Історія справи

Постанова

Іменем України

15 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 200/19115/16

провадження № 61-29756св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В.В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2017 року, у складі судді Шевцової Т. В., та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року, у складі колегії суддів: Бараннік О. П., Пономарь З. М.,

Посунся Н. Є.,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» (далі - ПАТ «Дніпрогаз») про визнання актів-претензій недійсними та стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_4 користується послугами з газопостачання, які надаються відповідачем.

Не маючи необхідних коштів для придбання джерел інформації, позивач ще у 2004 році звернулась до ПАТ «Дніпрогаз» із листом, в якому просила письмово повідомляти її про чергові підвищення установлених тарифів за користування газом.

У зв'язку з тим, що відповідач вказане у листі прохання позивача не виконував, остання сплачувала за спожиті нею послуги із урахуванням старих тарифів.

20 березня 2015 року квартиру позивача без попередження було механічно від'єднано від газопостачання. Незаконність такого відключення нею було оскаржено до суду (справа № 200/21938/14-ц). Під час розгляду судом першої інстанції вказаного позову ПАТ «Дніпрогаз» було подано акти-претензії № 135 від 12 березня 2015 року та № 159 від 17 березня 2015 року, на підставі яких позивачу було припинено газопостачання.

ОСОБА_4 посилалась не те, що такі акти-претензії складались без її присутності, та не містять її підпису, інформація щодо чинення нею перешкод у доступі до вимикача у квартирі є недостовірною, підписи у них зроблені невідомою особою, відповідач не пропонував позивачу отримати акти-претензії нарочно та поштою їх не надсилав. Зазначеним обґрунтовувала наявність підстав для визнання даних актів-претензій недійсними, оскільки такі порушують її права, як споживача послуг з газопостачання, а дії відповідача по їх складанню спричинили їй моральну та матеріальну шкоду, яку вона просила суд стягнути з відповідача.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року, позов задоволено частково. Визнано акти-претензії № 159 від 17 березня 2015 року та № 135 від 12 березня 2015 року, складені ПАТ «Дніпрогаз» у відношенні недопуску до квартири АДРЕСА_1 недійсними. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що зазначення в акті щодо припинення газопостачання про наявність заборгованості є помилковим, оскільки відповідачем не доведено існування боргів у позивача за спожиті нею послуги з газопостачання. Складені відповідачем акти-претензії №№ 135, 159 щодо відмови споживача у доступі, саме на підставі яких було припинено газопостачання до квартири ОСОБА_4, містять відомості, що не відповідають дійсності. У зв'язку з цим та враховуючи те, що оспорювані акти не були вислані відповідачем поштовим відправленням позивачу, порушене право ОСОБА_4 на отримання послуг підлягає захисту, шляхом визнання таких актів-претензій недійсними.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Дніпрогаз», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована відсутністю підстав для визнання оскаржуваних актів-претензій недійсними, оскільки вони в повній мірі відповідають вимогам Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 09 грудня 1999 року № 2246 (далі - Правила).

Заявник вказує, що за фактичної відсутності завданих відповідачу збитків, є безпідставним застосування судами положень Порядку відшкодування збитків, завданих газопостачальному або газорозподільному підприємству внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання, а також споживачеві природного газу внаслідок порушення газопостачальним або газорозподільним підприємством Правил надання населенню послуг з газопостачання, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 жовтня 2014 року № 184 (далі - Порядок). При цьому, пунктом 7 Правил, на виконання якого було складено зазначені акти-претензії, направлення поштою акту-претензії споживачу не передбачено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У запереченні на касаційну скаргу позивач посилається на відповідність висновків суду обставинам справи, що зроблені з дотриманням законодавчих вимог, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу залишити без задоволення як необґрунтовану, а оскаржувані судові рішення - без змін.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року дану справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга ПАТ «Дніпрогаз» не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 7 Правил, у разі неодноразової відмови споживача у доступі, представниками газорозподільного підприємства складається акт-претензія щодо відмови споживача у доступі, яка підписується представником газопостачального/газорозподільного підприємства та однією незаінтересованою особою (представником житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувачем або управителем будинку, виборною особою будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представником органу місцевого самоврядування тощо) за умови посвідчення їх осіб).

Установлено, що ОСОБА_4 проживає у АДРЕСА_1 та є споживачем наданих ПАТ «Дніпрогаз» послуг.

12 та 17 березня 2015 року співробітниками відповідача у складі трьох осіб було складено акти-претензії № 135 та № 139, якими засвідчено факт недопуску до вимикача у квартирі ОСОБА_4 Дані акти підписано від імені начальника ВТВ КП «Житлосервіс-2» ДМР ОСОБА_6 Споживачем акти підписано не було та жодних застережень щодо відсутності підпису споживача акти-претензії не містять. У реквізитах споживача акту-претензії від 12 березня 2015 року вказано про його залишення у дверях квартири.

Відповідно до листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29 квітня 2016 року, газопостачання квартири позивача припинено з 19 березня 2015 року, про що складено акт.

Так, відповідно до положень підпункту 3 пункту 5 розділу II Порядку, акт-претензія щодо відмови споживача у доступі до об'єкта споживача вважається дійсним, якщо його підписали представник газопостачального/газорозподільного підприємства та одна незаінтересована особа (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувач або управитель будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування тощо) за умови посвідчення їх осіб. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це робиться відмітка в обох примірниках акта-претензії і другий примірник надсилається споживачеві реєстрованим поштовим відправленням.

Судом установлено, що всупереч наведеним положенням Порядку, відповідачем оспорювані акти не були вислані позивачу поштовим відправленням.

Згідно дослідженої судом копії листа відповідача від 20 березня 2015 року (а. с. 53) у АДРЕСА_1 проводились ремонтні роботи по ревізії запірної арматури. За результатами обстеження декілька квартир, в тому числі і квартира позивача, залишились без газу. При цьому даний лист інформації про відсутність доступу до квартири позивача не містить.

На підставі наведеного та з урахуванням того, що згідно наряду-допуску від 10 березня 2015 року позивачем не чиняться перепони у доступі до пристроїв та приладів у квартирі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про невідповідність відомостей в актах-претензіях дійсним обставинам справи, які також спростовуються показами свідків.

Таким чином, встановивши, що складення актів-претензій порушило право позивача на отримання послуг з газопостачання, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання таких актів-претензій недійсними.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставного застосування судами попередніх інстанцій приписів Порядку колегією суддів не приймається, оскільки саме вказаним Порядком закріплено вимоги щодо складання акту-претензії, форма якого наведена у додатку 1 до нього.

Посилання у касаційній скарзі на те, що акти-претензії не є правочинами, та не впливають на обсяг прав та законних інтересів позивача, аналогічні доводам апеляційної скарги, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В.Пророк

І. М.Фаловська