Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.08.2019 року у справі №570/3985/18

Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 570/3985/18

провадження № 61-14606св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Державний реєстратор Мартинюк Ольга Олексіївна, Комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної

інвентаризації" Рівненської обласної ради Рівненської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 09 липня 2019 рокуу складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В., Хилевича С. В.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, Державного реєстратора Мартинюк О. О., Комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Рівненської обласної ради Рівненської області (далі - КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації") про визнання права власності на спадкове майно, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивована тим, що ОСОБА_2 з допомогою державного реєстратора Мартинюк О. О. зареєструвала без її відома цілий об'єкт нерухомості загальною площею 123,1 кв. м, житловою площею 89,4 кв. м, отже її право і можливість володіти і розпоряджатись своєю часткою у спільному домоволодінні порушене.

З урахуванням зазначеного, просила:

- визнати за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку

АДРЕСА_1 з надвірними будівлями;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Мартинюк О.

О., яка перебуває в трудових відносинах з суб'єктом реєстрації

КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації", про державну реєстрацію прав ОСОБА_1 на окремий об'єкт нерухомості загальною площею 30,5 кв. м в АДРЕСА_1 та прав ОСОБА_2 на окремий об'єкт нерухомості загальною площею 123,1 кв. м;

- зобов'язати суб'єкт державної реєстрації внести відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з дотриманням права власності позивача на 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 21 березня

2019 року задоволено цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, державного реєстратора Мартинюк О. О., КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Рівненської обласної ради про визнання права власності на спадкове майно.

Скасовано рішення державного реєстратора Мартинюк О. О. про державну реєстрацію прав ОСОБА_1 на окремий об'єкт нерухомості загальною площею 30,5 кв. м по АДРЕСА_1 та прав ОСОБА_2 на окремий об'єкт нерухомості загальною площею 123,1 кв. м по АДРЕСА_1. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю порушення права позивача, за захистом якого спрямоване його звернення до суду, та обґрунтоване належними доказами на підтвердження позовних вимог, які відповідачами не спростовані.

Вимога щодо визнання за позивачем права власності на 1/2 домоволодіння задоволенню не підлягає, оскільки таке право позивача ніким не оспорюється.

Зобов'язувати вносити відповідні записи не входить

у компетенцію суду, оскільки вони вносяться за заявою власників

з дотриманням відповідної процедури.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 09 липня 2019 року,

рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21 березня

2019 року скасовано. У задоволенні позову та ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Державного реєстратора Мартинюк О. О., КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що заява ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за своєю суттю є двостороннім правочином, у якому обидві сторони дійшли згоди щодо поділу в натурі та користування спірним домоволодінням. Цей правочин в установленому законом порядку не визнаний недійсним та сторонами не оскаржений.

Судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, зокрема, не взято до уваги укладеного сторонами правочину щодо поділу між ними спірного домоволодіння, яке перебуває у їхній спільній частковій власності, не застосовано норми матеріального права, які закріплюють свободу волевиявлення осіб щодо укладення правочинів.

Аргументи учасників справи

У липні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову про скасування рішення державного реєстратора.

Касаційна скарга мотивована тим, що договір про поділ нерухомого майна, що

є в спільній частковій власності, укладається в письмовій формі підлягає нотаріальному посвідченню (частина 3 статті 367 ЦК України). Із співвласницею будинку ОСОБА_2 вона не укладала письмового договору про виділ в натурі частини будинку і надвірних будівель або про поділ майна, що

є у спільній частковій власності. Жоден нотаріус України такого договору,

з перевіркою його відповідності волевиявленню сторін та вимогам законодавства не посвідчував. Однак, державний реєстратор Мартинюк О. О. прийняла рішення від 16 вересня 2016 року, відповідно до якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстрований окремий цілий об'єкт нерухомості загальною площею 123,1 кв. м, житловою площею 89 4 кв. м, а за нею - лише в 30,5 кв. м загальної площі та 16,4 кв. м житлової площі. Відбулося кардинальне зменшення її частки у власності на будинок шляхом незаконного внесення в Державний реєстр нових відомостей без її волевиявлення. Державний реєстратор порушила вимоги пункту 1 статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а заява до директора БТІ з проханням про надання технічного висновку не є законним нотаріально посвідченим правовстановлюючим документом.

Рішення суду апеляційної інстанцій оскаржуються в частині відмови

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, державного реєстратора Мартинюк О. О. та КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" про скасування рішення державного реєстратора, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.

У вересні 2019 року ОСОБА_2 надала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції

є законною і обґрунтованою, висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для її скасування немає.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними сестрами.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 їх батька ОСОБА_3 успадкували будинок АДРЕСА_1 в рівних частках, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом серії ВТІ № 074837, виданим 18 червня 2013 року державним нотаріусом Рівненської районної державної нотаріальної контори Кутецькою В. В.

Згідно зазначеного свідоцтва позивачу належить Ѕ житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 153,6 кв. м (житловою площею 94,5 кв. м).

Під час судового розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, позивач дізналась, що 14 вересня 2016 року за ОСОБА_2 зареєстрований окремий цілий об'єкт нерухомості загальною площею 123,1 кв. м, житловою площею 89,4 кв. м, відповідно за нею зареєстровано 30,5 кв. м загальної площі, 16,4 кв. м житлової площі.

Рішенням Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області № 80 від 08 вересня 2016 року частині позивача присвоєно поштова адреса

з вказанням індекса "а".

Підставою виникнення права власності стали заява сторін, підписи на якій засвідчені нотаріально, про підтвердження можливості розподілу майна від

29 серпня 2016 року та свідоцтво про право на спадщину від 18 червня

2013 року.

Матеріали справи містять копію спільної заяви позивача і відповідача від

29 серпня 2016 року НВА № 106071 на ім'я директора КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації", справжність підписів на якій засвідчена приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу

Табінським О. І. та зареєстрована в реєстрі за № 1286 (а. с. 55-56). У цій заяві ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просили підтвердити можливість поділу належного їм житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 наступним чином:

ОСОБА_2 - Ѕ частка у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями, а саме: "2-1" - коридор площею 6,2 кв. м, "2-2" - житлова площею 10,9 кв. м, "2-3" - санвузол площею 4,4 кв. м, "2-4" - кухня площею 15,4 кв. м, "2-5" -коридор площею 4,6 кв. м, "2-6" - житлова площею 10,1 кв. м, "2-7" - житлова площею 21,1 кв. м, "2-8" - коридор площею14,4 кв. м, "2-9" - житлова площею 18,1 кв. м, "2-10" - житлова площею 8,0 кв. м, "2-11" - житлова площею 9,9 кв. м; - житловою площею 78,1 кв. м, загальною площею - 123,1 кв. м, вхідний ганок "а", Ѕ сараю "Б ", гараж "б ", вбиральня "В ", огорожа № 1, ворота " №2",

Ѕ замощення "І";

ОСОБА_1 - Ѕ частка у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями, а саме: "1-1" - коридор площею 8,7 кв. м, "1-2" - допоміжна площею 5,4 кв. м, "1-3" - житлова площею 16,4 кв. м; - житловою площею 16,4 кв. м, загальною площею 30,5 кв. м; вхідний ганок "а1 ", Ѕ сараю "Б ", погріб "Пг ", замощення "І".

Згідно частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Договір про поділ нерухомого майна, що є в спільній частковій власності, укладається в письмовій формі підлягає нотаріальному посвідченню (частина 3 статті 367 ЦК України).

У пункті 1 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного

в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

Встановивши, що договір про поділ домоволодіння між співвласниками, посвідчений нотаріально, не надано, суд першої інстанції зробив правильний висновок про порушення прав ОСОБА_1, за захистом якого вона звернулася до суду та задоволення її позову до ОСОБА_2 в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на окремі об'єкти нерухомості по АДРЕСА_1.

доказів про відчуження позивачем своєї частки у праві спільної власності на домоволодіння,

Разом з тим, апеляційний суд помилково ототожнив заяву співвласниківпро можливість поділу житлового будинку з надвірними будівлями від 29 серпня 2016 року на ім'я директора КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації", справжність підписів сторін на якій засвідчена нотаріально (а. с. 55-56), з нотаріально посвідченим правочином про поділ спірного будинку

в натурі.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі

у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що "визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина 1 статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій). За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених

у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що "спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін. Належним відповідачем

у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано".

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 грудня 2018 року

у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18) зробила висновок, що державний реєстратор є неналежним відповідачем за вимогою про відновлення права позивача шляхом внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Належним відповідачем у такій справі має бути вказана особа.

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у ОСОБА_1 є з ОСОБА_2 Державний реєстратор Мартинюк О. О. та КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" є неналежними відповідачами. Тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора Мартинюк О. О. та КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" судам необхідно було відмовити саме із зазначеної підстави.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до державного реєстратора Мартинюк О. О.та КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. Оскільки в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в цій частині в силі рішення суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду в частині відмови

у задоволенні позовних вимог до державного реєстратора Мартинюк О. О.та

КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" підлягає зміні

в мотивувальній частині.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України

у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Зважаючи на задоволення касаційної скарги в частиніпозовних вимог

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, судові витрати ОСОБА_1 у зв'язку

з переглядом справи у суді касаційної інстанції в розмірі 1 409,60 грн підлягають відшкодуванню за рахунок ОСОБА_2.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 413, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової Палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 09 липня 2019 року в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора та про розподіл судових витратскасувати.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21 березня

2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора залишити в силі.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 09 липня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного реєстратора Мартинюк Ольги Олексіївни, Комунального підприємства "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Рівненської обласної ради Рівненської області про скасування рішення державного реєстратора змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, в розмірі 1 409,60
грн.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Рівненського апеляційного суду від 09 липня 2019 року в скасованій частині втрачає законну силу та подальшому виконаннюне підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов