Історія справи

Постанова КЦС ВП від 15.10.2024 року у справі №295/3594/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 295/3594/24

провадження № 61-9986св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - держава Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Войтевич Андрій Сергійович, на постанову Житомирського апеляційного суду від 19 червня 2024 року у складі колегії суддів:

Павицької Т. М., Борисюка Р. М., Трояновської Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відшкодування майнової шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 17 липня 2018 року у справі №6-р/2018, як у непрацюючої пенсіонерки, яка проживає на радіоактивно забрудненій території, віднесеної до зони гарантованого добровільного відселення, у неї виникло право на отримання щомісячного підвищення до пенсії, передбачене статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Означене нарахування та виплату до пенсії відповідач зобов`язаний здійснити

з липня 2018 року.

Фактичну виплату вказаного підвищення до пенсії розпочато з січня 2022 року,

а з березня 2023 року виплата здійснювалась у належних розмірах.

Внаслідок протиправної бездіяльності, вираженої у несвоєчасному та неналежному нарахуванні та виплаті додаткової пенсії, як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, за період з 17 липня 2018 року до 28 лютого 2023 року не виплачено 460 408, 91 грн підвищення до пенсії, чим завдано майнової шкоди на вказану суму.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного сулу від 30.09.2021 року у справі №240/22256/20 визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати із 17 липня 2018 року підвищення до пенсії.

Зазначає, що вимоги майнового характеру, зокрема про стягнення коштів у справі № 240/22256/20 не заявлялись, така вимога судом по суті не розглядалась і не вирішувалась.

Стягнення з відповідача нарахованої, проте невиплаченої допомоги у сумі

460 408,91 грн не було предметом судового розгляду.

На думку позивачки, нездійснення виплати належної грошової суми є порушенням права приватної власності, яке підлягає захисту шляхом стягнення завданої органом влади шкоди у зазначеному розмірі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 08 травня 2024 року у складі судді Чішман Л. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підстави для застосування положень статті 1166 та 1173 ЦК України відсутні, оскільки нараховане, але не виплачене відповідачем позивачу з 17 липня 2018 року до 28 лютого

2023 року підвищення до пенсії, згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі 3240/22256/20 не пов`язана з майновою шкодою.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Житомирського апеляційного суду від 19 червня 2024 року рішення Богунського районного суду м. Житомира від 08 травня 2024 року скасовано та закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що предметом спору є майнова шкода у вигляді недоотриманої пенсії, передбаченої статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідачем за такими вимогами є держава Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, тобто уповноважений здійснювати нарахування і виплату пенсії позивачу. За вказаною позовною вимогою стосовно недоотриманої пенсії, яку позивачка визначила як майнову шкоду, між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачу, а отже, такий спір повинен розглядатися у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові посилався на висновки щодо питання юрисдикції, зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04 березня 2020 року у справі № 757/63985/16, від 09 лютого 2021 року у справі №0520/17342/18, від 05 червня 2019 року у справі № 0686/23445/17.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст касаційної скарги та її доводи

11 липня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» адвокат Войтевич А. С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав доВерховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просив її скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки висновок суду про публічно-правовий характер спору є помилковим, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення про закриття провадження у справі. При цьому, судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17 та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 лютого

2021 року у справі № 806/1540/18.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що, закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції не врахував, що позивачка звернулась до суду виключно з вимогою про відшкодування шкоди у вигляді упущеної вигоди, тобто спірне питання не стосувалось вирішення публічно-правового спору щодо протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Наявність спору про право цивільне та суб`єктний склад учасників справи вказують на те, що ця справа підлягає вирішенню за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства, оскільки спір між сторонами є приватно-правовим, який випливає з майнових правовідносин.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У серпні 2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін. Зазначає про те, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі, оскільки між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачці, а отже, такий спір повинен розглядатися у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Житомирського окружного адміністративного сулу від 30 вересня 2021 року у справі №240/22256/20 визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці із 17 липня

2018 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов`язано відповідача здійснити з 17 липня 2018 року нарахування та виплату

ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Згідно з розрахунком суми, що підлягає виплаті у пенсійній справі ОСОБА_1 , на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду

від 30 вересня 2021 року у справі №240/22256/20 за період з 17 липня 2018 року до 28 лютого 2023 року становить 460 408, 91 грн.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 жовтня

2023 року позивачці відмовлено у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду

від 30 вересня 2021 року у адміністративній справі №240/22256/20.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями належності справ до цивільної юрисдикції є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

У пункті 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 686/6775/18 (провадження

№ 61-42631сво18) зазначено, що: «до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року в справі № 400/4436/20 (адміністративне провадження № К/9901/5280/21) вказано, що: «ОСОБА_1 у позовній заяві зазначив, що майнова шкода була йому завдана законом, який було визнано неконституційним, у розмірі 17 150,00 грн у вигляді недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій у 2017, 2018 та 2019 роках, який він би реально міг одержати, якби окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України не діяло на момент виплати йому цієї щорічної разової грошової допомоги. […] Отже, предметом спору є стягнення збитків у вигляді недоотриманої частини щорічної разової грошової допомоги

до 5 травня, які мали бути нараховані та виплачені позивачу в 2017, 2018 та 2019 роках як учаснику бойових дій. З огляду на вказане можна зробити висновок, що спір, який виник між сторонами у справі, стосується права позивача на отримання соціальної виплати - щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій. Спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальних виплат, є публічно-правовими, виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Схожі за своєю суттю висновки та підходи до вирішення питання юрисдикції застосувала Велика Палата Верховного Суду в справах № 757/63985/16 (постанова від 04 березня 2020 року), №0520/17342/18 (постанова від 09 лютого 2021 року), №0686/23445/17 (постанова від 05 червня 2019 року)».

Предметом спору, у справі, що переглядається, є майнова шкода, розмір якої дорівнює розміру недоотриманої пенсії, передбаченої статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідачем за такими вимогами є Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, тобто уповноважений здійснювати нарахування і виплату пенсії позивачці.

Вирішення цього спору по суті буде залежати від правомірності нарахування та виплати позивачці недоотриманої пенсії, а такі правовідносини за своїм змістом є публічно-правовими та ґрунтуються на нормах публічного права.

Тобто за вказаною позовною вимогою між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачці, а отже, такий спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

За таких обстави, є правильним висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Зазначене узгоджується також із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 295/15069/21.

Доводи касаційної скарги про те, що спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства є безпідставними, оскільки спростовуються мотивами, викладеними у цій постанові. Намагання позивачки перевести цей спір в площину деліктних правовідносин та обраний спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення коштів на відшкодування майнової шкоди й обґрунтовування позовних вимог у спосіб, притаманний спорам про відшкодування шкоди, з наведенням відповідного нормативного регулювання, не змінює суті спірних правовідносин, що виникли між сторонами в цій справі, і підстав їх виникнення, а отже не є спором про відшкодування шкоди.

Посилання у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17 та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 806/1540/18,

є помилковими, оскільки суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, про що свідчить зміст оскаржуваної постанови. Що стосується висновків, викладених Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, то правовідносини не є подібними зі справою, яка переглядається, оскільки предметом спору у справі № 806/1540/18 є визнання протиправними дії державної виконавчої служби щодо передачі на реалізацію майна та зобов`язання відповідача вчинити дії щодо припинення реалізації майна, тоді як предметом позову у справі, що переглядається, є відшкодування майнової шкоди, розмір якої дорівнює розміру недоотриманої пенсії, передбаченої статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Войтевич Андрій Сергійович, залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 19 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

Є. В. Синельников