Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.11.2018 року у справі №683/2223/17

Постанова

Іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 683/2223/17

провадження № 61-44982св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Пророка В. В.,

Штелик С. П.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 23 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П?єнти І. В., ТалалайО. І.,

учасники справи:

позивач-відповідач - комунальне підприємство по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради,

відповідач-позивач - ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У вересні 2017 року комунальне підприємство по експлуатації теплового господарства «Тепловик» (далі - КП «Тепловик») Старокостянтинівської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про зобов'язання відповідача привести мережу централізованого опалення в квартирі до попереднього стану, а саме: відновити централізоване опалення шляхом приєднання нагрівальних приладів до внутрішньої системи опалення житлового будинку.

Позовна заява мотивована тим, що комісією КП «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради від 13 липня 2017 року по огляду квартири № 63, яка належить ОСОБА_4 та розташована за адресою: вул. Попова 28/1 м. Старокостянтинів, було встановлено, що ОСОБА_4, не дотримуючись встановленого порядку, самовільно провела відключення від мережі централізованого опалення, без дозволу міжвідомчої комісії з питань відключення від централізованого опалення і гарячого водопостачання, чим порушила чинне законодавство, а саме: постанову Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 та наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169, яким внесено зміни до наказу від 22 листопада 2005 року № 4, що підтверджується службовою запискою, а також порушила договір № 3337, укладений між КП «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради та ОСОБА_4

У зв'язку з викладеним просило зобов'язати ОСОБА_4 привести мережу централізованого опалення в квартирі до попереднього стану, зокрема відновити централізоване опалення шляхом приєднання нагрівальних приладів до внутрішньої системи опалення житлового будинку та вирішити питання щодо судового збору.

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до КП «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради про розірвання договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 18 жовтня 2012 року № 3337.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що між нею та КП «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 18 жовтня 2012 року

№ 3337. У зв'язку з істотним порушенням КП «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради умов договору, а саме наданням послуг неналежної якості, не забезпечення належного утримування внутрішньобудинкових мереж, односторонньою зміною істотної умови договору щодо ціни (тарифу) на послуги з централізованого опалення, зокрема значне її збільшення за період з

2012 року до 2017 року. Крім того, вказує, що на виконання пунктів 31, 32 цього Договору та керуючись положеннями статтею 907 ЦК України, 10 липня та

17 серпня 2017 року вона подавала заяви до КП «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради з проханням розірвати договір та закрити її особовий рахунок і надіслати письмове підтвердження про розірвання договору, однак до дня звернення до суду відповіді не отримала.

У зв'язку з викладеним просила розірвати договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 18 жовтня 2012 року

№ 3337.

Протокольною ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 листопада 2017 року зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від

20 квітня 2018 року відмовлено в задоволенні первісного позову КП «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради до ОСОБА_4 про зобов'язання привести систему централізованого опалення в попередній стан.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до КП «Тепловик»Старокостянтинівської міської ради задоволено повністю.

Розірвано договір про надання послуг централізованого опалення в АДРЕСА_1 від 18 жовтня 2012 року № 3337, укладений між ОСОБА_4 та КП «Тепловик»Старокостянтинівської міської ради.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що КП «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради не є балансоутримувачем внутрішньобудинкових мереж централізованого теплопостачання, тому не має юридичних прав та обов'язків по відношенню до експлуатації внутрішньобудинкових мереж теплопостачання житлового будинку, який розташований на АДРЕСА_1 і не може ставити вимоги про приведення їх у попередній стан, тому позов КП «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради не підлягає задоволенню, оскільки комунальне підприємство є неналежним позивачем за цим позовом. Чинним законодавством не передбачено порядку відключення приладів опалення окремої квартири від мереж централізованого опалення, тому дії ОСОБА_4 по відключенню квартири № АДРЕСА_1 від централізованої системи опалення є правомірними. Зустрічний позов ОСОБА_4 щодо розірвання договору, укладеного з КП «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради, є обґрунтованим, оскільки комунальне підприємство істотно порушувало умови договору від 18 жовтня 2012 року № 3337, зокрема: неодноразово в односторонньому порядку змінювало розмір оплати за договором, не оформивши при цьому жодного додатку до договору та надавало послуги з теплопостачання неналежної якості.

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 23 серпня 2018 року апеляційну скаргу КП «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради задоволено частково.

Рішення Старокостянтинівського районного суду від 20 квітня 2018 року в частині задоволення зустрічного позову скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до КП «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради про розірвання договору про надання послуг з централізованого опалення відмовлено.

В решті рішення Старокостянтинівського районного суду від 20 квітня 2018 року залишено без змін.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні первісного позову КП «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради, дійшов правильного висновку, що комунальне підприємство не єбалансоутримувачем внутрішньобудинкових мереж централізованого теплопостачання, ці системи не обслуговуються позивачем за первісним позовом, тому КП «Тепловик» не має юридичних прав та обов'язків щодо експлуатації внутрішньобудинкових мереж теплопостачання житлового будинку на АДРЕСА_1 і не може ставити вимоги про приведення їх у попередній стан. Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанцій дійшов передчасного висновку, оскільки умовами укладеного між сторонами договору та нормами чинного законодавства встановлено спеціальний порядок відмови від послуг централізованого опалення, а саме по собі бажання ОСОБА_4 відключити свою квартиру від мереж теплопостачання не може бути підставою для розірвання договору. Крім того, ОСОБА_4 в порушення вимог частини першої статті 81 ЦПК України не надано достовірних та достатніх доказів істотного порушення КП «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради умов підпунктів 1, 10 пункту 19, а її посилання на наявність програми інвестування КП «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради не є беззаперечним доказом невиконання відповідачем за зустрічним позовом своїх обов'язків за договором. Інформація щодо загального розміру тарифу та його структуру, обґрунтування причин зміни тарифу та інша додаткова інформація доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті суб'єкта господарювання (за наявності), за необхідності, та шляхом розміщення на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги. ОСОБА_4 не надала належних і допустимих доказів на підтвердження того, що КП «Тепловик» у відповідності до вимог діючого законодавства не надавало їй вказану інформацію, оскільки така інформація розміщується на офіційному веб-сайті відповідача в мережі Інтернет, тому підстав для розірвання договору не має, а зустрічний позов не підлягає задоволенню. З підстав часткового задоволення апеляційної скарги з ОСОБА_4 на користь КП «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради підлягають стягненню витрати комунального товариства на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 200,00 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

У жовтні 2018 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні її зустрічного позову та залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції є необґрунтованою та прямо порушує конституційні права ОСОБА_4 Суд апеляційної інстанції, відмовляючи їй у задоволенні зустрічного позову, посилався не на норми матеріального права, а на рішення та правові висновки Верховного Суду України. Вказує, що відповідно до статті 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваним у зв'язку з односторонньою відмовою від цього договору. Крім того вказує, що вона на підставі пункту 6 статті

26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» скористалась своїм правом та обрала електричне опалення для своєї квартири. Зазначає, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи зустрічний позов, мав керуватися Конституцією України, ЦК України, Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «;Про теплопостачання», а не наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого опалення». Вказує, що послуги з теплопостачання надаються без належного обслуговування внутрішньобудинкових мереж, що є неможливим, тарифи на послуги з централізованого опалення за період з 2015 року до

2017 року значно підвищилися, а позивач за зустрічним позовом на таке підвищення тарифу не розраховувала. Також ОСОБА_4 не погоджується з постановою апеляційного суду в частині стягнення з неї на користь КП «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради судового збору за подану ним апеляційну скаргу, яка задоволена в частині зустрічного позову, оскільки вона як позивач за цим позовом звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», тому суд не мав права стягувати з неї такі витрати.

Постанова суду апеляційної інстанції оскаржена ОСОБА_4 в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 та стягнення судового збору, в іншій частині постанова суду апеляційної інстанції не оскаржена, тому касаційному перегляду в неоскарженій частині не підлягає.

У жовтні 2018 року до Верховного Суду також надійшла касаційна скарга КП «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 квітня

2018 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 23 серпня 2018 року в частині відмови у задоволенні їхніх позовних вимог.

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року касаційну скаргу КП «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради на рішення суду першої інстанції від 20 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду від 23 серпня 2018 року у справі за позовом КП «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради до ОСОБА_4 про зобов'язання привести систему централізованого опалення в попередній стан, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до КП «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради про розірвання договору про надання послуг з централізованого опалення визнано неподаною та повернуто.

АГРУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, щоквартира № 63 в будинку № 28/1 на вул. Попова в

м. Старокостянтинові належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_4 та її малолітній дочці ОСОБА_6 (а. с. 4).

18 жовтня 2012 року між ОСОБА_4 та КП «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води (а. с. 73-81).

Згідно відповіді Старокостянтинівської ЖЕК від 23 жовтня 2017 року №504 будинок на вул. Попова 28/1, в якому знаходиться квартира ОСОБА_4, у 1990 році переданий на баланс Старокостянтинівської ЖЕК як цілісний майновий комплекс (фундамент, конструктивні елементи, інженерне обладнання будинку). Постачання гарячої води до квартири ОСОБА_4 припинено у 2006 році за згодою КП «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради та ОСОБА_4 Протягом 2016 року внутрішньобудинкові мережі водопостачання й водовідведення знаходились на обслуговуванні у КП ВКГ «Водоканал», а внутрішньобудинкові мережі теплопостачання та подачі гарячої води - КП «Тепловик» (а. с. 20).

З 01 лютого 2017 року по даний час внутрішньобудинкові мережі водопостачання, водовідведення, теплопостачання та подачі гарячої води обслуговуються Старокостянтинівською ЖЕК та знаходяться в неї на балансі

(а. с. 20 зворот, 21).

У липні 2017 року квартиру № АДРЕСА_1 відключено від централізованої системи опалення ліцензійною організацією, відповідно до робочого проекту на реконструкцію системи опалення (а. с. 22-50);

Судом апеляційної інстанції також було встановлено, що ОСОБА_4 як співвласник житлової квартири № 63, що знаходиться в будинку на АДРЕСА_1, не зверталася із письмовою заявою до виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради стосовно відключення квартири від мереж ЦО і ГВП і, як наслідок, рішення постійно діючої міжвідомчої комісії з питання відключення її квартири від мереж ЦО і ГВП виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради не отримувала.

Пунктом 32 Договору передбачено, що він може бути розірваний достроково у разі: зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугами виконавця; переходу права власності (користування) на квартиру (будинок садибного типу) до іншої особи; невиконання умов договору сторонами договору (а. с. 73-81).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до вимог ст. 42 Конституції України права споживачів захищає держава.

Згідно з положеннями ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частина перша статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з частиною шостою статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

У відповідності до пункту 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630), самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відповідно до пунктів 25, 26, 30 пункту 3 Правил № 630 відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (пункт 2.1 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження Змін до Наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року №4).

При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (пункт 2.2 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4).

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, який затверджений Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України

22 листопада 2005 року за № 4 передбачено надання дозволу на встановлення індивідуального опалення в квартирі за умови відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води всього будинку, а якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 було внесено зміни до порядку від 22 листопада 2005 року № 4, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.

Отже, відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки на підставі рішення постійнодіючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади з вчиненням в подальшому дій споживачем з дотриманням визначеної Порядком від 22 листопада 2005 року № 4 процедури.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від

11 листопада 2015 року у справі № 6-1192цс15 та Верховним Судом в постанові від 02 квітня 2018 року у справі № 212/2214/15, та колегія суддів не вбачає підстав відступити від цих правових висновків.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_4 як співвласник житлової квартири № 63, що знаходиться в будинку на АДРЕСА_1, не зверталася із письмовою заявою до виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради стосовно відключення квартири від мереж ЦО і ГВП і, як наслідок, рішення постійнодіючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення її квартири від мереж ЦО і ГВП виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради не отримувала, тому немає й підстав для розірвання договору у зв'язку з тим, що вона самовільно відключилася від мережі централізованого опалення та на день звернення до суду з позовом не має потреби в отриманні цих послуг.

Крім того згідно з пунктами 17, 18, 20, 30 Правила № 630 споживач повинен своєчасно у встановлений термін сплачувати надані послуги. Оплата за надані послуги вноситься щомісячно, згідно норм і тарифів, встановлених обласними державними адміністраціями.

Відповідно до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «;Про теплопостачання», «;Про житлово-комунальні послуги», «;Про питну воду та питне водопостачання» повноваження щодо здійснення ліцензування господарської діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, з централізованого водопостачання та водовідведення, встановлення тарифів на теплову енергію, на централізоване водопостачання та водовідведення, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води та холодної води, водовідведення розподілені між Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) та органами місцевого самоврядування в залежності від обсягів відпуску теплової енергії суб'єктами господарювання у сфері теплопостачання та чисельності населення і місця розташування суб'єктів господарювання у сфері водопостачання та водовідведення.

НКРЕКП постановою від 04 липня 2017 року № 867 затвердила Порядок доведення до відома осіб, на яких поширюється їх дія, рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Рішення, прийняті на засіданнях НКРЕКП, оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення НКРЕКП після їх підписання та реєстрації доводяться до відома осіб, на яких поширюється їх дія, шляхом: оприлюднення на офіційному веб-сайті НКРЕКП; надсилання адресатам через засоби поштового зв'язку; застосування електронних засобів зв'язку; особистого вручення копій рішень НКРЕКП.

Отже, інформація про комунальні послуги доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті суб'єкта господарювання (за наявності), за необхідності, та шляхом розміщення на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_4 в порушення вимог частини першої статті 81 ЦПК України не надано достовірних та достатніх доказів істотного порушення КП «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради умов договору, зокрема: надання послуг належної якості та непроведення жодних ремонтних робіт з часу укладення договору.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі в частині вирішення зустрічних позовних вимог, суд апеляційної інстанцій правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки. Відповідно до статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з постановою апеляційного суду в частині розподілу судових витрат.

Пославшись на положення статті 141 ЦПК України, апеляційний суд вважав, що з позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1 200,00 грн, які були сплачені КП «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради за подання апеляційної скарги.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом як споживач та в силу частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до положень підпункту б пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення, та витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною сьомою статті 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відмовивши у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 та стягнувши з її на користь КП «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, апеляційний суд не взяв до уваги наведені обставини та норми права, не врахував, що ОСОБА_4 звільнена від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи в частині вирішення зустрічних позовних вимог встановлені апеляційним судом повно та ухвалено правильне в цій частині рішення, але допущено неправильне застосування норм ЦПК України та Закону України «Про захист прав споживачів» щодо розподілу судових витрат між сторонами, оскаржувана постанова підлягає скасуванню у відповідній частині з ухваленням нового рішення у цій частині.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 23 серпня 2018 року в частині стягнення судових витрат скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення.

Судові витрати (судовий збір), понесені комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської радиза подання апеляційної скарги у розмірі 1 200,00 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 23 серпня 2018 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий СуддіВ. С. Висоцька А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. В. Пророк С. П. Штелик