Історія справи

Постанова КЦС ВП від 16.04.2025 року у справі №212/5700/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 212/5700/23

провадження № 17492св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах яких діє адвокат Макаренко Олександр Юрійович, на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2024 року у складі судді Козлова Д. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Покровської районної у місті ради, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дітьми, визначення способу участі батька у вихованні дітей.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 01 серпня 2014 року вони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 квітня 2023 року було розірвано.

У шлюбі у них народилися діти - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Приблизно з жовтня 2022 року він проживає окремо від ОСОБА_2 та дітей, з якими у нього теплі та люблячі стосунки.

Водночас відповідачка негативно ставиться до спілкування батька з дітьми, внаслідок чого у нього фактично відсутня можливість вільно спілкуватися з сином та дочкою, брати учать у їх вихованні, чим порушуються не тільки батьківські права позивача, а й інтереси дітей.

У квітні 2023 року він звернувся до Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради із заявою про встановлення способу участі батька у вихованні малолітніх дітей.

Рішенням Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради від 03 травня 2023 року № 263 визначено порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми - сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: кожної неділі забирати матір з дітьми у дворі будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , об 11 год 00 хв та о 15 год 00 хв повертати їх до постійного місця проживання, зустрічі проводити у громадських місцях під наглядом матері дітей.

При цьому на засіданні з розгляду зазначеного питання наголошено на тому, що батькам не слід налаштовувати дітей один проти одного, а батько має право на безперешкодне спілкування з дітьми та брати участь у їх вихованні, а мати дітей не має перешкоджати такому спілкуванню.

Однак зазначене рішення Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради повністю не відновило порушені права позивача на безперешкодне спілкування з дітьми та участь у їх вихованні, оскільки мати дітей суворо дотримується рішення органу опіки та піклування, а тому надає можливість спілкуватися батьку з дітьми виключно по неділям з 11 год 00 хв до 15 год 00 хв.

ОСОБА_1 , з метою спілкування з дітьми хоча б телефоном, у березні 2023 року придбав та передав відповідачці мобільний телефон, який остання мала надати в користування сину ОСОБА_3 . Однак протягом тривалого часу сім-карта в телефоні не була активована, мати дітей відмовлялася надати контактний номер телефону дітей, створюючи позивачу перешкоди у спілкуванні з дітьми.

Зазначене фактично призводить до втрати стійкого психологічного зв`язку дітей з батьком. Діти не зможуть сприймати ОСОБА_1 як батька, оскільки він має змогу з`являтися у житті дітей лише раз на тиждень протягом чотирьох годин та за присутності матері.

Зважаючи на те, що відповідачка чинить йому перешкоди в участі у вихованні дітей, зокрема, забороняє супроводжувати дітей на заняття та/чи в позашкільні навчальні заклади, а також після закінчення таких занять до місця їх проживання, забороняє бачитися з дітьми в інші дні тижня, у червні 2023 року ОСОБА_1 знову звернувся до Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради із заявою про встановлення способу участі батька у вихованні малолітніх дітей, однак рішенням Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради від 18 липня 2023 року № 372 йому було відмовлено з тих підстав, що рішення Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради від 03 травня 2023 року № 263 є чинним.

Позивач посилається на те, що він є фізичною особою - підприємцем та має постійний дохід, добровільно надає відповідачці грошові кошти на утримання дітей та забезпечення їх всім необхідним.

Зважаючи на необхідність дотримання розумного балансу участі обох батьків у вихованні дітей, а також те, що він протягом тривалого часу проживав разом з дітьми, відсутня необхідність присутності матері під час побачень батька з дітьми.

Однак ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми та участі у їх вихованні, а тому він змушений звернутися до суду з цим позовом.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив суд усунути перешкоди з боку ОСОБА_2 у вихованні та вільному спілкуванні батька з дітьми - сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, встановивши наступний порядок систематичних побачень з дітьми без присутності матері дітей:

кожного тижня з 19 год 00 хв п`ятниці до 19 год 00 хв неділі за місцем проживання батька з можливістю залишати дітей в нічний час доби за місцем проживання батька та/або у закладах, приналежних до об`єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей;

щорічне спільне проживання та/чи відпочинок батька з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за місцем мешкання ОСОБА_1 з можливістю поїхати із дітьми на відпочинок в санаторії, туристичні та оздоровчі бази в межах України з дотриманням вимог безпеки, пов`язаних з недопущенням перебування дітей в місцях проведення воєнних дій, на безперервний строк не менше ніж два тижні;

кожного року з 12 год 00 хв до 17 год 00 хв у святкові дні (01 січня - Новий рік;

25 грудня - Різдво Христове; 08 березня - Міжнародний жіночий день; 28 червня - День Конституції України; 24 серпня - День незалежності України; 14 жовтня - День захисників і захисниць України), а також у день народження батька -

ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем проживання ОСОБА_1 , та/або у закладах, приналежних до об`єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей;

щорічне спільне святкування днів народження ОСОБА_3

( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_7) тривалістю п`ять годин у денний час доби з узгодженням конкретного проміжку часу з матір`ю дітей, за місцем проживання батька та/або у закладах, приналежних до об`єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей;

щоденне не обмежене спілкування з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засобами телефонного, поштового, електронного, відео та інших засобів зв`язку;

відвозити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на заняття та/чи в позашкільні навчальні заклади (на тренування та заняття в спортивних, творчих секціях), супроводжувати дітей після закінчення занять до місця їх проживання, за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивачем зобов`язався дотримуватися режиму дня, харчування, догляду та у разі необхідності лікування дітей.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Усунено ОСОБА_1 перешкоди з боку ОСОБА_2 у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дітьми, які проживають з ОСОБА_2 .

Встановлено порядок систематичних побачень батька з дітьми із дотриманням режиму дня, харчування, догляду та лікування дітей, а також протягом перших шести місяців з дня набрання чинності рішенням суду - у присутності матері дітей - ОСОБА_2 , а після спливу шестимісячного строку - без присутності

ОСОБА_2 :

кожної неділі з 11 год 00 хв до 17 год 00 хв - за місцем проживання батька та/або у закладах, приналежних до об`єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей, з подальшим поверненням дітей до їх постійного місця проживання;

щорічно спільне святкування 01 січня (Новий рік), 25 грудня (Різдво Христове),

08 березня (Міжнародний жіночий день), ІНФОРМАЦІЯ_6 (День Конституції України),

24 серпня (День незалежності України), 14 жовтня (День захисників і захисниць України), а також день народження батька ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) тривалістю три години в денний час доби, за узгодженням конкретного проміжку часу з матір`ю дітей, за місцем проживання ОСОБА_1 та/або у закладах, приналежних до об`єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей, з подальшим поверненням дітей до їх постійного місця проживання;

щорічно спільне святкування днів народження ОСОБА_3

( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_7) тривалістю три години в денний час доби, за узгодженням конкретного проміжку часу з матір`ю дітей, за місцем проживання ОСОБА_1 та/або у закладах, приналежних до об`єктів громадського дозвілля й відпочинку дітей, з подальшим поверненням дітей до їх постійного місця проживання;

щоденно необмежене спілкування з дітьми засобами телефонного, поштового, електронного, відео та інших засобів зв`язку;

відвозити дітей, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , згідно з їх графіком та згодою, на заняття та/чи в позашкільні навчальні заклади

(на тренування та заняття у спортивних, творчих секціях), та супроводжувати дітей (після закінчення занять) до місця їх проживання.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між батьками дітей склалися стосунки, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дітьми. Відповідачка не сприяє спілкуванню дітей з батьком.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 за місцем свого проживання створив належні умови для перебування дітей, характеризується позитивно, має достатній дохід, не має шкідливих звичок, суд першої інстанції вважав доцільним розширити спосіб спілкування батька з дітьми, порівняно із тим, що був йому визначений рішенням органу опіки та піклування від 03 травня 2023 року та від 06 вересня 2023 року.

Установивши, що перешкоди у вільному спілкуванні позивача з дітьми зумовлені конфліктною ситуацією, що склалася між ним та матір`ю дітей, відсутністю належного контакту між ОСОБА_1 та дітьми, а також несприянням ОСОБА_2 у відновленні такого контакту дітей із батьком, суд дійшов висновку про усунення таких перешкод з боку матері малолітніх дітей, з якою вони проживають, шляхом визначення способу участі позивача у вихованні та спілкуванні з дітьми, шляхом встановлення систематичного порядку побачень батька з дітьми із дотриманням режиму дня, харчування, догляду та лікування дітей.

Вирішуючи позовні вимоги про визначення тривалих періодів, не менше двох тижнів на рік, перебування дітей із батьком у період канікул, суд першої інстанції виходив з того, що діти сторін були свідками агресії з боку їх батька стосовно близьких для них членів родини. Конфліктна ситуація, яка виникла та тривалий час існує між батьками малолітніх дітей, зокрема, була зумовлена поведінкою позивача, яка негативно вплинула на стан малолітнього сина сторін ОСОБА_5 та мала негативні наслідки. Малолітня ОСОБА_6 дуже сором`язлива дівчинка та сильно прив`язана до матері.

Урахувавши психоемоційний стан дітей, суд дійшов висновку, що визначення тривалих періодів, не менше двох тижнів на рік, перебування дітей із батьком у період канікул, на час вирішення справи судом, суперечитиме інтересам дітей, зокрема з тих підстав, що позивач тривалий час був позбавлений належного спілкування з дітьми; наявні мовні перешкоди у спілкуванні позивача з дітьми; малолітній ОСОБА_7 не сприймає батька як безпечного дорослого.

Зважаючи на наведене, суд вважав, що для забезпечення безпечних умов спілкування дітей із батьком, на початковому етапі (перші шість місяців) таке спілкування необхідно здійснювати у присутності матері дітей ОСОБА_2 ,а надалі - без її присутності.

Тривале залишення дітей із батьком, а саме з 19 год 00 хв кожної п`ятниці

до 19 год 00 хв кожної неділі, не відповідає інтересам дітей та є для них обтяжливим, оскільки діти будуть відірвані на значний проміжок часу від сприятливого для них середовища, повною мірою не розуміючи свого батька, який, у свою чергу, тривалий час був позбавлений можливості брати активну участь у вихованні дітей, враховуючи також право матері дітей на дозвілля із ними у неробочі дні, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення таких вимог позивача частково та визначив перебування дітей разом з батьком у присутності матері (протягом перших шести місяців) кожної неділі на період з 11 год 00 хв до 17 год 00 хв за місцем проживання батька та/або у закладах, приналежних до об`єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей, з подальшим поверненням дітей до їх постійного місця проживання.

При цьому суд зазначив, що спілкування батька у святкові дні із дітьми є цілком доречним, однак, зазвичай, такі дні є для дітей вкрай емоційно насиченими, а розпорядок дня є інколи непередбачуваним, а тому доцільно узгоджувати з матір`ю дітей конкретний проміжок часу спілкування дітей із батьком у такі дні, тривалість якого протягом трьох годин буде відповідати інтересам дітей.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2024 року змінено, шляхом виключення з мотивувальної частини рішення суду посилання на вчинення позивачем домашнього насильства та встановлення поведінки ОСОБА_1 , яка вплинула на стан малолітнього ОСОБА_3 та мала негативні наслідки.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що установлений судом порядок спілкування батька з дітьми відповідає найкращим інтересам дітей, є обґрунтованим і справедливим. Суд дотримався розумного балансу щодо участі обох батьків у вихованні дітей, що сприятиме їх нормальному розвитку і забезпечить рівність прав батьків у вихованні дітей.

Водночас апеляційний суд погодився з аргументами позивача щодо помилкового посилання суду першої інстанції на вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, а також, що його поведінка негативно вплинула на стан малолітнього ОСОБА_5 , оскільки доказів щодо звернення ОСОБА_2 до компетентних органів з приводу домашнього насильства у сім'ї та притягнення ОСОБА_1 до відповідальності відповідачка не надала.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У грудні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Макаренко О. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 26 листопада 2024 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення змінити:

включити з резолютивної частини рішення суду першої інстанції умову щодо спілкування батька з дітьми у присутності матері протягом перших шести місяців, з дня набрання чинності рішенням суду, а надалі - без присутності ОСОБА_2 ;

визначити порядок систематичних побачень батька з дітьми відповідно до заявлених позовних вимог.

Як на підставу касаційного оскарження посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 11 грудня 2019 року у справі № 753/15487/18, від 28 січня 2019 року у справі

№ 619/3051/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/667/17 (пункт 1

частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі -

ЦПК України)).

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину другу статті 159, статтю141 Сімейного кодексу України (далі - СК України), порушили принцип рівності прав та обов`язків матері та батька щодо дітей, встановивши можливість побачень батька з дітьми у присутності матері дітей.

Не звернули уваги на те, що за наявності конфлікту між батьками зустрічі одного з батьків з дітьми доцільно проводити без присутності другого з батьків. Особисті конфліктні стосунки між сторонами не повинні порушувати інтереси дітей та спричиняти на них негативний вплив.

Суди не врахували, що позивач проживав разом з дітьми та їх матір`ю однією сім`єю протягом тривалого часу. Обставин, які б унеможливлювали право батька на спілкування з дітьми, чи свідчили про те, що таке спілкування. без присутності інших осіб перешкоджає нормальному розвитку дітей, відповідачка не довела, а суди не встановили.

Посилаючись на висновок експерта та зазначаючи, що син сторін ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не сприймає батька ОСОБА_1 як безпечного дорослого, суди не дослідили питання стосовно причин виникнення такої позиції у дитини, хоча експерт зазначає їх у своєму висновку (вплив на ставлення дитини до конкретного дорослого (навіювання примус) з боку оточення дитини тощо).

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано виключив з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на вчинення позивачем домашнього насильства, однак помилково вважав правильним висновок суду першої інстанції про можливість побачень батька з дітьми лише у присутності матері.

Суди проігнорували висновки експертизи про те, що зустрічі ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без присутності матері ОСОБА_2 будуть психологічно безпечними.

Після ухвалення рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 224 року відповідачка продовжує чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з дітьми, а під час апеляційного розгляду справи вона підтвердила своє небажання щодо спілкування колишнього чоловіка (позивача), на якого вона має особисті образи, з їхніми спільними дітьми.

Суди не надали оцінки аргументам позивача про те, що він вдруге одружився та проживає окремо від дітей. Зважаючи на особисту неприязнь відповідачки до позивача, побачення батька з дітьми за обов`язкової присутності матері прямо суперечить можливості батька бачитися з дітьми за місцем його проживання та/або у закладах, приналежних до об`єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей, оскільки мати дітей не готова йти на поступки і через особисті образи не хоче перебувати з ним в одному місці.

Суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, фактично позбавив батька можливості спілкуватися з дітьми за місцем його проживання з можливістю залишати дітей у нічний час, жодним чином не аргументуючи таку позицію.

Фіксація конкретного проміжку часу спілкування батька з дітьми є необхідною задля унеможливлення маніпулювань з боку матері дітей.

Висновок судів про те, що визначення конкретного часового проміжку побачень батька з дітьми є недоречним та може вплинути на графік дітей, який не є незмінним та беззаперечно надалі буде корегуватися, з урахуванням вікових змін дітей є непослідовним, оскільки, задовольняючи позовні вимоги частково, суди погодили спілкування батька з дітьми кожної неділі у період з 11 год 00 хв до

17 год 00 хв год за місцем проживання батька та/або у закладах, приналежних до об`єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей, з подальшим поверненням дітей до їх постійного місця проживання.

Суди не врахували, що висновком експерта від 01 квітня 2024 року № 3953-23, складеним за результатами проведення судової психологічної експертизи, підтверджено можливість, психологічну безпечність та доцільність зустрічей батька з дочкою без присутності матері.

Без наявності регулярних зустрічей батька з сином (за присутності дочки та відсутності матері) неможливо буде налагодити стійкий психологічний зв`язок між батьком та сином, зважаючи на формування ставлення сина до батька під впливом матері або інших значимих дорослих.

Вирішуючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій помилково посилалися на наявність мовних перешкод у спілкуванні батька з дітьми, оскільки позивач розуміє російську мову, якою розмовляють його діти, а з огляду на те, що діти народжені у родині, де батько розмовляє англійською мовою, яку вони розуміють, труднощів у спілкуванні під час спільного проживання у них не виникало.

Суди помилково взяли до уваги надані відповідачкою докази, а саме: «Інформація щодо корекційної роботи практичного психолога з ОСОБА_4 , 4 роки» та «Інформація щодо корекційної роботи практичного психолога з ОСОБА_3 , 6 років», які є неналежними та недопустимими доказами.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 01 січня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Макаренко О. В., на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Макаренко О. В., з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 389, витребувано із Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області матеріали справи № 212/5700/23.

28 березня 2025 року матеріали справи № 212/5700/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 01 серпня 2014 року вони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 квітня 2023 року (справа 212/6927/22) було розірвано.

У шлюбі у них народилися діти - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 є громадянином Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, має посвідку на постійне проживання в Україні до 06 лютого 2030 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,

із 19 травня 2020 року; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі договору оренди садиби від 01 липня 2023 року.

Згідно з актом обстеження умов проживання від 27 квітня 2023 року, складеним спеціалістами служби у справах дітей Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради, за адресою: АДРЕСА_3, створені задовільні умови проживання, в будинку виконаний ремонт, наявні сучасні меблі, побутова техніка, а у підвальному приміщенні облаштоване укриття. У будинку чисто, охайно, в наявності фрукти, овочі, продукти харчування. Для дітей виділена окрема кімната, яка облаштована двома окремими ліжками, диваном, комп`ютером, спортивним обладнанням, у наявності речі для повсякденного користування. Разом з ОСОБА_1 мешкає ОСОБА_8 , яка не заперечує щодо перебування дітей разом із батьком.

Згідно з характеристикою, наданою головою квартального комітету № 17 м. Кривого Рогу від 03 вересня 2023 року, ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 19 серпня 2022 року є фізичною особою-підприємцем.

ОСОБА_1 надає відповідачці матеріальну допомогу на утримання дітей, зокрема 07 листопада 2022 року, 27 листопада 2022 року, 31 січня 2023 року,

02 березня 2023 року, 28 березня 2023 року, 18 квітня 2023 року, 02 травня 2023 року, 15 червня 2023 року, 04 липня 2023 року, 13 вересня 2023 року він надсилав ОСОБА_2 грошові кошти, а також 17 березня 2023 року придбав мобільний телефон Xiaomi Redmi, вартістю 4 698,17 грн; 04 червня 2023 року - шолом для велосипеду, вартістю 1 480,00 грн, бустер - вартістю 3 750,00 грн,

28 травня 2023 року здійснив оплату послуг фітнес - центру на суму 450,00 грн,

11 червня 2023 року та 02 липня 2023 року придбав літнє взуття на суму

2 798,00 грн, 28 травня 2023 року оплатив відвідування контактного зоопарку «Зверополіс», 25 червня 2023 року придбав іграшки на суму 281,41 грн.

Згідно з роздруківкою електронного листування сторін ОСОБА_1 висуває ОСОБА_2 претензії стосовно відсутності можливості для нього бачитися із дітьми у визначений рішенням органу опіки та піклування час, що підтверджує його спроби брати більш активну участь у спілкування із дітьми, зокрема супроводжувати дітей на гуртки.

Згідно з характеристикою від 09 вересня 2023 року, наданою тренером секції джиу-джитсу, ОСОБА_3 зараховано до секції 03 вересня 2022 року, на тренування дитину приводять здебільшого мати та бабуся з дідусем.

Згідно з характеристикою від 11 вересня 2023 року ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , учня 1-А класу Криворізької гімназії № 93, навчанням дитини опікується мати ОСОБА_2 , батько дитини ОСОБА_1 до навчального закладу не приходив.

ОСОБА_9 , яка має диплом спеціаліста за кваліфікацією психолога та за інформацією Криворізького ліцею № 71 від 11 вересня 2023 року, працює практичним психологом, провела корекційну роботу із ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час якої дитина повідомила, що їй було страшно, коли тато бив бабусю, а також із ОСОБА_3 , який повідомив, що він відчував біль, коли його у чотири роки вдарив тато.

Рішенням Виконавчого комітету Покровської районної в місті Кривому Розі ради від 03 травня 2023 року № 263, з урахуванням витягу з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини в Покровському районі від 03 травня 2023 року № 10, визначено ОСОБА_1 порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: кожної неділі забирати матір з дітьми у дворі будинку АДРЕСА_1 , об 11 год 00 хв. та о 15 год 00 хв повертати їх до постійного місця проживання, а зустрічі проводити в громадських місцях під наглядом матері.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Покровської районної в місті Кривому Розі ради від 18 липня 2023 року № 372, з урахуванням витягу з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини в Покровському районі від 05 липня 2023 року № 15, ОСОБА_1 відмовлено у визначенні порядку участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми, ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із чинністю рішення Виконавчого комітету Покровської районної в місті Кривому Розі ради від 03 травня 2023 року № 263.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Покровської районної в місті Кривому Розі ради від 06 вересня 2023 року № 548, з урахуванням витягу з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини в Покровському районі від 06 вересня

2023 року № 19, виконком районної в місті ради, на виконання ухвали суду

від 30 серпня 2023 року, вирішив затвердити висновок щодо визначення ОСОБА_1 порядку участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з яким орган опіки та піклування вважав доцільним визначити такий спосіб участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 із дітьми, а саме: кожної неділі забирати матір з дітьми у дворі будинку АДРЕСА_1 об 11 год 00 год та

о 15 год 00 хв повертати їх до постійного місця проживання, а зустрічі проводити в громадських місцях під наглядом матері.

Наявність кримінального провадження від 03 квітня 2023 року № 12023046730000114 за фактом завдання ОСОБА_10 (мати відповідачки) легких тілесних ушкоджень підтверджується постановою слідчого про закриття кримінального провадження від 28 вересня 2023 року та постановою прокурора від 25 жовтня 2023 року про скасування постанови про закриття зазначеного кримінального провадження.

Згідно з висновком судового експерта від 01 квітня 2024 року № 3953-23, складеним за результатам проведення судової психологічної експертизи у цивільній справі № 212/5700/23, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не сприймає батька ОСОБА_1 як безпечного дорослого, тому необхідно проведення систематичної роботи психолога з дитиною. За бажанням дитини та забезпечення безпечних умов батьком в подальшому, коли дитина почне сприймати батька як безпечного дорослого, зустрічі дитини з батьком будуть психологічно безпечними.

Зустрічі батька ОСОБА_1 із донькою ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , без присутності на зустрічах матері

ОСОБА_2 , будуть психологічно безпечними.

Сімейна ситуація, що склалася, негативно впливає на емоційний стан та ознаки благополуччя ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , через конфлікт між батьками. Індивідуально-психологічні особливості ОСОБА_1 , а саме прояви агресії, мають негативний вплив на емоційний стан дитини. Водночас індивідуально-психологічні особливості ОСОБА_2 не мають негативного впливу на емоційний стан, психологічний розвиток та відчуття благополуччя дитини. При цьому особливості виховної поведінки ОСОБА_2 у цілому не мають негативного впливу на емоційний стан, психологічний розвиток та відчуття благополуччя дитини. Ознаки «потураючої гіперпротекції», мінімальності батьківських санкцій, розширеної сфери батьківських почуттів та високій рівень симбіозу можуть бути скореговані зверненням до психолога.

Судовий експерт зазначив, що сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , особливості їх виховної поведінки не мають негативного впливу на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Експерт припустив, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , міг бути свідком або активним учасником сімейною обговорення конфліктної ситуації, яка склалася. Також відповідне бачення могло бути сформовано дитиною під впливом матері або інших значимих дорослих. При цьому оцінка сімейної ситуації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не має залежності від виливу з боку ОСОБА_2 .

Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності щодо виховання дитини.

У Резолюції «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька»

від 02 жовтня 2015 року № 2079 Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками (пункт 2).

Крім того, Парламентська Асамблея Ради Європи звернула увагу, що розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи щодо ролей, які нібито призначаються жінкам і чоловікам у сім`ї, і є очевидним відображенням соціологічних змін, які відбулися за останні п`ятдесят років в організації приватної та сімейної сфер (пункт 4).

Статтею 7 Конвенції про контакт з дітьми передбачено, що під час вирішення спорів стосовно контакту судові органи вживають усіх належних заходів для: забезпечення поінформованості кожного з батьків про важливість для їхньої дитини та їх обох установлення та підтримання регулярного контакту з їхньою дитиною; заохочення батьків та інших осіб, які мають сімейні зв`язки з дитиною, до досягнення мирових угод стосовно контакту, зокрема шляхом використання сімейного посередництва та інших процедур для вирішення спорів; забезпечення перед прийняттям рішення наявності достатньої інформації, зокрема від носіїв батьківської відповідальності, для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і, коли необхідно, одержання додаткової інформації від інших відповідних органів чи осіб.

В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини

від 19 жовтня 2023 року («Терещенко проти України», № 35481/20), у якому суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при зменшенні періодичності побачень батька з дитиною (4 дні на місяць) без відповідних і достатніх підстав для цього, зокрема якщо ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини. Крім того, судом констатовано неурахуванням національними судами положення статті 19 СК України, відповідно до якої, вирішуючи спори щодо участі батьків у вихованні дитини, суди могли не погоджуватися з висновком органу опіки та піклування, лише якщо висновок органу був недостатньо обґрунтованим або суперечив інтересам дитини.

Рівноцінне спілкування малолітньої дитини з батьком в тій же мірі, що і з матір`ю, відповідає її якнайкращим інтересам.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Ухвалюючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками, інтереси кожного з батьків, а також інтереси суспільства, враховуючи, зокрема, те, що відбудова та розвиток держави значною мірою залежать від тих громадян, хто у майбутньому відіграватиме провідну роль у суспільних процесах.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

Відповідно до частин четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між сторонами існує спір щодо участі батька у вихованні малолітніх дітей сторін - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які проживають з матір`ю ОСОБА_2 .

Посилаючись на те, що відповідачка чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми та участі у їх вихованні, а також на необхідність забезпечення гарантій рівності прав обох батьків у вихованні їхніх дітей, ОСОБА_1 заявив вимоги про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дітьми, визначення способу участі батька у вихованні дітей.

Орган опіки та піклування надав свої висновки (від 03 травня 2023 року № 263 та від 06 вересня 2023 року № 548) щодо вирішення спору у справі, що переглядається, згідно з якими визначив ОСОБА_1 порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , і призначив такий графік: кожної неділі забирати матір з дітьми у дворі будинку АДРЕСА_1 об 11 год 00 год та

о 15 год 00 хв повертати їх до постійного місця проживання, а зустрічі проводити в громадських місцях під наглядом матері.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що рішенням Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради від 03 травня 2023 року № 263 повністю не відновлено його порушені права на безперешкодне спілкування з дітьми та участь у їх вихованні, оскільки мати дітей суворо дотримується рішення органу опіки та піклування, а тому надає можливість спілкуватися батьку з дітьми виключно по неділям з 11 год 00 хв до 15 год 00 хв; відповідачка чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми, зокрема, вона відмовилася надати номер телефону дітей.

Зазначене фактично призводить до втрати стійкого психологічного зв`язку дітей з батьком. Діти не зможуть сприймати ОСОБА_1 як батька, оскільки він має змогу з`являтися у житті дітей лише раз на тиждень протягом чотирьох годин та у присутності матері, у зв`язку з чим він просив усунути перешкоди з боку ОСОБА_2 у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми, шляхом визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, зокрема, встановивши порядок систематичних побачень з дітьми без присутності матері дітей.

Вирішуючи позовні вимоги щодо визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, суд першої, з висновком якого погодився апеляційний суд, установивши, що ОСОБА_1 за місцем свого проживання створив належні умови для перебування дітей, характеризується позитивно, має достатній дохід, не має шкідливих звичок, суд першої інстанції вважав доцільним розширити спосіб спілкування батька з дітьми порівняно із тим, що був йому визначений рішенням органу опіки та піклування від 03 травня 2023 року та від 06 вересня 2023 року.

Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, у тому числі психоемоційний стан дітей та обставини відсутності контакту з батьком протягом тривалого часу, урахувавши право матері на проведення з дітьми дозвілля у вихідні дні, суд дійшов висновку, що найкращим інтересам дітей відповідатиме їх перебування разом з батьком у присутності матері (протягом перших шести місяців, а надалі - без її присутності) кожної неділі на період з 11 год 00 хв до 17 год 00 хв за місцем проживання батька та/або у закладах, приналежних до об`єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей, з подальшим поверненням дітей до їх постійного місця проживання.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину другу статті 159, статтю 141 СК України, порушили принцип рівності прав та обов`язків матері та батька щодо дітей, встановивши можливість побачень батька з дітьми у присутності матері.

Не звернули уваги на те, що за наявності конфлікту між батьками зустрічі одного з батьків з дітьми доцільно проводити без присутності другого з батьків. Особисті конфліктні стосунки між сторонами не повинні порушувати інтереси дітей та спричиняти на них негативний вплив.

Суди не врахували, що позивач проживав разом з дітьми та їх матір`ю однією сім`єю протягом тривалого часу. Обставин, які б унеможливлювали право батька на спілкування з дітьми, чи свідчили про те, що таке спілкування, без присутності інших осіб, перешкоджає нормальному розвитку дітей, відповідачка не довела, а суди не встановили.

Перевіривши такі доводи заявника, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на те, що порядок спілкування батька з дитиною, а також його характер та обсяг обумовлюються обставинами кожної справи та повинні визначатися з урахуванням основних інтересів дитини. Незважаючи на те, що національні органи влади зобов`язані максимально сприяти такій взаємодії, будь-який обов`язок застосування примусу з цих питань має бути обмежено, оскільки мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам за статтею 8 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Йохансен проти Норвегії» від 07 серпня 1996 року).

Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

Вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, урахувавши інтереси дітей, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та нормах чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми, дійшов обґрунтованого висновку про доцільність визначення порядку участі батька у спілкуванні та участі у вихованні дітей шляхом встановлення систематичних побачень батька з дітьми із дотриманням режиму дня, харчування, догляду та лікування дітей, а також протягом перших шести місяців з дня набрання чинності рішенням суду у присутності матері дітей,

а після спливу шестимісячного строку - без присутності ОСОБА_2 .

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що у присутності матері неможливо буде налагодити стійкий психологічний зв`язок між батьком та сином, зважаючи на формування ставлення сина до батька під впливом матері або інших значимих дорослих.

Оскільки висновок судів про доцільність побачень батька з дітьми у присутності їх матері, з якою вони постійно проживають, протягом перших шести місяців, фактично є встановленням адаптаційного періоду, який спрямований не на обмеження прав ОСОБА_1 , а зважаючи на психоемоційний стан дітей та тривалий період відсутності контакту з батьком, є необхідним для поступовогоналагодження довірливих стосунків між батьком та дітьми, спілкування та формування емоційної прив`язаності дітей до батька, що відповідає найкращим інтересам дітей та сприятиме поступовому переходу до систематичних побачень дітей з батьком за місцем проживання останнього без присутності матері.

Крім того, правильними є висновки судів про те, що побачення батька з дітьми кожної неділі на період з 11 год 00 хв до 17 год 00 хв за місцем проживання батька та/або у закладах, приналежних до об`єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей, з подальшим поверненням дітей до їх постійного місця проживання, забезпечить потребу останніх у спілкуванні із батьком, який, зокрема необмежений у щоденному спілкуванні з дітьми засобами телефонного, поштового, електронного, відео зв`язку, а також під час супроводження дітей на заняття та/чи у позашкільні навчальні заклади (на тренування та заняття в спортивних, творчих секціях) та після закінчення таких занять до місця їх проживання.

При цьому суди обґрунтовано виходили з того, що визначення порядку участі батька у вихованні дітей у спосіб, про який просить позивач, тобто кожного тижня з 19 год 00 хв п`ятниці до 19 год 00 хв години неділі, тобто всі вихідні дні, є неприйнятним, оскільки порушує права дітей на спілкування з матір`ю.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що визначення тривалих періодів, не менше двох тижнів на рік, перебування дітей із батьком у період канікул, на час вирішення справи судом першої інстанції, суперечитиме інтересам дітей, зокрема з тих підстав, що позивач тривалий час був позбавлений належного спілкування з дітьми; наявні мовні перешкоди у спілкуванні позивача з дітьми; малолітній ОСОБА_7 не сприймає батька як безпечного дорослого.

Зважаючи на наведене, доводи касаційної скарги про те, що вирішуючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину другу статті 159, статтю141 СК України, порушили принцип рівності прав та обов`язків матері та батька щодо дітей, встановивши можливість побачень батька з дітьми у присутності матері дітей, не знайшли свого підтвердження.

Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані доводи касаційної скарги про те, що суди помилково взяли до уваги надані відповідачкою докази, а саме: інформацію щодо корекційної роботи практичного психолога з ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , які є неналежними та недопустимими доказами.

Відповідно до матеріалів справи 11 вересня 2023 року разом із запереченнями на відповідь на відзив ОСОБА_2 подала інформацію щодо проведення корекційної роботи з дітьми практичним психологом ОСОБА_9 , зокрема, посилаючись на те, що викладені у ній відомості підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства.

Вирішуючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції погодився з аргументами позивача щодо помилкового посилання суду першої інстанції на вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, а також, що його поведінка негативно вплинула на стан малолітнього ОСОБА_5 , оскільки доказів щодо звернення ОСОБА_2 до компетентних органів з приводу домашнього насильства у сім'ї та притягнення ОСОБА_1 до відповідальності відповідачка не надала.

Таким чином, долучення зазначених документів до матеріалів справи не вплинуло висновок апеляційного суду щодо недоведеності факту вчинення позивачем домашнього насильства.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду

від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Висновки судів, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справах про права дітей та забезпечення їхніх найкращих інтересів, взаємна потреба батьків і дітей у сімейному контакті один з одним є чи не найважливішою складовою поняття «сімейне життя», і заходи, що перешкоджають задоволенню таких потреб, є втручанням у відповідне право, захищене статтею 8 Конвенції. Тому такі заходи мають обов`язково відповідати нагальній соціальній потребі, що переслідується, та не порушувати справедливий баланс, який повинен бути досягнутий між відповідними конкуруючими інтересами, з пріоритетом забезпечення найкращих інтересів дитини («Странд Лоббен та інші проти Норвегії», заява № 37283/13,

від 30 листопада 2017 року; «Хаддад проти Іспанії», заява № 16572/17,

від 18 червня 2019 року).

Верховний Суд вважає необхідним зазначити, що у більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Водночас будь-які дії, вчинені батьками стосовно дітей, мають бути спрямовані на забезпечення їх найкращих інтересів, зокрема, забезпечення їх розвитку у безпечному та спокійному середовищі, яке полягає не лише у фізичній безпеці та матеріальному забезпеченні дітей, а й у їх безпечному та стабільному емоційному стані. Посилання сторін на наявність між ними стійкого особистісного конфлікту не повинно впливати на участь кожного з батьків у житті дітей та не може бути виправданням їх небажанню спільно вирішувати важливі питаня стосовно життя дітей.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Макаренко О. В., що стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 402 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Макаренко Олександр Юрійович, залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2024 року, у не зміненій після апеляційного перегляду частині, та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець