Історія справи

Постанова

Іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 760/7124/17

провадження № 61-2530св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

представник відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , який діє через представника ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Іванової І. В., Матвієнко Ю. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 18 травня 2016 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір, за умовами якого він зобов'язався виробити і передати у власність відповідача меблі, а останній зобов'язався оплатити цей товар відповідно до умов договору.

Згідно з пунктом 1.2 цього договору найменування, кількість, асортимент, матеріали та технічні характеристики товару, що поставляється, визначаються в додатках до договору, які є невід'ємною частиною цього договору.

18 травня 2016 року між ним і ОСОБА_3 було укладено додаток № 1 до договору від 18 травня 2016 року, згідно з яким він зобов'язався поставити наступні меблі: стіл робочий, полицю, дзеркало дитяче, три двері, дві тумби при ліжку у дитячу кімнату, ліжко, шафу для одягу дитячу, гардеробну кімнату, стінові панелі, дві тумби при ліжку, комод, шафу у вітальну кімнату, стіл, дзеркало, телевізійну тумбу, шафу, кухню загальною вартістю 25 815,50 дол. США. ОСОБА_3 вніс попередню оплату за цей товар у розмірі 15 000,00 дол. США.

07 червня 2016 року між ним і ОСОБА_3 було укладено додаток № 2 до договору від 18 травня 2016 року, згідно з яким він зобов'язався поставити наступні меблі: двоє дверей та 81 метр погонний плінтуса, загальною вартістю 2 079,40 дол. США. ОСОБА_3 вніс попередню оплату за цей товар у розмірі 1 500,00 дол. США.

Вказував, що свої зобов'язання за договором від 18 травня 2016 року він виконав належним чином, вищевказаний товар поставив ОСОБА_3 в обумовлений строк. Разом з тим ОСОБА_3 , отримавши поставлені ним товари, видаткову накладну, яка б підтверджувала отримання товару, не підписав, остаточний розрахунок за цей товар не провів.

З урахуванням вказаного, заборгованість за договором від 18 травня 2016 року складає 11 394,90 дол. США.

У пункті 2.4 договору від 18 травня 2016 року сторони погодили, що оплата проводиться в гривнях по комерційному курсу на день оплати, за основу беруться дані з відкритого джерела www.kurs.com.ua.

На підставі вказаного, ФОП ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за договором від 18 травня 2016 рокуу розмірі 306 114,98 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 19 грудня 2017 року у складі судді Кізюн Л. І. позов ФОП ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість за договором від 18 травня 2016 року у розмірі 306 114,98 грн та судовий збір у розмірі 3 061,16 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач свої зобов'язання з поставки товарів, визначених договором від 18 травня 2016 року, виконав належним чином, а відповідач у порушення умов вказаного договору поставлений товар оплатив не повністю, що відповідно до статей 526, 612 ЦК України є підставою для стягнення з нього коштів за поставлений позивачем товар.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 грудня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 4 591,74 грн.

Постанова апеляційного суду мотивна тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги того, що матеріали справи не містять належних, достатніх і допустимих доказів поставки позивачем спірних товарів відповідачу, оскільки відповідно до пункту 2.6 договору від 18 травня 2016 року поставка товару могла бути здійснена лише після повної оплати відповідачем цих послуг, а видаткові накладні від 24 червня 2016 року № 1 і від 13 липня 2016 року № 2 на поставку меблів ОСОБА_3 всупереч положенням пункту 5.5 договору не містять підпису відповідача як покупця, тому не можуть бути доказом поставки товару. Крім того, вони складені у різний час і позивачем не надано належних доказів відмови позивача від їх підписання (відповідне застереження, складення актів, скарг, заяв, тощо).

За таких обставин, позивачем не надано суду достатніх і переконливих доказів, передбачених договором і нормами ЦК України, щодо поставки ним спірних меблів відповідачу, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд при ухваленні оскаржуваного судового рішення не врахував, що позивач на виконання умов договору від 18 травня 2016 року поставив відповідачу обумовлені цим договором товари у повному обсязі, зокрема: 24 червня 2016 року та 13 липня 2016 року, що підтверджується відповідними видатковими накладними, від підписання яких відповідач відмовився. На підставі вказаного, ФОП ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів, оскільки ОСОБА_3 фактично поставлений товар прийняв, а оплату за нього провів не у повному обсязі.

У статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З урахуванням вказаного, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за договором від 18 травня 2016 року, а апеляційний суд помилково скасував це рішення, ухвалене згідно з законом.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2019 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що апеляційним судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 , позивач не надав суду доказів поставки всього товару, визначеного договором від 18 травня 2016 року, тому й підстав для стягнення з нього заборгованості за цим договором немає.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У статті 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини перша, друга статті 712 ЦК України).

Положеннями частин першої, другої статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом установлено, що ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом, вказуючи на те, що свої зобов'язання за договором від 18 травня 2016 року з виготовлення і поставки товару відповідачу він виконав, а останній відмовляється провести повну оплату за поставлений товар.

У частині третій статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пункті 5.5 договору від 18 травня 2016 року сторонами погоджено, що фактом поставки товару є підписана покупцем видаткова накладна продавця (а. с. 17-20).

Згідно з частиною першою статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову та відмовляючи у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 , апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження поставки відповідачу всього товару, зокрема, підписаної сторонами видаткової накладної, як це передбачено пунктом 5.5 укладеного сторонами договору, що позивачем не заперечується.

При цьому позивач також не надав доказів на підтвердження того, що відповідач відмовився від підписання видаткових накладних, зокрема, відповідних застережень у накладних, актів про відмову від підпису, скарг, заяв, повідомлень тощо. Саме такий порядок поставки і прийняття товару, а саме підписання видаткової накладної передбачено в обов'язках продавця і покупця (підпункт «с» пункту 3.1, підпункт «b» пункту 3.2 договору від 18 травня 2016 року № 18/05/16-1). Тому посилання позивача на матеріали перевірки поліції не спростовують висновку апеляційного суду.

З урахуванням вказаного, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ФОП ОСОБА_1

Доводи касаційної скаргизводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , який діє через представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк