки рішення касаційного суду за наслідками розгляду цієї скарги має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

На електронну адресу Верховного Суду надійшла заява громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" (далі - ГО "ДНПГО")в інтересах ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження як помилково відкритого, оскільки ухвала Амур-Нижньодніпровського районного суду м.

Дніпропетровська від 16 березня 2018 року та постанова Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2018 року не підлягають касаційному оскарженню.

Указана заява не може бути прийнята до розгляду касаційним судом з таких підстав.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина 1 статті 237 Цивільного кодексу України).

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (частити перша і третя статті 244 Цивільного кодексу України).

Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи (пункт 1 частини 1 статті 62 ЦПК України).

Відповідно до частини 2 статті 62 ЦПК України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою. У разі задоволення заявленого клопотання щодо посвідчення довіреності фізичної особи на ведення справи, що розглядається, суд без виходу до нарадчої кімнати постановляє ухвалу, яка заноситься секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, а сама довіреність або засвідчена підписом судді копія з неї приєднується до справи.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (частина 3 статті 62 ЦПК України).

Так, керівник ГО "ДНПГО" в інтересах ОСОБА_1, подаючи заяву про закриття касаційного провадження, на підтвердження своїх повноважень надала суду наказ головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 15 жовтня 2014 року № 381 "Про прийняття повідомлення про утворення ГО "ДНПГО" та витяг з протоколу ГО "ДНПГО" від 15 вересня 2014 року щодо мети діяльності громадської організації.

Відповідно до частини 2 статті 183 ЦПК України, письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Згідно з частиною 4 статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Оскільки ГО "ДНПГО" не надано суду документи, які відповідно до вимог закону підтверджують її повноваження як представника ОСОБА_1 та повноваження вчиняти від його імені будь-які процесуальні дії, колегія суддів не приймає до розгляду заяву цієї організації про закриття касаційного провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.

Дніпропетровська від 16 вересня 2016 року у цивільній справі № 199/1672/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю посадової особи органу досудового розслідування стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн та судові витрати, пов'язані з явкою до суду, в сумі 65,18 грн.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016 року скасовано рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2016 року у справі № 199/1672/16-ц та у скасованій частині ухвалено нове рішення, яким стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 12 000,00
грн, судові витрати у розмірі 100,99 грн.

16 січня 2017 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська видано два виконавчі листи у справі № 199/1672/16-ц про стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Держаного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 12 000,00 грн та судових витрат у розмірі 100,99 грн.

18 січня 2017 року ОСОБА_1 подав до Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області два вищевказані виконавчі листи для виконання.

В зв'язку з тим, що виконавчі листи не були виконанні у встановлений законом строк, до суду була подана скарга на бездіяльність Державної казначейської служби України щодо не виконання судового рішення у порядку "Розділу VII" ЦПК України, чинного на той час, "Судовий контроль за виконанням судових рішень".

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року у цивільній справі № 199/1672/16-ц за скаргою Громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області на бездіяльність центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів щодо не виконання судового рішення у цивільній справі № 199/1672/16-ц - скаргу задоволено та зобов'язано центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у провадженні якого знаходяться виконавчі листи у справі № 199/1672/16ц, видані Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпра 16 січня 2017 року, усунути порушення прав ОСОБА_1 шляхом перерахування коштів за виконавчими листами у справі № 199/1672/16-ц через відділення "Укрпошти" №82 за місцем проживання стягувача ОСОБА_1: АДРЕСА_1; зобов'язано центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у провадженні якого знаходяться виконавчі листи у справі № 199/1672/16ц, видані Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпра 16 січня 2017 року нарахувати та виплатити компенсацію за порушення строків перерахування коштів на користь ОСОБА_1 за виконавчими листами у справі № 199/1672/16ц про стягнення коштів з державного органу за весь час прострочення з моменту настання права на нарахування компенсації до моменту фактичного виконання виконавчих листів № 199/1672/16ц.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2017 року у цивільній справі № 199/1672/16-ц (4-с/199/41/17) виправлено описки, допущені в ухвалі Амур-Нижньодніпровського районного суду м.

Дніпропетровська від 21 червня 2017 року у цивільній справі № 199/1672/16-ц (4с/199/41/17), та приведено ухвалу у відповідність із вимогами Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2017 року ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року залишено без змін.

Відповідно до пункту 4 розділу І Наказу Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень" рішення, за якими: боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Конституційний суд України, Верховний Суд України тощо, підвідомчі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

ОСОБА_1 18 січня 2018 року рекомендованою кореспонденцією надіслав до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України копії ухвал Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року та від 29 червня 2017 року до виконання.

19 січня 2018 року за результатами розгляду заяви від 18 січня 2018 року про прийняття до виконання виконавчого документа головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Суди встановили, що 15 лютого 2015 року на ім'я ОСОБА_1 старшим державним виконавцем ВПВР ДДВС надіслали повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання з підстав, встановлених пунктом 9 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", як такий, що не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частинами 1 та 2 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до пункту 9 розділу VII "Прикінцеві та Перехідні положення" Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України.

Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Згідно з абзацом першим пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення) реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснює Казначейство.

Відповідно до покладених на Казначейство завдань, воно здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, передбачений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 3 Порядку у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.

Пунктом 4 цього Порядку у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що на органи Казначейства покладені обов'язки, зокрема, забезпечення у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку; вжиття заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку.

Отже, виконавчий лист, боржником за яким є державний орган, підлягає виконанню органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а не органами державної виконавчої служби.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 02 липня 2018 року у справі № 233/1979/17 (провадження № 61-29414св18) та постанові від 22 травня 2019 року у справі № 199/9550/15 (провадження № 61-44071св18).

Ухвалюючи рішення у справі, суди не врахували наведені положення законодавства та дійшли помилкового висновку про те, що виконавчий лист, боржником за яким є державний орган, підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, а не органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Ураховуючи зазначене, суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги ОСОБА_1 та визнання незаконною бездіяльності заступника начальника ВПВР ДДВС МЮУ з виконання ухвали, постановленої Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська у справі № 199/1672/16.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами 1 та 3 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

На підставі викладеного Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про скасування ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2018 року та постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2018 року, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанцій дійшов висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги, судові витрати у сумі 3
524,00 грн, понесені Департаментом ДВС МЮУ у зв'язку зі сплатою судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 762,00 грн та касаційної скарги у розмірі 1 762,00 грн, покладаються на ОСОБА_1.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження залишити без розгляду.

Касаційну скаргу департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Ярушевської Ірини Ігорівни про визнання незаконною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відшкодування судових витрат 3 524,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко Судді: А. А. Калараш А. О. Лесько С. Ю. Мартєв Є. В.

Петров