Історія справи

Постанова

Іменем України

16 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 2-2057/11

провадження № 61-1438св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи за первісним позовом:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Франківська районна адміністрація Львівської міської ради,

треті особи: Львівська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Львівське комунальне підприємство «Львівський ліхтар», про визнання права власності

учасники справи за об`єднаним позовом:

позивач - Франківська районна адміністрація Львівської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , Львівське комунальне підприємство «Львівський ліхтар»,

учасники справи за об`єднаним позовом:

позивач - прокурор Франківської окружної прокуратури міста Львова в інтересах ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство «Львівський ліхтар»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року в складі колегії суддів: Ванівського О. М., Мельничук О. Я., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи: Львівська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Львівське комунальне підприємство «Львівський ліхтар» (далі - ЛКП «Львівський ліхтар») про визнання права власності.

У липні 2012 року Франківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 ЛКП «Львівський ліхтар», про зобов`язання вчинити певні дії.

У жовтні 2012 року прокурор Франківської окружної прокуратури міста Львова в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Франківська районна адміністрація Львівської міської ради ЛКП «Львівський ліхтар», про зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 16 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 . У задоволенні позовних вимог Франківської районної адміністрації Львівської міської ради відмовлено. У задоволенні позовних вимог прокурора Франківської окружної прокуратури міста Львова в інтересах ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 23 грудня 2013 року апеляційну скаргу прокуратури Франківського району міста Львова та Франківської районної адміністрації Львівської міської ради задоволено частково. Рішення Франківського районного суду міста Львова від 16 травня 2013 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , відмовлено в задоволенні позовних вимог Франківської районної адміністрації Львівської міської ради та відмовлено в задоволенні позовних вимог прокурора Франківського району міста Львова в інтересах ОСОБА_2 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2014 року касаційні скарги ОСОБА_2 та Франківської районної адміністрації Львівської міської ради задоволено частково. Рішення Франківського районного суду міста Львова від 16 травня 2013 року та рішення Апеляційного суду Львівської області від 23 грудня 2013 року в частині відмови в позовах Франківської районної адміністрації Львівської міської ради та прокурора Франківського району міста Львова в інтересах ОСОБА_2 скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 13 липня 2021 року позовні вимоги Франківської районної адміністрації Львівської міської ради задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 за власні кошти привести в попередній стан самовільно переплановану квартиру АДРЕСА_1 , зокрема: демонтувати самовільно встановлену перегородку на площі кухні, демонтувати душову кабіну. У решті позовних вимог відмовлено. У задоволені позову прокурора Франківської окружної прокуратури міста Львова в інтересах позивача ОСОБА_2 відмовлено.

Додатковим рішенням Франківського районного суду міста Львова від 21 вересня 2021 року стягнуто з Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 6 000,00 грн понесених судових витрат на професійну правову допомогу. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн понесених судових витрат на професійну правову допомогу.

Постановою Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року апеляційну скаргу Франківської районної адміністрації Львівської міської ради та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Франківського районного суду міста Львова від 13 липня 2021 року в частині часткового задоволення позовних вимог Франківської районної адміністрації Львівської міської ради скасовано. Провадження у справі за позовом Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії закрито. Роз`яснено позивачу його право на подання заяви про передання справи до Львівського окружного адміністративного суду, як суду першої інстанції до юрисдикції якого віднесено розгляд цієї справи. У решті рішення Франківського районного суду міста Львова від 13 липня 2021 року залишено без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Додаткове рішення Франківського районного суду міста Львова від 21 вересня 2021 року скасовано.

Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року стягнуто з Франківської районної адміністрації Львівської міської ради та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу по 5 700,00 грн.

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки апеляційні скарги Франківської районної адміністрації Львівської міської ради та ОСОБА_2 залишені без задоволення, заява ОСОБА_1 про перерозподіл судових витрат підлягає задоволенню.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У січні 2022 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року й направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції стягнув з позивачів лише витрати на правничу допомогу, понесені ним у суді апеляційної інстанції, а питання про розподіл судових витрат, понесених ним у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, безпідставно не вирішив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

09 вересня 2022 року матеріали справи № 2-2057/11 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як убачається з матеріалів справи, на розгляді апеляційного суду перебували апеляційні скарги Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 13 липня 2021 року.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційні скарги Франківської районної адміністрації Львівської міської ради та ОСОБА_2 , у яких просив, зокрема, здійснити перерозподіл судових витрат у справі пропорційно до задоволених позовних вимог та поданих ним доказів судових витрат.

13 грудня 2021 року Львівський апеляційний суд прийняв постанову, якою апеляційні скарги Франківської районної адміністрації Львівської міської ради та ОСОБА_2 залишив без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог Франківської районної адміністрації Львівської міської ради скасував та провадження в цій частині закрив у зв`язку віднесенням цього спору до юрисдикції адміністративних судів.

Статтею 382 ЦПК України передбачено, що в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постановою Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року питання щодо розподілу судових витрат не вирішено.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

13 грудня 2021 року ОСОБА_1 на виконання вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України подав до суду апеляційної інстанції докази розміру понесених ним витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції на суму 11 400,00 грн.

Перевіривши надані ОСОБА_1 докази, врахувавши, що апеляційні скарги Франківської районної адміністрації Львівської міської ради та ОСОБА_2 залишені без задоволення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення його заяви та стягнення з Франківської районної адміністрації Львівської міської ради та ОСОБА_2 по 5 700,00 грн понесених ним витрат на правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Доводів щодо неправильного визначення апеляційним судом розміру цих витрат касаційна скарга не містить, тому підстав для скасування додаткової постанови апеляційного суду немає.

Разом з тим, ухвалюючи додаткове рішення, суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_1 просив здійснити перерозподіл усіх судових витрат, у тому числі понесених ним витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції. Питання про можливість розподілу цих витрат суд апеляційної інстанції, який частково скасував рішення суду першої інстанції, не вирішив.

У зв`язку з наведеним Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржувану додаткову постанову апеляційного суду залишити без змін, а справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року залишити без змін. Справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов