Історія справи

Постанова

Іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 177/137/18

провадження № 61-28св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_2 ,

відповідач - Недайводська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2018 року у складі судді Строгової Г. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом Недайводської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що вона є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті її батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У період з 23 квітня 1996 року до 25 травня 2000 року її батько працював на різних посадах у колективному сільськогосподарському підприємстві «Гвардієць» (далі - КСП «Гвардієць), зокрема: з 23 квітня 1996 року до 19 березня 1997 року - охоронцем складу паливно-мастильних матеріалів КСП «Гвардієць», 15 липня 1997 року - прийнятий на роботу робітником зернотоку тимчасово на період збирання врожаю, розпорядження про звільнення відсутнє, з 08 квітня 1998 року до 25 травня 2000 року - охоронцем складу паливно-мастильних матеріалів КСП «Гвардієць».

24 березня 1997 року Недайводською сільською радою народних депутатів Криворізького району Дніпропетровської області прийнято рішення про передачу у колективну власність КСП «Гвардієць» земель для ведення сільськогосподарського виробництва, на підставі якого 01 квітня 1998 року КСП «Гвардієць» видано державний акт на право колективної власності на землю.

Вказувала, що її батько, як член КСП «Гвардієць», мав право на земельну частку (пай) площею 5,41 га, розташовану на території Недайводської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області. Однак, постановою від 06 серпня 2005 року державний нотаріус Шостої криворізької державної нотаріальної контори відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

На підставі вказаного, ОСОБА_2 просила суд поновити їй строк для звернення до суду за захистом порушених прав і визнати за нею право на отримання земельного паю після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як члена КСП «Гвардієць», який мав право на земельну частку (пай) площею 5,41 га, розташовану на території Недайводської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, відповідно до Указу Президента України «Про порядок пайового розділу земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року № 720/95.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що згідно з Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», на який посилалася позивач, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Оскільки на момент розпаювання земель КСП «Гвардієць», а саме станом на 01 квітня 1998 року, коли підприємству було видано державний акт на право колективної власності на землю, ОСОБА_3 не був членом цього підприємства та не є пенсіонером КСП «Гвардієць», то він не набув права на отримання земельної частки (паю). З урахуванням того, що спадкодавець не набув права власності на вказане майно, то відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_2 і визнання за нею права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду Дніпровської області від 08 серпня 2018 року залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Дніпровського апеляційного суду судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 1 058,00 грн.

Постанова апеляційного суду мотивна тим, що на момент розпаювання земель КСП «Гвардієць» ОСОБА_3 не був членом цього підприємства, оскільки не працював у ньому, у зв'язку з чим не набув за життя права на отримання земельної частки (паю). Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. З урахуванням вказаного, відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом, оскільки спадкоємець не набув права власності на це майно, тому воно не входить до складу спадкового майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що згідно з протоколом загальних зборів членів КСП «Гвардієць» від 11 січня 2000 року № 1(15) її батьку - ОСОБА_3 було надано земельний пай, як члену колективного сільськогосподарського підприємства. Вказане свідчить, що її батько за життя набув у власність земельну частку (пай), тому вона має право на отримання цього майна у власність у порядку спадкування за законом. Подальше рішення загальних зборів членів КСП «Гвардієць» від 15 лютого 2000 року, оформлене протоколом № 3(17), яким її батька - ОСОБА_3 було позбавлено право на земельний пай, є протиправним та незаконним.

Відзив на касаційну скаргу відповідачем не подано

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частинами дев'ятою, десятою статті 5 ЗК України 1990 року визначено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.

Згідно з вимогами частини першої статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Пунктами 1, 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» передбачено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

У пунктах 11, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Встановивши, що на момент видачі КСП «Гвардієць» 01 квітня 1998 року державного акта на право колективної власності на землю батько позивача - ОСОБА_3 на підприємстві не працював, його пенсіонером не був, суди попередніх інстанцій правомірно вважали, що він не міг набути право на відповідну частку земельної ділянки.

Оскільки право, яке просить визнати за нею позивач у порядку спадкування, її батько як спадкодавець не набув за життя, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.

Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що позивач набув право на земельну ділянку у порядку спадкування.

Також безпідставними є посилання у касаційній скарзі на протокол загальних зборів членів КСП «Гвардієць» від 11 січня 2000 року № 1(15), згідно з яким ОСОБА_3 було надано земельний пай, оскільки рішенням загальних зборів членів КСП «Гвардієць» від 15 лютого 2000 року, оформленим протоколом № 3(17), ОСОБА_3 було позбавлено права на земельний пай, як такого, що не є пенсіонером КСП «Гвардієць». Твердження заявника про неправомірність рішення загальних зборів членів КСП «Гвардієць» від 15 лютого 2000 року на правильність висновків судів не впливає, оскільки це рішення є чинним, позивачем в установленому законом порядку не оскаржено і не скасовано.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення апеляційного ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк