Історія справи

Постанова

Іменем України

17 січня 2020 року

м. Київ

справа № 139/434/19

провадження № 61-21310св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Курашовецька сільська рада Мурованокуриловецького району Вінницької області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області, у складі судді Коломійцевої В. І., від 08 липня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Марчук В. С., Матківської М. В., Сопруна В. В., від 23 жовтня 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування та визнання права на спадкування.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . За життя, 19 грудня 2000 року вона склала заповіт, згідно якого все своє майно заповіла їй, як своїй дочці. В подальшому мати внесла зміни до вказаного заповіту, згідно яких житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 заповіла своєму сину (її брату) ОСОБА_4 , а решту майна мати залишила за нею. Зазначила, що після смерті матері вона вступила в права спадкоємця і оформила право на частину спадкового майна. Згідно рішення 18 сесії 5 скликання Курашовецької сільської ради від 28 вересня 2009 року за № 167 її матері ОСОБА_3 передано у приватну власність, зокрема, земельну ділянку площею 0, 48 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться по АДРЕСА_1 . На частину цієї земельної ділянки площею 0, 15 га позивач оформила право власності, а в наданні решти цієї ділянки площею 0, 33 га рішенням 21 сесії 7 скликання Курашовецької сільської ради від 18 грудня 2018 року № 234 їй безпідставно було відмовлено.

Згодом, рішенням 22 сесії 7 скликання Курашовецької сільської ради від 18 січня 2019 року за № 248 було надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, зокрема земельної ділянки площею 0, 34 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , право на яку належало матері позивача і яке повинно належати їй, як спадкоємцю покійної ОСОБА_3 .

Із урахуванням зазначеного, уточнивши позовні вимоги, позивач просила визнати незаконним рішення 21 сесії 7 скликання Курашовецької сільської ради від 18 грудня 2018 року № 234; визнати незаконними пункти 2-4 рішення 22 сесії 7 скликання Курашовецької сільської ради від 18 січня 2019 року № 248 в частині, що стосується надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на земельну ділянку площею 0, 34 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , визнати за нею право на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 вказаної земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 08 липня 2019 року позов задоволено частково. Визнано незаконними пункти 2, 3, 4 рішення 22 сесії 7 скликання Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області від 18 січня 2019 року № 248 «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства» в частині, що стосується надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на земельну ділянку площею 0, 34 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено у зв`язку з їх безпідставністю. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Курашовецька сільська рада, надавши ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0, 34 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , не перевірила відповідності місця розташування спірної земельної ділянки та фактично розпорядилася спадковим майном, право на приватизацію якого прийняла у спадщину після смерті ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного від 23 жовтня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 08 липня 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та дійшов правильного висновку про те, що вимога ОСОБА_1 про визнання незаконними пунктів 2-4 рішення 22 сесії 7 скликання Курашовецької сільської ради від 18 січня 2019 року № 248 в частині, що стосується надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на земельну ділянку площею 0, 34 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 08 липня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року в частині задоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в їх задоволенні, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що в ході розгляду справи не було доведено, що саме рішення 22 сесії 7 скликання Курашовецької сільської ради від 18 січня 2019 року № 248 порушує права, свободи чи інтерес будь-якої особи, зокрема позивача. Рішенням, яке може вплинути на права та інтереси особи стосовно визнання чи оспорення прав на земельну ділянку, є зокрема рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, якого не приймалось.

Право ОСОБА_3 на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства було надано і реалізовувалось відповідно до норм ЗК України.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що за життя ОСОБА_3 на виконання рішення Курашовецької сільської ради № 167 від 28 вересня 2009 року було вжито заходів, передбачених статтями 116, 118, 121, 125, 126 ЗК України, а тому відповідно і процес приватизації спірної земельної ділянки не було розпочато.

Також судами не враховано, що заповіт від 12 березня 2010 року відповідно суперечить заповіту від 19 грудня 2000 року, оскільки спадкодавець - ОСОБА_3 в останньому заповіті розпорядилася на випадок своєї смерті тільки правом на земельну ділянку (пай) розміром 1,8547 га. Таким чином, враховуючи положення статей 1254 ЦК України, визначення спадкоємця щодо права на земельну ділянку (пай) розміром 2,3649 га має відбуватися згідно заповіту від 12 березня 2010 року, а все інше спадкове майно повинно спадкуватися на підставі закону, як частина спадщини, що не охоплена заповітом.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Курашівці Мурованокуриловецького району Вінницької області померла ОСОБА_3 (а. с. 7).

За життя ОСОБА_3 рішенням Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області 5 сесії 23 скликання від 01 липня 1999 року було передано їй у приватну власність, зокрема, 0,48 га землі для ведення особистого підсобного господарства, відповідно до додатку до зазначеного рішення.

Рішенням 18 сесії 5 скликання Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області № 167 від 28 вересня 2009 року у вищевказане рішення були внесені зміни з метою уточнення цільового призначення земельних ділянок, переданих громадянам у приватну власність, відповідно до діючого на той час законодавства. Відповідно до додатку до рішення 18 сесії 5 скликання Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області № 167 від 28 вересня 2009 року, ОСОБА_3 було передано у приватну власність 0, 48 га землі з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а. с. 13).

За життя, 19 грудня 2000 року ОСОБА_3 вчинила заповіт, згідно якого жилий будинок з надвірними спорудами і все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, у тому числі сертифікат на право на земельну частку (пай), все майно, яке належить їй на праві особистої власності, на що вона за законом матиме право, заповіла своїй дочці ОСОБА_1 Заповіт змінено в частині заповідального розпорядження щодо жилого будинку (а. с. 8).

21 вересня 2009 року ОСОБА_3 вчинила інший заповіт, яким жилий будинок з прилеглими до нього будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , заповіла ОСОБА_4 Заповіт не змінено та не скасовано (знаходиться у спадковій справі № 40/2011).

12 березня 2010 року ОСОБА_3 вчинила ще один заповіт, згідно якого земельну ділянку площею 2,3649 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області і що належала їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 685542, заповіла ОСОБА_1 Заповіт не змінено та не скасовано (знаходиться у спадковій справі № 40/2011).

За останнім заповітом позивач отримала свідоцтво про право на спадщину від 27 травня 2012 року на зазначену вище земельну ділянку (а. с. 12).

Крім того, за першим заповітом позивачем отримано свідоцтво про право на спадщину на належний спадкодавцеві грошовий вклад на суму 5 905, 73 грн.

Рішенням 21 сесії 7 скликання Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області № 234 від 18 грудня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні земельної ділянки у власність розміром 0, 33 га у зв`язку з наявністю спадкоємців (а. с. 15).

Згідно заяви ОСОБА_2 від 16 січня 2019 року, остання як користувач, звернулася до Курашовецької сільської ради із заявою про надання їй дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0, 2500 га та для ведення особистого селянського господарства 0, 34 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 (а. с. 71).

Рішенням 22 сесії 7 скликання Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області від 18 січня 2019 року № 248 «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства» ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, в тому числі на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,34 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а. с. 14).

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 ) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно зі статями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтованого виходив із того, що до спадкоємців ОСОБА_3 за законом (зокрема до позивача) перейшло право на завершення приватизації земельної ділянки, яку було передано спадкодавцю у приватну власність у розмірі 0, 48 га землі з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Про те, що ОСОБА_3 розпочала процедуру приватизації, вказує рішення Курашовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області 5 сесії 23 скликання від 01 липня 1999 року, відповідно до якого їй було передано у приватну власність, зокрема, 0,48 га землі для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Вказаним обставинам надана належна оцінка судами попередніх інстанцій.

Положеннями статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно положень частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із урахуванням зазначених норм матеріального права, суди попередніх інстанцій вирішуючи спір, обґрунтовано виходили із того, що надаючи дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,34 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , Курашовецька сільська рада не перевірила відповідності місця розташування спірної земельної ділянки та розпорядилася земельною ділянкою, право на приватизацію якого прийняла у спадщину після смерті ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 і яка не може вважатися вільною.

Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними пунктів 2-4 рішення 22 сесії 7 скликання Курашовецької сільської ради від 18 січня 2019 року № 248 в частині, що стосується надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на земельну ділянку площею 0,34 га підлягають до задоволення з метою захисту її майнових прав. Судами першої та апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Вказані вище та інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, а значною мірою зводяться до переоцінки доказів, що згідно статті 400 ЦПК України не відносить до компетенції суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 08 липня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович