Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.02.2019 року у справі №443/636/18

Постанова

Іменем України

15 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 443/636/18

провадження № 61-1568св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

ЖуравельВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - державна організація «Комбінат «Троянда» Державного агентства резерву України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу державної організації «Комбінат «Троянда» на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 26 липня 2018 року у складі судді Ціпивко І. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Крайник Н. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- скасувати наказ державної організації «Комбінат «Троянда» (далі - ДО «Комбінат «Троянда») Державного агентства резерву України від 20 березня 2018 року № 38-к «Про звільнення»;

- поновити її на посаді начальника дільниці ДО «Комбінат «Троянда» Державного агентства резерву України;

- стягнути з ДО «Комбінат «Троянда» Державного агентства резерву України середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з дати звільнення до дати ухвалення рішення;

- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення виплати заробітної плати за один місяць.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 16 жовтня 1985 року вона працювала на Комбінаті «Троянда», який згодом був перейменований у ДО «Комбінат «Троянда» Державного агентства резерву України, на різних посадах. Із 01 серпня 2006 року займала посаду начальника дільниці зберігання № 1.

26 січня 2018 року її було повідомлено про скорочення займаної нею посади та наказом від 20 березня 2018 року № 38-к звільнено з роботи з 28 березня 2018 року у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Проте профспілковий комітет, членом якого вона була, не надавав згоди на її звільнення. Крім того, адміністрація підприємства не врахувала, що вона має переважне право на залишення на роботі, оскільки має більш високу кваліфікацію та безперервний стаж роботи протягом 33 років.

Посилаючись на порушення роботодавцем вимог трудового законодавства при її звільненні, просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 26 липня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Скасовано наказ ДО «Комбінат «Троянда» Державного агентства резерву України від 20 березня 2018 року № 38-к «Про звільнення», яким ОСОБА_4 звільнено з посади начальника дільниці зберігання ДО «Комбінат «Троянда» Державного агентства резерву України з 29 березня 2018 року.

Поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника дільниці зберігання ДО «Комбінат «Троянда» Державного агентства резерву України з 30 березня 2018 року.

Стягнуто з ДО «Комбінат «Троянда» Державного агентства резерву України на користь ОСОБА_4 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 30 березня 2018 року до 26 липня 2018 року у розмірі 15 913,76 грн, з яких підлягають до стягнення податок на доходи фізичних осіб та обов'язкові платежі.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення виплати заробітної плати за один місяць, з яких підлягають до стягнення податок на доходи фізичних осіб та обов'язкові платежі .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не дотримано процедуру та вимоги закону при звільненні ОСОБА_4 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 26 липня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що звільнення позивача проведено відповідачем з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки їй не були запропоновані всі наявні вакантні посади.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з таким вирішенням спору, ДО «Комбінат «Троянда» Державного агентства резерву України подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Суди не врахували те, що у зв'язку зі скороченням штату працівників у ДО «Комбінат Троянда» Державного агентства резерву України були відсутні інші вакантні посади, а єдина посада начальника дільниці зберігання виведена зі штатного розпису. Підприємство не мало об'єктивної можливості запропонувати ОСОБА_4 інші посади.

Крім того, пославшись на те, що ДО «Комбінат «Троянда» Державного агентства резерву України при звільненні ОСОБА_4 не зверталось до профспілкового комітету, суди, при цьому, не зупинили провадження у справі та не витребували згоду профспілкового комітету на таке звільнення. При виявленні в суді факту звільнення працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації суд не вправі поновити працівника на роботі, якщо немає інших порушень трудового законодавства, які дають підстави на його поновлення на роботі.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_4 подала відзив, у якому просить залишити без змін оскаржувані судові рішення як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ДО «Комбінат «Троянда» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та витребувано справу з Жидачівського районного суду Львівської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 16 жовтня 1985 року ОСОБА_4 перебувала у трудових відносинах з ДО «Комбінат «Троянда» Державного агентства резерву України та працювала на різних посадах у його структурних підрозділах. Із 07 грудня 1997 року вона переведена на роботу до дільниці зберігання № 1, де з 01 серпня 2006 року обіймала посаду начальника дільниці.

Наказом ДО «Комбінат «Троянда» Державного агентства резерву України від 26 січня 2018 року №10/к «Про проведення реорганізації та ліквідації посад окремих структурних підрозділів» з метою ефективнішого використання коштів державного бюджету, зменшення видатків на фінансування господарських витрат комбінату, та з метою проведення вдосконалення оптимізації робочих процесів, збільшення відповідальності кожного із працівників, приведення у відповідності до кваліфікаційних вимог штатного розпису комбінат та зайнятих посад, затверджено зміни до штатного розкладу структурного підрозділу команди ВВО, структурного підрозділу дільниці зберігання, які вводяться в дію з 01 квітня 2018 року.

Відповідно до подання директора ДО «Комбінат «Троянда» Державного агентства резерву України на ім'я голови первинної профспілкової організації про надання згоди на проведення реорганізації посад та ліквідації окремого структурного підрозділу (дільниця зберігання) з можливістю розірвання трудових договорів відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП», протоколу засідання профспілкового комітету № 1 від 24 січня 2018 року та виданого на їх підставі наказу від 26 січня 2018 року № 10-к «Про проведення реорганізації та ліквідації посад окремих структурних підрозділів» реорганізація передбачала виведення зі штату організації 19 штатних одиниць (17+2) - з одночасним введенням в штатний розпис також 19 штатних одиниць (17+2), тобто не передбачала скорочення чисельності або штату працівників організації в цілому.

Зокрема, наказом ДО «Комбінат «Троянда» Державного агентства резерву України від 26 січня 2018 року № 10/к зі штатного розпису виводились штатні одиниці «начальника дільниці зберігання» (посада позивача) та «заступника начальника дільниці зберігання» (всього 2 штатні одиниці), водночас вводилися посади «завідувача центральним складом» та «комірника» (також 2 штатні одиниці).

Згідно з протоколами від 24 січня 2018 року № 1 та від 15 лютого 2018 року № 3 засідання профспілкового комітету питання скорочення штатної чисельності комбінату обговорювалося виключно в частині посад, які підлягають скороченню. Питання щодо надання згоди на розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України, щодо конкретних працівників не вирішувалось.

29 січня 2018 року позивач була попереджена про майбутнє звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням та ліквідацією структурного підрозділу.

Наказом ДО «Комбінат «Троянда» Державного агентства резерву України від 20 березня 2018 року № 38-к «Про звільнення» ОСОБА_4 звільнена з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням чисельності штату підприємства, ліквідацією дільниці зберігання, де вона працювала, та відсутністю інших вакансій.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційній суд, належним чином перевірив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають значення для її вирішення, та зробив правильний висновок про те, що звільнення позивача на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України було здійснено відповідачем з порушенням вимог трудового законодавства. Відповідачем не доведено факт скорочення чисельності або штату працівників організації, а також те, що організація не мала можливості перевести позивача на іншу роботу. Крім того, звільнення ОСОБА_4 відбулось без обов'язкової згоди профспілкової організації.

Доводи скарги про те, що суди не зупинили провадження у справі та не витребували згоду профспілкового комітету на звільнення позивача відповідно до частини дев'ятої статті 43 КЗпП України, колегія суддів відхиляє, оскільки суд зупиняє провадження у справі та запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації, якщо немає інших порушень трудового законодавства, які дають підстави для поновлення працівника на роботі.

Між тим, суди встановили, що відповідач, як роботодавець, не виконав свої обов'язки, покладені статтею 49-2 КЗпП України, не запропонував ОСОБА_4 усі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам (професії чи спеціальності позивача, іншу роботу), які існували в організації.

Факт того, що позивачу не пропонувалася інша робота в організації, відповідачем не заперечувався та був визнаний під час розгляду справи.

Тобто, підставою для визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення ОСОБА_4 на роботі було не лише порушення роботодавцем положень статті 43 КЗпП України.

Суди також правильно стягнули середній заробіток за час вимушеного прогулу, розрахувавши його відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Інші аргументи касаційної скарги також не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до оцінки доказів та також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх спростували.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 26 липня 2018 року та постанови Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державної організації «Комбінат «Троянда» Державного агентства резерву України залишити без задоволення.

Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 26 липня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

П0останова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

В.І. Крат