Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.01.2019 року у справі №462/375/17

Постанова

Іменем України

17 січня 2019 року

м. Київ

справа № 462/375/17

провадження № 61-11623св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Львівської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Львівської міської ради,

відповідач - ОСОБА_4,

третя особа - Комунальна восьма міська клінічна лікарня міста Львова,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою керівника Львівської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Львівської міської ради на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 06 березня 2017 року у складі судді Струс Л. Б.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року заступник керівника Львівської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Львівської міської радизвернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - Комунальна восьма міська клінічна лікарня міста Львова, про відшкодування витрат, понесених на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, посилаючись на те, що вироком Залізничного районного суду міста Львова від 17 березня 2016 року у справі № 462/664/16-к ОСОБА_4 визнано винним за частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України і призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 350 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становило 5 950грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Вказаним вирком встановлено, що ОСОБА_4, порушивши Правила дорожнього руху, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5. Потерпілий знаходився на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні Комунальної восьмої міської клінічної лікарні міста Львова з 08 вересня по 05 жовтня 2015 року і на його лікування було витрачено 5 403,51 грн, які на час звернення з цим позовом не відшкодовані. Враховуючи наведене, заступник керівника Львівської місцевої прокуратури № 3 просила стягнути з відповідача до місцевого бюджету міста Львова понесені Комунальною восьмою міською клінічною лікарнею міста Львова витрати на лікування потерпілого від злочину в розмірі 5 403,51 грн.

Ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 24 січня 2017 року у складі судді Бориславського Ю. Л. позовну заяву повернуто заявнику.

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором не підтверджено, а повноважень прокурора на ведення цієї справи, передбачених Законом України «Про прокуратуру», судом не встановлено.

Зазначену ухвалу оскаржено в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 06 березня 2017 року апеляційну скаргу Львівської місцевої прокуратури № 3 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків - сплати судового збору за подання скарги. При цьому апеляційний суд виходив з того, що посилання заявника на пункти 2, 6 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» не може бути підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки ні заявник, ні орган, в інтересах якого пред'явлено позов, не є потерпілим від злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05 квітня 2017 року апеляційна скарга визнана неподаною та повернута заявнику у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду про залишення скарги без руху.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у визначений законом строк позивач не виконав вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

У квітні 2017 року керівник Львівської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Львівської міської радиподав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 06 березня 2017 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що згідно із Законом України «Про судовий збір» Львівська міська рада як позивач звільнена від сплати судового збору, оскільки спір стосується відшкодування майнової шкоди, заподіяної місцевому бюджету внаслідок лікування потерпілого від вчинення кримінального правопорушення. Тому прокуратура, діючи в інтересах держави в особі Львівської міської ради, не повинна була сплачувати судовий збір за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

02 березня 2018 року справу № 462/375/17 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 297 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення (далі - ЦПК України 2004 року), до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм суддя, встановивши, що апеляційна скарга не оплачена судовим збором, постановляє ухвалу про залишення скарги без руху, про що повідомляє особу, яка подала апеляційну скаргу, і надає їй строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання заявником ухвали.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 06 березня 2017 року апеляційну скаргу Львівської місцевої прокуратури № 3 на ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 24 січня 2017 року залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору.

Оскільки у визначений судом строк Львівська місцева прокуратура № 3 не усунула недоліків, ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05 квітня 2017 року апеляційна скарга була визнана неподаною та повернута заявнику.

Частиною третьою статті 27 ЦПК України 2004 року передбачено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Порядок сплати, розмір судового збору визначається Законом України «Про судовий збір».

За змістом пунктів 2, 6 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах: про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Вказана засада забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі.

Позивач просив стягнути витрати на лікування потерпілого від злочину в розмірі 5 403,51 грн.

Однак з матеріалів справи встановлено, що позивачу - юридичній особі не завдано збитків внаслідок вчинення кримінального правопорушення, оскільки потерпілим в даному випадку є ОСОБА_5, а не позивач, який витратив кошти на його лікування.

Отже, Львівська міська рада,в інтересах якої прокуратурою заявлено позов, не відноситься до жодної категорії осіб, що згідно зі статтею 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що заявник не виконав передбаченого законом обов'язку щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а тому обґрунтовано її повернув.

Доводи касаційної скарги не спростовують наведених вище обставин і не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу керівника Львівської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Львівської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 06 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов