Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.08.2018 року у справі №681/1675/17

Постанова

Іменем України

13 грудня 2019 року

м. Київ

справа №681/1675/17

провадження №61-41072св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - фермерське господарство "Аграрник-К",

третя особа - відділ державної реєстрації Полонської районної державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 04 квітня 2018 року у складі судді Горгулько Н. А. та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 21 червня 2018 року у складі колегії суддів Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Янчук Т. О.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фермерського господарства "Аграрник-К" (далі - ФГ "Аграрник-К"), третя особа - відділ державної реєстрації Полонської районної державної адміністрації, в якому просиврозірвати договір оренди землі, укладений ним та ФГ "Аграрник-К" 18 червня 2014 року, який зареєстровано державним реєстратором реєстраційної служби Полонського районного управління юстиції Хмельницької області 03 липня 2014 року та скасувати його державну реєстрацію.

Позов мотивовано тим, що позивач є власником земельної ділянки, площею 3,3382 га, яка розташована на території Новоселицької сільської ради Полонського району Хмельницької області.

18 червня 2014 року сторонами укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, відповідно до умов якого відповідачу передано земельну ділянку у платне користування терміном на 7 років.

У 2016 році відповідач порушив істотні умови договору та не виплатив орендну плату, що є підставою для розірвання договору оренди землі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 04 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Хмельницької області від 21 червня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позивачем не доведено порушення його прав орендодавця з боку відповідача щодо невиплати орендної плати, а оскільки в порядку цивільного судочинства захисту підлягає лише порушене право, то позов задоволенню не підлягає.

Відповідач направляв позивачу листи-повідомлення про нарахування орендної плати за 2016 рік та про можливі варіанти отримання такої. Отже, підстав для розірвання договору оренди землі немає, оскільки відповідач умови договору не порушував.

Умовами укладеного між сторонами договору оренди землі, нормами Закону України "Про оренду землі", ЗК України не передбачено у якості підстави для розірвання договору оренди на вимогу орендодавця - відмови від отримання орендодавцем орендної плати внаслідок бажання укласти чи укладення ним договору оренди з іншим господарством.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що пунктом 12.4. договору оренди землі передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором. Проте відповідачем не доведено, а судами не досліджено той факт, що умови договорів оренди землі щодо своєчасної та повної виплати орендної плати ФГ "Аграрник-К" не виконано, що є наслідком розірвання договорів оренди землі.

Суди порушили норми процесуального права, оскільки послались у рішеннях на висновки, зроблені інспектором Полонського ВП Шепетівського ВП ГУНП в Хмельницькій області, як на доведені факти і належні допустимі докази по справі.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.

Щодо заяви про відмову від позову

До Верховного Суду, через засоби поштового зв'язку надійшли пояснення ОСОБА_1, у яких з посиланням на статтю 395 ЦПК України (відзив на касаційну скаргу) ставилось питання про відмову позивача від заявлених у цій справі позовних вимог. При цьому, у графі навпроти підпису зазначено ініціали особи, яка підписала пояснення, відмінні від ініціалів позивача, вказано - ОСОБА_2.

Верховним Судом вживались заходи щодо отримання від позивача підтвердження дійсності наміру на вчинення процесуальної дії щодо відмови від позову. У направлених на його адресу листах роз'яснювались процесуальні наслідки такої відмови.

Разом з тим, на отримані від Верховного Суду листи про необхідність підтвердження наміру відмовитись від позову, позивач не відреагував, жодного підтвердження або спростування на вчинення такої процесуальної дії до суду не направив.

У зв'язку з наведеним, Верховний Суд не бере до уваги пояснення, за змістом якого позивач відмовляється від позову, оскільки таке волевиявлення не підтверджено позивачем, а зміст заяви викликає сумніви щодо дійсності наміру останнього на використання такого процесуального права.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною 1 , 2 статті 31 Закону України "Про оренду землі", визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до статтею 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Пунктом "в" частини 1 статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до статей 1, 13, 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі" та пункту "д" частини 1 статті 141 ЗК України підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати.

Згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Підставами для захисту прав орендодавця на підставі вищевказаних норм, є саме систематичність (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання як договору оренди, так і договору суборенди земельної ділянки, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Відповідно до статті 4 договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Аграрник-К" орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі готівкою через касу орендаря з письмовим підтвердженням орендодавцем факту одержання готівки в день її одержання. Орендна плата вноситься орендарем щорічно до 31 грудня кожного року оренди.

Пункт 4.4 договору передбачає також можливість здійснювати виплати орендної плати у натуральній чи відробітковій формі.

Статтею 12 договору оренди визначено підстави припинення його дії.

У пункті 12.5 сторони погодили, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Пунктом 12.4 обумовлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, або за взаємною згодою сторін.

У зазначеному договорі оренди земельної ділянки (пункт 12.3), передбачено, що договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Установивши, що орендар вжив заходів щодо виплати орендної плати, направляв орендодавцю листи-повідомлення про її нарахування за 2016 рік та про можливі варіанти отримання такої плати, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для розірвання договору оренди землі, оскільки відповідач умови договору не порушував, а відмова орендодавця від отримання орендної плати внаслідок укладення ним договору оренди з іншим господарством або наявність такого наміру, не є підставою для розірвання договору оренди, як за змістом наведених вище норми матеріального права, так і за умовами укладеного між сторонами правочину.

Позивач не довів порушення його прав щодо невиплати орендної плати, систематичності такої невиплати, а також факту порушення орендарем умов укладеного між сторонами договору щодо оплати за користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.

Доводи касаційної скарги, що відповідачем не виконувались умови договору оренди землі щодо своєчасного і повного внесення орендної плати є безпідставними та спростовуються матеріалами справи і встановленими судами обставинами, згідно з якими відповідач своєчасно повідомив позивача про нарахування і можливість отримання коштів за орендну плату, від отримання яких останній в односторонньому порядку відмовився.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 04 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 21 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська