Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.11.2020 року у справі №175/3613/17

Постанова

Іменем України

09 червня 2021 року

м. Київ

справа № 175/3613/17

провадження № 61-14976св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - приватне підприємство "АНСІ",

відповідачі: ОСОБА_4, державний реєстратор Дібровської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Сухляк Тетяна Геннадіївна, Компанія "К. У. К. Проперті Менеджмент ЛТД",

треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Алмаз Лімітед 2017", ОСОБА_2, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Виноградова Владислава Юріївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу приватного підприємства "АНСІ" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю.,

Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року приватне підприємство "АНСІ" (далі - ПП "АНСІ") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4, державного реєстратора Дібровської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Сухляк Т. Г., Компанії "К. У. К. Проперті Менеджмент ЛТД", треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Алмаз Лімітед 2017" (далі -

ТОВ "Алмаз Лімітед 2017"), ОСОБА_2, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Виноградова В. Ю., про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позовну заяву мотивовано тим, що ПП "АНСІ" є власником: ринку, загальною площею 156,5 кв. м, розташованого на АДРЕСА_1; будівлі підприємства торгівлі з продажу продовольчих і непродовольчих товарів, загальною площею 76,7 кв. м, розташованого на АДРЕСА_2; бази відпочинку (І черга будівництва), загальною площею

1 824,2 кв. м, розташованого на АДРЕСА_3; комплексу

по переробці сільськогосподарської продукції, загальною площею

4 465,1 кв. м, розташованого на території Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області; молокозаводу, загальною площею 3 066 кв. м, розташованого на

АДРЕСА_4; ринку, загальною площею 224,7 кв. м, розташованого на

АДРЕСА_5; будівлі та споруди, розташовані на АДРЕСА_5.

Зазначав, що внаслідок незаконних дій певних осіб, майно вибуло із його власності. Так, 07 квітня 2017 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловською Г. О. було зареєстровано право власності на вищевказані об'єкти нерухомості за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Окрім зазначеного, в той же день 07 квітня 2017 року було проведено державну реєстрацію переходу права власності на вище зазначене спірне майно від ОСОБА_3 до ТОВ "Алмаз Лімітед 2017".

12 квітня 2017 рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятими приватним нотаріусом Вдовіною Л. Л. було проведено державну реєстрацію іпотеки та заборони на спірне майно між ТОВ "Алмаз Лімітед 2017" та ОСОБА_2 13 квітня 2017 року рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятими приватним нотаріусом

Вдовіною Л. Л. було проведено державну реєстрацію переходу права власності на спірне майно від ТОВ "Алмаз Лімітед 2017" до ОСОБА_2 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом Вдовіною Л. Л.

В той же день, 13 квітня 2017 року рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятими приватним нотаріусом Вдовіною Л. Л. було проведено державну реєстрацію припинення іпотеки та заборони на спірне майно. Також 13 квітня 2017 року рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятими приватним нотаріусом Вдовіною Л. Л. було проведено державну реєстрацію іпотеки та заборони на спірне майно між ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

Дізнавшись про перехід права власності на належне позивачу майно,

ПП "АНСІ" звернулося зі скаргами до Міністерства юстиції України про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за результатами розгляду яких Міністерство юстиції України видало наказ від 27 липня 2017 року про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняті приватними нотаріусами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 07,12,13 квітня 2017 року із відповідними номерами.

Незважаючи на вищезазначені обставини, 01 серпня 2017 року державним реєстратором Дібровської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Сухляк Т. Г. було проведено повторну реєстрацію договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом Вдовіною Л. Л. 13 квітня 2017 року та повторно зареєстровано право власності на вказане майно за ОСОБА_2. Також повторно проведено реєстрацію договору іпотеки від 13 квітня 2017 року, де іпотекодавцем зазначено ОСОБА_2, а іпотекодержателем

ОСОБА_4

31 липня 2017 року заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області (справа № 175/1650/17) частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_7, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ОСОБА_4 право власності на спірне нерухоме майно.

17 серпня 2017 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області постановлено ухвалу про скасування заочного рішення цього ж суду від 31 липня 2017 року.

28 серпня 2017 року, тобто після скасування судового рішення на підставі якого за ОСОБА_4 визнано право власності на нерухоме майно, між останньою та Компанією "К. У. К. Проперті Менеджмент ЛТД" укладено договір іпотеки відповідно до якого ОСОБА_4 (іпотекодавець) передала в іпотеку Компанії належне позивачу майно.

Отже, вищезазначене нерухоме майно, яке є предметом даного позову, вибуло з власності позивача поза його волею, право власності на нього зареєстровано за ОСОБА_4.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просив визнати недійсним договір іпотеки, укладений 28 серпня 2017 року між ОСОБА_4 та Компанією "К. У. К. Проперті Менеджмент ЛТД", визнати протиправними та скасувати відповідні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, винесені державним реєстратором Дібровської селищної ради Синельниківського району Сухляк Т. Г., а також приватним нотаріусом Виноградовою В. Ю. та витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 вищезазначене нерухоме майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 18 жовтня 2019 року у складі судді Реброва С. О. у задоволенні позову

ПП "АНСІ" відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що права особи, яка вважає себе власником не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача. Суд зазначив, що позивач не був стороною оспорюваного договору іпотеки від 28 серпня

2017 року, а тому вимоги щодо визнання вказаного правочину недійсним у обраний позивачем спосіб задоволенню не підлягають.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року апеляційну скаргу ПП "АНСІ" задоволено частково. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 18 жовтня 2019 рокузмінено в частині правового обґрунтування. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, щоспірне нерухоме майно вибуло з власності позивача поза його волею і на час розгляду справи право власності на нього зареєстровано за ОСОБА_4, однак позивач пред'явив позов до ОСОБА_4, тобто до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ПП "АНСІ" просить скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем було допущено помилку в анкетних даних відповідача, зокрема неправильно вказано по батькові ОСОБА_4, замість "ОСОБА_4" зазначено "ОСОБА_4", однак таке не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки усі інші анкетні дані відповідача вказано правильно (місце реєстрації проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи), однак суд апеляційної інстанції припустився формалізму, чим позбавив позивача доступу до правосуддя. При цьому суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що справа судом першої інстанції була розглянута за участі саме ОСОБА_4, яка брала участь у розгляді через своїх уповноважених представників, подавала процесуальні документи, пов'язані із розглядом справи, отже остання підтвердила свій безпосередній зв'язок зі справою, яка розглядається.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 01 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ПП "АНСІ" є власником: ринку, загальною площею 156,5 кв. м, розташованого на АДРЕСА_1; будівлі підприємства торгівлі з продажу продовольчих і непродовольчих товарів, загальною площею 76,7 кв. м, розташованого на АДРЕСА_2; бази відпочинку (І черга будівництва), загальною площею 1 824,2 кв. м, розташованого на АДРЕСА_3; комплексу по переробці сільськогосподарської продукції, загальною площею

4 465,1 кв. м, розташованого на території Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області; молокозаводу, загальною площею 3 066 кв. м, розташованого на

АДРЕСА_4; ринку, загальною площею 224,7 кв. м, розташованого на

АДРЕСА_5; будівлі та споруди, розташовані на АДРЕСА_5.

07 квітня 2017 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловською Г. О. було зареєстровано право власності на вищевказані об'єкти нерухомості за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

В той же день 07 квітня 2017 року було проведено державну реєстрацію переходу права власності на вище зазначене спірне майно від ОСОБА_3 до ТОВ "Алмаз Лімітед 2017".

12 квітня 2017 року рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятими приватним нотаріусом Вдовіною Л. Л. було проведено державну реєстрацію іпотеки та заборони на спірне майно між ТОВ "Алмаз Лімітед 2017" та ОСОБА_2

13 квітня 2017 року рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятими приватним нотаріусом Вдовіною Л. Л. було проведено державну реєстрацію переходу права власності на спірне майно від ТОВ "Алмаз Лімітед 2017" до ОСОБА_2 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом Вдовіною Л. Л.

В той же день, 13 квітня 2017 року рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятими приватним нотаріусом Вдовіною Л. Л. було проведено державну реєстрацію припинення іпотеки та заборони на спірне майно.

Також 13 квітня 2017 року рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятими приватним нотаріусом Вдовіною Л. Л. було проведено державну реєстрацію іпотеки та заборони на спірне майно між

ОСОБА_2 та ОСОБА_4

ПП "АНСІ" звернулося зі скаргами до Міністерства юстиції України про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за результатами розгляду яких Міністерство юстиції України видало наказ від 27 липня 2017 року про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняті приватними нотаріусами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 07,12,13 квітня 2017 року із відповідними номерами.

Незважаючи на скасування вищезазначених рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, 01 серпня 2017 року державним реєстратором Дібровської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Сухляк Т. Г. було проведено повторну реєстрацію договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом Вдовіною Л. Л. 13 квітня 2017 року та повторно зареєстровано право власності на вказане майно за ОСОБА_2. Також повторно проведено реєстрацію договору іпотеки від 13 квітня 2017 року, де іпотекодавцем зазначено ОСОБА_2, а іпотекодержателем

ОСОБА_4

31 липня 2017 року заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області (справа № 175/1650/17) частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_7, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ОСОБА_4 право власності на спірне нерухоме майно.

11 серпня 2017 року державним реєстратором Дібровської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Сухляк Т. Г. зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно за

ОСОБА_4

17 серпня 2017 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області постановлено ухвалу про скасування заочного рішення цього ж суду від 31 липня 2017 року.

28 серпня 2017 року, тобто після скасування судового рішення на підставі якого за ОСОБА_4 визнано право власності на нерухоме майно, між останньою та Компанією "К. У. К. Проперті Менеджмент ЛТД" укладено договір іпотеки відповідно до якого ОСОБА_4 (іпотекодавець) передала в іпотеку Компанії належне позивачу майно.

Посилаючись на те, що прийняті приватним нотаріусом Павловською Г. О. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень визнано протиправними та скасовані, вважає, що інші рішення державних реєстраторів також підлягають скасуванню, як такі, що випливають з факту скасування протиправних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятих ОСОБА_5, а тому просив визнати недійсним договір іпотеки, укладений 28 серпня 2017 року між ОСОБА_4 та Компанією "К. У. К. Проперті Менеджмент ЛТД", визнати протиправними та скасувати відповідні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, винесені державним реєстратором Дібровської селищної ради Синельниківського району Сухляк Т. Г., а також приватним нотаріусом Виноградовою В. Ю. та витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 вищезазначене нерухоме майно.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно зі статтями 263-265 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. В мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що право власності на майно, про витребування якого ставить питання позивач, зареєстровано за ОСОБА_4, однак позивач пред'явив позов до ОСОБА_4, яку до участі у розгляді справи залучено не було, тобто до неналежного відповідача.

Такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим з огляду на таке.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини 1 та 3 статті 13 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; близькі за змістом приписи були викладені у частинах 1 і 3 статті 12 ЦПК України у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина 1 статті 47 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; частина 1 статті 29 ЦПК України у редакції, чинній до цієї дати).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини 2 статті 119 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивачки до суду).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина 2 статті 48 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; частина 2 статті 30 ЦПК України у редакції, чинній до цієї дати).

Питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача суд вирішує у підготовчому засіданні (пункт 4 частини 2 статті 197 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37,54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі "Шишков проти Росії").

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Так у справі "Делкорт проти Бельгії" ЄСПЛ зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Водночас у справі "Беллет проти Франції" ЄПСЛ вказав, що

стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" та від 12 листопада 2002 року у справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки").

Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

Судами установлено, що право власності на спірне нерухоме майно на час розгляду справи зареєстровано за ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2), зареєстроване місце проживання якої є за адресою: АДРЕСА_6.

Звертаючись до суду із позовом, зокрема, про витребування спірного майна, ПП "АНСІ", уточнивши позовні вимоги, зазначило в якості відповідача ОСОБА_4. При цьому реєстраційний номер облікової картки платника податків вказано НОМЕР_3.

Крім того, позивач вказав зареєстроване місце проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_6.

Вищезазначене свідчить про те, що позивач допустив описку в анкетних даних відповідача, зокрема неправильно зазначив по батькові ОСОБА_4, замість "ОСОБА_4" зазначив "ОСОБА_4".

Водночас, усі інші анкетні дані, номер облікової картки платника податків,

а також зареєстроване місце проживання відповідача повністю збігаються із анкетними даними ОСОБА_4, за якою зареєстровано право власності на спірне майно, про витребування якого ставить питання позивач.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про захист персональних даних" персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

До персональних даних можна віднести будь-які відомості, за якими ідентифікується або може бути ідентифікована фізична особа. Зокрема, прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер платника податків, адреса, телефони, паспортні дані, національність, освіта, сімейний стан, релігійні та світоглядні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо.

Отже, персональні дані, які дають змогу ідентифікувати особу ОСОБА_4, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_3, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6) абсолютно збігаються з персональними даними, зазначеними позивачем у позові, на що суд апеляційної інстанції належної уваги не звернув.

Крім того, апеляційним судом не враховано те, що у суді першої інстанції справу було розглянуто за участі представників ОСОБА_4 (а. с. 170,171 т. 1, а. с. 46,55 т. 2), протягом такого розгляду ОСОБА_4 особисто та через представників подавалися процесуальні документи (відзив, заяви, клопотання) (а. с. 157,162-164 т. 1, а. с. 1,2,15-17,35,66 т. 2).

У вказаних документах також зазначені персональні дані ОСОБА_4, які, крім по батькові, повністю збігаються із персональними даними, зазначеними позивачем у позовній заяві.

Отже, під час розгляду справи ОСОБА_4 підтвердила свій безпосередній зв'язок зі справою, яка розглядається.

Однак, суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував, не обговорив з учасниками справи анкетні дані особи відповідача та дійшов помилкового висновку про те, що позивач звернувся до суду із позовом до неналежного відповідача.

Вказане свідчить про формальне ставлення суду до вирішення спору та позбавлення позивача доступу до правосуддя, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Ураховуючи, що апеляційним судом не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, постанова апеляційного суду не може вважатися законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "АНСІ" задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович