Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №642/2754/17

Постанова

Іменем України

17 липня 2019 року

м. Київ

справа № 642/2754/17

провадження № 61-40314св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Дитячий будинок сімейного типу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради на постанову Апеляційного суду Харківської області від 12 червня 2018 року у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Кружиліної О. А., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, яке у подальшому перейменовано на Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що малолітня ОСОБА_5 перебуває на обліку в Службі у справах дітей по Холодногірському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, як дитина, позбавлена батьківського піклування.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 25 травня 2016 року, що набрало законної сили, позовні вимоги Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, як представника органу опіки та піклування в інтересах малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відібрання малолітньої дитини від батьків без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину задоволено.

Відібрано від батьків: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , без позбавлення батьківських прав малолітню дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На період відібрання дитини стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 аліменти на малолітню ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з кожного, щомісячно, починаючи з 29 січня 2016 року, з перерахуванням коштів на користь державного виховного закладу для дітей, прийомних батьків, батьків - вихователів або опікунів, у родину, у якій буде влаштована дитина.

Підставою для відібрання дитини без позбавлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 батьківських прав стало те, що батьки малолітньої ОСОБА_5 не піклуються про здоров`я, фізичний та духовний розвиток своєї малолітньої дочки. 14 січня 2016 року бригадою швидкої медичної допомоги до закладу охорони здоров`я була доставлена малолітня ОСОБА_5 без супроводу батьків з приводу закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку. Рекомендації спеціалістів батьки ОСОБА_5 не виконували, не задовольняли фізичних потреб дитини, не забезпечували повноцінним харчуванням, не проходили медичне обстеження для встановлення дитині інвалідності, надавали неправдиву інформацію щодо перебування дочки у протитуберкульозному санаторії. Батьки дівчинки свідомо не займалися належним утриманням та доглядом за дитиною, не приділяли уваги її медичному обстеженню та лікуванню, враховуючи особливі потреби, ступінь тяжкості та кількість хронічних захворювань дитини.

Після проходження лікування у лікарні та психоневрологічному диспансері ОСОБА_5 перебувала у кількох дитячих закладах, однак її ніхто не відвідував та не цікавився її станом здоров`я.

Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 26 грудня 2016 року № 613 малолітню ОСОБА_5 було влаштовано на виховання та проживання у дитячий будинок сімейного типу- Дитячий будинок сімейного типу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак у цей будинок батьки дитини також не з`являлись та не намагались спілкуватися із нею.

21 квітня 2017 року Центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Холодногірського району м. Харкова направив відповідачам листа, у якому їм було запропоновано всебічну допомогу та сприяння щодо повернення дитини, однак вони категорично відмовились від послуг центру, тому повернення дитини батькам, на думку центру, є недоцільним.

Відповідно до пункту 8 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, якщо протягом року після прийняття рішення судом про відібрання дитини у батьків не усунені причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, зобов`язана вжити заходів до позбавлення батьків їх батьківських прав.

Питання щодо позбавлення батьківських прав відповідачів було розглянуто 16 травня 2017 року на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконкому Харківської міської ради та прийнято рішення щодо звернення до суду із цим позовом.

З урахуванням уточнених позовних вимог Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради просив суд позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_5 та стягнути з відповідачів аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2018 року у складі судді Шрамко В. П. у позові Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, яке у подальшому перейменовано на Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд з урахуванням конкретних обставин справи відмовив у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідачів про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. В судовому засіданні встановлено, що відповідачі не виконували належним чином батьківські обов`язки стосовно своєї дочки ОСОБА_5 , зокрема, не забезпечували її регулярне лікування, не приділяли їй достатньої уваги, нехтували своїми обов`язками, що призвело до відібрання у них дитини за рішенням суду, без позбавлення батьківських прав. У судовому засіданні судом першої інстанції також беззаперечно встановлено, що батьки змінили своє ставлення до своїх батьківських обов`язків щодо ОСОБА_5 . Крім цого, суд врахував, що багатодітна сім`я відповідачів перебуває у тяжкому матеріальному становищі, оскільки працює один ОСОБА_1 , який отримує невелику заробітну плату, ОСОБА_2 не працює, страждає на низку захворювань, інші малолітні діти потребують постійного батьківського догляду. Відповідачі мають батьківські почуття до доньки, їх турбує її життя, здоров`я, а дитина має з батьками сильний емоційний зв`язок, любить їх, бажає проживати з ними в родині, разом з батьками і сестрами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 12 червня 2018 року апеляційну скаргу Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_5 залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя. Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 цієї Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Хант проти України»). Доводи Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради щодо того, що повернення дитини батькам суперечить інтересам малолітньої ОСОБА_5 , оскільки це повернення загрожує її життю та здоров`ю спростовуються матеріалами справи, оскільки обставини, на які посилалось управління, мали місце до відібрання дитини у батьків без позбавлення батьківських прав. Починаючи з моменту влаштування дитини до Дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і до ухвалення апеляційним судом рішення, батьки ОСОБА_5 змінили своє ставлення до дитини. В суді апеляційної інстанції батьки пояснили, що вони бажають виховувати дитину у своїй родині разом з її братами та сестрами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У липні 2018 року Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що сім`я ОСОБА_1 на своєму утриманні має п`ятеро дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Родина проживає у трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 без зареєстрованого місця проживання у цій квартирі. Малолітні брати та сестри ОСОБА_5 перебувають на обліку Служби у справах дітей по Холодногірському районі Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, як такі, що опинилися у складних життєвих обставинах (батьки яких ухиляються від виконання батьківських обов`язків). Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 11 квітня 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позбавлені батьківських прав щодо трьох дітей: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . У січні 2016 року малолітню ОСОБА_5 було госпіталізованого до Комунального закладу охорони здоров`я «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги імені професора Олександра Івановича Мещанінова» без супроводу батьків з діагнозом: хронічні субдуральні гідроми, виражена гіпотрофія головного мозку з вікарною гідроцефалією, множинні забої м`яких тканин, гнійні рани, садна голови і обличчя, забій грудної клітини та передньої черевної стінки, множинні садна, гематоми на стадії цвітіння, колоїдні рубці голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, правостороння пневмонія, кон`юнктивіт, язви обох очей, двосторонній перфоративний середній отит. ОСОБА_5 була виснажена, мала порушену координацію руху, кволість, сонливість, множинні інфіковані рани, відсутність підшкірного прошарку (36 %). Дитина була у вкрай тяжкому стані, вона не могла самостійно пересуватися від виснаження, мала ознаки забиття та порвані вуха. Щодо цього факту за частиною першою статті 166 КК України - злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, - відкрито кримінальне провадження та 16 лютого 2016 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220510000542. Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 15 червня 2016 року № 391 «Про надання дітям статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування» малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Після ухвалення рішення про відібрання від батьків дитини ОСОБА_5 за клопотанням Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради у період з 30 травня по 22 листопада 2016 року перебувала у Комунальному закладі охорони здоров`я «Обласний спеціалізований будинок дитини «Зелений Гай», батьки дитину не відвідували. Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 02 листопада 2016 року № 739 «Про влаштування, продовження терміну перебування малолітніх дітей в закладах для дітей» ОСОБА_5 була влаштована до Комунального закладу «Харківський дитячий будинок «Родина» Харківської міської ради», де перебувала з 22 листопада по 30 грудня 2016 року. Під час перебування дитини у цьому комунальному закладі батьки дитину не відвідували. Згідно із розпорядженням Харківської районної державної адміністрації від 26 грудня 2016 року № 613 «Про влаштування малолітньої ОСОБА_5 на виховання та спільне проживання у дитячому будинку сімейного типу», 30 грудня 2016 року малолітня дитина влаштована до сімейних форм виховання - Дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відповідачі у справі питання можливого спілкування з дитиною не ініціювали, дитиною не цікавилися та свідомо з січня 2016 року не займалися вихованням та утриманням рідної дочки, не надавали допомоги, аліменти на дитину, стягнуті на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 25 травня 2016 року, не сплачують. Питання зустрічі дитини з батьками останні порушили лише під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції, тобто у вересні 2017 року. Відповідно до розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 12 вересня 2017 року № 613 «Про форму спілкування вихованки дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_5 з батьками» була запланована зустріч ОСОБА_5 з батьками 15 вересня 2017 року, на яку вони не з`явилися, про що складено відповідний акт. Наступна зустріч батьків з дитиною мала відбутися 24 листопада 2017 року, однак батьки повторно на зустріч до дитини не з`явилися, про що також було складено акт. Суди попередніх інстанцій на ці акти уваги не звернули, відповідної правової оцінки їм не надали, та безпідставно дійшли висновку про те, що батьки змінили своє ставлення до дитини, незважаючи на те, що протягом двох років, з січня 2016 року до грудня 2017 року, батьки не виконували батьківські обов`язки щодо дочки ОСОБА_5 . Відповідачі не надали жодного доказу щодо поважності причин невиконання батьками свого обов`язку піклуватися про дитину та утримувати її.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм процесуальним правом подати відзив на касаційну скаргу.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її з Ленінського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сім`я ОСОБА_1 на своєму утриманні має п`ятеро дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Батьки перебувають на обліку у лікаря-фтизіатра з приводу захворювання на туберкульоз. Батько ОСОБА_5 - ОСОБА_1 має відкриту форму теберкульозу. Всі діти тубконтактні, отримують лікування, старші діти періодично проходять оздоровлення у Харківському обласному клінічному дитячому протитуберкульозному санаторії. Донька, ОСОБА_5 , має значні вади здоров`я та потребує особливого догляду: діагноз гідроцефалія, затримка психічного розвитку, але батьки не приділяли достатньої уваги її лікуванню та догляду.

За час проживання в м. Золочів дитина була госпіталізована у важкому стані до Комунального закладу охорони здоров`я «Харківська міська клінічна лікарня невідкладної медичної допомоги» з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, субдуральні гідроми, багаточисельні садна, забій обличчя, голови, спини, контактний опік сідниць III ступеню 3 %, змішана вірусно-бактеріальна інфекція, хронічний гепатит В , затримка психо-моторного розвитку, дефіцитна анемія, наслідки гіпоксично-ішемічного ураження ЦНС.

З 19 грудня 2011 року до лютого 2012 року ОСОБА_5 тричі знаходилась на лікуванні у дитячому відділенні Комунального некомерційного підприємства «Золочівська центральна районна лікарня Золочівської районної ради Львівської області» з діагнозом: наслідки перенесеної закритої черепно-мозкової травми та забиття головного мозку. У сім`ї не здійснювався санітарно-гігієнічний режим. Діти були не доглянуті, неохайні, дитячі заклади не відвідували.

04 березня 2011 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , госпіталізована без батьків до Комунального закладу охорони здоров`я «Харківська міська дитяча клінічна лікарня № 19» з діагнозом: стан середньої важкості за рахунок вираженої неврологічної симптоматики, відставання у фізичному розвитку (дефіцит маси тіла становить 36 %), груба затримка психомовного розвитку, що свідчить про недбале ставлення до виховання і утримання дитини, у якої встановлена сполучно-тканинна дисплазія, диспластична кардіопатія, екзостоз лівого ліктьового суглобу та вперше діагностований туберкульоз внутрішньо-грудних лімфовузлів. Батьки участі в лікуванні і утриманні дитини не брали.

27 березня 2013 року ОСОБА_5 була переведена на лікування до Комунального закладу охорони здоров`я «Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня» в протитуберкульозне відділення. Потім перебувала на оздоровленні в міському протитуберкульозному санаторії. У зв`язку з постійними вимогами лікарів батьки в грудні 2015 року проконсультували дитину в Комунальному закладі охорони здоров'я «Харківська міська дитяча лікарня № 5» у лікаря- невролога, рекомендовано пройти консультацію у дитячого нейрохірурга, але батьки на консультацію не прийшли.

14 січня 2016 року ОСОБА_5 госпіталізована до Комунального закладу охорони здоров`я «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги імені професора Олександра Івановича Мещанінова» у стані середньої важкості, діагноз: хронічні субдуральні гідроми, виражена гіпотрофія головного мозку з вікарною гідроцефалією, множинні забої м`яких тканин, гнійні рани, садна голови і обличчя, забій грудної клітини та передньої черевної стінки, множинні садна, гематоми в стадії цвітіння, колоїдні рубці голови, тулуба, кінцівок, правостороння пневмонія, не госпітальна форма, кон`юнктивіт, язви обох очей, екзотропія правого ока, двосторонній перфоративний середній отит, пансинусит. Дитина була виснажена.

У поліклінічному відділенні за період з 01 по 13 січня 2016 року викликів лікарів до ОСОБА_5 не зареєстровано, дитина хворіла вдома без медичної допомоги.

18 січня 2016 року ОСОБА_5 переведено до Комунального закладу охорони здоров`я «Харківська міська дитяча клінічна лікарня № 19» для подальшого лікування, дитина поступила без супроводу батьків. Під час огляду на санпропускнику: стан середньої важкості, порушена координація руху, виражений астенічний синдром (кволість, сонливість), множинні інфіковані рани, відсутність підшкірного прошарку (дефіцит маси тіла 46 %). За місяць лікування вага дитини збільшилася на 3 кг, що свідчить про неякісне або недостатнє харчування вдома.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 25 травня 2016 року, що набрало законної сили, позовні вимоги Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради як представника органу опіки та піклування в інтересах малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відібрання малолітньої дитини від батьків без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину задоволено.

Відібрано від батьків: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , без позбавлення батьківських прав малолітню дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На період відібрання дитини стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 аліменти на малолітню ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з кожного, щомісячно, починаючи з 29 січня 2016 року, з перерахуванням коштів на користь державного виховного закладу для дітей, прийомних батьків, батьків - вихователів або опікунів, у родину, у якій буде влаштована дитина.

Підставою для відібрання дитини без позбавлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 батьківських прав стало те, що батьки малолітньої ОСОБА_5 не піклуються про здоров`я, фізичний та духовний розвиток своєї дочки. 14 січня 2016 року бригадою швидкої медичної допомоги до закладу охорони здоров`я була доставлена малолітня ОСОБА_5 без супроводу батьків з приводу закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку.

Рекомендації спеціалістів батьки ОСОБА_5 не виконували, не задовольняли фізичних потреб дитини, не забезпечували повноцінним харчуванням, не проходили медичне обстеження для встановлення дитині інвалідності, надавали неправдиву інформацію щодо перебування дочки у протитуберкульозному санаторії. Батьки дитини свідомо не займалися належним утриманням та доглядом за дитиною, не приділяли уваги її медичному обстеженню та лікуванню, враховуючи особливі потреби, ступінь тяжкості та кількість хронічних захворювань дитини.

Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 15 червня 2016 року № 391 «Про надання дітям статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування» малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

ОСОБА_5 перебуває на обліку в Службі у справах дітей по Холодногірському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради як дитина, позбавлена батьківського піклування.

Після проходження лікування у лікарні та психоневрологічному диспансері ОСОБА_5 перебувала у кількох дитячих закладах, однак її ніхто не відвідував та не цікавився її станом здоров`я.

Так, відповідно до листа Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний спеціалізований будинок дитини «Зелений Гай» № 428 адміністрація будинку 18 серпня 2016 року повідомила Службу у справах дітей Холодногірського району Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про те, що дитина ОСОБА_5 перебуває у будинку з 30 травня 2016 року у групі медико-соціальної реабілітації на повному державному забезпеченні. За час перебування у будинку дитину ніхто не провідував, станом здоров`я не цікавився.

Згідно із листом директора Комунального закладу «Харківський дитячий будинок «Родина» Харківської міської ради» від 19 квітня 2017 року № 125/01?20/17 ОСОБА_5 у період з 22 листопада до 30 грудня 2016 року перебувала на повному державному забезпеченні у цьому комунальному закладі. За час її перебування батьки дитини та інші родичі ОСОБА_5 не цікавилися станом її здоров`я, не відвідували її.

Із листа Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Холодногірського району м. Харкова від 21 квітня 2017 року № 215 ОСОБА_5 має вади здоров`я, які потребують особливого догляду: гідроцефалія, затримка психічного розвитку та ін. Бездіяльність батьків, жорстоке поводження з дитиною призвело до того, що ОСОБА_5 опинилася у кризовому стані, який створив пряму загрозу її життю та здоров`ю. Протягом 2016 року та поточного періоду 2017 року батьки жодного разу не відвідали дитину, не проявили зацікавленості до її життя та здоров`я. Спеціалісти центру запропонували всебічну допомогу та сприяння щодо повернення дитини до родини, але батьки категорично відмовилися від послуг центру. Крім цього, з боку ОСОБА_1 неодноразово лунали погрози фізичної розправи у бік спеціалістів центру.

Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 26 грудня 2016 року № 613 малолітню ОСОБА_5 було влаштовано на виховання та спільне проживання у дитячий будинок сімейного типу - Дитячий будинок сімейного типу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак у цей будинок батьки дитини також не з`являлись та не намагались спілкуватися із нею.

З метою захисту прав та інтересів малолітньої ОСОБА_5 29 травня 2017 року Служба у справах дітей по Холодницькому району Департаменту служб у справах дітей Харківської місткої ради звернулося до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради з проханням вирішити питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації від 05 вересня 2017 року № 936 ОСОБА_5 рекомендовано додержуватися режиму дня, здійснювати лікувально-профілактичні та реабілітаційні заходи, надавати допомогу у виконанні домашніх завдань, співпрацювати з вчителем-дефектологом; вчителям ОСОБА_5 рекомендовано навчання за програмою для дітей із затримкою психічного розвитку за індивідуальною формою навчання.

Згідно із розпорядженням Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 12 вересня 2017 року № 620 «Про форму спілкування вихованки дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_5 з батьками» визначено форму спілкування дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка виховується у Дитячому будинку сімейного типу батьків-вихователів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , з батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , надавши їм можливість бачитися та спілкуватися з дитиною в першу та третю п`ятницю кожного місяця з 10 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв. у приміщенні служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації за адресою: просп. Гагаріна, 157а, каб. 25а у м. Харкові, у присутності батьків-вихователів, з обов`язковою участю соціального працівника, який здійснює соціальне супроводження дитячого будинку сімейного типу.

Відповідно до акта про зустріч дитини-вихованки дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_5 з батьками: ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , складеного 24 листопада 2017 року, батьки ОСОБА_5 на зустріч з дочкою не з`явилися. Зі слів батька мати захворіла, а він не встигав з роботи до зазначеного часу. Представник дитини разом з дитиною на зустріч з`явились, чекали півтори години.

Згідно з актом про зустріч дитини-вихованки дитячого будинку сімейного типу від 08 грудня 2017 року ОСОБА_2 не змогла приїхати на зустріч з дочкою, оскільки доглядала інших дітей, а ОСОБА_1 з`явився. ОСОБА_5 зраділа зустрічі з батьком, вони разом гуляли на дитячому майданчику.

19 січня 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з`явилися на зустріч з дочкою ОСОБА_5 , про що також було складено відповідний акт.

З довідки Публічного акціонерного товариства банку «Траст», виданої 19 грудня 2017 року, ОСОБА_1 з червня 2017 року обіймає посаду охоронця невиробничих приміщень та отримує щомісяця заробітну плату у розмірі 2 576,00 грн.

Згідно із частиною першою статті 171 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

На підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 25 травня 2016 року, яке набрало законної сили, у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відібрано малолітню дитину ОСОБА_5 без позбавлення батьківських прав та стягнуто з них аліменти.

Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд відповідно до статті 170 СК України за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини. У такому випадку, вирішуючи спір про повернення дитини батькам, судом будуть досліджуватися обставини того, чи відпали причини, які слугували підставою для ухвалення рішення про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.

Аналізуючи підстави звернення до суду з указаним позовом, норми сімейного законодавства України та міжнародних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а також рішення судів попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла такого висновку.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статтями 12-15 Конвенції визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського Суду з прав людини (далі-Європейський Суд) у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine) § 47, рішення у справі «Хант проти України» (Hunt v.Ukraine), § 49).

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами необхідно з однієї сторони розглянути правомірність втручання у право відповідачів на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а з іншого - дослідити питання щодо забезпечення прав малолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції про права дитини).

Разом із цим відповідно до статті 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (пункт 2 частини першої).

Згідно із роз`ясненнями, викладеними у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Під час розгляду справи по суті, на виконання вимог статті 12 Конвенції про права дитини, статті 3 Європейської Конвенції про здійснення прав дітей, статті 171 СК України, щодо права дитини висловлювати свою думку та бути заслуханою з питань, що її торкаються була заслухана думка малолітньої ОСОБА_5 . Зокрема, вона пояснила, що вона проживає разом із ОСОБА_3 , яка є вихователем у Дитячому будинку сімейного типу та здійснює за нею піклування, однак вона хотіла б проживати разом із рідними батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що батьки змінили своє ставлення до своїх батьківських обов`язків щодо малолітньої ОСОБА_5 Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що батьки прагнуть спілкуватися з дитиною, намагаються відвідувати її, приносять їй гостинці та ліки.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого правильно погодився апеляційний суд, виходив із того, що багатодітна сім`я відповідачів перебуває у тяжкому матеріальному становищі, оскільки працює лише один ОСОБА_1 . Мати ОСОБА_2 не працює у зв`язку із тим, що здійснює догляд за іншими дітьми. Причиною невиконання батьками своїх обов`язків щодо належного утримання та виховання дитини є тяжкий матеріальний стан сім`ї, дохід сім`ї відповідачів не дозволяє забезпечити достатній матеріальний рівень сім`ї, враховуючи також, що в сім`ї страждають на хронічні захворювання й інші діти та одна дитина є інвалідом. Докази застосування батьками насильства до дитини, жорстокого поводження з нею суду не надано. До адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення цих дій, відповідачі не притягалися.

З урахуванням наведеного, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для застосування такого виняткового заходу, як позбавлення батьківських прав відповідачів, є обґрунтованим, оскільки позивач не довів та судами не встановлено наявності такого обов`язкового елементу, як вина батьків в умисному ухиленні від виконання ними батьківських обов`язків. Тяжке матеріальне становище сім`ї є обставиною, що свідчить про існування об`єктивних перешкод для реалізації відповідачами їх батьківських обов`язків, що спричинило неналежне піклування про дитину. Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості та взаємного зв`язку, взявши до уваги думку дитини, врахувавши необхідність вирішення будь-якого сімейного спору стосовно дитини виходячи із забезпечення її найкращих інтересів, суди визнали за доцільне збереження зв`язків малолітньої ОСОБА_5 із сім`єю (батьками, рідними братами та сестрами), що забезпечить її розвиток у безпечному та стійкому середовищі, яке не є неблагополучним.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Харківської області від 12 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Кривцова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк