Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.09.2019 року у справі №442/7720/18

Постанова

Іменем України

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 442/7720/18

провадження № 61-16400св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Нагуєвицька сільська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 травня 2019 року у складі судді Курус Р. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 30 липня 2019 року у складі суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н.

О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Нагуєвицької сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Нагуєвицької сільської ради від 26 грудня 2016 року № 107 "Про розроблення детального планування території під розміщення житлового будинку та господарських споруд на АДРЕСА_1" їй було надано дозвіл на виготовлення за її особисті кошти відповідною ліцензованою організацією детального плану території під розміщення житлового будинку та господарських споруд на АДРЕСА_1, площею 0,20 га.

Проте рішенням ХХ сесії сьомого демократичного скликання Нагуєвицької сільської ради від 13 квітня 2018 року № 226 "Про залишення у комунальній власності земельної ділянки на АДРЕСА_1" безпідставно вилучено та залишено у комунальній власності села частину земельної ділянки, на яку їй було надано дозвіл на виготовлення детального плану території під розміщення житлового будинку та господарських споруд.

Зазначає, що цим рішенням були порушені її майнові права та інтереси.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд: визнати незаконним та скасувати рішення ХХ сесії сьомого демократичного скликання Нагуєвицької сільської ради від 13 квітня 2018 року № 226 "Про залишення у комунальній власності земельної ділянки на АДРЕСА_1"; зобов'язати Нагуєвицьку сільську раду розглянути у передбачений законом спосіб питання про затвердження детального плану території під розміщення житлового будинку, господарських споруд і будівель на АДРЕСА_1, який 18 грудня 2017 року подано на затвердження сесії сільської ради за вхідним № 60.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 травня 2019 року закрито провадження у цій справі та роз'яснено позивачці, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що виникнення спірних правовідносин у цій справі обумовлено протиправною бездіяльністю відповідача щодо вирішення питань, які в силу законодавчих приписів належать до його виключної компетенції як органу місцевого самоврядування, тому законність таких дій (бездіяльності) підлягає перевірці адміністративним судом.

Сільська рада не приймала рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи виділення земельної ділянки позивачці у власність, а лише було прийнято рішення про розроблення детального плану території, який (детальний план) на час вирішення спору не було затверджено, тому правовідносини, пов'язані з прийняттям та реалізацією такого рішення, не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов'язань осіб.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Львівського апеляційного суду від 30 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 травня 2019 року залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що, закриваючи провадженню у справі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з відсутності у матеріалах справи доказів, які б указували на наявність порушеного приватного майнового права ОСОБА_1, яке підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Позивачка не набула права власності на спірну земельну ділянку, а виникнення спірних правовідносин у цій справі обумовлено протиправною бездіяльністю відповідача щодо вирішення питань, які в силу законодавчих приписів належать до його виключної компетенції як органу місцевого самоврядування, а тому цей спір відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить суд скасувати ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 травня 2019 року, постанову Львівського апеляційного суду від 30 липня 2019 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що з моменту прийняття Нагуєвицькою сільською радою рішення від 26 грудня 2016 року № 107 "Про розроблення детального планування території під розміщення житлового будинку та господарських споруд на АДРЕСА_1" у ОСОБА_1 виникли відповідні права, зокрема, щодо подання документів для приватизації земельної ділянки площею 0,20 га на АДРЕСА_1.

Прийнятим на ХХ сесії сьомого демократичного скликання Нагуєвицької сільської ради рішенням від 13 квітня 2018 року № 226 "Про залишення у комунальній власності земельної ділянки на АДРЕСА_1" порушено права позивачки, набуті рішенням від 26 грудня 2016 року № 107, що унеможливлює в подальшому здійснити приватизацію спірної земельної ділянки. Зазначене вище вказує на наявність між сторонами спору про цивільне право, а тому ця справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Це підтверджується правовими висновками, викладеними Верховним Судом України у постановах від 16 грудня 2014 року у справі № 21-544а14, від 10 листопада 2015 року у справі № 21-2319а15 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали цивільної справи № 442/7720/18 із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Нагуєвицької сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії призначено до судового розгляду.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу відповідачем до суду не подано.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо встановленого кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

У пунктах 1, 2, 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) наведено такі визначення:

адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;

суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Статтями 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб'єктом при здійсненні публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 826/631/15 (провадження № 11-488апп18), від 16 червня 2020 року у справі № 554/9719/18 (провадження № 14-78цс20).

Позивачка звернулася до суду з позовом до Нагуєвицької сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що оспорюваним рішенням порушено її майнові права та інтереси відповідно до іншого чинного рішення Нагуєвицької сільської ради від 26 грудня 2016 року № 107 "Про розроблення детального планування території під розміщення житлового будинку та господарських споруд на АДРЕСА_1", оскільки фактично було безпідставно вилучено та залишено у комунальній власності села частину земельної ділянки, на яку їй було надано дозвіл на виготовлення відповідною ліцензованою організацією детального плану території під розміщення житлового будинку та господарських споруд.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з відсутності в матеріалах справи доказів, які б указували на наявність порушеного приватного майнового права ОСОБА_1, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, оскільки останньою не набуто права власності на спірну земельну ділянку.

Аналіз зазначених обставин справи дає підстави вважати, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом приватних інтересів позивачки, а стосується захисту прав, свобод чи інтересів позивачки у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, пов'язаних з вирішенням питань, які в силу законодавчих приписів належать до його виключної компетенції як органу місцевого самоврядування. Отже, законність таких дій (бездіяльності) підлягає перевірці адміністративним судом.

Такий висновок судів попередніх інстанцій узгоджується з правовим висновком щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц (провадження № 14-5зц18), від 30 травня 2018 року у справі № 127/16433/17 (провадження № 11-461апп18) та від 28 листопада 2018 року у справі № 820/4219/17 (провадження № 11-1029апп18), які судами враховані відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про помилковість висновків судів щодо наявності приватноправових відносин між сторонами з огляду на чинність рішення Нагуєвицької сільської ради від 26 грудня 2016 року № 107 "Про розроблення детального планування території під розміщення житлового будинку та господарських споруд на АДРЕСА_1" є помилковими.

Як правильно зазначили суди, прийняття рішення органом місцевого самоврядування про розроблення детального плану території ще не означає позитивного вирішення питання про надання земельної ділянки позивачці у власність, не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом.

Тому спір як щодо рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо надання чи відмови у наданні такого дозволу є публічно-правовим (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц (провадження № 14-5зц18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 820/4149/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16 (провадження № 11-986апп18).

Колегія суддів вважає, що ухвала Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 травня 2019 року та постанова Львівського апеляційного суду від 30 липня 2019 року прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 травня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк