Історія справи

Постанова

Іменем України

16 січня 2018 року

м. Київ

справа № 591/4820/15-ц

провадження № 61-658 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

треті особи - орган опіки та піклування Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області, Служба у справах дітей Сумської міської ради, Служба у справах дітей Білопільської районної державної адміністрації Сумської області, Департамент захисту прав дітей та усиновлення Міністерства соціальної політики України;

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, подану представником ОСОБА_2, на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19 січня 2016 року, ухвалене у складі судді Прокудіної Н. Г., та ухвалу апеляційного суду Сумської області

від 28 листопада 2016 року, постановлену у складі суддів: Ткачук С. С., Ільченко О. Ю., Рибалки В. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2015 року неповнолітній ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до суду з позовом, у якому просив позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно нього.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є його батьками. 11 березня 2003 року шлюб між його батьками розірвано. Після розірвання шлюбу позивач проживав разом із матір'ю та її батьками у с. Вири Білопільського району Сумської області, а з 2011 року позивач разом із матір'ю переїхали на постійне проживання до м. Києва. ІНФОРМАЦІЯ_2 його мати загинула. Після смерті матері позивач проживає разом із бабою ОСОБА_5 та дідом ОСОБА_6 (батьками матері), які займаються його вихованням. Рішенням Зарічного районного суду від 26 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області

від 30 березня 2015 року, ОСОБА_5 призначено піклувальником неповнолітнього ОСОБА_1 та відмовлено у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 (справа № 591/8599/14-ц). Позивач зауважував, що вказаним судовим рішенням відповідачу було рекомендовано змінити ставлення до виховання свого сина, проте останнім, на думку позивача, не було здійснено жодних дій, направлених на виконання своїх обов'язків як батька, а тому, посилаючись на положення пункту 2 частини першої статті 164 СК України, просив позов задовольнити.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 19 січня 2016 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Попереджено ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання сина.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для позбавлення батьківських прав відповідача, так як це є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують своїх батьківських обов'язків, оскільки останній від їх виконання не відмовляється, а навпаки вживав заходів для налагодження близьких, довірливих відносин із сином. Позивач сам відмовляється від налагодження відносин з батьком, що на думку суду пояснюється його віком, в силу якого він не може повною мірою усвідомити, які наслідки для нього матиме втрата зв'язку із рідним батьком.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 28 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, подану представником ОСОБА_2 відхилено. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19 січня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що між батьком та неповнолітньою дитиною існують напруженні стосунки, на які впливають відносини між батьками померлої матері, з якими проживає дитина, і його батьком. Батько висловлює бажання спілкуватися з сином, має намір на відновлення їх відносин, а тому родинний зв'язок між ними не втрачено і це може позитивно вплинути на відновлення їх спілкування. Сам по собі факт несплати батьком аліментів на утримання дитини не може бути підставою для задоволення позову.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник неповнолітнього позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, - ОСОБА_2, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не взято до уваги факти невиконання відповідачем своїх обов'язків по вихованню дитини, які, зокрема, підтверджуються висновками, наданими Вирівською сільською радою Білопільського району Сумської області, органом опіки і піклування Білопільської районної державної адміністрації Сумської області, а також показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, відповідно до яких батько позивача його вихованням не займається, не відвідує сина, не з'являється до школи та ігнорує виклики до органів опіки та піклування.

Касаційна скарга містить посилання на те, що судами не враховано того факту, що батько умисно ухиляється від матеріального утримання сина, що підтверджується сумою отриманих аліментів за період з грудня 2014 року по січень 2016 року, розмір якої становить 2 000 грн, а також тим, що з січня 2016 року будь-які виплати зі сторони відповідача на утримання сина відсутні.

Крім того, позивач у касаційній скарзі зазначає, що судами не взято до уваги те, що позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, проте судами не було перевірено кожну з них.

Позивач також вказує, що доводи, викладені в ухвалі апеляційного суду Сумської області від 28 листопада 2016 року, щодо впливу батьків матері на відносини між батьком та сином, не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджуються жодними доказами.

Позиція Служби у справах дітей Білопільської районної державної адміністрації Сумської області зводиться до скасування ухвалених у справі судових рішень та ухвалення нового рішення, яким позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки ОСОБА_3 не змінив ставлення щодо виконання своїх батьківських обов'язків і не брав участі в його вихованні.

Позиція Департаменту захисту прав дітей та усиновлення Міністерства соціальної політики України зводиться до підтримки позовних вимог ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 січня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

20 грудня 2017 року наведена вище цивільна справа надійшла до Верховного Суду.

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

За положенням пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до частини п'ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Із наведеного слідує, що суд може позбавити одного із батьків батьківських прав відносно дитини в разі, якщо він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини та це не суперечить інтересам дитини.

Відмовляючи ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в задоволенні позову, суди на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (стаття 89 ЦПК України), вірно виходили з того, що для того, щоб застосувати таку підставу для позбавлення батьківських прав як ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, яка передбачена пунктом 2 частини першої статті 164 СК України, суд може лише за умови встановлення винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками, що позивачем не доведено.

Судом установлено, що відповідач від виконання своїх батьківських обов'язків не відмовляється та неодноразово робив спроби поспілкуватись і провести час разом із сином, запрошував його на спільний відпочинок, проте жодного разу не отримував позитивної відповіді. Зазначене також не заперечується позивачем, що підтверджує факт визнання позивачем обставин прояву турботи батька після смерті матері, встановлений судом апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене вище, суди дійшли вірного висновку, що з моменту винесення рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 лютого 2015 року, ухваленого у справі № 591/8599/14-ц, яким попереджено ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання сина, відповідач вживав заходів для налагодження близьких, довірливих відносин із сином, однак позивач їх ігнорує.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про те, що відповідач не бере участь у вихованні неповнолітнього сина.

Судом першої інстанції під час розгляду справи було заслухано учасників справи та свідків, а також досліджено висновки виконавчого комітету Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області та органу опіки і піклування Вирівської сільської ради щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав та визнано їх таким, що зроблені поверхнево.

Зазначеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо наявності у матеріалах справи підтверджень небажання батька піклуватися про свого сина, прояву по відношенню до нього та безвідповідального ставлення, а також залишення судом поза увагою окремих доказів, якими підтверджується факт невиконання відповідачем своїх обов'язків по вихованню дитини.

Оскільки винної поведінки відповідача, свідомого нехтування ним батьківських обов'язків не встановлено, суд вірно не погодився з висновком органі опіки та піклування, про що навів відповідні мотиви та визнав, що позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітнього позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, буде суперечити інтересам останнього.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позов про позбавлення

ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітнього сина

ОСОБА_1 пред'явлено з однієї підстави, а саме ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (пункт 2 частини першої статті 164 СК України). За час розгляду справи позовні вимоги не було змінено, доповнено чи уточнено в установленому законом порядку.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про те, що позов пред'явлено із декількох підстав, кожна з яких не була перевірена та обґрунтована судом в рішенні.

При вирішенні даної справи судом правильно застосовано закон, що регулює спірні правовідносини між сторонами, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки в задоволенні касаційної скарги відмовлено, понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з касаційною скаргою.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, подану представником ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду міста Суми у складі від 19 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 28 листопада 2016 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, віднести на позивача.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. ВисоцькаСудді С. Ю. Мартєв В. В. Пророк І. М. Фаловська С. П. Штелик