Постанова

Іменем України

17травня 2022 року

м. Київ

справа № 758/6080/19

провадження № 61-19861св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

заявник - Нешинал Еар Сервісіс ( НАС Холдінг ) ( National Air Services ( NAS Holding )),

боржник - Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза Вітрів» (Windrose Aviation Company Limited),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Нешинал Еар Сервіс (НАС Холдінг) (National Air Services (NAS Holding)) на постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заявника

У травні 2019 року юридична особа, зареєстрована за законодавством Королівства Саудівська Аравія - Нешинал Еар Сервісіс ( НАС Холдінг ) (далі - Нешинал Еар Сервісіс ) звернулася до суду із клопотанням про визнання рішень Високого Суду Правосуддя Англії та Уельсу від 24 серпня 2016 року та від 27 вересня 2018 року у справі за позовом National Air Services (NASHolding) до Creditrade LLP та Windrose Aviation Company Limited в частині боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна Компанія «Роза Вітрів» (Windrose Aviation Company Limited), що зареєстроване у м. Києві.

Клопотання обґрунтоване тим, що 07 травня 2009 року Нешинал Еар Сервісіс , Кредітрейд ЕлЕлПі (Creditrade LLP) - юридична особа, зареєстрована за законодавством Англії та Уельсу, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіаційна Компанія «Роза Вітрів» (Windrose Aviation Company Limited) (далі - ТОВ «Авіаційна Компанія «Роза Вітрів»), зареєстроване за законодавством України, уклали угоду.

У зв`язку з невиконанням зазначеної угоди Нешинал Еар Сервісіс у

2014 році звернулося до Високого Суду Правосуддя (Англія та Уельс) з позовом до Кредітрейд ЕлЕлПі (Creditrade LLP) та ТОВ «Авіаційна Компанія «Роза Вітрів», який був задоволений 24 серпня 2016 року. На підставі вказаного рішення в подальшому іноземним судом видавались Накази, до яких вносились зміни.

Посилаючись на те, що рішення боржником ТОВ «Авіаційна Компанія «Роза Вітрів» не виконане, стягувач Нешинал Еар Сервісіс звернувся до суду з даним клопотанням, в якому просив:

- визнати рішення Високого Суду Правосуддя (Відділення Королівської Лави, Комерційний суд) (Англія та Уельс) від 24 серпня 2016 року у справі № 2014 FOLIO 602 за позовом Нешинал Еар Сервісіс до Кредітрейд ЕлЕлПі (Creditrade LLP) та ТОВ «Авіаційна Компанія «Роза Вітрів»;

- визнати та надати дозвіл на примусове виконання зміненого наказу Високого Суду Правосуддя (Відділення Королівської Лави, Комерційний суд) (Англія та Уельс) від 27 вересня 2018 року у справі № 2014 FOLIO 602 за позовом Нешинал Еар Сервісіс до Кредітрейд ЕлЕлПі (Creditrade LLP) та ТОВ «Авіаційна Компанія «Роза Вітрів» про стягнення з ТОВ «Авіаційна Компанія «Роза Вітрів» на користь Нешинал Еар Сервісіс : 1 071 621,37 доларів США заборгованості; 8 % річних від суми рішення за період з 24 серпня 2016 року до моменту виконання рішення; 150 000 фунтів стерлінгів за юридичні витрати, пов`язані з судовим розглядом справи № 2014 FOLIO 602;

- видати виконавчий лист про стягнення зазначених сум.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 02 грудня 2020 року у складі судді Васильченко О. В. клопотання Нешинал Еар Сервісіс ( НАС Холдінг ) про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішень Високого Суду Правосуддя Англії та Уельсу від 24 серпня 2016 року та

від 27 вересня 2018 року задоволено.

Визнано в Україні та надано дозвіл на примусове виконання на території України рішень Високого Суду Правосуддя Англії та Уельсу від 24 серпня 2016 року та від 27 вересня 2018 року в частині стягнення з ТОВ «Авіаційна Компанія «Роза Вітрів» грошових сум, а саме: стягнуто з ТОВ «Авіаційна Компанія «Роза Вітрів» на користь Нешинал Еар Сервісіс 30 603 684 грн 57 коп., як еквівалент 1 071 621,37 доларів CШA; 8 % річних від суми 1 071 621,37 доларів CШA за період з 24 серпня 2016 року до моменту виконання даного рішення; 5 711 520 грн, як еквівалент 150 000 фунтів стерлінгів, за юридичні виграти, пов`язані з судовим розглядом справи.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що рішення іноземного суду набрало законної сили та підлягає виконанню на території України щодо боржника - ТОВ «Авіаційна компанія «Роза Вітрів».

Короткий зміст судових рішень апеляційної і касаційної інстанцій

Постановою Київського апеляційного суду від 23 березня 2021 року ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 02 грудня 2020 року скасовано,

а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду за відсутності представника боржника -

ТОВ «Авіаційна Компанія «Роза Вітрів», який заперечував проти розгляду без його участі. При цьому апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції не перевірив, чи є поважною така причина нез`явлення представника ТОВ «Авіаційна Компанія «Роза Вітрів» у судове засідання, як участь в іншому засіданні більш високої інстанції.

Крім того, апеляційний суд вказав, що клопотання Нешинал Еар Сервісіс не було належним чином оформлене, а суд першої інстанції, прийнявши та задовольнивши його, вийшов за межі вимог, які стягувач поставив перед судом у цьому клопотанні.

Постановою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року постанову Київського апеляційного суду від 23 березня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що за наслідком розгляду клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішень іноземного судусуд також постановляє ухвалу, яка за своєю суттю не є ухвалою суто з процесуальних питань, а є вирішенням спору по суті. Таким чином ухвала, якою вирішено питання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду є за своєю суттю судовим рішенням, яким завершено розгляд, а не процесуальною ухвалою, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Апеляційний суд наведеного не врахував, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду до цього ж суду, узагальнено послався на статті 367 374 376 379 381 382 466 467 ЦПК України, не конкретизував при цьому підставу (з передбачених статтею 379 ЦПК України) та повноважень (з передбачених статтею 374 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції у випадку наявності підстав для скасування ухвали районного суду, як судового рішення по суті спору, повинен був ухвалити судове рішення у відповідності до повноважень, наведених у пунктах 1-5 частини першої статті 374 ЦПК України. У даному випадку, апеляційний суд, який встановив порушення судом першої інстанції положень статті 466 ЦПК України, мав ухвалити своє рішення та вирішити питання, які на його думку були неправильно вирішені районним судом. Верховний Суд вказав, що заява сторони про відкладення розгляду справи не є безумовною підставою для такого відкладення. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, що судом апеляційної інстанції враховано не було.

Останньою оскаржуваною постановою Київського апеляційного суду

від 02 листопада 2021 року ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 02 грудня 2020 року скасовано та прийнято нову постанову, якою клопотання юридичної особи, зареєстрованої за законодавством Королівства Саудівська Аравія, - Нешинал Еар Сервісіс ( НАС Холдінг ) ( National Air Services ( NAS Holding )) залишено без розгляду та повернуто заявнику.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, щодозвіл на виконання на території України, а також видача виконавчого листа, можлива в разі визнання та надання дозволу на виконання основного рішення, із змінами внесеними до нього. Заявник не просив надати дозвіл на виконання рішення Високого Суду Правосуддя (Відділення Королівської Лави, Комерційний суд) (Англія та Уельс) від 24 серпня 2016 року, яке є основним рішенням, а просив надати дозвіл на примусове виконання наказу від 27 вересня 2018 року, яким змінено назву позивача. Оскільки до клопотання не було додано засвідчену в установленому порядку копію рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання (пункт 1 частини третьої статті 466 ЦПК України), то клопотання слід залишити без розгляду на підставі частини четвертої статті 466 ЦПК України. Крім того, суд вказав на те, що представник заявника Волковецький Д. С. при зверненні до суду діяв як представник, а не як адвокат на підставі відповідного договору, що також залишено без уваги судом першої інстанції. З огляду на викладене, суд вважав за можливе залишити клопотання без розгляду та повернути його заявнику на підставі частини четвертої статті 466 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Нешинал Еар Сервіс ( НАС Холдінг ) (National AirServices ( NAS Holding )) просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів апеляційної скарги, оскільки таких аргументів, які суд навів у мотивувальній частині постанови, апеляційна скарга не містила. Доводи щодо недоліків клопотання були зазначені у поясненнях до апеляційної скарги, які були подані боржником з порушенням строку, встановленого частиною першою статті 364 ЦПК України, а тому суд помилково взяв їх до уваги. Заявник надав до клопотання усі необхідні документи, які передбачені ЦПК України, зокрема засвідчену в установленому порядку копію рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання. Вказує, що його представник Волковецький Д. С. є адвокатом, а надана ним при зверненні до суду із клопотанням довіреність не може свідчити про відсутність у нього статусу адвоката.

Відзив на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Авіаційна Компанія «Роза Вітрів» посилається на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду та просить залишити касаційну скаргу Нешинал Еар Сервіс без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 25 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

24 серпня 2016 року Високий Суд Правосуддя (Англія та Уельс) виніс остаточне рішення у справі за позовом Нешинал Еар Сервісіс ( National Air Services ( NAS Holding )) до Кредітрейд ЕлЕлПі (Creditrade LLP) та ТОВ «Авіаційна Компанія «Роза Вітрів» (Windrose Aviation Company Limited), яким встановив відповідальність боржників перед стягувачем, не конкретизуючи розмір відшкодування, що підлягає сплаті на користь стягувача, а саме:

«138. Загальний результат полягає в тому, що відповідачі не повинні сплачувати оренду за період з листопада 2012 року по січень 2013 року, але повинні сплатити оренду за період з лютого по квітень 2013 року в повному обсязі.»

Рішення Високого Суду Правосуддя (Англія та Уельс) від 24 серпня

2016 року набрало законної сили.

12 травня 2017 року на підставі рішення від 24 серпня 2016 року Високий Суд Правосуддя (Англія та Уельс) постановив наказ, яким визначив розмір відшкодування, що підлягає сплаті компанією Кредітрейд ЕлЕлПі (Creditrade LLP) та ТОВ «Авіаційна Компанія «Роза Вітрів» (Windrose Aviation Company Limited) на користь Стягувача Нешинал Еар Сервісіс ( National Air Services ( NAS Holding )) та вказав, що:

«1. Рішення на користь Позивача на суму 1 071 621,37 доларів США;

2. Відповідачі зобов`язані сплатити відсотки від суми рішення за період з 24 серпня 2016 року до дати сплати у розмірі 8% річних відповідно до розділу 17 Закону «Про судові рішення» 1838 року. Станом на 12 травня

2017 року загальна сума нарахованих відсотків становить 61 302,61 доларів США;

3. Відповідачі зобов`язані сплатити 80% витрат позивача на провадження, які за відсутності згоди підлягають детальній оцінці;

4. Відповідачі зобов`язані сплатити Позивачеві 150,000 фунтів стерлінгів у рахунок витрат відповідно до пункту 3 вище до 16:00 13 червня 2017 року;

5. Жодного наказу про витрати щодо засідання 12 травня 2017 року» (т. 1 а.с. 133-151).

На підставі наказу від 12 травня 2017 року Високий Суд Правосуддя (Англія та Уельс) постановив наказ від 21 серпня 2018 року. В наказі від 21 серпня 2018 року Високий Суд Правосуддя (Англія та Уельс) вирішив, що:

«Відповідачі зобов`язані (солідарно) сплатити позивачу суму в розмірі 1 071 621,37 доларів США та відсотки від суми рішення за період з 24 серпня 2016 року до дати сплати у розмірі 8% річних відповідно до розділу

17 Закону «Про судові рішення» 1838 року.» (т.1, а.с.140-145).

У матеріалах справи міститься наказ, який змінений на підставі пункту 4 наказу від 27 вересня 2018 році, в якому змінена назва позивача та в якому зазначено, що він видається на підставі наказу від 12 травня 2017 року і в кінці цього наказу стоїть дата від 21 серпня 2018 року. У цьому наказі міститься аналогічна резолютивна частина, що й у наказі від 21 серпня

2018 року (а. с. 150-151, т. 1)

Відповідно до свідоцтва Високого Суду Правосуддя (Англія та Уельс)

від 13 листопада 2018 року змінене рішення на виконання наказу

від 21 серпня 2018 року, до якого було внесено зміни 27 вересня 2018 року, внесене на виконання затвердженого рішення, є остаточним, не підлягає оскарженню та підлягає примусовому виконанню за заявою Нешинал Еар Сервісіс (а. с. 158, 159, т. 1).

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно пункту 10 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання рішення іноземного суду - поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом.

Статтею 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських відносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Згідно з частиною першою статті 82 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання та виконання рішень, визначених у статті

81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Відповідно до статті 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.

Згідно вимог статті 463 ЦПК України рішення іноземного суду може бути пред`явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред`явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.

Частинами другою, третьою та четвертою статті 466 ЦПК України передбачено, що до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору, до клопотання додаються такі документи: 1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання; 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні); 3) документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи; 4) документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше); 5) документ, що посвідчує повноваження представника (якщо клопотання подається представником); 6) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.

Суд, встановивши, що клопотання і документи, що додаються до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією главою, або до клопотання не додано всі перелічені документи, залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що додані до нього, особі, яка його подала.

Щодо надання заявником засвідченої в установленому порядку копії рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання

Апеляційний суд, фактично погоджуючись із аргументами боржника, дійшов висновку про те, що стягувач просить визнати наказ від 27 вересня

2018 року, який до клопотання долучений не був. Колегія суддів зазначила, що посилання представника заявника на те, що наказом від 27 вересня 2018 року є додаток, що міститься в матеріалах справи на а. с. 150, том 1, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки з перекладу українською мовою з вказаного документу неможливо встановити, що він є наказом від 27 вересня 2018 року. В документі лише зазначено, що до нього внесено зміни на підставі пункту 4 наказу від 27 вересня 2018 року. До клопотання не долучено сам наказ від 27 вересня 2018 року, який би містив пункт чотири. Апеляційний суд також вказав на те, що на наказі, на який вказує стягувач як на такий, що міститься на а. с. 150, том 1, стоїть дата 21 серпня 2018 року, а тому апеляційний суд дійшов висновку, що це не той наказ, на який посилається заявник. Відповідно, апеляційний суд залишив клопотання заявника без розгляду, зокрема, з мотивів неподання наказу від 27 вересня 2018 року, який начебто і просив визнати заявник.

Проте такі висновки апеляційного суду є помилковими та свідчать про те, що апеляційним судом було невірно оцінено наявний у матеріалах справи змінений наказ у редакції від 27 вересня 2018 року (а. с. 147, 150, т. 1),

а тому колегія суддів апеляційного суду необґрунтовано не взяла до уваги посилання представника заявника на те, що зміненим наказом

від 27 вересня 2018 року є додаток, що міститься в матеріалах справи на

а. с. 150, том 1, з огляду на таке.

Відповідно до частини 40 Правил цивільного судочинства Англії та Уельсу (Civil Procedure Rules 1998), суд видає рішення (judgments) та накази (orders).

Відповідно до поширеного у англійському загальному праві (English common law) розуміння судового наказу, у термін «наказ» включається кожна директива чи вказівка (саме як обов`язковий наказ) судді чи суду, які не є рішенням у справі чи окремою думкою судді, і які вказують на те, що певні дії мають бути вчинені, чи навпаки на заборону вчинення певних дій. Тому цим терміном охоплюються усі судові накази. Окрім цього, у англо-саксонській системі права наказ також розглядається як форма рішення суду чи судді стосовно певного питання, визначеного у наказі.

Виходячи з цього, поняття «наказ (order)» є досить широким та включає як процесуальні, так і виконавчі документи.

Відповідно до частини першої пункту 40.12 Правил цивільного судочинства Англії та Уельсу, суд у будь-який час може виправити випадкову помилку або упущення у рішенні чи наказі.

Відповідно до пункту 4.1 Практичних директив 40В, якщо в рішенні або наказі міститься випадкова помилка або упущення, сторона може подати заяву на її виправлення.

За змістом пункту 4.5 Практичних директив 40В, суд має невід`ємні повноваження вносити зміни у власні накази, щоб роз`яснити та зробити чіткими їх суть та значення.

У матеріалах справи, що містяться такі судові накази:

- від 12 травня 2017 року, яким надано дозвіл на примусове виконання рішення суду (а. с. 134-135, т. 1);

- від 21 серпня 2018 року, який видано на підставі наказу від 12 травня 2017 та яким визначено спосіб виконання рішення суду (сума заборгованості має бути стягнута з боржників солідарно) (а. с. 141, т.1);

- змінений наказ від 21 серпня 2018 року, зі змінами від 27 вересня 2018 року, у якому виправлена помилка щодо найменування стягувача (а. с. 147, т. 1).

У наказ від 21 серпня 2018 року було внесено зміни для виправлення помилки іншим наказом від 27 вересня 2018 року, проте, як вбачається із аналізу оригіналів документів, наказ від 21 серпня 2018 року та змінений наказ від 21 серпня 2018 року у редакції від 27 вересня 2018 року є виконавчими документами, а сам наказ від 27 вересня 2018 року, про який йдеться як про такий, на підставі якого було внесено зміни у наказ

від 21 серпня 2018 року, є документом про внесення змін у виконавчий документ.

Тобто наказ від 27 вересня 2018 року не є виконавчим документом; натомість остаточним виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню, є змінений наказ від 21 серпня 2018 року зі змінами

від 27 вересня 2018 року.

Відповідно, подання скаржником самого наказу про внесення змін не є обов`язковим, оскільки цей наказ не є виконавчим документом та, відповідно, не має сили виконавчого документу.

У клопотанні стягувач просить визнати та надати дозвіл на виконання зміненого наказу від 27 вересня 2018 року. Отже, йдеться не про сам наказ від 27 вересня 2018 року, яким було внесено зміни у наказ від 21 серпня 2018 року, а саме про змінений наказ від 21 серпня 2018 року, проте у редакції від 27 вересня 2018 року, тобто із внесеними змінами.

Відповідно, дата, вказана на зміненому наказі, є правильною - 21 серпня 2018 року, оскільки судом не було видано нового наказу як виконавчого документу, а було лише змінено виданий 21серпня 2018 року виконавчий документ іншим наказом про внесення змін в уже існуючий виконавчий документ від 21 серпня 2018 року. Відповідно, на зміненому наказі відображена дата, коли документ було видано - 21 серпня 2018 року, та дата внесення змін - 27 вересня 2018 року, що засвідчено печаткою суду, датованою 01 жовтня 2018 року.

Окрім цього, у матеріалах справи також міститься Свідоцтво, яким засвідчується набрання законної сили рішенням Високого Суду Правосуддя від 26 серпня 2016 року та зміненим наказом від 21 серпня 2018 року, зі змінами від 27 вересня 2018 року, у якому вказується, зокрема, на те, що саме змінений наказ від 21 серпня 2018 року у редакції від 27 вересня

2018 року, є остаточним та таким, що підлягає виконанню (а. с. 153-154, 158-159, т. 1). Цей документ апеляційний суд також не взяв до уваги та не надав йому належної оцінки.

Виходячи з наведеного, можна виснувати, що заявником (стягувачем) було подано необхідні виконавчі документи до суду, а також у клопотанні про визнання було правильно вказано наказ, який підлягає примусовому виконанню, а саме змінений наказ у редакції від 27 вересня 2018 року, оскільки саме він і є остаточним у справі, на що суд апеляційної інстанції залишаючи клопотання без розгляду уваги не звернув.

Щодо повноваження представника заявника

Колегія суддів не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що представник заявника Волковецький Д. С. при зверненні до суду діяв як представник за довіреністю, а не як адвокат на підставі відповідного договору.

Виходячи зі змісту статті 131-2 Конституції України, обов`язковою вимогою для здійснення представництва іншої особи у суді є те, що таке представництво може здійснювати виключно адвокат (за винятком випадків, встановлених законом).

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з частиною четвертою статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У частинах першій та другій статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги може бути, зокрема, довіреність.

Жодна норма Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не встановлює, що в довіреності, виданій на ім`я фізичної особи - адвоката, обов`язково зазначається про те, що такий представник є саме адвокатом. Не містить таких вимог ні ЦПК України, ні ЦК України, яким врегульовано питання представництва за довіреністю.

В зазначеному аспекті важливим є, щоб особа, яка здійснює представництво за довіреністю, мала статус адвоката та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Тоді як довіреність визначає лише повноваження адвоката, межі наданих представникові прав та перелік дій, які він може вчиняти для виконання доручення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2018 року у справі № 908/1101/17.

До клопотання Нешинал Еар Сервісіс , в інтересах якого діяв адвокат Волковецький Д. С., додано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та довіреність від 25 липня 2018 року, видана Нешинал Еар Сервісіс на ім`я, зокрема, Волковецького Д. С. , строком до 25 липня

2020 року, з правом підписувати та подавати до суду клопотання про визнання та примусове виконання іноземних рішень.

Отже, адвокат Волковецький Д. С. мав право подавати та підписувати клопотання про визнання та примусове виконання рішення іноземного суду, а тому висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у останнього повноважень як адвоката є помилковими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає, що доводи касаційної скарги є частково обґрунтованими, отже, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

При цьому колегія суддів не може залишити в силі рішення суду першої інстанції на підставі статті 413 ЦПК України, оскільки суд апеляційної інстанції не здійснював його перегляд по суті, тобто не надавав оцінки наявності чи відсутності підстав для задоволення поданого Нешинал Еар Сервісіс клопотання, а тому справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Нешинал Еар Сервіс (НАС Холдінг) (National Air Services (NAS Holding))задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року скасувати, а справу направити на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта