Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.05.2021 року у справі №359/4430/18

Постанова

Іменем України

13 травня 2021 року

м. Київ

справа № 359/4430/18

провадження № 61-17911св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",

відповідач - ОСОБА_1,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2018 року в складі судді Яковлєвої Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Ящук Т. І., Немировської О. В., Чобіток А. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 69 034,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 березня 2014 року відповідач з метою отримання банківських послуг підписала заяву № б/н, згідно з якою отримала кредит у розмірі 2 900,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. ОСОБА_1 погодила, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, що викладені на банківському сайті www. privatbank. ua, складає між нею та АТ КБ "ПриватБанк" договір про надання банківських послуг. При укладанні договору відповідач надала свою згоду на те, що прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну здійснюється за рішенням та ініціативою банку.

АТ КБ "ПриватБанк" виконав свої зобов'язання та надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, проте відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 69 034,09 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 2 866,05 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 58 530,44 грн, заборгованості за пенею та комісією у сумі 3
874,07 грн, а також 500 грн штрафу (фіксована частина) та 3 263,53 грн штрафу (процентної складової).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором кредиту № б/н від 14 березня 2014 року в розмірі 4 873,02 грн. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення суми кредиту та відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності заборгованості по тілу кредиту в сумі 2 866,05 грн та власного розрахунку заборгованості по відсотках на рівні облікової ставки НБУ за період з 14 березня 2014 року по 24 травня 2018 року на суму 2 006,97 грн.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині відсотків за користування кредитом, пені, комісії та штрафу, місцевий суд виходив з того, що позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом, пені, комісії та штрафу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2018 року скасовано й ухвалено нове про відмову в задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитної картки, встановлення кредитного ліміту в сумі 2

900,00 грн, строку дії картки, строку повернення кредиту, досягнення згоди щодо процентної ставки за користування кредитом, встановлення відповідальності у вигляді пені та штрафних санкцій позивач суду не надав, у зв'язку з чим немає підстав для задоволення позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що кредитний договір повністю відповідає вимогам частини 2 статті 208, частини 1 статті 207 ЦК України, доказів оскарження цього договору матеріали справи не містять.

Вважають, що відсутність підпису відповідача на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, оскільки суть договору поєднання полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.

Відповідач визнавала умови укладеного договору, підтвердженням чого є факт підписання нею анкети-заяви, користування кредитними коштами та здійснення погашення заборгованості, що відображено у виписці з банківського рахунку, а тому зобов'язана повернути суму отриманих кредитних коштів, проценти за їх користування та сплатити неустойку в зв'язку із порушенням зобов'язань.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

В ухвалі Верховного Суду зазначено, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а тому судове рішення у цій справі підлягає касаційному оскарженню.

23 жовтня 2019 року справа № 359/4430/18 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина 2 статті 389 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що14 березня 2014 року відповідач ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Своїм підписом в анкеті-заяві відповідач підтвердила свою згоду, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором № б/н від 14 березня 2014 року, станом на 01 травня 2018 року заборгованість відповідача становить 69 034,09 грн, що складається із тіла кредиту в розмірі 2 866,05
грн, заборгованості по процентах за користування кредитом у сумі 58 530,44 грн, пені та комісії у розмірі 3 874,07 грн, штрафу (фіксована частина) в сумі 500
грн та штрафу (процентна складова) в розмірі 3 263,53 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 та 2 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частиною 1 та 2 статті 633 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Звернувшись з даним позовом до суду, АТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту, процентами, пенею, комісією та штрафи.

На підтвердження своїх вимог позивач, окрім самого розрахунку кредитної заборгованості, надав підписану відповідачем анкету-заяву від 14 березня 2014 року, витяг з Умов та Правил банківських послуг, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна "Універсальна, 30 днів пільгового періоду".

Разом з тим, апеляційний суд установив, що в анкеті-заяві від 14 березня 2014 року не зазначено кредитний ліміт за платіжною карткою, відомостей, яку саме кредитну картку та за яким тарифом з обслуговування кредитних карток просила надати відповідач.

Крім того, у цій анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та про встановлення відповідальності в вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання.

Надані позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом № СП-2010-256 від 03 березня 2010 року, та витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" не містять підпису відповідача. До того ж установлено, що станом на час підписання відповідачем анкети-заяви від 14 березня 2014 року Умови та Правила надання банківських послуг в Приватбанку існували в редакції від 01 березня 2014 року, а в подальшому - в редакціях від 01 квітня 2014 року, 01 травня 2014 року та багатьох інших.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) викладено правову позицію про те, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети.

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала на мінливість Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також на те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір кредиту (бажаний кредитний ліміт), сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, обґрунтованим є висновок апеляційного суду, що надані банком умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Окрім цього, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що сам по собі розрахунок заборгованості (який до того ж не містить розміру кредитного ліміту) за договором № б/н від 14 березня 2014 року не свідчить про укладення між сторонами кредитного договору.

Таким чином, оскільки АТ КБ "ПриватБанк" не підтвердило належними та допустимими доказами існування між сторонами договірних відносин та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів на умовах і в розмірі, зазначених в позовній заяві, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Посилання в касаційній скарзі на те, що факт отримання позивачем кредитних коштів підтверджується випискою з банківського рахунку колегія суддів не бере до уваги, оскільки такий доказ до судів попередніх інстанцій не надавався та відповідно апеляційним судом не досліджувався, а суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості досліджувати та оцінювати нові докази.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до незгоди заявника з висновками апеляційного суду, обґрунтовано викладеними в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає вимогам закону й підстав для її скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков