Історія справи

Постанова КЦС ВП від 16.02.2022 року у справі №350/1862/19

Постанова

Іменем України

16 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 350/1862/19

провадження № 61-5000св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - релігійна громада Української православної церкви Київського Патріархату храму «Великомученика Юрія Переможця» селища Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Кузєм Андрієм Петровичем, на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2020 року в складі судді Бейка А. М. та на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року в складі колегії суддів Пнівчук О. В., Мелінишин Г. П., Томин О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року релігійна громада УПЦ Київського патріархату храму «Великомученика Юрія Переможця» смт Перегінське звернулася з позовом до до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням.

Позов мотивувала тим, що є власником каплиці «Великомученика Юрія Переможця», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказувала, що відповідачі самовільно без будь-яких правовстановлюючих документів зайняли зазначену каплицю та користуються нею для власних цілей, зазначаючи про те, що не мають наміру повертати каплицю позивачу.

З огляду на викладене позивач просив суд ухвалити рішення, яким:

- усунути перешкоди в користуванні позивачем каплицею «Великомученика Юрія Переможця» шляхом виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- вселити релігійну громаду УПЦ Київського Патріархату храму «Великомученика Юрія Переможця» селища Перегінське Рожнятівського району, Івано-Франківської області у нежитлове приміщення - каплицю «Великомученика Юрія Переможця», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2020 року позов задоволено:

- зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 усунути і не чинити перешкоди в користуванні релігійною громадою УПЦ Київського Патріархату храму «Великомученика Юрія Переможця» селища Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області нежитловим приміщенням - каплицею «Великомученика Юрія Переможця», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- виселено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ;

- вселено релігійну громаду УПЦ Київського Патріархату храму «Великомученика Юрія Переможця» селища Перегінське до нежитлового приміщення загальною площею 40,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі в порушення норм Конституції України та ЦК України без достатніх правових підстав зайняли приміщення каплиці та не допускають до нього позивача, чим чинять йому як власнику перешкоди в користуванні належним йому майном.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково:

- рішення Рожнятівського районного суду від 30 жовтня 2020 року в частині задоволення позовних вимог про вселення позивача в нежитлове приміщення каплиці «Великомученика Юрія Переможця» скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено;

- в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про безпідставне зайняття відповідачами приміщення каплиці та наявності у позивача перешкод у користуванні належним йому майном, однак уважав, що позовні вимоги про вселення релігійної громади до каплиці задоволенню не підлягають з огляду на обрання позивачем неефективного способу захисту в цій частині.

Аргументи учасників справи

23 березня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на вказані судові рішення й просив їх скасувати в частині зобов`язання ОСОБА_1 усунути та не чинити перешкоди позивачеві в користуванні каплицею як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- суди не встановили створення ОСОБА_1 будь-яких перешкод у користуванні позивачем каплицею та не врахували той факт, що ключів від каплиці він не має;

- суди зробили помилковий висновок про безпідставне зайняття відповідачем каплиці, не надавши належної оцінки доказам, які вказують на те, що каплиця є надбанням парафії Української Греко-Католицької церкви, оскільки зводилася за рахунок усієї релігійної громади, а ОСОБА_1 з 2012 року призначено настоятелем цієї каплиці на підставі декрету Української Греко-Католицької церкви;

- ОСОБА_1 виконував свої посадові обов`язки внаслідок делегування його Українською Греко-Католицькою церквою на здійснення богослужінь ще до набуття позивачем права власності на каплицю;

- законність набуття позивачем права власності на каплицю оспорюється ОСОБА_1 у іншій справі, однак суди безпідставно відмовили в задоволенні клопотання про зупинення провадження в цій справі до вирішення спору щодо права власності на каплицю;

- суди не залучили до участі в справі осіб, на права та обов`язки яких може вплинути судове рішення, а саме: Перегінську селищну раду як власника земельної ділянки, на якій розташована каплиця, та Українську Греко-Католицьку церкву (або її релігійну територіальну громаду) як особу, священників якої позивач просив виселити з каплиці.

У червні 2021 року від позивача до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідач, посилаючись на незалучення судами до участі в справі осіб, на права та обов`язки яких може вплинути судове рішення в справі, не обґрунтував причин необхідності залучення таких осіб до участі в справі, а також їх процесуального статусу в спірних правовідносинах. Вказуючи на необхідність зупинення провадження у справі до розгляду іншої цивільної справи щодо законності набуття позивачем права власності на каплицю, відповідач не мотивував, у чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення спору про право власності на каплицю.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі, Клопотання ОСОБА_1 задоволено та зупинено виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року в частині задоволених позовних вимог до закінчення касаційного провадження.

У вересні 2021 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді-доповідачеві Антоненко Н. О.

Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 22 квітня 2021 року зазначено, що заявник оскаржує судове рішення з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, вказуючи що:

- суди попередніх інстанцій прийняли рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

- судами попередніх інстанцій необґрунтовано відхилено клопотання про зупинення провадження у справі.

Аналіз вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду оскаржуються в касаційному порядку в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 усунути та не чинити перешкоди позивачу в користуванні нежитловим приміщенням (каплицею) шляхом виселення. В іншій частині судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються та Верховним Судом не переглядаються.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату храму «Великомученика Юрія Переможця» селища Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області зареєстрована 31 грудня 2015 року.

Позивач є власником каплиці «Великомученика Юрія Переможця», що розташована в АДРЕСА_1 , загальною площею 40,7 м?.

На підставі відповіді начальника Рожнятівського ВП №3494 від 23 вересня 2019 року, копій довідки про результати розгляду звернень і ухвали Рожнятівського районного суду від 19 серпня 2019 року суди встановили факт зайняття відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приміщення каплиці «Великомученика Юрія Переможця», що розташована в АДРЕСА_1 , внаслідок чого використання приміщення каплиці позивачем є неможливим.

Відповідач ОСОБА_1 не заперечував того факту, що він користується нежитловим приміщенням спірної каплиці, здійснюючи в ньому богослужіння.

Позиція Верховного Суду

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати від 20 жовтня 2021 року в справі № 509/3995/15 (провадження № 61-7070св20) зазначено, що «належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача».

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У справі, що переглядається, суди встановили, що:

приміщення каплиці «Великомученика Юрія Переможця» за адресою: АДРЕСА_1 є нежитловим;

ОСОБА_1 здійснює богослужіння в спірній каплиці, будучи її настоятелем на підставі декрету Української Греко-Католицької церкви.

Отже, зміст і характер відносин між учасниками справи з урахуванням установлених судами попередніх інстанцій обставин справи свідчать, що спір у справі, що переглядається, виник з приводу користування нежитловим приміщенням релігійного призначення між релігійними громадами Української православної церкви Київського Патріархату та Української Греко-Католицької церкви.

При цьому відповідна територіальна релігійна громада Української Греко-Католицької церкви не залучена до участі в справі; клопотання про залучення вказаної особи до участі в справі як співвідповідача або про заміну неналежного відповідача позивач не заявляв.

Отже, в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про зобов`язання не чинити та усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном шляхом виселення слід було відмовити внаслідок їх пред`явлення до неналежного відповідача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати від 20 жовтня 2021 року в справі № 509/3995/15 (провадження № 61-7070св20), дають підстави для висновку про те, що касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення в оскарженій частині скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про зобов`язання не чинити та усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном шляхом виселення

У відповідності з положеннями статті 141 ЦПК України з релігійної громади Української православної церкви Київського Патріархату храму «Великомученика Юрія Переможця» селища Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, пов`язані з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, у розмірі 6 723,50 грн.

Керуючись статтями 141 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Кузєм Андрієм Петровичем, задовольнити.

Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року в частині задоволення позовних вимог релігійної громади Української православної церкви Київського Патріархату храму «Великомученика Юрія Переможця» селища Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про зобов`язання не чинити та усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном шляхом виселення скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Стягнути з релігійної громади Української православної церкви Київського Патріархату храму «Великомученика Юрія Переможця» селища Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, в розмірі 6 723,50 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2020 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року втрачають законну силу в скасованих частинах та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук