Постанова

Іменем України

17 січня 2019 року

м. Київ

справа № 690/54/18

провадження № 61-45556св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Лесько А. О., МартєваС. Ю.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_4,

відповідач міський голова м. Ватутіне ОСОБА_5,

відповідач Ватутінська міська громадсько-політична газета «Місто робітниче»

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_4 на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 24 квітня 2018 року в складі судді: Здоровила В.А., постанову Апеляційного суду Черкаської області від 29 серпня 2018 року та додаткову постанову Апеляційного суду Черкаської області від 25 жовтня 2018 року в складі колегії суддів: Василенко Л.І., Бородійчука В.Г., Фетісової Т.Л.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до міського голови м. Ватутіне ОСОБА_5, Ватутінської міської громадсько-політичної газети «Місто робітниче» про визнання інформації недостовірною та зобов'язання її спростувати.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в газеті «Місто робітниче» НОМЕР_1 було опубліковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_2», автором якої є міський голова м. Ватутіне ОСОБА_5 У вказаній статті повідомляється наступна інформація: «На мою думку вибачення ОСОБА_4 відносно агітації за мене у виборчому процесі недоречні. Гадаю вибраний розрахунок ОСОБА_4 на співчуття, як «ображеного праведника» невдалий. Йому потрібно просити вибачення у виборців зовсім з других причин, а саме: за отриману зарплату за невиконання обов'язків секретаря, міської ради протягом одного року і трьох місяців, за руйнування фонтану на центральній алеї міського парку та привласнені кошти на його відновленні пожертвувані громадянами, за відмову прибирати ділянку в міському парку, яку сам випросив, за привласнені 20 мішків цементу, які виділило ПАТ ВКВ для відновлення стиків між плитами на набережній, за безлад і свавілля який творить в місті він разом з такими «патріотами», та багато іншого».

Аналогічний текст звернення було розміщено на веб-сайті Ватутінської міської ради в мережі Інтернет в розділі «Новини».

Позивач вважав, що опублікована інформація міським головою м. Ватутіне ОСОБА_5 є такою, що суперечить нормам етики і моралі, принижує та ганьбить його честь і гідність, як громадянина, а отже є недостовірною інформацією та підлягає спростуванню, а тому він звернувся до суду із зазначеним позовом.

Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 24 квітня 2018 року в задоволені позову відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 29 серпня 2018 року рішення в частині відмови у визнанні недостовірною та спростування інформації, а саме «…Йому потрібно просити вибачення у виборців зовсім з других причин, а саме: … за привласнення 20 мішків цементу, які виділено ПАТ ВКВ для відновлення стиків між плитами на набережній,…» поширену міським головою м. Ватутіне ОСОБА_5 у випуску Ватутінської міської громадсько-політичної газети «Місто робітниче» від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 та в розділі «Новини» на сайті Ватутінської міської ради в мережі Інтернет в одноіменній статті «Коментар міського голови щодо причин звільнення ОСОБА_4 з посади секретаря і не тільки», скасовано та в цій частині позовні вимоги задоволено.

Визнано інформацію «…Йому потрібно просити вибачення у виборців зовсім з других причин, а саме: … за привласнення 20 мішків цементу, які виділено ПАТ ВКВ для відновлення стиків між плитами на набережній, …» поширену міським головою м. Ватутіне ОСОБА_5 у випуску Ватутінської міської громадсько-політичної газети «Місто робітниче» від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 та в розділі «Новини» на сайті Ватутінської міської ради в мережі Інтернет в одноіменній статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» недостовірною.

Зобов'язано міського голову м. Ватутіне ОСОБА_5, у строк 10 днів з дня вручення повного тексту судового рішення, спростувати поширену ним у випуску Ватутінської міської громадсько-політичної газети «Місто робітниче» від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 та в розділі «Новини» на сайті Ватутінської міської ради в мережі Інтернет інформацію «… Йому потрібно просити вибачення у виборців зовсім з других причин, а саме за привласнення 20 мішків цементу, які виділено ПАТ ВКВ для відновлення стиків між плитами на набережній, …», що викладена в одноіменній статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» шляхом публікації статті у Ватутінській міській громадсько-політичній газеті «Місто робітниче» та на сайті Ватутінської міської ради в розділі «Новини» про її спростування.

В іншій частині рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 24 квітня 2018 року залишено без зміни.

Стягнуто з міського голови м. Ватутіне ОСОБА_5 440,5 гривень судових витрат на користь ОСОБА_4

Стягнуто з Ватутінської міської громадсько-політичної газети «Місто робітниче» 440,5 гривень судових витрат на користь ОСОБА_4

Додатковою постановою Апеляційного суду Черкаської області від 25 жовтня 2018 року стягнуто із позивача на користь відповідача ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2100 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні недостовірною та спростування інформації, а саме «…Йому потрібно просити вибачення у виборців зовсім з других причин, а саме: … за привласнення 20 мішків цементу, які виділено ПАТ ВКВ для відновлення стиків між плитами на набережній,…» поширену міським головою м. Ватутіне ОСОБА_5 у випуску Ватутінської міської громадсько-політичної газети «Місто робітниче» від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 та в розділі «Новини» на сайті Ватутінської міської ради в мережі Інтернет в одноіменній статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» та в цій частині задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що згідно з положеннями статті 277 ЦК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Поширена відповідачем ОСОБА_7 відносно позивача інформація, в наступній частині «…Йому потрібно просити вибачення у виборців зовсім з других причин, а саме за привласнення 20 мішків цементу, які виділено ПАТ ВКВ для відновлення стиків між плитами на набережній, …», за своїм змістом, є фактичним твердженням, проте останній доказів достовірності цієї інформації суду не надав, а тому в цій частині поширена інформація підлягає спростуванню.

У іншій частині суд апеляційної інстанції, залишив без змін рішення місцевого суду про відмову в задоволенні позову, оскільки висловлювання відповідача є оціночним судженням щодо роботи позивача, як секретаря міської ради та депутата міської ради, тобто вираженням суб'єктивної думки і поглядів, що відповідає судовій практиці Європейського суду з прав людини (справа «Лінгенс проти Австрії», справа «Нікула проти Фінляндії», справа «Яновський проти Польщі» та інш.) при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, а саме: кожен має право на свободу вираження поглядів.

Ухвалюючи додаткову постанову, якою стягнуто із позивача на користь відповідача ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2100 грн., апеляційний суд, керуючись статтями 137, 141, 270 ЦПК України, дійшов висновку, що відповідачем підтверджено надання правничої допомоги ОСОБА_5 адвокатом ОСОБА_8 та сплати ОСОБА_5 4200 грн. у рахунок такої допомоги, а тому з позивача на користь відповідача підлягає стягненню половина вказаних витрат, у зв'язку з частковим задоволенням позову.

В жовтні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із касаційними скаргами на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 24 квітня 2018 року, постанову Апеляційного суду Черкаської області від 29 серпня 2018 року та додаткову постанову Апеляційного суду Черкаської області від 25 жовтня 2018 року, у яких просить скасувати зазначені судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову, додаткову постанову апеляційного суду скасувати, а судові витрати покласти на відповідача ОСОБА_5

Касаційні скарги ОСОБА_4 мотивовано тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають нормам матеріального права та зроблені з порушенням процесуального закону, а тому підлягають скасуванню. Зазначає, що поширена міським головою м. Ватутіне ОСОБА_5 у випуску Ватутінської міської громадсько-політичної газети «Місто робітниче» від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 та в розділі «Новини» на сайті Ватутінської міської ради в мережі Інтернет в одноіменній статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» інформація суперечить нормам етики і моралі, принижує та ганьбить його честь і гідність, а отже є недостовірною інформацією та підлягає спростуванню. Відповідач поширив вказану інформацію щодо позивача, як фізичної особи, а не як публічної особи, а тому не є обґрунтованими посилання судів першої та апеляційної інстанції на положення Декларації, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя. У відповідача відсутні будь-які документальні підтвердження, що надавали б право поширювати таку інформацію. Приймаючи додаткову постанову по стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд вказав про те, що витрати підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, однак такі висновки є помилковими, оскільки позивачем не надано достатніх доказів, які б підтверджували факт надання юридичних послуг та відповідність заявленої ним суми коштів. Тому підстави для стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

23 листопада 2018 року надійшов відзив ОСОБА_5 на касаційну скаргу, у якій останній просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_4 без задоволення, оскільки судами першої та апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права та не порушено норми процесуального права. ОСОБА_5 зазначає, що інформація, яка була висловлена ним у статті газети «Місто робітниче» та на веб-сайті Ватутінської міської ради, є його оціночним судженням, а тому не підлягає спростуванню.

Ухвалами Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року та від 16 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано з суду першої інстанції справу № 690/58/18.

В листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Установлено й це вбачається із матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в газеті «Місто робітниче» НОМЕР_1 було опубліковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_2», автором якої є міський голова м. Ватутіне ОСОБА_5, наступного змісту: «На мою думку вибачення ОСОБА_4 відносно агітації за мене у виборчому процесі недоречні. Гадаю вибраний розрахунок ОСОБА_4 на співчуття, як «ображеного праведника» невдалий. Йому потрібно просити вибачення у виборців зовсім з других причин, а саме: за отриману зарплату за невиконання обов'язків секретаря міської ради протягом одного року і трьох місяців, за руйнування фонтану на центральній алеї міського парку та привласнені кошти на його відновлення, пожертвувані громадянами, за відмову прибирати ділянку в міському парку, яку сам випросив, за привласнені 20 мішків цементу, які виділило ПАТ ВКВ для відновлення стиків між плитами на набережній, за безлад і свавілля який творить в місті він разом з такими «патріотами», та багато іншого» (а.с.14).

Аналогічний текст звернення розміщено на веб-сайті Ватутінської міської ради в розділі «Новини» (а.с.15).

Суди встановили, що будь-яких заяв, звернень скарг від міського голови м. Ватутіне ОСОБА_5 за фактами привласнення ОСОБА_4 коштів, пожертвуваних громадянами на відновлення фонтану на центральній алеї міського парку в м. Ватутіне, привласнення мішків цементу, які виділив ПАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів», за фактами свавілля та безладу у м. Ватутіне за період з 01 січня 2015 року по 12 лютого 2018 року не надходило (а.с. 26).

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростування недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі статтею 10 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» та частинами другою, третьою статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовами, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честі і гідність інших людей.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, зокрема, є, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінка) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа, як учасник суспільних відносин.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч.1 ст. 277 ЦК України).

При розгляді справ зазначеної категорії необхідно враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб'єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 8 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).

Згідно із частинами четвертою, сьомою статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен урахувати положення Декларації, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

До таких осіб можуть бути віднесені як державні посадовці, службовці, посадовці органів місцевого самоврядування, так і особи, які мають певний вплив на суспільство.

У статтях 3, 4, 6 Декларації передбачено, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому, зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв'язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Задовольняючи позовні в частині спростування наступної інформації «…Йому потрібно просити вибачення у виборців зовсім з других причин, а саме за привласнення 20 мішків цементу, які виділено ПАТ ВКВ для відновлення стиків між плитами на набережній,…», суди правильно застосували положення статті 277 ЦК України та дійшли обґрунтованого висновку, що вказана інформація є недостовірною і підлягає спростуванню.

Посилання ОСОБА_4 у касаційній скарзі на те, що відповідачем висловлену таку інформацію відносно нього, як фізичної особи, а не публічної особи, не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається зі змісту вказаної інформації та назви самої статті, яка була опублікована в ЗМІ та на веб-сайті міської ради, відповідач піддав оцінці діяльність позивача, як посадової особи Ватутінської міської ради, тобто особи, що відіграє певну роль у суспільному житті с. Ватутіне.

Щодо оскарження додаткової постанови Апеляційного суду Черкаської області від 25 жовтня 2018 року, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою вказаної статті ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що витрати ОСОБА_5 на професійну правничу допомогу підтверджуються матеріалами справи і є доведеними, та враховуючи, що постановою апеляційного суду в задоволенні частини позовних вимог - відмовлено, суд апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про стягнення половини вартості вказаних витрат в розмірі 2100 грн. з позивача на користь відповідача ОСОБА_5

Отже наведенні в касаційних скаргах доводи не знайшли свого підтвердження, оскільки судами першої та апеляційної інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - залишити без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційні скарги ОСОБА_4залишити без задоволення.

Рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 24 квітня 2018 року, постанову Апеляційного суду Черкаської області від 29 серпня 2018 року та додаткову постанову Апеляційного суду Черкаської області від 25 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв