Історія справи

Постанова КЦС ВП від 16.04.2025 року у справі №950/823/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 950/823/23

провадження № 61-1909св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан»,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Фінанс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Фінанс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», про визнання недійсним пунктів договору

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мачули Антоніни Анатоліївни на постанову Сумського апеляційного суду від 09 січня 2024 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Собини О. І., Рунова В. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсними пункти 1.5, 1.5.1, 1.5.2, 1.6, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.3.1.1, 2.3.1.2, 2.4.1, 2.4.2, 2.4.3, 3.2.2, 3.2.4-3.2.8, 3.2.10, 4.1, 4.2 договору про споживчий кредит від 09 вересня 2021 року № 5155662, укладеним між ним і Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан»); вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що перебуваючи в скрутному майновому становищі, він 09 вересня 2021 року із застосуванням вебсайту уклав з ТОВ «Мілоан» договір про споживчий кредит № 5155662. При укладенні договору він помилявся щодо обставин, які мають істотне значення. Ознайомившись зі змістом договору та його додатками - розділом 3 паспорта споживчого кредиту, графіком платежів за договором, він зрозумів, що умови договору є несправедливими, порушують пункт 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Зокрема, всупереч принципу добросовісності має місце істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, що виявляється у визначенні значного розміру цивільно-правової відповідальності, яка може стягуватись за прострочення зобов`язання з боржника, водночас договором позики взагалі не встановлена жодна відповідальність кредитодавця.

У зв`язку з цим позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Лебединський районний суд Сумської області рішенням від 03 серпня 2023 року позов задовольнив.

Визнав недійсними пункти 1.5, 1.5.1, 1.5.2, 1.6, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.3.1.1, 2.3.1.2, 2.4.1, 2.4.2, 2.4.3, 3.2.2, 3.2.4-3.2.8, 3.2.10, 4.1, 4.2 договору про споживчий кредит від 09 вересня 2021 року № 5155662, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ «Мілоан».

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними. При цьому суд виходив з того, що позивач помилявся щодо обставин, які мають істотне значення, і був упевнений, що йому пропонується за надання кредитних коштів у розмірі 8 000,00 грн сплатити 10 672,00 грн, з яких: 2 112,00 грн - проценти та 560,00 грн - комісія за користування кредитом, а у разі прострочення платежу - 3 232,00 грн.

Суд вважав оспорювані умови договору позики несправедливими в розумінні законодавства про захист прав споживачів, оскільки всупереч принципу добросовісності створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду позивача як споживача, що виявляється у визначенні значного розміру цивільно-правової відповідальності, яка може стягуватись за прострочення зобов`язання боржником, за умови, що договором позики взагалі не встановлена жодна відповідальність кредитодавця, що теж свідчить про порушення позикодавцем вимог, передбачених пунктом 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Сумський апеляційний суд постановою від 09 січня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Мілоан» задовольнив. Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 03 серпня 2023 року скасував та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що впозові не було наведено обставин, які свідчили б про невідповідність умов кредитного договору вимогам законодавства та про несправедливість його умов. Водночас у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечував, що він згоден повернути кредит і сплатити відсотки, що були нараховані за перший місяць користування кредитом, подальше нарахування відсотків є необґрунтованим, а їх розмір, що був нарахований, є захмарним. Тобто позивач погоджується з базовим розміром відсотків і не вважає їх такими, що визначені з порушенням Закону України «Про захист прав споживачів».

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У лютому 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мачула А. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 09 січня 2024 року, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Підставою касаційного оскарження зазначала те, що суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 335/13202/18, від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц, Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах; апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про зупинення провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована безпідставністю висновку про недоведеність заявлених вимог.

У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (далі - ТОВ «Дебт Форс») подало до Верховного Суду подало письмові пояснення на касаційну скаргу.

У червні 2024 року ТОВ «Мілоан»подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просило залишити її без задоволення.

У грудні 2024 року ТОВ «Мілоан»подало клопотання про закриття касаційного провадження на підставі статті 396 ЦПК України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

07 травня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 08 жовтня 2024 року у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_2 суддею-доповідачем визначено Зайцева А. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що 09 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 5155662, згідно з яким ОСОБА_1 надано кредит в сумі 8 000,00 грн строком до 09 жовтня 2021 року зі сплатою процентів за користування кредитом.

Зі свідоцтва, ліцензії відомо, що ТОВ «Мілоан» є юридичною особою та має право надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів.

Зі згод, підтвердження, правил, хронології, анкети-заяви, роздруківки інформації видно, що 09 вересня 2021 року ОСОБА_1 оформив заявку на отримання у ТОВ «Мілоан» кредиту в сумі 8 000,00 грн та погодився на умови, запропоновані відповідачем.

З відомості, графіків видно, що станом на 08 грудня 2021 року нарахована ТОВ «Мілоан» заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 5155662 становила 19 632,00 грн.

З договору, акта, виписки відомо, що 28 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») укладено договір № 26-12/2021-72 за умовами якого право грошової вимоги в розмірі 19 632,00 грн за кредитним договором від 09 вересня 2021 року № 5155662 перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал».

23 березня 2023 року ОСОБА_1 від ТОВ «Вердикт Капітал» надіслано повідомлення від 10 березня 2023 року про відступлення права вимоги за кредитним договором від 09 вересня 2021 року № 5155662 Товариству з обмеженою відповідальністю«Коллект центр» (далі - ТОВ «Коллект центр»).

У подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором було відступлене Товариству з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Фінанс» (далі - ТОВ «Кампсіс Фінанс») і ТОВ «Дебт Форс».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційних скарг, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі в ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.

Згідно зі статтею 175 ЦПК України, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Разом з тим визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Відповідно до частини другої статті 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта статті 202 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у від 02 лютого 2022 року у справі № 756/15524/18-ц (провадження № 61-20134св21) зазначено: «у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них».

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив визнати недійсними пункти 1.5, 1.5.1, 1.5.2, 1.6, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.3.1.1, 2.3.1.2, 2.4.1, 2.4.2, 2.4.3, 3.2.2, 3.2.4-3.2.8, 3.2.10, 4.1, 4.2 договору про споживчий кредит від 09 вересня 2021 року № 5155662, укладеного між ним і ТОВ «Мілоан», яке позивач визначив відповідачем.

У позовній заяві позивач зазначив, що 28 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Вердикт Капітал» був укладений договір факторингу № 26-12/2021-72, за умовами якого право грошової вимоги в розмірі 19 632,00 грн за кредитним договором від 09 вересня 2021 року № 5155662 перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал».

23 березня 2023 року ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Вердикт Капітал» повідомлення від 10 березня 2023 року про відступлення права вимоги за цим кредитним договором ТОВ «Коллект центр».

Позивач визначив процесуальний статус ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ«Коллект центр» як треті особи.

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 01 червня 2023 року за клопотанням представника позивача ТОВ «Кампсіс Фінанс» і ТОВ «Дебт Форс» залучено як третіх осіб.

Постановляючи зазначену ухвалу суд встановив, що після відкриття провадження у справі право грошової вимоги за кредитним договором від 09 вересня 2021 року № 5155662 було відступлено ТОВ «Кампсіс Фінанс», а в подальшому ТОВ «Дебт Форс».

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи свідчать, що спір виник між позивачем і ТОВ «Дебт Форс», яке є новим кредитором за договором про споживчий кредит.

Тобто у цій справі позов пред`явлено не до всіх осіб, які повинні відповідати за позовом.

Висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу її учасників.

Водночас ТОВ «Дебт Форс» до участі у цій справі як співвідповідач не залучене, а заяв чи клопотань про залучення ТОВ «Дебт Форс» позивач не заявляв, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

З огляду на наведене в цілому правильним є висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні позову, однак мотиви відмови слід викласти в редакції цієї постанови.

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи наведене, оскаржувану постанову необхідно змінити в частині мотивів відмови у позові з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

Вивчивши зміст клопотання ТОВ «Мілоан» про закриття провадження у справі, колегія суддів уважає, що немає підстав для закриття касаційного провадження, передбачених статтею 396 ЦПК України, а клопотання зводиться до власного тлумачення заявником норм процесуального права, і тому в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мачули Антоніни Анатоліївни задовольнити частково.

Постанову Сумського апеляційного суду від 09 січня 2024 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов