Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.06.2018 року у справі №642/1491/17

Постанова

Іменем України

04 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 642/1491/17

провадження № 61-34681св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Комунальний заклад охорони здоров'я "Харківська міська дитяча клінічна лікарня № 19",

третя особа - головний лікар Комунального закладу охорони здоров'я "Харківська міська дитяча клінічна лікарня № 19" Ковалевська Світлана Олексіївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2017 року у складі судді Євтіфієва В. М. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 30 березня 2018 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Піддубного Р. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу охорони здоров'я "Харківська міська дитяча клінічна лікарня №19" (далі - КЗ ОЗ "ХМДКЛ № 19") про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що з січня 2012 року вона працювала у КЗОЗ "ХМДКЛ № 19" на посаді дільничного лікаря за безстроковим договором. Головний лікар відносилась до неї упереджено.

Наказом відповідача від 16 лютого 2016 року № 78 у лікарні створено комісію для перевірки якості надання медичної допомоги дітям на дільниці. На підставі проведеної перевірки головний лікар КЗОЗ "ХМДКЛ № 19" Ковалевська С. О. видала їй довідку, згідно з якою виявлені порушення нею трудової діяльності.

06 вересня 2016 року роботодавець повідомив їй про те, що на підставі наказів від 24 березня 2016 року № 97 та від 06 вересня 2016 року № 149 їй оголошено дві догани.

08 листопада 2016 року та 23 листопада 2016 року вона отримала запрошення на засідання профспілкового комітету, на які вона з'явитися не змогла, оскільки здійснювала прийом пацієнтів.

14 грудня 2016 року їй вручено наказ № 173 про її звільнення на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Вказувала на те, що обставини, викладені в наказі про її звільнення, а також в наказах про оголошення їй догани не відповідають дійсності.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_2 просила скасувати накази головного лікаря КЗОЗ "ХМДКЛ № 19" Ковалевської С. О. від 16 лютого 2016 року № 78, від 24 березня 2016 року № 97, від 06 вересня 2016 року № 149 та від 14 грудня 2016 року № 173, поновити її на посаді дільничного лікаря КЗОЗ "ХМДКЛ № 19" та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 40 000,00 грн та 20 000,00 грн моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 30 березня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач із дотриманням вимог чинного законодавства України звільнив позивача з роботи на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У червні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні її позовних вимог, не надали належної правової оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи, належним чином не встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд розглянув у спрощеному позовному провадженні справу без її повідомлення, хоча вона зверталась до апеляційного суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2018 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2018 року продовжено ОСОБА_2 строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з наказом відповідача від 17 січня 2012 року № 10-к ОСОБА_2 прийнята на посаду дільничного лікаря-педіатра КЗОЗ "ХМДКЛ № 19".

Наказом відповідача від 01 квітня 2016 року № 76-к/а ОСОБА_2 переведена з четвертої дільниці на двадцять четверту дільницю лікарем-педіатром дільничним.

Наказом відповідача від 16 лютого 2016 року № 78 "Про створення комісії" створено комісію для перевірки якості надання медичної допомоги дітям на педіатричній дільниці № 4, лікар-педіатр дільничний ОСОБА_2, та проведено відповідну перевірку.

За результатами роботи комісії були виявлені порушення вимог наказу Міністерства охорони здоров'я України від 29 листопада 2002 року № 434 "Про удосконалення амбулаторно-поліклінічної допомоги дітям в Україні", наказу Міністерства охорони здоров'я України від 20 березня 2008 року № 149 "Про затвердження клінічного протоколу медичного догляду за здоровою дитиною віком до 3-х років", наказу Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року № 455 "Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян", наказу Міністерства охорони здоров'я України від 08 листопада 2014 року № 551 "Про удосконалення проведення профілактичних щеплень в Україні", наказів Міністерства охорони здоров'я України, які затверджують відповідні протоколи лікування та захворювань у дітей, з боку лікаря-педіатра дільничного ОСОБА_2.

За висновками комісії робота лікаря-педіатра дільничного ОСОБА_2 у питанні медичного нагляду та якості надання медичної допомоги дітям, видачі документації, яка засвідчує тимчасову непрацездатність громадян, веденні медичної документації на дільниці, забезпечення санітарно-гігієнічного режиму та профілактики внутрішньо лікарняних хвороб в закладі визнана незадовільною.

Наказом відповідача від 24 березня 2016 року № 97 ОСОБА_2 притягнуто до дисціплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - догану, а саме за виявлені порушення законодавства України в питані медичного нагляду при наданні медичної допомоги дітям та видачі документації, яка засвідчує тимчасову непрацездатність громадян, та відсутність контролю за роботою медичної сестри дільничної в питанні забезпечення санітарно-гігієнічного режиму та профілактики внутрішньо лікарняних хвороб у закладі.

Згідно з актом, складеним комісією 24 березня 2016 року, позивач відмовилась від ознайомлення з вказаним наказом.

Наказом відповідача від 06 вересня 2016 року № 149 ОСОБА_2 притягнуто до дисціплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - догану, а саме за порушення вимог пунктів 2.4., 2.8,2.23 посадової інструкції дільничного лікаря-педіатра та відсутність інформування керівників щодо надзвичайного випадку на дільниці № 23.

07 вересня 2016 року позивач відмовилась від ознайомлення з наказом від 06 вересня 2016 року № 149, про що був складений акт.

08 листопада 2016 року та 23 листопада 2016 року ОСОБА_2 були направлені запрошення на засідання профспілкового комітету.

На підставі наказу від 14 грудня 2016 року № 173 ОСОБА_2 притягнуто до дисціплінарної відповідальності, а саме за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором, що призводить до збільшення звернень батьків з приводу незадовільного надання медичної допомоги дітям лікарем-педіатром дільничним ОСОБА_2 та звільнено останню з займаної посади за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Від ознайомлення з вказаним наказом про звільнення ОСОБА_2 відмовилась, про що 14 грудня 2016 року складений акт.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що належний перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо частини 13 статті 7 ЦПК України не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У частині 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частині 3 статті 368 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25 січня 2018 року закінчено підготовчі дії у цій справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 30 березня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів, виклик свідків та розгляд апеляційних скарг у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Згідно з постановою Апеляційного суду Харківської області від 30 березня 2018 року розгляд справи здійснено у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом оскарження є рішення суду першої інстанції у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому вказана категорія справ розглядається в апеляційному порядку без виклику учасників справи.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 753/17720/18 (провадження № 61-17201св19) приписи частини 1 статті 369 ЦПК України щодо письмового провадження за наявними у справі матеріалами можуть бути застосовані судами апеляційної інстанції лише у випадку, якщо позивачем заявлені виключно вимоги майнового характеру і ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Із змісту позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що нею були заявлені вимоги про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Отже, ОСОБА_2 звернулась до суду з вимогами майнового та немайнового характеру, а тому розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції мав відбуватися з повідомленням учасників справи і колегія суддів Верховного Суду вважає помилковим висновок апеляційного суду про можливість розгляду цієї справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників.

Розгляд цієї справи без повідомлення учасників позбавив позивача права мати розумну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, передбачених процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду.

Вказане, у свою чергу, перешкодило стороні належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами.

Пунктом 5 частини 1 статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Частиною 4 статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно дотриматись порядку розгляду справи, передбаченого статтею 368 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Харківської області від 30 березня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю.

В. Черняк