Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.09.2020 року у справі №932/3459/20

Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 932/3459/20

провадження № 61-12448 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Дніпропетровська митниця Державної фіскальної служби, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року у складі судді Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 07 квітня 2017 року Дніпропетровською митницею Державної фіскальної служби відносно нього було складено протокол про порушення митних правил № 0106/110000014/17 за вчиненя ним дій, які мають ознаки порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України. Постановою Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби у справі про порушення митних правил від 08 червня 2017 року № 0106/110000014/17

його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України, та на нього накладено адміністративне стягнення

у вигляді штрафу у розмірі трьохсот відсотків несплаченої суми митних платежів, що склало 1 703 917,80 грн. Він звертався до Державної

фіскальної служби України зі скаргою на вказану постанову, однак

у задоволенні скарги було відмовлено, про що 03 липня 2017 року винесено відповідну постанову.

Разом з цим, рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська

від 08 жовтня 2019 року в адміністративній справі № 200/11623/17 задоволено його позовні вимоги про скасування вищевказаних постанов. Посилаючися на норми ЦК України та Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", у зв'язку з незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, вважав, що має право на відшкодування моральної шкоди, розмір якої визначив у сумі 129 641,20
грн.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд позов

задовольнити.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2020 року у складі судді Сліщенка Ю. Г. позовну заяву ОСОБА_1 передано за підсудністю до Кіровського районного суду

м. Дніпропетровська.

Суд першої інстанції виходив із того, що Дніпропетровська митниця Державної фіскальної служби територіально розташована по вулиці Княгині Ольги, 22 у Центральному районі міста Дніпра, тому відповідно до статті 27, пункту 1 частини 1 статті 31 ЦПК України справа належить

до територіальної юрисдикції іншого суду та її необхідно передати

за підсудністю до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2020 року

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м.

Дніпропетровська від 20 травня 2020 року залишено без руху

та запропоновано подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження з доказами поважності пропуску цього строку, а також

документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги та роз'яснено наслідки невиконання ухвали.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року

у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 відмовлено

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 отримав 30 липня 2020 року

і недоліки апеляційної скарги не усунув протягом десяти днів з моменту

її отримання, наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до частини 4 статті 357 ЦПК України

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 03 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено

без руху, оскільки до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірах.

Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий судом строк заявник направив матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 03 вересня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 932/3459/20 із Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих

до неї документів. Роз'яснено право подати відзив на касаційну скаргу

та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів

у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена передчасно, з порушенням норм процесуального права та без урахування перебігу звичайного часу доставлення поштового відправлення, оскільки ухвалу Дніпровського апеляційного суду

від 10 липня 2020 року про залишення його апеляційної скарги без руху він отримав 30 липня 2020 року, а матеріали на усунення недоліків апеляційної скарги надіслав до суду апеляційної інстанції 09 серпня 2020 року

(на десятий день), тобто у межах строків, встановлених ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2020 року.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська

від 27 березня 2020 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди (а. с. 21).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 передано за підсудністю

до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська (а. с. 30).

Не погоджуючися з указаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав

до апеляціійного суду через районний суд суду апеляційну скаргу (а. с. 58).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2020 року

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження з доказами поважності пропуску цього строку та документ про сплату судового збору

у встановлених порядку і розмірі (420,40 грн. ).

Надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги та роз'яснено наслідки невиконання ухвали суду (а. с. 61).

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 30 липня 2020 року отримав ухвалу апеляційного суду від 10 липня 2020 року про залишення його апеляційної скарги без руху (а. с. 63).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (а. с. 64).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не

може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу

одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду

не відповідає.

Забезпечення апеляційного оскарження рішення суду - це одна з основних засад (принципів) цивільного судочинства (стаття 129 Конституції України, стаття 2 ЦПК України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ),

яка відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права,

статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

1950 року (далі - Конвенція) не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Проте там, де такі суди існують, гарантії,

які містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення ЄСПЛ у справі "Делькур проти Бельгії" (Delcourt v. Belgium) від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення ЄСПЛ у справі "Гофман проти Німеччини" (Hoffmann v. Germany)

від 11 жовтня 2001 року).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до частин 1 , 5 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частин 1 , 5 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду

за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод

чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права

на участь урозгляді своєї справи у визначеному частин 1 , 5 статті 4 ЦПК України порядку.

Пунктом 3 частини 4 статті 356 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно

до закону.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного

суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2020 року без руху, зазначив про необхідність надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з доказами поважності пропуску цього строку та документа

про сплату судового збору.

Відповідно до частини 2 статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги,

яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356

частини 2 статті 357 ЦПК України, застосовуються положення частини 2 статті 357 ЦПК України.

Згідно з частинами 3 та 4 статті 357 ЦПК України

апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частинами 3 та 4 статті 357 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження

у порядку, встановленому частинами 3 та 4 статті 357 ЦПК України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211

"Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" визначено, що з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій

території України установлено карантин.

У подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 239, від 22 квітня 2020 року № 291, від 20 травня 2020 року № 392, від 17 червня 2020 року № 500, від 22 липня 2020 року № 641

карантин продовжувався, відповідно, до 24 квітня, до 11 травня,

до 22 червня, до 31 липня, до 31 серпня 2020 року на усій території України.

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", відповідно до підпункту 3 пункту 12 розділ ХІІ "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 3 такого змісту: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню

коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49,83,84,

170,178,179,180,181,185,210,222,253,275,284,325,354,357,360,371,390,393,395,398,407,424 частинами 3 та 4 статті 357 ЦПК України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову,

заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення

за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину".

17 липня 2020 року набув чинності Закон України від 18 червня 2020 року № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню

коронавірусної хвороби (COVID-19)". Згідно з Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", відповідно до підпункту 3 пункту 12 розділ ХІІ "Прикінцеві положення" пункт 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) викладено в такій редакції: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про

їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених ЦПК України), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами ЦПК України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені

обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", відповідно до підпункту 3 пункту 12 розділ ХІІ "Прикінцеві положення" процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального

кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві

положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"

від 30 березня 2020 року № 540-IX, закінчуються через 20 днів після

набрання чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", відповідно до підпункту 3 пункту 12 розділ ХІІ "Прикінцеві положення".

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право

на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", відповідно до підпункту 3 пункту 12 розділ ХІІ "Прикінцеві положення".

20-денний строк з часу набрання чинності Законом України від 18 червня 2020 року № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів

України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" закінчився 06 серпня 2020 року.

Статтею 123 ЦПК України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, відповідно до наведених норм закону 20-денний строк з часу

набрання чинності Законом України від 18 червня 2020 року № 731-IX

"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" закінчився 06 серпня 2020 року.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1

30 липня 2020 року отримав ухвалу апеляційного суду від 10 липня

2020 року про залишення його апеляційної скарги без руху (а. с. 63).

11 серпня 2020 року апеляційний суд, постановляючи ухвалу про відмову

у відкритті апеляційного провадження ОСОБА_1, виходив із того,

що вимоги ухвали апеляційного суду від 10 липня 2020 року не виконані.

Проте з таким висновком апеляційного суду не можна погодитися з огляду на таке.

Підстави відмови у відкритті апеляційного провадження визначені

у статті 358 ЦПК України.

Так, згідно із пунктом 4 частини 1 статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження

у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву

про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до ухвали Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м.

Дніпропетровська від 20 травня 2020 року залишено

без руху і надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Суд при постановленні ухвали про залишення апеляційної скарги без руху має враховувати строки пересилання поштових відправлень, які встановлені наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року № 958 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень".

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Розділу ІІ "Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень" нормативні строки пересилання простої кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) становлять, зокрема місцевої - Д+2; Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються

на один день (пункт 2 Розділу ІІ "Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень").

Таким чином, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, мав пересвідчитися, що вжив вичерпні заходи для належного виконання заявником цієї ухвали

та врахувати всі обставини, зокрема, і передбачений максимальний строк пересилання поштових відправлень.

З матеріалів цієї справи вбачається, що ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 отримав 30 липня 2020 року,

про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 63).

Строк для усунення недоліків апеляційної скарги ОСОБА_1 було встановлено десять днів з дня отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, десятий день припадав на 09 серпня 2020 року, що євихідним днем (частина 3 статті 124 ЦПК України), а 11 серпня 2020 року апеляційний суд вже постановив оскаржувану ухвалу.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд не перевірив належним чином процесуальні строки, встановлені для усунення недоліків, чим фактично позбавив ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження судового рішення.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв'язку

із чим підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 3 статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411

ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець