Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.09.2019 року у справі №310/3104/14

Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 310/3104/14-ц

провадження № 61-13128св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,

третя особа - ОСОБА_3,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 20 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1.

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ майна та стягнення грошової компенсації різниці вартості майна.

Вимоги обґрунтовувала тим, що з 26 грудня 1997 року до 17 лютого 2016 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Уточнивши 10 березня 2016 року позовні вимоги, просила:

- визнати рухоме і нерухоме майно, крім грошових коштів у вигляді доходу від підприємницької діяльності та у вигляді інвестованих у будівництво, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділити наступним чином:

- виділити їй два нежитлових приміщення, де вона здійснює підприємницьку діяльність з 21 липня 2004 року, а саме: ціле вбудоване приміщення загальною площею 44,5 кв. м на АДРЕСА_1, право власності на яке зареєстроване за нею; ціле вбудовано-прибудоване приміщення загальною площею 169,2 кв. м на АДРЕСА_2, право власності на яке зареєстроване за нею, та металевий гараж № НОМЕР_1 гаражному кооперативі "Автостоянка № 13" на АДРЕСА_3 у місті Бердянську Запорізької області, право власності на який зареєстроване за нею;

- виділити ОСОБА_2 житловий будинок загальною площею 113,3 кв. м на АДРЕСА_4, право власності на який зареєстроване за ним; автомобіль марки "ТОYОТА", модель: LAND CRUISER PRADO НОМЕР_2, рік випуску: 2012, тип ТЗ: легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_3, право власності на який зареєстроване за ним; автомобіль марки "FORD TRANSIT", реєстраційний номер НОМЕР_4, право власності на який зареєстроване за ним;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію різниці вартості виділеного майна в сумі 32 984 грн.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог ОСОБА_2.

У травні 2014 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділ майна, визнання права власності та стягнення грошових коштів.

Позов мотивований тим, що протягом усього часу перебування сторін у шлюбі вони разом здійснювали підприємницьку діяльність у вищезазначених нежитлових приміщеннях.

Вважав, що отримані доходи за 2013 рік у сумі 295 160 грн та за січень-квітень 2014 року в сумі 92 750 грн, а також інвестовані ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 919 545 грн у будівництво квартири на АДРЕСА_5 на підставі укладеного у 2012 році між нею та товариством з обмеженою відповідальністю "Бердянськжитлоінвестбуд" попереднього договору, який був розірваний 17 квітня 2014 року, є спільним сумісним майном подружжя і підлягають поділу у рівних частках.

Уточнивши 15 червня 2016 року позовні вимоги, просив:

- визнати все вищезазначене рухоме і нерухоме майно, а також грошові кошти від підприємницької діяльності та інвестовані в будівництво квартири, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділити в такий спосіб:

- залишити йому житловий будинок загальною площею 113,3 кв. м на АДРЕСА_4, право власності на який зареєстроване за ним;

- визнати за ним право власності на 1/2 частку вбудовано-прибудованого приміщення загальною площею 169,2 кв. м на АДРЕСА_2, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_1;

- визнати за ним право власності на 1/2 частку доходу від підприємницької діяльності за 2013 рік у розмірі 147 580 грн та за січень-квітень 2014 року у сумі 46 375 грн, а всього 193 955 грн та стягнути цю суму з ОСОБА_1;

- визнати за ним право власності на грошові кошти в розмірі 459 772 грн 50 коп., що становить 1/2 частку від сплачених коштів за попереднім договором, та стягнути їх із ОСОБА_1;

- стягнути з ОСОБА_1 на його користь компенсацію різниці вартості виділеного майна;

- ОСОБА_1 виділити: металевий гараж № НОМЕР_5 у гаражному кооперативі АДРЕСА_7 автомобіль "TOYOTA"; 1/2 частку вбудовано-прибудованого приміщення загальною площею 169,2 кв. м на АДРЕСА_2; 1/2 частину доходів від підприємницької діяльності; 1/2 частину сплаченої за попереднім договором суми.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 серпня 2016 року позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у визнанні всього нерухомого і рухомого майна спільним сумісним майном подружжя.

Здійснено поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Залишено у власності ОСОБА_2:

- житловий будинок та земельну ділянку на АДРЕСА_4 вартістю 2 008 254 грн із припиненням права спільної сумісної власності подружжя на це майно;

- автомобіль марки "FORD TRANSIT", реєстраційний номер НОМЕР_4, право власності на який зареєстрований за ОСОБА_2, вартістю 93 619 грн 84 коп., з припиненням права спільної сумісної власності на це майно;

- визнано право власності на 1/2 частку доходу від підприємницької діяльності за січень-квітень 2014 року в сумі 46 375 грн та стягнуто цю суму з ОСОБА_1 на його користь.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на 1/2 частину доходу від підприємницької діяльності за 2013 рік у сумі 147 580
грн, визнання права власності на 1/2 частину сплачених за попереднім договором коштів в сумі 459 772 грн 50 коп. та визнання права власності на 1/2 частину нежитлового приміщення на АДРЕСА_2 відмовлено.

Виділено ОСОБА_1:

- автомобіль "TOYOTA", модель: LAND CRUISER PRADO 150, рік випуску: 2012, тип ТЗ: легковий універсал, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_7, придбаний 05 червня 2012 року за договором купівлі-продажу, вартістю 715 409 грн 74 коп. ;

- металевий гараж № НОМЕР_5 в гаражному кооперативі "Автостоянка № 13" вартістю 27 935 грн;

- ціле убудовано-прибудоване приміщення за адресою: АДРЕСА_8, вартістю 2 197
456 грн;

- залишено у власності Ѕ частку доходу від підприємницької діяльності за січень-квітень 2014 року в сумі 46 375 грн.

Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 щодо поділу цілого вбудованого приміщення площею 44,5 кв. м на АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію різниці між вартістю його частки у праві спільної сумісної власності та вартістю виділеного йому майна у сумі 419 463 грн 45 коп.

Відмовляючи у визнанні всього зазначеного майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд виходив із того, що відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) відносно придбаного під час зареєстрованого шлюбу майна діє презумпція права спільної сумісної власності, у зв'язку з чим немає необхідності у доведенні даної обставини.

При поділі майна суд урахував інтереси сторін в отриманні конкретного об'єкта.

ОСОБА_2 проживає у житловому будинку та користується земельною ділянкою, а ОСОБА_1 має інше житло, тому суд саме йому виділив це майно. Металевий гараж розташований поблизу житла ОСОБА_1, тому суд виділив їй гараж і автомобіль "TOYOTA". Урахувавши те, що саме ОСОБА_1 з 2004 року зареєстрована як фізична особа-підприємець та здійснює підприємницьку діяльність у нежитлових приміщеннях, а ОСОБА_2 лише допомагав їй у цьому, а також стан її здоров'я (вона є особою з інвалідністю ІІІ групи), суд виділив їй нежитлове приміщення на АДРЕСА_2. Оскільки один із автомобілів виділений ОСОБА_1, то інший автомобіль "FORD" суд виділив ОСОБА_2.

Крім того, суд визнав отриманий після припинення сімейних відносин за січень-квітень 2014 року дохід від підприємницької діяльності спільним сумісним майном і стягнув 1/2 частину цього доходу з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2.

Водночас суд установив, що дохід за 2013 рік отриманий під час існування сімейних відносин між сторонами та використаний в інтересах сім'ї, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_2 про стягнення половини цього доходу на його користь.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позову в частині визнання спільним майном грошових коштів, інвестованих ОСОБА_1 в будівництво квартири, та стягнення з неї їх половини, суд вважав доведеним факт отримання ОСОБА_1 цих коштів у борг за договором позики, а не із сімейного бюджету сторін.

Відмова в поділі нежитлового приміщення площею 44,5 кв. м мотивована тим, що під час розгляду цієї справи вказаний об'єкт нерухомості припинив своє існування, у зв'язку з припиненням його реєстрації у Державному реєстрі речових прав.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 20 квітня 2017 року рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 серпня 2016 року скасовано в частині вирішення вимог про поділ майна подружжя.

Поділено спільне сумісне майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1, виділено зі спільного майна подружжя та визнано право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2416 га та житловий будинок з мансардою та належними до нього господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 113,3 кв. м на АДРЕСА_4, загальною вартістю 2 008 254 грн, припинивши право спільної сумісної власності подружжя на це майно.

Виділено ОСОБА_2 та визнано за ним право власності на автомобіль марки "FORD TRANSIT", реєстраційний номер НОМЕР_4, вартістю 93 619 грн 84 коп., припинивши право спільної сумісної власності подружжя на це майно.

Виділено ОСОБА_2 та визнано за ним право власності на автомобіль марки "TOYOTA", модель: LAND CRUISER PRADO 150, рік випуску: 2012, тип ТЗ: легковий універсал, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_7, вартістю 715
409 грн 74 коп., припинивши право спільної сумісної власності на це майно.

Виділено ОСОБА_1 та визнано за нею право власності на металевий гараж № НОМЕР_5, розташований в гаражному колективі АДРЕСА_7 вартістю 27 935 грн, припинивши право спільної сумісної власності подружжя на це майно.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про поділ перебудованого цілого вбудовано-прибудованого приміщення площею 169,2 кв. м на АДРЕСА_2 та перебудованого приміщення площею 44,5 кв. м на АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку доходу від підприємницької діяльності ОСОБА_1 за січень-квітень включно 2014 року у розмірі 46 375 грн та на 1/2 частку від сплачених коштів за попереднім договором від 27 серпня 2012 року, укладеним між ТОВ "Бердянськжитлоінвестбуд" та ОСОБА_1, в розмірі 459 772
грн 50 коп., припинивши право спільної сумісної власності на ці грошові кошти.

Визнано право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частку доходу від підприємницької діяльності за січень-квітень включно 2014 року у розмірі 46 375 грн та 1/2 частку від сплачених коштів за попереднім договором від 27 серпня 2012 року, укладеним між нею та ТОВ "Бердянськжитлоінвестбуд", в розмірі 459 772 грн 50 коп., припинивши право спільної сумісної власності подружжя на це майно.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію у розмірі 473 163 грн 92 коп.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частку доходу від підприємницької діяльності за 2013 рік у розмірі 147 580 грн та стягнення цієї суми з ОСОБА_1 на його користь відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про відмову у визнанні нежитлового приміщення площею 44,5 кв. м на АДРЕСА_1 спільним майном подружжя та його поділ, оскільки за заявою ОСОБА_1 право власності на це майно припинено 10 травня 2016 року на підставі ухвали апеляційного суду Запорізької області від 13 квітня 2016 року (справа № 2-11529/05), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так само суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим висновок про відмову у визнанні за ОСОБА_2 права власності на половину доходу від підприємницької діяльності за 2013 рік, оскільки такі кошти були витрачені в інтересах сім'ї.

Щодо поділу цілого убудовано-прибудованого приміщення загальною площею 120,5 кв. м на АДРЕСА_2, то суд апеляційної інстанції зазначив, що такий об'єкт так само припинив своє існування, унаслідок чого його поділ є також неможливим.

Апеляційний суд визнав доцільним виділити ОСОБА_1 житловий будинок і земельну ділянку, а також два транспортні засоби, ОСОБА_2 - металевий гараж, по Ѕ частці доходу від підприємницької діяльності за січень-квітень 2014 року та сплачених коштів за попереднім договором від 27 серпня 2012 року, вказавши, що такий поділ відповідатиме інтересам обох сторін.

Суд вважав, що доцільним стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію у розмірі 473 163 грн 92 коп.

Короткий зміст касаційної скарги

У травні 2017 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та норм процесуального права, просить змінити рішення апеляційного суду, а саме:

- виділити їй та визнати за нею право власності на автомобіль марки "TOYOTA", реєстраційний номер НОМЕР_7, вартістю 715 409 грн 74 коп., припинивши право спільної сумісної власності на це майно;

- відмовити ОСОБА_2 у задоволенні вимог про визнання права власності та поділ сплачених грошових коштів за попереднім договором від 27 серпня 2012 року, укладеним між нею та ТОВ "Бердянськжитлоінвестбуд",

в іншій частині рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції, зупинено виконання рішення апеляційного суду до закінчення касаційного провадження.

Справу № 310/3104/14-ц передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник вважає необґрунтованим оскаржене рішення в частині визнання за ОСОБА_2 права на половину коштів, сплачених за попереднім договором від 27 серпня 2012 року, оскільки ці кошти отримані нею в позику за розпискою від 12 липня 2012 року. У свою чергу ОСОБА_1 наполягав на тому, що цей договір позики не укладався. Відповідач не надав доказів на підтвердження джерела походження таких коштів.

Також не погоджується з висновком апеляційного суду про включення ринкової вартості самовільних приміщень на АДРЕСА_2 та на АДРЕСА_1 до вартості частки належного їй майна на підставі проведених будівельно-технічних експертиз від 25 червня 2014 року № 2094.

Ураховуючи відсутність на момент ухвалення оскарженого рішення реєстрації вказаних об'єктів нерухомості, сторони для визначення вартості будівельних матеріалів повинні були змінити позовні вимоги та заявити клопотання про проведення відповідних експертиз, а суд - включити зазначені суми до розподілу.

Зважаючи на те, що за ОСОБА_2 визнано право власності на більшу частину спірного майна - земельну ділянку, житловий будинок, автомобілі, заявник вважає справедливим і доцільним визнати за нею право власності на транспортний засіб - автомобіль марки "TOYOTA". До того ж сам ОСОБА_2 в уточненому позові просив передати їй у власність указаний автомобіль.

Короткий зміст заперечення

Від ОСОБА_2 надійшло заперечення, у якому він просить відхилити касаційну скаргу ОСОБА_1, а оскаржене рішення без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Обставини справи

Суди встановили, що сторони у справі перебували у шлюбі із 26 грудня 1997 року, який розірваний рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 лютого 2016 року (справа № 310/369/16-ц). Цим рішенням суду визнано, що шлюбно-сімейні відносини між подружжям припинились з квітня 2014 року.

Предметом обох позовів є поділ майна, яке було набуто ними під час перебування в шлюбі, зокрема: два нежитлові приміщення площею 44,5 кв. м та площею 169,2 кв. м у місті Бердянську, у яких здійснювалася підприємницька діяльність, земельна ділянка в селі Куликівське та збудований на ній житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, два автомобілі, гараж, дохід від підприємницької діяльності за 2013 рік і січень-квітень 2014 року та інвестована ОСОБА_1 сума на будівництво квартири за договором, укладеним між нею і ТОВ "Бердянськжитлоінвестбуд".

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 липня 2005 року у справі № 2-11529/05 за ОСОБА_1 визнано право власності на самочинно реконструйоване ціле вбудоване приміщення, загальною площею 44,5 кв. м на АДРЕСА_1. Суд установив, що зазначене нежитлове приміщення є результатом самочинної перебудови з іншого приміщення, яке було придбано ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 14 квітня 2004 року. Внаслідок перебудови створено магазин промислових товарів, право власності на який зареєстроване за ОСОБА_1.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 13 квітня 2016 року за наслідками розгляду апеляційної скарги Бердянської міської ради Запорізької області рішення Бердянського районного суду Запорізької області від 19 липня 2005 року скасовано, а провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від позову про визнання права власності на самочинно перебудоване нерухоме майно.

03 лютого 2006 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого остання набула у власність ціле убудовано-прибудоване приміщення загальною площею 120,5 кв. м, на АДРЕСА_2.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 грудня 2006 року у справі № 2-7076/2006 за ОСОБА_1 визнано право власності на убудовано-прибудоване приміщення (магазин промислових товарів) загальною площею 169,2 кв. м на АДРЕСА_2.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 23 лютого 2017 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_5 рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 грудня 2006 року скасоване, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання право власності на самочинно збудоване нерухоме майно було закрито у зв'язку з відмовою останньої від позову.

На підставі рішення Новопетрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області від 19 травня 2008 року № 7 ОСОБА_2 площею 0,2416 га на АДРЕСА_4 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

На цій земельній ділянці розташований житловий будинок з мансардою та належними до нього господарськими будівлями і спорудами загальною площею 113,3 кв. м, який відповідно до рішення виконкому Новопетрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області від 28 грудня 2010 року № 76 був зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2

30 липня 2012 року ОСОБА_1 придбано металевий гараж № НОМЕР_5 в гаражному кооперативі "Автостоянка № 13" на АДРЕСА_3 місті Бердянську Запорізької області на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого в книзі змін володільців гаражів.

Із 21 липня 2004 року ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, дохід якої від підприємницької діяльності за 2013 рік становить 295 160 грн, за січень-квітень 2014 рік - 92 750 грн.

27 серпня 2012 року 2012 році між ОСОБА_1 та ТОВ "Бердянськжитлоінвестбуд" було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири в житловому багатоповерховому будинку преміум-класу на АЗапорізької області, АДРЕСА_4.

Платежі за цим договором сплачувала ОСОБА_1 Загальна сума згідно попереднього договору від 27 серпня 2012 року складає 1 314 113 грн 40 коп.

17 квітня 2014 року на підставі відповідної заяви ОСОБА_1 вищевказаний попередній договір розірваний. Сплачена забезпечувальна сума на момент розірвання договору становила 919 545 грн та була перерахована 23 квітня 2014 року з розрахункового рахунку ТОВ "Бердянськжитлоінвестбуд" на власний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_9 в АТ "Райффайзен Банк Аваль".

05 червня 2012 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу придбав автомобіль марки "ТОYОТА", модель: LAND CRUISER PRADO НОМЕР_2, рік випуску: 2012, тип ТЗ: легковий універсал, номер кузова (шасі): НОМЕР_10, реєстраційний номер НОМЕР_3.

Крім того, за час перебування у шлюбі ОСОБА_2 набув у власність автомобіль марки "FORD TRANSIT", реєстраційний номер НОМЕР_4.

У справі судом першої інстанції було призначено будівельно-технічну експертизу щодо визначення дійсної ринкової вартості всіх об'єктів нерухомості та автотоварознавчу експертизу щодо визначення вартості транспортних засобів.

Відповідно до висновку експерта від 25 червня 2015 року № 2094 ринкова вартість нежитлового приміщення площею 44,5 кв. м становить 558 909 грн, ринкова вартість нежитлового приміщення площею 169,2 кв. м може складати 2 197 456 грн, ринкова вартість житлового будинку з мансардою та господарськими будівлями і спорудами може складати 2 008 254 грн, ринкова вартість автомобіля марки "FORD TRANSIT", реєстраційний номер НОМЕР_4, становить 93 619 грн 84 коп., ринкова вартість автомобіля марки "ТОYОТА", реєстраційний номер НОМЕР_12 становить 715 409 грн 74 коп., вартість гаража становить 27 935 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Колегія частково приймає доводи касаційної скарги з таких підстав.

Згідно зі статтею 213 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частиною 1 статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина 3 статті 61 СК України).

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до частини 1 статті 71 СК Українимайно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин 2 та 3 статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.

Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини 1 , 2 статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина 2 статті 364 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 10 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до частиною 1 статті 10 ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В уточнених позовних вимогах первісного та зустрічного позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визнати право власності на автомобіль марки "TOYOTA", реєстраційний номер НОМЕР_7 за ОСОБА_1.

Не зважаючи на вказані обставини, суд апеляційної інстанції, вийшовши за межі позовних вимог, визнав право власності на зазначений транспортний засіб за ОСОБА_2 без будь-якого обґрунтування.

Крім того, при апеляційному перегляді справи апеляційний суд не з'ясував доцільності визнання права власності на вищевказаний автомобіль за ОСОБА_2 (за яким визнано право власності також і на інший транспортний засіб марки FORD) з урахуванням визнання за ОСОБА_1 права власності на гараж. Тобто суд належним чином не врахував інтересів обох сторін.

Оскільки встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції (частина 1 статті 400 ЦПК України), а суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, не оцінив усі докази в їх сукупності, ухвалене судом апеляційної інстанції рішення не можна визнати законним та обґрунтованим.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи те, що апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в частині вимог про транспортного засобу марки "TOYOTA" об'єктом права спільної сумісної власності та його поділ, стягнення компенсації різниці вартості майна на користь одного з подружжя, залежить вирішення інших позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2, рішення апеляційного суду відповідно до частини 3 статті 400 ЦПК України підлягає скасуванню у повному обсязі з переданням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 20 квітня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар В. І. Журавель М. М.

Русинчук