Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.11.2020 року у справі №506/329/17

Постанова

Іменем України

09 червня 2021 року

м. Київ

справа № 506/329/17

провадження № 61-15972св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач-відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Флора", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідач-позивач: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю "Флора",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, в інтересах яких діє адвокат Сонько Валерій Вікторович, на рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 19 листопада 2019 року у складі судді Чеботаренко О. Л. та постанову Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Ващенко Л.

Г., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Флора" (далі - ТОВ "Флора") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про спонукання до виконання договірних зобов'язань та стягнення збитків.

Позовна заява мотивована тим, що 01 січня 2006 року між ТОВ "Флора" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були укладені договори оренди земельних ділянок: АДРЕСА_1 площею 4,36 га, АДРЕСА_2 площею 4,38 га, АДРЕСА_3 площею 8,69 га, АДРЕСА_4 площею 8,82 га. відповідно; строк дії договорів - 15 років, тобто договори є чинними до 2022 року.

Зазначені вище договори у 2007 році були зареєстровані Красноокнянським відділом Одеської регіональної філії центру державного земельного кадастру. Позивач зазначив, що ТОВ "Флора" свої обов'язки відповідно до зазначених договорів виконувало належним чином.

Крім того, у 2010 році між орендодавцями та ТОВ "Флора", у тому числі із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, укладені додаткові угоди до договорів оренди від 01 січня 2006 року, згідно із якими орендна плата збільшена до 3 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, на підставі вказаних угод орендна плата, починаючи з 2010 року, зросла удвічі, при цьому жодних претензій чи пропозицій щодо збільшення розміру орендної плати надалі від орендодавців не надходило до серпня 2015 року, коли відповідачі, всупереч умовам договору та чинного законодавства, на адресу позивача надіслали листи, в яких йшлося про розірвання договору оренди в односторонньому порядку у зв'язку із низькою орендною платою, без зазначення пропозицій щодо бажаного розміру орендної плати.

Позивач, у зв'язку із викладеним, направив відповідачам лист, де повідомив про чинність договору та відсутність підстав для його розірвання в односторонньому порядку. Однак у вересні 2015 року відповідачі порушили обов'язки орендодавця, передбачені статтею 24 Закону України "Про оренду землі", що виразилось у перешкоджанні позивачу в користуванні орендованими земельними ділянками шляхом встановлення межових знаків та самовільного обробітку вказаних земельних ділянок. Внаслідок протиправних дій відповідачів з невиконання умов договору оренди землі та самовільного зайняття вищевказаними земельними ділянками позивачу ТОВ "Флора" були завдані збитки, які складаються із шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття відповідачами земельних ділянок.

Уточнивши позовні вимоги, ТОВ "Флора" просило зобов'язати відповідачів належним чином виконувати вимоги статті 24 Закону України "Про оренду землі" та пункту 29 вказаних договорів оренди землі, а саме не вчиняти дії, які перешкоджають орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

У грудні 2017 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ТОВ "Флора" про визнання правочинів недійсними.

У лютому 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з зустрічним позовом до ТОВ "Флора" про розірвання договорів.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що з 25 серпня 2015 року сторони припинили виконувати зустрічні зобов'язання одне перед одним. Так, починаючи з 2015 року, у зв'язку із недосягненням згоди з приводу розміру орендної плати, яка не переглядалася ТОВ "Флора" протягом 13 років дії договорів, сторони погодили розірвати договори оренди землі, у зв'язку з чим були складені заяви від 25 серпня 2015 року про розірвання договорів та угоди від 25 серпня 2015 року про розірвання договорів оренди, які ТОВ "Флора" прийняло без зауважень і заперечень та наступними своїми діями підтвердило факт їх погодження. Так як, зібравши врожай у 2015 році, ТОВ "Флора" залишило земельні ділянки, які належать їм, не привівши їх до належного стану, у зв'язку із чим позивачі за зустрічним позовом змушені були за власні кошти залучати третіх осіб для проведення необхідних агротехнічних робіт, пов'язаних з обробітком земель після зібраного врожаю 2015 року та підготовкою до посівних робіт 2016 року. При цьому ними були понесені витрати, в тому числі і сплата податку на землю. Хоча ТОВ "Флора" їм не повернуло примірники угод про розірвання договорів оренди, однак будь-яких перешкод для обробітку третіми особами земель, які їм належать, не вчиняло, що свідчить, про прийняття ТОВ "Флора" їхніх пропозицій про розірвання договорів оренди землі.

Ураховуючи викладене, позивачі просили розірвати договори оренди землі: АДРЕСА_1 площею 4,36 га, АДРЕСА_2 площею 4,38 га, АДРЕСА_3 площею 8,69 га, АДРЕСА_4 площею 8,82 га.

Ухвалою Красноокнянського районного суду Одеської області від 28 вересня 2018 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ТОВ "Флора" про розірвання договорів прийнято до спільного розгляду з позовом ТОВ "Флора" до ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про спонукання до виконання договірних зобов'язань та стягнення збитків та позовами ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ТОВ "Флора" про визнання правочинів недійсними.

Ухвалою Красноокнянського районного суду Одеської області від 02 листопада 2018 року провадження у справі за позовом ТОВ "Флора" до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про спонукання до виконання договірних зобов'язань та стягнення збитків та за позовами ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ТОВ "Флора" про визнання правочинів недійсними зупинено до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_7.

Позовні вимоги за позовом ТОВ "Флора" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про спонукання до виконання договірних зобов'язань та стягнення збитків та зустрічний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ТОВ "Флора" про розірвання договорів роз'єднано із провадженням у справі за позовом ТОВ "Флора" до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про спонукання до виконання договірних зобов'язань, стягнення збитків та за позовами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ТОВ "Флора" про визнання правочинів недійсними.

Виділено в самостійне провадження вимоги за позовом ТОВ "Флора" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про спонукання до виконання договірних зобов'язань, стягнення збитків та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ТОВ "Флора" про розірвання договорів (а. с. 162-164).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 19 листопада 2019 року позов ТОВ "Флора" задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_1 не вчиняти дій, які перешкоджають ТОВ "Флора" користуватися орендованою відповідно до договору оренди № 183 від 01 січня 2006 року, земельною ділянкою.

Зобов'язано ОСОБА_2 не вчиняти дій, які перешкоджають ТОВ "Флора" користуватися орендованою відповідно до договору оренди № 181 від 01 січня 2006 року земельною ділянкою.

Зобов'язано ОСОБА_3 не вчиняти дій, які перешкоджають ТОВ "Флора" користуватися орендованою відповідно до договору оренди № 70 від 01 січня 2006 року земельною ділянкою.

Зобов'язано ОСОБА_4 не вчиняти дій, які перешкоджають ТОВ "Флора" користуватися орендованою відповідно до договору оренди № 176 від 01 січня 2006 року земельною ділянкою.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ТОВ "Флора" відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ТОВ "Флора" про розірвання договорів оренди землі відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що права орендаря щодо усунення перешкод у користуванні землею, так і щодо стягнення збитків, передбачено статтею 27 Закону України "Про оренду землі". Відповідно до статті 24 Закону України "Про оренду землі" зобов'язано власника земельної ділянки не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Отже, орендодавці порушили умови договорів оренди й вимоги позивача в частині зобов'язання відповідачів як власників земельних ділянок не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованими земельними ділянками, підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт самовільного використання відповідачами з 2015 року переданих ними в оренду земельних ділянок знайшов своє підтвердження, тому з осені 2015 року ТОВ "Флора" не за власною волею не користується земельними ділянками відповідачів й будь-які зобов'язання щодо сплати орендної плати відсутні, при цьому нарахування та можлива виплата орендної плати може бути лише вільним волевиявленням ТОВ "Флора".

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 19 листопада 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що орендодавці порушують умови договорів оренди землі, оскільки діють недобросовісно та порушують права ТОВ "Флора" у зв'язку тим, що з осені 2015 року самовільно користуються переданими ними в оренду земельними ділянками й зобов'язанні не перешкоджати орендодавцю користуватися орендованою землею. ТОВ "Флора" виконувало умови договорів оренди землі, у тому числі зі сплати орендної плати, належним чином, тому підстави для розірвання спірних договорів оренди відсутні.

Крім того, позивачами за зустрічним позовом не доведено належним чином порушення їхніх прав та інтересів ТОВ "Флора" під час виконання умов спірних договорів оренди землі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2020 року ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, в інтересах яких діє адвокат Сонька В. В., подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати ухвалені судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та в задоволенні позовних вимог ТОВ "Флора" та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а задоволенні позовних вимог ТОВ "Флора" відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження.

У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що ТОВ "Флора" станом на 01 січня 2016 року, 01 січня 2017 року, 01 січня 2018 року, 01 січня 2019 року не здійснило оплату орендної плати у розмірі встановленому від вартості земельних ділянок. Дана обставина є фактом систематичного невиконання ТОВ "Флора" договірних зобов'язань зі своєчасної сплати орендної плати.

Дослужуючи акти від 10 вересня 2016 року про начебто самовільне встановлення відповідачами межових знаків та оброблення земельних ділянок, суд не врахував тієї обставини, що акти були складені працівниками ТОВ "Флора", які зацікавлені у вирішенні спору на користь свого роботодавця. Представником позивачів заявлялася заява від 04 жовтня 2017 року на підставі частини 2 статті 185 ЦПК України про недійсність зазначених доказів.

Доводи позивача, який подав відзив на касаційну скаргу

У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ "Флора", у якому просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з'ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, в інтересах яких діє адвокат Сонько В. В., задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 січня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Флора" укладений договір оренди землі № 183, за яким орендодавець передав орендарю в оренду земельну ділянку загальною площею 4,36 га, що належить орендодавцю на підставі державного акта серії ОД № 061666, та розташована на полі № 29 під № 266, на строк 15 років; договір зареєстровано 20 листопада 2007 року Красноокнянським відділом Одеської регіональної філії Центру державного земельного кадастру (т.1, а. с. 11-12).

01 січня 2006 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Флора" укладений договір оренди землі № 181, за яким орендодавець передав орендарю в оренду земельну ділянку загальною площею 4,38 га, що належить орендодавцю на підставі державного акта серії ОД № 061665 та розташована на полі № 29 під № 265, на строк 15 років; договір зареєстровано 20 листопада 2007 року Красноокнянським відділом Одеської регіональної філії Центру державного земельного кадастру (т. 1, а. с. 18-19).

01 січня 2006 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Флора" укладений договір оренди землі № 70, за яким орендодавець передав орендарю в оренду земельну ділянку загальною площею 8,69 га, що належить орендодавцю на підставі державного акта серії ОД № 061674 та розташована на полі № 29 під № 534, на строк 15 років; договір зареєстровано 03 вересня 2007 року Красноокнянським відділом Одеської регіональної філії центру державного земельного кадастру (т. 1, а. с. 25-27).

01 січня 2006 року між ОСОБА_4 та ТОВ "Флора" укладений договір оренди землі № 176, згідно з яким орендодавець передав орендарю в оренду земельну ділянку загальною площею 8,82 га, що належить орендодавцю на підставі державного акта серії ОД № 061677 та розташована на полі № 29 під № 535, на строк 15 років; договір зареєстровано 20 листопада 2007 року Красноокнянським відділом Одеської регіональної філії Центру державного земельного кадастру (т.1, а. с. 32-33).

ТОВ "Флора" надало акти від 10 вересня 2016 року про самовільне встановлення межових знаків та оброблення на полі АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8 відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (т.1, а. с. 17,24,31,36).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частини 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За частиною 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин між сторонами у справі).

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини 1 статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами 1 -3 статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі статтею 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір, відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі", може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та іншими законами України.

Положеннями статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов'язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Пункт "д" частини 1 статті 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов'язаних з орендою землі, зокрема положеннями ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом "д" статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано застосували у спірних правовідносинах приписи частини 2 статті 651 ЦК України та з'ясували суттєві обставини цієї справи як щодо наявності факту порушення відповідачем умов договору, так і щодо наявності критерію істотності цього порушення договору. Отже, гарантовано стабільність вказаних правовідносин.

Відповідно до частини 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до системного аналізу глави 58 ЦК України оренда земельної ділянки є різновидом найму майна, а тому загальні положення про найм (оренду) застосовуються до регулювання відносин з найму (оренди) земельної ділянки, якщо інші правила не передбачено спеціальним Законом. Положення Закону України "Про оренду землі" не забороняють застосування до відносин з оренди землі наведених загальних положень, викладених у статті 762 ЦК України.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору, а відповідальність особи, яка порушила зобов'язання, настає лише за наявності її вини у формі умислу або необережності, якщо інше не встановлено договором або законом.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 11 березня 2019 року у справі № 469/911/15-ц (провадження 61-32061св18), від 13 травня 2019 року у справі № 469/905/15-ц (провадження 61-28489св18), від 17 березня 2021 року у справі № 689/1101/18 (провадження 61-10292св20).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Задовольняючи частково позов ТОВ "Флора", суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що права орендаря як щодо усунення перешкод у користуванні землею, так і щодо стягнення збитків, передбачено статтею 27 Закону України "Про оренду землі". Відповідно до статті 24 Закону України "Про оренду землі" зобов'язано власника земельної ділянки не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою. Отже, орендодавці порушили умови договорів оренди й вимоги позивача в частині зобов'язання відповідачів як власників земельних ділянок не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованими земельними ділянками, підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що факт самовільного використання відповідачами з осені 2015 року переданих ними в оренду земельних ділянок знайшов своє підтвердження, тому з осені 2015 року: до часу розгляду справи ТОВ "Флора" не за власною волею не користується земельними ділянками відповідачів й будь-які зобов'язання щодо сплати орендної плати відсутні.

Доводи касаційної скарги були предметом розгляду у судах попередніх інстанцій, не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права чи з порушенням норм процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, в інтересах яких діє адвокат Сонько Валерій Вікторович, залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк