Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.07.2021 року у справі №636/3459/19
Постанова КЦС ВП від 17.05.2023 року у справі №636/3459/19

Постанова

Іменем України

17 травня 2023 року

м. Київ

справа № 636/3459/19

провадження № 61-11369св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за первісним позовом) - комунальне підприємство «Чугуївтепло»,

третя особа за зустрічним позовом - Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 09 лютого 2021 року у складі судді Оболєнської С. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 07 червня 2021 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Котелевець А. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом

до комунального підприємства «Чугуївтепло» (далі - КП «Чугуївтепло») про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії до перерахунку послуг з теплопостачання.

Позовну заяву мотивовано тим, що 22 липня 2014 року між позивачем

та КП «Чугуївтепло» укладено договір про надання послуг із централізованого опалення.

ОСОБА_1 зазначав, що відповідач нараховував йому плату за послуги

з централізованого опалення на всю квартиру АДРЕСА_1 , про те він

є власником лише 1/2 частини цієї квартири, а тому розрахунок повинен здійснювати відповідно його частини у праві власності.

Разом із цим позивач зазначав, що він як учасник бойових дій користувався пільгами, у той же час відповідач застосовував цю пільгу на всю квартиру,

а не на ту частину, яка є у його користуванні, та на яку у нього з підприємством укладено договір.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд:

зобов`язати КП «Чугуївтепло» здійснити перерахунок вартості послуг централізованого опалення у відповідності до договору про надання послуг з централізованого опалення від 12 липня 2014 року, як користувачу

1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , починаючи з 02 березня 2017 року по день звернення до суду;

зобов`язати КП «Чугуївтепло» при здійсненні перерахунку за надані послуги

з централізованого опалення у відповідності до договору про надання послуг з централізованого опалення від 12 липня 2014 року врахувати пільгу учасника бойових дій на 1/2 частину спірної квартири.

У вересні 2019 року КП «Чугуївтепло» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області, про визнання нечинним окремого пункту договору, стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання.

Зустрічну позовну заяву мотивовано тим, що з ОСОБА_1 було укладено договір від 22 липня 2014 року № 1-58-32 про надання послуг

з централізованого опалення. Під час його укладення відповідач зазначав, що йому належала 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 та усно запевнював працівників підприємства про те, що він надасть правовстановлюючі документи після укладення з ним договору.

Проте відповідач за зустрічним позовом не надав відповідні документи, тому, на думку КП «Чугуївтепло», навмисно ввів в оману працівників підприємства шляхом надання недостовірної інформації відносно частки квартири, яка

є у його власності, а також адреси фактичного проживання.

На підставі отриманих доказів, які були в розпорядженні підприємства, нарахування відповідачу за зустрічним позовом здійснювалось за послуги опалення на всю квартиру.

Разом із цим КП «Чугуївтепло» зазначало, що з березня 2017 року

ОСОБА_1 , як пільговику, надавалася пільгова знижка у розмірі 75 %

на площу 31,5 кв. м на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». За цей час відповідачем за зустрічним позовом жодного разу не надано інформації щодо коригувань вказаної пільгової площі у зв`язку із зменшенням площі квартири.

При цьому, листом від 10 серпня 2019 року № 3024 Управлінням соціального захисту населення м. Чугуєва повідомлено, що відповідачем за зустрічним позовом зазначено площу квартири 55,2 кв. м, що є в його користуванні,

на яку розповсюджується пільга. Таким чином, на думку КП «Чугуївтепло», відповідач за зустрічним позовом безпідставно отримував пільгову компенсацію на іншу частину площі квартири.

Також КП «Чугуївтепло» зазначало, що відповідно до актів від 06 серпня

2019 року № 1 та № 2 ОСОБА_1 є одноособовим користувачем 100 % частки спірної квартири, в якій він не проживає, а здає її без офіційно оформлених документів у оренду стороннім особам.

У зв`язку з неправомірними діями відповідача станом на вересень 2019 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 виникла заборгованість за послуги опалення у розмірі 18 635,21 грн.

Ураховуючи зазначене, КП «Чугуївтепло» просило суд: визнати окремий пункт договору про надання послуг з централізованого опалення від 22 липня

2014 року, а саме пункт 2 розділу «Предмет договору» у частині зазначеного розміру частки квартири «0,5 частці (половина)» - нечинним;

стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги опалення

за період з 01 жовтня 2016 року по 01 вересня 2019 року у розмірі

18 635,21 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 09 лютого

2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічну позовну заяву КП «Чугуївтепло» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Чугуївтепло» заборгованість

за надані послуги з централізованого опалення за період з 01 жовтня

2016 року по 01 вересня 2019 року у розмірі 18 635,21 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки вони ним не доведені належними та допустимими доказами, а навпаки спростовані дослідженими документами.

Відмовляючи у задоволенні зустрічної позовної вимоги щодо визнання окремого пункту договору нечинним, суд першої інстанції виходив із того,

що це істотна умова договору та у подальшому визнання її нечинною призведе до неможливості виконання умов договору в цілому.

Разом із цим, суд першої інстанції вважав, що оскільки відповідач

є співвласником спірної квартири, користувався наданими підприємством послугами, але не оплачував їх у повному обсязі, у зв`язку із чим утворилася заборгованість та ураховуючи відсутність належних та допустимих доказів, які б свідчили про ненадання чи неналежне надання підприємством таких послуг ОСОБА_1 , тому зустрічні позовні вимоги КП «Чугуївтепло» щодо стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення

є обґрунтованими.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 07 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 09 лютого 2021 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема: необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду

від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 3

частини другої статті 389 ЦПК України), просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалити нове судове рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що нараховуючи плату за послуги

з централізованого опалення на всю квартиру, на думку ОСОБА_1 , відповідач порушує умови договору від 22 липня 2014 року, укладеного між ними та права позивача як власника лише 1/2 частини спірної квартири.

ОСОБА_1 вважає, що надана відповідачем довідка про фактичне користування спірною квартирою, яка була видана комунальним житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством м. Чугуєва, є неналежним доказом.

Разом із цим, на думку ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій

не звернули увагу на те, що відповідач уже звертався до нього з аналогічним позовом, і у процесі розгляду справи уточнював свої позовні вимоги і суд, рішенням від 07 листопада 2016 року у справі № 636/3370/16 стягнув із нього лише половину від існуючої заборгованості.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із Чугуївського міського суду Харківської області.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року справу призначено

до розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив КП «Чугуївтепло»

на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення

є законними та обґрунтованими.

КП «Чугуївтепло» зазначає, що на адресу ОСОБА_1 підприємством неодноразово направлялися повідомлення про необхідність надати правовстановлюючі документи та інформацію про осіб, які користуються спірною квартирою, проте інформації на адресу підприємства надано

не було. Разом із цим не було надано і технічної документації на квартиру (технічний паспорт) у якій визначався б розмір площі квартири з розрахунку 1/2 частки права власності ОСОБА_1 , на яку здійснювалось нарахування послуг опалення.

Під час обстеження спірної квартири на предмет встановлення осіб, які користуються цією квартирою, а також визначення розміру частки користування нею було встановлено, що ОСОБА_1 є одноособовим користувачем 100 % частки спірної квартири, що, на думку КП «Чугуївтепло», останнім не спростовано.

КП «Чугуївтепло» зазначає, що ОСОБА_1 не надано належних

та допустимих доказів набуття права власності на 1/2 частку спірної квартири іншим особам. Також ним не надано правовстановлюючих документів, які вказували б на те, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частки спірної квартири й на поділ особових рахунків між співвласниками цієї квартири.

Разом із цим заявник зазначає про те, що за адресою: квартира АДРЕСА_1 , відкрито один особовий рахунок № НОМЕР_2 , жодних звернень від інших користувачів (власників) квартири за вказаною адресою щодо поділу між ними особового рахунку до підприємства не надходило, тобто частки квартири не виділені, що на думку КП «Чугуївтепло», свідчить про те,

що спірна квартира є єдиним цілим.

На думку КП «Чугуївтепло», якщо ОСОБА_1 є власником 1/2 частини спірної квартири, то необхідно було розділити особові рахунки, що останнім зроблено не було. Крім того при оформленні пільги, як учасника бойових дій, ОСОБА_1 зазначав у заяві, адресованій Управлінню соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області для внесення його до Єдиного державного автоматизованого реєстру пільговиків

за фактичним місцем проживання, що площа спірної квартири становить

55,2 кв. м, що прямо вказує на те, що останній отримує пільгу, як учасник бойових дій, на всю площу цієї квартири, та користується нею у повному об`ємі.

КП «Чугуївтепло» неодноразово зверталось письмово до ОСОБА_1

з проханням надати правовстановлюючі документи на спірну квартиру для правильного розрахунку опалювальної площі цієї квартири, а також внесення змін у договір у частині дійсної частки його права власності у спірній квартирі. Проте жодної відповіді підприємство від ОСОБА_1

не отримало.

На думку КП «Чугуївтепло», за відсутності зазначених даних і наданих доказів підприємство не обмежено було в праві проводити нарахування на всю площу спірної квартири з урахуванням пільгової знижки, яку має

ОСОБА_1 .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням, серія НОМЕР_3 від 29 жовтня 2010 року, та має право на 75 % знижку

з оплати комунальних послуг у межах норми.

22 липня 2014 року між КП «Чугуївтепло» та ОСОБА_1 укладено договір № 1-58-32 про надання послуг з централізованого опалення, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення,

а споживач зобов`язався своєчасно оплачувати надані послуги

за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до пункту 2 цього договору суб`єктом користування послугою вказано власника квартири 0,5 частини (половина) ОСОБА_1 .

Згідно із пунктом 5 вказаного договору тарифи на послуги на момент укладення договору становлять, зокрема із централізованого опалення

3,82 грн/кв. м.

Пунктом 8 цього договору передбачено, що розрахунковим періодом

є календарний місяць. У разі застосування щомісячної оплати послуг платежі вносяться не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Пунктом 12 цього договору передбачено, що у разі надання послуг не

в повному обсязі, відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, постачальник здійснює перерахунок розміру плати.

Згідно із пунктом 15 вказаного договору споживач має право, зокрема,

на внесення за погодженням з постачальником у договір змін, що впливають на розмір плати за послуги (розміру опалювальної площі, наявність пільг тощо).

Пунктом 16 цього договору передбачено, що споживач зобов`язаний, зокрема, оплачувати послуги в установлені договором строки

(а. с. 4, 5, 62-64).

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 07 листопада 2016 року у справі № 636/3370/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь

КП «Чугуївтепло» заборгованість з оплати послуг теплопостачання станом

на 01 вересня 2016 року в загальній суму 4 669,03 грн, вирішено питання щодо судових витрат (а. с. 19).

Відповідно до довідки комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства м. Чугуєва від 15 листопада 2016 року № 729 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: будинок АДРЕСА_2 , а фактично проживав за адресою: квартира АДРЕСА_1 (а. с. 15).

Згідно довідки Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області від 02 березня 2017 року № 53 ОСОБА_1 , який мешкав за адресою: квартира

АДРЕСА_1 , перебуває на обліку

в управлінні як учасник бойових дій та його внесено до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (а. с. 16).

06 серпня 2019 року комісією у складі к-ра сл. теплозбут Ачкасової Г. М.,

к-ра сл. теплозбут Палехі М. І., юрисконсульта ОСОБА_2 та інженера

з ОП ОСОБА_3 складено акти № 1 та № 2, якими встановлено, що зі слів сусідів у квартирі АДРЕСА_3 винаймач ОСОБА_1 не проживав, а здавав квартиру сім`ї « ОСОБА_4 », які користуються всією площею квартири. ОСОБА_1 є фактичним власником квартири та не проживає в ній більше 10 років (а. с. 68).

Згідно із повідомленням Чугуївського міжміського бюро технічної інвентаризації від 25 вересня 2019 року № 286 відповідно до реєстраційних матеріалів бюро право власності станом на 31 грудня 2012 року на нерухоме майно, розташоване за адресою: квартира АДРЕСА_1 , зареєстрована

за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по розподілу майна в рівних частинах на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Роганською КЕЧ району від 22 грудня 1994 року. Згідно із даними інвентаризаційної справи бюро загальна площа вказаної квартири становить 55,2 кв. м (а. с. 76).

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області від 27 січня 2020 року № 321 на підставі рішення комісії з розгляду конфліктних ситуацій від 15 лютого 2017 року ОСОБА_1 отримував пільги на житлово-комунальні послуги

за фактичним місцем проживання: квартира

АДРЕСА_1 . Згідно заяви пільговика від 08 лютого 2017 року № 122 про внесення до ЄДАРП

за фактичним місцем проживання, загальна та опалювальна площа житла складає 55,2 кв. м. Як вбачається з довідки старшого будинку

АДРЕСА_4 , завіреної начальником КЖРЕП, за цією адресою ОСОБА_1 фактично мешкав один. Площа житла, на яку розраховуються пільги на оплату житлово-комунальних послуг (у тому числі, на послугу

з централізованого постачання теплової енергії) складає 21+10,5=31,5 кв. м (а. с. 56).

Аналогічна за змістом інформація міститься у відповіді Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області від 19 серпня 2019 року № 3024 (а. с. 65).

27 січня 2021 року комісією в складі контролерів КП «Чугуївтепло»

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , начальника дільниці № 2

Гарцева В. М. складено акт № б/н, яким встановлено, що ОСОБА_1

з 2008 року фактично користується всією квартирою за адресою: квартира

АДРЕСА_1 . Інших власників, які б користувались 1/2 частиною квартири немає. Квартира здається ОСОБА_1 у найм у повній

її площі - 55,2 кв. м. Після смерті своїх батьків ОСОБА_1 одноособово користується всією площею вказаної квартири (а. с. 122).

Згідно розрахунку КП «Чугуївтепло» заборгованість ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2016 року по 01 вересня 2019 року складає 18 635,21 грн

(а. с. 60).

Відповідно до відповіді Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області від 04 березня 2021 року № 672/02-17 в термін, передбачений статтею 1270 ЦК України, після померлого

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 звернулися діти спадкодавця із заявами про прийняття спадщини за законом ОСОБА_1 та ОСОБА_10 . Заведена спадкова справа за № 997/2008. Свідоцтво про право на спадщину

не видавалось (а. с. 145).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1

частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено,

що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають

у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги

з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна

та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої

статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь

у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України).

Аналіз наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна,

що є у спільній частковій власності незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або

ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення

з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду

від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц (провадження

№ 61-26462св18).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність

або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

За частиною першою статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази,

що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (допустимість доказів).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина перша статті 79 ЦПК України).

Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється

на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи

і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,

на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами

та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися

на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Зазначеними процесуальними нормами передбачено, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується

на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів

у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так

і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що позивач та його рідний брат

є спадкоємцями спірної квартири після смерті батька. Спадщину прийняли своєчасно, проте, свідоцтва про право власності на квартиру не отримали.

У спірній квартирі позивач проживає один, є єдиним споживачем послуг

КП «Чугуївтепло». Брат проживає в рф, спірною квартирою не користується.

Разом зі цим, встановлено, що з березня 2017 року під час розрахунку суми за користування послугами з теплопостачання КП «Чугуївтепло» враховується пільга - 75 % знижки, яка нараховується у відповідності

до соціальної норми житла для централізованого опалення.

Отже, вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач вже звертався до суду

з аналогічними позовними вимогами, але у процесі розгляду справи уточнив позовні вимоги, і рішенням від 07 листопада 2016 року у справі

№ 636/3370/16 стягнуто з нього лише половину від існуючої заборгованості, є необґрунтованими, оскільки зі змісту цього рішення вбачається,

що КП «Чугуївтепло» звертався з вимогами про стягнення заборгованості

за інший період, аніж у цій справі.

Доводи касаційної скарги про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі

№ 521/3743/17-ц, є належним чином не обґрунтованими.

Відступ від правової позиції - це сукупність підстав, які зумовлюють необхідність повністю або частково відмовитися від попереднього висновку щодо певного питання на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм

з метою усунення вад попереднього рішення чи групи рішень (їхня неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), що пов`язано зі зміною суспільних відносин та усунення суперечностей між принципом правової визначеності та концепцією «живого права» (динамічного тлумачення права)

як складовими верховенства права.

Таким чином підстав для відступлення від висновку щодо застосування статті 544 ЦК України у подібних правовідносинах колегія суддів

не знаходить, зазначена позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та є сталою.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи,

а зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами першої

та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча

пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 09 лютого

2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 червня

2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіяна

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович