Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 939/1101/23

провадження № 61-3108св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 08 вересня 2023 року у складі судді Міланіч А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

2. Позов обґрунтовано тим, що 13 жовтня 2017 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221055300:04:001:0007 площею 6,7586 га, яка розташована на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області.

3. Вказана земельна ділянка передана в оренду для ведення садівництва, в тому числі для вирощування багаторічних, плодових дерев, кущів, інших рослин та багаторічних ягідних культур (малина, суниця, смородина, лохина та інші). Відповідно до пункту 3.1 договору строк його дії становить 8 років, тобто до 12 жовтня 2025 року.

4. Вказував, що навесні 2018 року було виявлено недоліки землі у вигляді її затоплення, що суттєво вплинуло на можливість використання земельної ділянки, отриманої в оренду для ведення господарської діяльності.

5. Відповідно до інформації Державного агентства водних ресурсів України вказана земельна ділянка перебуває на меліоративних землях внутрішньогосподарської осушувальної системи з гончарним дренажем; експлуатаційні заходи та ремонтні роботи на зазначеній осушувальній системі останні роки ніхто не проводив; використання меліоративних земель з гончарним дренажем для індивідуального садівництва із забудовою може призвести до порушення інфраструктури меліоративної системи з гончарним дренажем та викликати вторинне заболочення території. Земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, перебувала у користуванні Немішаївського радгоспу-технікуму для дослідницьких і навчальних цілей. Земельні ділянки, одержані громадянами внаслідок приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, на яких розташовані та функціонують меліоративні системи, використовуються спільно на підставі угоди. У разі відсутності згоди щодо спільного використання зазначених земельних ділянок питання вирішується в судовому порядку (стаття 26 ЗК України).

6. Позивач посилався на те, що відповідач використовував земельну ділянку з недотриманням правил та установленого режиму експлуатації меліоративної системи, що призвело до підтоплення, заболочення ділянки та не попередив про особливі властивості і недоліки земельної ділянки, у договорі розмір орендної плати не відповідає орендованій земельній ділянці.

7. Договір оренди не відповідає трьом істотним умовам договору оренди землі, передбаченим статтею 15 Закону України «Про оренду землі». У момент підписання договору оренди земельної ділянки орендар здійснив правочин під впливом помилки та обману. До того ж, в даному випадку оспорюваний правочин спрямований на знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави і спрямований на використання всупереч земельним законам України, приватної власності, на порушення конституційних прав і свобод людини, громадянина.

8. Враховуючи вищевикладене просив суд задовольнити позов.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

9. Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 08 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили із того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про введення його відповідачем в оману при укладенні оспорюваного договору оренди, не доведено самого факту обману та наявності умислу в діях відповідача, допущення позивачем помилки при укладенні договору, наявності встановлених обмежень та обтяжень, про які на момент укладення угоди позивачу відомо не було, використання ділянки спільно з іншими ділянками на підставі угоди, підтоплення та заболочення земельної ділянки через недотримання відповідачем правил та установленого режиму експлуатації меліоративної системи, що створює позивачу перешкоди для належного використання орендованої ділянки, оспорюваний договір містить всі необхідні істотні умови, порушення публічного порядку укладенням даного правочину не вбачається

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11. У березні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

12. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 21 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

14. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2020 року у справі № 522/25151/14-ц, від 11 червня 2020 рок у справі № 281/129/17, від 30 вересня 2020 року у справі № 559/1605/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

15. Також як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

16. Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що на момент вчинення правочину він не знав і не міг знати про обставини, що порушують його право одержувати продукцію та доходи. Саме після підписання договору оренди він дізнався, що земельна ділянка відносить до меліорованих земель з зруйнованою меліоративною системою. Під час розгляду справи надано відповідні докази.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

17. У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , у якому вказано, що судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18. 13 жовтня 2017 року між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 у строкове платне користування належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3221055300:04:001:0007 площею 6,7586 га, яка розташована на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області строком на 8 років до 12 жовтня 2025 року для ведення садівництва, в тому числі для вирощування багаторічних плодових дерев, кущів та інших рослин; вирощування багаторічних ягідних культур (малина, суниця, смородина, лохина та інші).

19. Згідно листа-відповіді Ірпінського міжрайонного управління водного господарства від 25 жовтня 2018 року № 267 у межах Бабинецької сільської ради відповідно до матеріалів Інвентаризації меліоративних систем в Бородянському районі Київської області з метою забезпечення збереження та раціонального використання меліорованих земель, проведеної у 2009 році, існує меліоративна система з гончарним дренажем. Зазначена система до державного водогосподарського комплексу не відноситься, на балансі Ірпінського міжрайонного управління водного господарства не обліковується і ніколи не обліковувалась (це колишня внутрішньогосподарська меліоративна система, що перебувала на балансі Немішаївського радгоспу-технікуму).

20. Після реформування агропромислового сектора відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2003 року за № 1253 «Про затвердження порядку безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передачі на баланс підприємств-правонаступників», вказана внутрішньогосподарська (недержавна) мережа меліоративних систем повинна була бути передана у комунальну власність Бабинецької сільської ради. У 2009 році Бабинецькою сільською радою був підписаний акт прийому-передачі зазначеної меліоративної системи в комунальну власність. Ірпінському МУВГ не відомо чи була на той час завершена процедура прийняття в комунальну власність системи та чи на сьогоднішній день система обліковується на балансі сільської ради. Експлуатацією зазначеної системи останні роки ніхто не займався, доглядові і ремонтні роботи на системі не проводились, дренажні колодязі, в переважній більшості, знищені, що й привело до теперішнього стану системи та сільськогосподарських земель в її межах.

21. Для поліпшення меліоративного стану земель в межах системи необхідно провести на системі заходи з відновлення її працездатності. Заходи можуть бути заплановані після детального обстеження системи.

22. Відповідно до листа басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра державного агентства водних ресурсів України № 01-12/197 від 08 лютого 2022 року земельні ділянки з кадастровими номерами 3221055300:04:001:0001, 3221055300:04:001:0002, 3221055300:04:001:0003, 3221055300:04:001:0005, 3221055300:04:001:0006, 3221055300:04:001:0007, 3221055300:04:001:0008 розташовані в межах одного населеного масиву на території Бучанської міської ради Бучанського району Київської області. Відповідно до матеріалів Інвентаризації меліоративних систем в Київській області, проведеної у 2009 році, земельні ділянки перебувають на меліорованих землях внутрішньогосподарської осушувальної меліоративної системи з гончарним дренажем.

Позиція Верховного Суду

23. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

24. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

25. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

26. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

27. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

28. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що орендована ним земельна ділянка знаходиться на меліоративних землях і відповідач використовував дану ділянку з недотриманням правил та установленого режиму експлуатації меліоративної системи, що призвело до її підтоплення, заболочення. Крім того, ОСОБА_2 не попередила про особливі властивості і недоліки земельної ділянки при укладенні оспорюваного договору, чим ввела його в оману і внаслідок чого він помилився щодо предмету договору, а також розмір орендної плати не відповідає орендованій земельній ділянці.

29. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

30. Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

31. Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

32. За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

33. Згідно статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

34. Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

35. Положеннями частин першої-третьої, п`ятої статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

36. За змістом частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

37. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

38. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 27 листопада 2018 року у справі №905/1227/17).

39. Згідно частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

40. У відповідності до частини першої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

41. Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (Частина перша статті 229 ЦК України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

42. Відповідно до статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

43. У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 445/1011/17 Верховний Суд вказав, що тлумачення статті 230 ЦК України дає підстави дійти висновку, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

44. При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

45. У матеріалах справи відсутні будь-які відомості на підтвердження існування обмежень та/або обтяжень у використанні земельної ділянки з кадастровим номером 3221055300:04:001:0007 площею 6,7586 га, яка розташована на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області, як меліоративної земельної ділянки. При цьому позивачем не надано доказів перебування меліоративної системи у власності відповідача, а також обізнаності останнього щодо існування такої системи та можливості її використання, тому, укладаючи договір оренди, з урахуванням відсутності обтяжень у використанні земельної ділянки, останній сам не передбачив її наявності.

46. Отже, оспорюваний договір містить всі необхідні істотні умови, а тому посилання заявника на невідповідність оспорюваного договору положенням статті 15 Закону України «Про оренду землі» відхиляються колегією суддів.

47. Таким чином, суди, ухвалюючи судові рішення, обґрунтовано виходили із того, що позивач під час розгляду справи не надав доказів введення його відповідачем в оману при укладенні оспорюваного договору оренди та наявності умислу в діях відповідача, допущення позивачем помилки при укладенні договору оренди.

48. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що про недоліки земельної ділянки позивач дізнався після підписання договору оренди землі, оскільки вказаний договір було укладено у 2017 році, а із вказаним позовом позивач звернувся у травні 2023 року, тобто після шести років користування земельною ділянкою.

49. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

50. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

51. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 08 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян