Постанова

Іменем України

02 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 521/5435/16-ц

провадження № 61-24103св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель Н. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - Прокуратура Одеської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Прокуратури Одеської області на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2016 року у складі судді Целуха А. П. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Кравця Ю. І., Комлевої О. С., Журавльова О. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна.

Позов мотивовано тим, що з 18 жовтня 2001 року по 25 грудня 2007 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано формально та фактично продовжують сумісно проживати, вести спільне господарство, виховувати дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За час спільного життя ними заощаджено грошових коштів у сумі 1900 доларів США, які планували витратити на ремонт квартири АДРЕСА_1, однак ці кошти були вилучені слідчим другого СВ СУ прокуратури Одеської області у межах кримінального провадження №42015160000000109 за ЄРДР від 25 лютого 2015 року під час проведеного обшуку. Ухвалою Приморського суду м. Одеси від 16 червня 2015 року у справі №522/10528/15-к було зобов'язано повернути ці кошти чоловікові, він їх вважає особистими.

Просила визнати за нею право власності на 1/2 частину грошових коштів: дев'ятнадцять купюр номіналом по сто доларів США кожна з наступними серіями та номерами: LL10247315Е, LВ~organization0~Р, КF47822296А, LВ26250201М, КК69843046С, FF46407782В, LL70223098D, LB33501983К, КF62189494С, ВВ63571052А, FВ81866578В. КВ44390400R, АВ33139782А, FIF75727360С, НВ53312306М, НЕ22096444А, LС64505900А, LJ34645582А, LL10247319Е, а саме - на 950 доларів США.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2017 року, позов ОСОБА_1 про забезпечення доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи Прокуратури Одеської області про поділ спільного сумісного майна задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину грошових коштів: дев'ятнадцять купюр номіналом по сто доларів США кожна з наступними серіями та номерами: LL10247315Е, LВ~organization1~Р, КF47822296А, LВ26250201М, КК69843046С, FF46407782В, LL70223098D, LB33501983К, КF62189494С, ВВ63571052А, FВ81866578В. КВ44390400R, АВ33139782А, FIF75727360С, НВ53312306М, НЕ22096444А, LС64505900А, LJ34645582А, LL10247319Е, а саме - на 950 доларів США.

Рішення судів мотивовані тим, що зазначені грошові кошти є спільною сумісною власністю позивача та відповідача як подружжя, кожному з них належить по 1/2 частки вказаного майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2017 року Прокуратура Одеської області засобами поштового зв'язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасуватирішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2017 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що вилучені у ОСОБА_2 грошові кошти, серійні номери яких співпали з виданими ОСОБА_6 для розкриття кримінального правопорушення, не належать сторонам по справі. Ці грошові кошти є речовим доказом та предметом вчинення кримінального правопорушення і належать державі.

Шлюб між позивачем та ОСОБА_2 розірвано 25 грудня 2007 року, при цьому сторонами не доведено факт проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.

Позиція інших учасників справи

Інші учасники справи заперечення на касаційну скаргу не надали.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 травня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу № 521/5435/16-ц з суду першої інстанції, зупинено виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2016 року та ухвали апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.

У червні 2017 року цивільна справа № 521/5435/16-ц надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу Україниу редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року матеріали цивільної справи № 521/5435/16-ц надійшли до Верховного Суду.

03 червня 2019 року матеріали цивільної справи передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року дану справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Відповідно до статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що "недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов'язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин. У частині 1 статті 352 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, у разі використання приватно-правового інструментарію не для захисту цивільних прав та інтересів, а для невиконання публічних обов'язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин, судове рішення стосується прав, інтересів та (або) обов'язків відповідного державного органу, покликаного захищати інтереси держави у відповідних відносинах".

Аналіз статей 69, 70, 71, 74 СК України дозволяє зробити висновок, що поділ спільного майна та визнання права на частку в спільному майні як приватно-правова категорія, покликана забезпечити визначеність в приватних відносинах та захист прав та інтересів або ж їх відновлювати. Натомість ініціювання спору про поділ спільного майна та визнання права на частку в спільному майні не для захисту прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, поділ спільного майна та визнання права на частку в спільному майні) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов'язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин.

Під час розгляду справи встановлено, що в рамках проведення досудового розслідування кримінального провадження № 42015160000000109 Печерським районним судом м. Києва 17 березня 2015 року було надано дозвіл на проведення обшуку з метою відшукати та вилучити речі та документи, які містять відомості про обставини вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, а також майна, отриманого в результаті вчинення кримінального правопорушення.

На підставі постанови про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину, заявниці у кримінальному провадженні ОСОБА_6 було передано грошові кошти у розмірі 3000 доларів номіналом по 100 доларів США в кількості 30 штук. При цьому грошові кошти в присутності понятих були оглянуті, про що було складено протокол, а також помічені спеціальною люмінесцентною речовиною.

В результаті проведених обшуків були виявлені та вилучені грошові кошти, серії яких співпадають із протоколом огляду від 18 березня 2015 року, та долучені до матеріалів кримінального провадження як речові докази.

18 березня 2015 року о 17 год. 10 хв. в приміщенні Суворовського районного суду м. Одеси було затримано ОСОБА_2, у якого було виявлено та вилучено документи, речі, а також грошові кошти, а саме, 19 банкнот номіналом по 100 доларів США наступних серій LL10247315Е, LВ~organization2~Р, КF47822296А, LВ26250201М, КК69843046С, FF46407782В, LL70223098D, LB33501983К, КF62189494С, ВВ63571052А, FВ81866578В. КВ44390400R, АВ33139782А, FIF75727360С, НВ53312306М, НЕ22096444А, LС64505900А, LJ34645582А, LL10247319Е.

Ухвалою слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 07 серпня 2015 року надано слідчому в ОВС другого СВ СУ прокуратури Одеської області Горбику С. Є. та членам слідчої групи і групи прокурорів тимчасовий доступ з можливістю вилучення грошових коштів у розмірі 1900 доларів США наступними купюрами номіналом по 100 доларів США кожна з наступними серіями та номерами LL10247315Е, LВ~organization3~Р, КF47822296А, LВ26250201М, КК69843046С, FF46407782В, LL70223098D, LB33501983К, КF62189494С, ВВ63571052А, FВ81866578В. КВ44390400R, АВ33139782А, FIF75727360С, НВ53312306М, НЕ22096444А, LС64505900А, LJ34645582А, LL10247319Е, які знаходились на дослідженні в науковому-дослідному експертно-криміналістичному центрі ГУ МВС України у м. Одесі за адресою: м.

Одеса, вул. Прохорівська, 35.

Ухвалою слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 13 серпня 2015 року накладено арешт на вищевказані грошові кошти, які були вилучені 12 серпня 2015 року на підставі ухвали слідчого судді місцевого Приморського районного суду м.

Одеси від 07 серпня 2015 року про тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальному провадженні № 42015160000000109.

За таких обставин, суди зробили неправильний висновок про задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального права. У зв'язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржені рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 травня 2017 року зупинено виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2016 року та ухвали апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Оскільки судові рішення підлягають скасуванню то підстави для поновлення їх виконання відсутні.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

Прокуратура Одеської області при подачі апеляційної скарги сплатила судовий збір в сумі 606,33 грн. та касаційної скарги - судовий збір у розмірі 661,20 грн.

Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення скасуванню, ухвалюється нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати у загальному розмірі 1267,53 грн підлягають стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Прокуратури Одеської області задовольнити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2017 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Прокуратура Одеської області про поділ спільного сумісного майна відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Прокуратури Одеської області витрати по оплаті судового збору у розмірі 633,77 грн з кожного.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2016 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2017 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков