Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.09.2018 року у справі №562/3182/17

Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 562/3182/17

провадження № 61-40209 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідач - ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Рівненськоїобласті від 07 червня 2018 року у складі колегії суддів: Григоренка М. П., Бондаренко Н. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення.

Позовна заява мотивована тим, що вона з дитинства проживала та була зареєстрована у належному її батькам: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 житловому будинку АДРЕСА_1 . У вищевказаному будинку зареєстровані її діти.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 листопада 2004 року у справі № 2-207/2004 вищевказаний будинок було поділено між її батьками шляхом виділення кожному у власність по 50/100 його частки.

У травні 2007 року її батько - ОСОБА_5 здійснив відокремлення своєї частки зазначеного житлового будинку, яку оформив у вигляді самостійного об`єкта нерухомості, а саме квартира АДРЕСА_2 . ОСОБА_5 не допускає її та дітей до користування належною йому часткою житлового будинку, чим порушує їх права на користування цим майном.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , просила суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні нею та її дітьми квартирою АДРЕСА_2 шляхом їх вселення у вказану квартиру та передачею їй ключів від неї.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 11 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , задоволено. Зобов`язано ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 та її дітям: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , квартирою АДРЕСА_2 шляхом вселення останніх у цю квартиру та передачі ключів від неї.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка разом зі своїми батьками та дітьми була зареєстрована та проживала у будинку АДРЕСА_1 .

Відповідачем, батьком позивачки, чиняться їй та її дітям перешкоди у користуванні належною йому квартирою АДРЕСА_2 , унаслідок чого останні не мають змоги проживати в ній. У позивачки з дітьми відсутнє інше житло, тому їх права підлягають захисту шляхом усунення перешкод у користуванні спірною квартирою. Суд керувався статтею 156 ЖК УРСР, статтею 405 ЦК України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Рівненськоїобласті від 07 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у 2004 році на підставі рішення суду житловий будинок, який належав батькам позивачки, був поділений між ними у натурі. ОСОБА_5 здійснив оформлення своєї частки житлового будинку у вигляді самостійного об`єкта нерухомості, а саме квартири АДРЕСА_2 , в яку ОСОБА_1 разом зі своїми дітьми у встановленому законом порядку не вселялись і не реєструвались за вказаною адресою. Крім того, відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що після поділу зазначеного житлового будинку, між позивачкою та її батьками було досягнуто домовленість щодо порядку користування нею та її дітьми жилими приміщеннями, не зазначено у зв`язку із чим вона вважає наявними у неї прав на користування саме тими жилими приміщеннями, які перебувають у власності ОСОБА_5 , а не у власності її матері.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 562/3182/17 зі Здолбунівського районного суду Рівненської області.

У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2020 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачка у встановленому законом порядку набула права користування спірним житловим будинком, як член сім`ї його власника, а відповідач перешкоджає їй та її дітям у користуванні спірним житлом, чим порушує права. ОСОБА_1 разом з дітьми користувалась виділеною відповідачу часткою спірного будинку. А саме по собі ізолювання частини житлового будинку, де проживали позивач і її діти, присвоєння цій частині будинку окремої поштової адреси не свідчить про те, що вони втратили право користуватися цим житлом.

Доводи особи, яка подала відзив

У жовтні 2018 року ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на його законність не впливають. Після поділу спірного будинку у натурі позивачка разом з дітьми у частку будинку передану відповідачу не вселялась, у ній не зареєстрована, тому її права не порушено.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з дитинства проживала та була зареєстрована у належному її батькам: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 житловому будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями довідок виконавчого комітету Здовбицької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області (а.с. 3, 7).

Разом з ОСОБА_1 за цією ж адресою зареєстровані її діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 листопада 2004 року у справі № 2-207/2004 вищевказаний будинок було поділено між батьками ОСОБА_1 шляхом виділення кожному у власність по 50/100 його частки.

У травні 2007 року батько позивачки - ОСОБА_5 здійснив відокремлення своєї частки зазначеного житлового будинку, якій 21 лютого 2014 року присвоєно адресу: квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується рішенням виконавчого комітету Здовбицької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області від 21 лютого 2014 року № 14 (а.с. 15).

Позивачка вказувала про те, що ОСОБА_5 не допускає її та дітей до користування належною йому часткою житлового будинку, чим порушує їх права на користування цим майном.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною четвертою статті 9 ЖК УРСР визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 64 ЖК УРСРчлени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Згідно зі статтею 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до частини першої статті 156 ЖК УРСР члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону не врахував, що позивачка з дитинства, а потім і разом з дітьми проживала та була зареєстрована у спірному житловому будинку, який у тому числі належить її батькові - ОСОБА_5 Житлова площа, якою ОСОБА_1 разом з дітьми мала право користуватися, чітко не визначалась, тобто вони мали право користуватися усім будинком нарівні з відповідачем.

Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка разом з дітьми у встановленому законом порядку набула права користування спірним житловим будинком, за згодою його співвласників, у тому числі батька останньої - ОСОБА_5 , а факт виділення відповідачу квартири зі спірного житлового будинку та присвоєння цій квартирі окремої адреси не може бути правовою підставою для позбавлення позивачки разом з дітьми права на користування житловим приміщенням, яким вона з дітьми користувалася до виділення квартири, оскільки такі дії можуть свідчити про штучне позбавлення права користування житлом.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідачем, батьком позивачки, чиняться їй та її дітям перешкоди у користуванні належною йому квартирою АДРЕСА_2 , унаслідок чого останні не мають змоги проживати в ній, у позивачки з дітьми відсутнє інше житло, тому права ОСОБА_1 разом з дітьми підлягають захисту шляхом вселення у квартиру та усуненням перешкод у користуванні нею.

Позивачка з дітьми після поділу спірного житлового будинку, користувалася кімнатами виділеними відповідачу, про що він зазначав у клопотанні про залучення в якості співвідповідачів своїх доньок: ОСОБА_7 та ОСОБА_1 у справі № 2-642/06 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення.

Отже, вищевказані обставинами підтверджують, що після виділення ОСОБА_5 квартири зі спірного житлового будинку існувала домовленість з останнім про користування нею позивачкою, так як ОСОБА_1 з дітьми користувалась вказаними кімнатами, оскільки лише вони були ізольованими і придатними для цього. Частина будинку, виділена матері позивачки - ОСОБА_6 є непридатною для проживання, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання останньої.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову апеляційного суду Рівненськоїобласті від 07 червня 2018 року скасувати, рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 11 квітня 2018 рокузалишити у силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк