Історія справи

Постанова КЦС ВП від 16.08.2023 року у справі №646/2173/21
Постанова КЦС ВП від 16.08.2023 року у справі №646/2173/21

Постанова

Іменем України

16 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 646/2173/21

провадження № 61-3116св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Харківська обласна прокуратура, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Харківської обласної прокуратури,Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2021 року у складі судді Власової Ю. Ю. та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 січня 2023 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позову та судових рішень судів попередніх інстанцій

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської обласної прокуратури, Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) (далі - ТОВ «МКТ» (ICTV)) про спростування недостовірної інформації.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що у мережі Інтернет на вебсайті відповідача за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 у телепрограмі «ІНФОРМАЦІЯ_4» розміщено відеоматеріал від ІНФОРМАЦІЯ_5 року під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6», у якому висвітлювались обставини його затримання 12 листопада 2020 року та обставини обрання 13 листопада 2020 року Дзержинським районним судом м. Харкова запобіжного заходу.

Відеоматеріал містить в собі коментар прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1. Так, коментуючи обставини затримання, прокурор повідомив журналістам, що позивача затримано на території Сумської області після вчинення чергової крадіжки. Цей коментар прокурора міститься у відеоматеріалі у проміжку часу з 01 хвилини 35 секунд до 01 хвилини 45 секунд. Дослівно висловлювання прокурора, оприлюднені у відеоматеріалі, звучать так: «ІНФОРМАЦІЯ_7».

Позивач стверджував, що інформація, поширена у відеоматеріалі прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 в програмі «ІНФОРМАЦІЯ_4», а саме: інформація про те, що позивача затримано «ІНФОРМАЦІЯ_8», є завідомо недостовірною та підлягає спростуванню.

У провадженні Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області (наразі - Харківське районне управління № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області) перебували матеріали кримінального провадження № 12017220480003442 від 10 липня 2017 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 185, частиною другою статті 263 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

12 листопада 2020 року його затримано на підставі ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова у справі № 638/43/18 (провадження № 1-кс/638/1519/20) від 28 травня 2020 року про надання дозволу на затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу. Згідно з протоколом затримання від 12 листопада 2020 року його затримано о 10 годині 20 хвилин.

Позивач зазначав, що ні у протоколі затримання від 12 листопада 2020 року, ні у інших документах не зазначено про те, що його затримано ІНФОРМАЦІЯ_8. Жодних повідомлень про підозру у вчиненні крадіжки з автомобіля на території міста Суми йому не вручалось та жодних обвинувачень з цього приводу не висувалося. Таким чином, указана інформація, розповсюджена прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1, є завідомо неправдивою та не відповідає дійсності. Крім того, прокурор, будучи процесуальним керівником у кримінальному провадженні № 12017220480003442 від 10 липня 2017 року та маючи повний доступ до матеріалів кримінального провадження, а також до інформації, що стосується обставин затримання, не міг не знати про той факт, що розповсюджена інформація не відповідає дійсності, отже зробив це навмисно, з метою дискредитації позивача у засобах масової інформації.

Посилаючись на приписи статті 277 ЦК України, позивач вважав, що він має право на спростування недостовірної інформації, поширеної прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_2 а саме: інформації про те, що ОСОБА_1 затримано ІНФОРМАЦІЯ_8.

Із урахуванням наведених обставин позивач просив суд:

- визнати недостовірною інформацію, поширену прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_2 у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_4» у відеоматеріалі від ІНФОРМАЦІЯ_5 року під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_9 », розміщеному на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1, про те, що ОСОБА_1 затримано ІНФОРМАЦІЯ_8;

- зобов`язати Харківську обласну прокуратуру спростувати інформацію, поширену прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_2 у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_4» у відеоматеріалі від ІНФОРМАЦІЯ_5 року під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_9 », розміщеному на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1, про те, що ОСОБА_1 затримано ІНФОРМАЦІЯ_8, у спосіб, в який її було оприлюднено, а саме: шляхом оприлюдненняпротягом 10 днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_4» на сайті ОСОБА_3 інформації такого змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_10».

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 16 січня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недостовірною інформацію, поширену прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_4» у відеоматеріалі від ІНФОРМАЦІЯ_5 року під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_9 », розміщеному на сайті ІНФОРМАЦІЯ_11, про те, що ОСОБА_1 було затримано ІНФОРМАЦІЯ_8.

Зобов`язано Харківську обласну прокуратуру спростувати інформацію, поширену прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_2 у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_4» у відеоматеріалі від ІНФОРМАЦІЯ_5 року під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_9 », розміщеному на сайті ІНФОРМАЦІЯ_11, про те, що ОСОБА_1 було затримано ІНФОРМАЦІЯ_8, у спосіб, у який її було оприлюднено, а саме: шляхом оприлюднення протягом 10 днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_4» на сайті ІНФОРМАЦІЯ_11 інформації такого змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_12».

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, щоза відсутності підозр або висунутих позивачу обвинувачень у вчиненні крадіжки з автомобіля на території міста Суми 12 листопада 2020 року, висловлювання прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_2 про те, що «ІНФОРМАЦІЯ_13», є таким, що може бути перевірене на предмет його правдивості, оскільки дії, про які заявляє прокурор, підпадають під ознаки кримінально-караного діяння, що у свою чергу виключає віднесення його слів щодо діяльності ОСОБА_1 до оціночних суджень чи критичних зауважень про його діяльність, Сам факт поширення такої інформації, яка не відповідає дійсності, вже свідчить про порушення особистих немайнових прав позивача.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиція інших учасників справи

02 березня 2023 року Харківська обласна прокуратура звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 січня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі Харківська обласна прокуратура зазначаєпро те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 757/4403/16, від 20 листопада 2019 року у справі № 757/34493/15-ц, від 22 серпня 2022 року у справі № 761/9413/20, від 31 січня 2023 року у справі № 347/1367/18.

07 березня 2023 року ТОВ «МКТ» (ICTV) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 січня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ТОВ «МКТ» (ICTV)зазначає про те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 757/4403/16-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 757/34493/15-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 757/4402/16-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 757/25649/17-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 757/4395/16-ц, від 24 березня 2021 року у справі № 428/3780/20-ц, від 22 серпня 2022 року у справі № 761/9413/20.

Відзиви на касаційні скарги від сторони позивача не надходили.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню, а оскаржувані судові рішення -скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Обставини, встановлені судами

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 травня 2020 року у справі № 638/43/18 (№ 1-кс/638/1519/20) задоволено клопотання слідчого СВ Шевченківського відділу поліції ГУ НП в Харківській області про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12017220480003442 від 10 липня 2017 року у вчиненні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 185, частиною другою статті 263 КК України, для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Цим судовим рішенням уповноваженим службовим особам Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області надано дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_1 для участі у розгляді Дзержинським районним судом м. Харкова клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Строк дії ухвали - шість місяців.

12 листопада 2020 року о 10 годині 20 хвилин відбулося фактичне затримання ОСОБА_1 на підставі та у межах строку дії ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 травня 2020 року у справі № 638/43/18 (№ 1-кс/638/1519/20) про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12017220480003442 від 10 липня 2017 року у вчиненні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 185, частиною другою статті 263 КК України, для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 12 листопада 2020 року.

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2020 року у справі № 638/43/18 (№ 1-кс/638/1521/20), що набрала законної сили ІНФОРМАЦІЯ_5 року, задоволено клопотання слідчого Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області, погоджене прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 12017220480003442 від 10 липня 2017 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Харківський слідчий ізолятор», строком не більше 60 днів - до 10 години 20 хвилин 09 січня 2021 року.

01 березня 2021 року слідчим слідчого відділу Харківського районного управління поліції № 3 ГУ НП в Харківській області складений обвинувальний акт, затверджений прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному 10 липня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220480003442, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 185, частиною другою статті 263 КК України.

Відповідно до протоколу огляду вебсайту в мережі Інтернет, що складений представником позивача - адвокатом Кундіус І. В. у присутності двох свідків (понятих): ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , 23 березня 2021 року у період часу з 10 год. 50 хв. до 11 год. 21 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , з використанням ноутбука «ASUS K53E» здійснено огляд вебсайту телеканалу ICTV, який розміщено в мережі Інтернет, при перегляді якого виявлено відеоматеріал програми «ІНФОРМАЦІЯ_4» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_14» загальною тривалістю 04 хв. 31 сек., який містить репортаж стосовно обрання міри запобіжного заходу стосовно позивача. При відтворенні та перегляді відеоматеріалу встановлено, що в проміжку часу з 01 хв. 35 сек. до 01 хв. 45 сек. міститься коментар прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_2 такого змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_7». Після перегляду матеріалу його перенесено на три оптичні диски, кожен з яких поміщений в окремий білий паперовий конверт, опечатано печаткою адвоката та скріплено підписами учасників огляду.

Судом першої інстанції при огляді у судовому засіданні у порядку частини сьомої статті 85 ЦПК України у присутності учасників судового провадження оригіналу електронного доказу - вебсайту телеканалу ICTV, який розміщено в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, судом установлено, що за посиланням наявний відеоматеріал програми «ІНФОРМАЦІЯ_4» телеканалу ICTV загальною тривалістю 04 хв. 31 сек., який містить репортаж стосовно обрання міри запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 у проміжку часу з 01 хв. 35 сек. до 01 хв. 45 сек. міститься коментар прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_2 такого змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_7».

Правове обґрунтування

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статті 34 Конституції Україникожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно зі статтею 68 Конституції Україникожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Положеннями частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканність ділової репутації.

Згідно з частинами першою, четвертою, шостою та сьомою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ, зокрема, рішення у справі «Lingens v. Austria», № 9815/82, § 46, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Отже, коли висловлюються твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-Центр» проти України» від 15 жовтня 2010 року у підпункті «g» пункту 46 суд зазначив, що повідомлення новин, засноване на інтерв`ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль «сторожового пса суспільства» (рішення у справі «The Observer and The Guardian v. the United Kingdom», від 26 листопада 1991 року, пункт 59, Series A no. 216).

У таких справах необхідно розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту, і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у розповсюдженні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин (рішення у справі «Pedersen and Baadsgaard v. Denmark», пункт 77, ECHR 2004-XI; рішення у справі «Thorgeir Thorgeirson v. Iceland» від 25 червня 1992 року, пункт 65, Series A, no. 239; рішення у справі «Jersild v. Denmark», пункт 35, Series A, no. 298).

Законодавство надає журналістам імунітет від цивільної відповідальності за дослівне відтворення матеріалу. Суд звертає увагу на те, що це положення у загальному плані відповідає його підходу до свободи журналістів поширювати висловлювання, зроблені іншими (рішення від 23 вересня 1994 року у справі «Jersild v. Denmark», та рішення у справі «Thoma v. Luxembourg», заява № 38432/97).

Статтею 29 Закону України «Про інформацію» передбачено, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач довів факт поширення про нього ІНФОРМАЦІЯ_5 року негативної та недостовірної інформації про вчинення ним злочинів, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, і така інформація не є оціночним судженням. За відсутності вироку суду стосовно позивача поширення відповідачем спірної інформації порушує презумпцію невинуватості та негативно впливає на немайнові права позивача.

Верховний Суд не може погодитися із такими висновками судів попередніх інстанцій.

Звертаючись до суду, позивач просив визнати недостовірною інформацію, поширену прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_2. у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_4» у відеоматеріалі від ІНФОРМАЦІЯ_5 року, такого змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_7».

Частина зазначених висловлювань, які позивач вважав недостовірними, а саме: «Було затримано ОСОБА_1 на території іншої області, Сумської міста Суми»підтверджуються офіційними документами - протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12 листопада 2020 року (а. с. 15 - 17 т. 1), тобто мають під собою фактичне підґрунтя.

Щодо іншої частини висловлювань, які позивач вважав недостовірними, а саме: «…безпосередньо після вчинення ним кримінального правопорушення, пов`язаного з крадіжкою з автомобіля…», Верховний Суд виходить із такого.

Пунктом 1 частини першої статті 208 Кримінально-процесуального кодексу України передбачено, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках, зокрема, якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення.

Тобто, у зазначених висловлюваннях: «…безпосередньо після вчинення ним кримінального правопорушення, пов`язаного з крадіжкою з автомобіля…», прокурор пояснив визначену кримінально-процесуальним законом правову підставу затримання особи без ухвали слідчого судді, а не вказував на винуватість позивача у вчиненні того чи іншого злочину.

Верховний Суд в чергове зазначає, що не підлягає спростуванню інформація, отримана під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки законом встановлений інший порядок оскарження такої інформації (її дослідження здійснюється під час досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні).

Всупереч наведеному суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що позивач не довів, що оспорена інформація, поширена прокурором, є повідомленням про перебіг розслідування кримінального провадження, а не про винність позивача у вчиненні кримінальних правопорушень й ці обставини підлягають дослідженню у кримінальному провадженні.

Також Верховний Суд враховує, що у відеоматеріалі з оспорюваною інформацією висвітлювалися події, що мають суспільне значення, оскільки вони стосуються питань громадського правопорядку.

Висновок судів попередніх інстанцій про те, що за відсутності вироку суду поширення прокурором оспорюваної інформації щодо позивача порушує презумпцію невинуватості, є помилковим, оскільки судами помилково оцінено зміст поширеної прокурором інформації, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та постановлення помилкового рішення.

В контексті вимог до ТОВ «МКТ» (ICTV) Верховний Суд також зауважує, що засоби масової інформації та громадськість не позбавлені можливості в обговоренні і висвітлені питань, що мають суспільно важливе значення.

Висвітлена у відеоматеріалі інформація містить відомості про події, що мають суспільне значення та викликають суспільний резонанс, так як стосуються питань громадського правопорядку. Тому суспільство має бути обізнаним та ознайомленим з такою інформацією, а таке поширення інформації відповідає практиці застосування ЄСПЛ статті 8 Конвенції. Указане не є порушенням презумпції невинуватості (статті 62 Конституції України).

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що позивач не довів протиправності дій відповідачів та, відповідно, порушення його особистих немайнових прав внаслідок поширення прокурором оспорюваної інформації.

Суди попередніх інстанцій не врахували наведеного, у зв`язку з чим дійшли помилкових висновків про наявність правових підстав для задоволення позову.

У касаційній скарзі Харківська обласна прокуратура вказує, що суди не врахували висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 757/4403/16, від 20 листопада 2019 року у справі № 757/34493/15-ц, від 22 серпня 2022 року у справі № 761/9413/20, від 31 січня 2023 року у справі № 347/1367/18.

У касаційній скарзі ТОВ «МКТ» (ICTV) вказує, що суди не врахували висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 757/4403/16-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 757/34493/15-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 757/4402/16-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 757/25649/17-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 757/4395/16-ц, від 24 березня 2021 року у справі № 428/3780/20-ц, від 22 серпня 2022 року у справі № 761/9413/20.

У справах № 757/4403/16, № 757/4395/16-ц, № 757/25649/17-ц суд касаційної інстанції виклав висновок, що у порядку цивільного судочинства не може розглядатися спір про спростування інформації органу досудового розслідування про проведення процесуальних дій, їх хід та здобуті результати, оскільки такій інформації оцінка надається у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

У справі № 761/9413/20 суд касаційної інстанції зазначив, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

У справах № 757/34493/15, № 757/4402/16 суд касаційної інстанції зазначив, що інформувати громадськість про розслідування певного кримінального провадження не є порушенням принципу презумпції невинуватості особи.

У справі № 428/3780/20-ц суд касаційної інстанції зазначив, що інформація, яка поширена відповідачем, у силу норми статті 62 Конституції України не може вплинути на право позивача вважатися невинуватим, поки його вину не буде доведено в установленому законом порядку. Захист честі і гідності у цьому випадку може бути реалізовано шляхом надання іншої точки зору, наприклад шляхом реалізації права на відповідь.

Отже, доводи заявників, викладені в касаційних скаргах, знайшли своє підтвердження.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, у зв`язку з чим дійшли помилкових висновків про задоволення позову, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами першою, другою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання апеляційної скарги ТОВ «МКТ» (ICTV) сплатило судовий збір у розмірі 1 362,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 02 грудня 2021 року № 62279, за подання касаційної скарги - у розмірі 1 816,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 21 лютого 2023 року № 205.

За подання апеляційної скарги Харківська обласна прокуратура сплатила судовий збір у розмірі 1 362,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 24 січня 2022 року № 87, за подання касаційної скарги - у розмірі 1 816,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 23 березня 2023 року № 537.

Зважаючи на висновки, зроблені за результатами касаційного перегляду, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «МКТ» (ICTV), Харківської обласної прокуратури підлягає стягненню по 3 178,00 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг.

Керуючись статтями 141 409 412 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Харківської обласної прокуратури,Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) задовольнити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) про спростування недостовірної інформаціївідмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури3 178,00 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) 3 178,00 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: О. В. Білоконь

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

В. В. Яремко