Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.04.2020 року у справі №585/3318/19

Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 585/3318/19

провадження № 61-5646св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2019 року у складі судді Машини І. М. та постанову Сумського апеляційного суду

від 12 березня 2020 року у складі колегії суддів: Орлова І. В., Левченко Т. А., Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом до

ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивовано тим, що 25 травня 2010 року між банком та

відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до якого останньому був наданий кредит у розмірі 8 300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Внаслідок несвоєчасної сплати боржником щомісячних платежів за користування кредитними коштами виникла заборгованість, яка станом

на 17 липня 2019 року становила 24 855,88 грн, яка складається із:

16 329,36 грн - тіло кредиту; 6 866,72 грн - пеня; 500 грн - штраф (фіксована частина); 1 159,80 грн - штраф (процентна складова), яку банк просив стягнути з відповідача.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області

від 24 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 12 березня 2020 року, у задоволенні позову

АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем кредитних коштів, що свідчить про недоведеність позовних вимог про укладення та факт виконання банком умов кредитного договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позовні вимоги є повністю доведеними, між сторонами існують кредитні правовідносини. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не вимагається, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору. Крім того, суди не звернули уваги на довідку про умови кредитування, яка підписана особисто відповідачем, у якій зазначено базову ставку, розмір щомісячних платежів, визначено порядок та умови сплати неустойки.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 02 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 травня 2010 року між сторонами укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", яку підписано відповідачем.

За розрахунком банку станом на 17 липня 2019 року за відповідачем утворилась заборгованість за вказаним договором у розмірі 24 855,88 грн, яка складається із: 16 329,36 грн - тіло кредиту; 6 866,72 грн - пеня; 500 грн - штраф (фіксована частина); 1 159,80 грн - штраф (процентна складова).

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частиною 1 статті 633 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку

АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до частиною 1 статті 1050 ЦК України.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 25 травня 2010 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід'ємну частину спірного договору, а також довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти "Кредитка Універсальна" 30 днів пільгового періоду".

Зазначена довідка підписана відповідачем.

Заперечень щодо підпису указаної довідки відповідачем не надано.

Указана довідка визначає, зокрема, ставки процентів за користування кредитом, комісії та пені, а також штрафів.

Вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов'язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно вимог ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов'язки.

Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків.

За змістом частин 2 , 3 статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суди попередніх інстанцій вказуючи на те, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, дійшов висновку про недоведеність вимог АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення процентів, пені та штрафів, які передбачені цими Умовами. Однак такий висновок судів є помилковим, оскільки надана банком довідка про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", яка підписана відповідачем, містить розміри процентних ставок, пені, штрафів.

Суди попередніх інстанцій усупереч положенням статті 89 ЦПК України жодним чином не мотивували відхилення зазначеної довідки, як доказу обґрунтованості позовних вимог, не звернули належної уваги на доводи позивача про те, що умови про стягнення тіла кредиту, процентів та штрафів погоджені сторонами, що не спростовано відповідачем, та дійшов помилкового висновку про недоведеність АТ КБ "ПриватБанк" позовних вимог.

Враховуючи, що фактично отримані позичальником кошти не повернуто банку, колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про те, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

При цьому надання коштів відповідачу підтверджується випискою з особистих рахунків останнього (а. с. 61-67), яка відповідно до пункту

62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України

від 04 липня 2018 року № 75, є підтвердженням виконаних за день операцій і призначається для видачі або відсилання клієнту.

Отже, суди попередніх інстанцій ухвалили рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту у розмірі 16 329,36
грн та пені у розмірі 6 866,72 грн.

Разом з тим не підлягають до задоволення вимоги АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення штрафів у розмірі 500 грн (фіксована частина) та 1 159,80 грн (процентна складова) з огляду на таке.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до наданої до кредитного договору довідки про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором, більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн + 5%

від суми заборгованості.

Крім того, цією ж довідкою визначено, що при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 4 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочення, але не менше 30 грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Подібний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Отже, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, а тому у задоволенні позовних вимог банку про стягнення штрафів у розмірі 500 грн (фіксована частина) та 1 159,80 грн (процентна складова) слід відмовити.

Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення у частині відмови у стягненні заборгованості за тілом кредиту у розмірі 16 329,36
грн та пенею у розмірі 6 866,72 грн підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову. В іншій частині судові рішення слід залишити без змін.

Згідно із частинами 1 , 4 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи наведене, судові витрати сплачені сторонами у цій справі підлягають перерозподілу.

Оскільки позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при поданні позову, апеляційної та касаційної скарг у розмірі 8 644,50 грн підлягає стягненню пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 8 067,04 грн (розмір заявлених вимог - 24
855,88 грн (100 %), розмір вимог, що підлягають задоволенню - 23 196,08 грн (93,32 %) (8 644,50 х 93,32 % = 8 067,04).

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 12 березня 2020 року в частині відмови у задоволенні позову акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту та пенею скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за тілом кредитом у розмірі 16 329,36 грн та пенею у розмірі 6 866,72 грн.

В іншій частині рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 жовтня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду

від 12 березня 2020 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" судовий збір у розмірі

8 067,04 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович