Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.02.2019 року у справі №203/5561/16

Постанова

Іменем України

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 203/5561/16

провадження № 61-46521св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Дніпровська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенська Інна Романівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОК-К",

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2018 року в складі колегії суддів:

Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року Дніпровська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенська І. Р. (далі - приватний нотаріус ДМНО Петрушенська І. Р. ), Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОК-К", в якому просила:

визнати недійсними договори дарування житлового будинку літера П-2, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3;

визнати недійсними договори дарування нежитлової будівлі літера О-2, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3;

визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок П-2, видане ТОВ "ПРОК-К";

визнати недійсним свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю літера О-2, видане ТОВ "ПРОК-К";

визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок літера П-2, видане ОСОБА_1;

визнати недійсним свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю літера О-2, видане ОСОБА_1;

повернути земельну ділянку, звільнити її від самочинних будівель і споруд шляхом знесення житлового будинку літера П-2, нежитлової будівлі літера О-2, приведення земельної ділянки у попередній стан, що існував до самочинного будівництва.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що у комунальній власності перебуває земельна ділянка по АДРЕСА_1. У липні 2016 року при її обстеженні було встановлено, що на ділянці самовільно, без відповідних дозволів та узгоджень, побудовано низку об'єктів нерухомості: житловий будинок літера П-2 загальною площею 187,8 м2, нежитлова будівля літера О-2 загальною площею 204,1 м2. Вказані об'єкти були побудовані ОСОБА_2

01 червня 2011 року Кіровським районним судом міста Дніпропетровська за позовом ОСОБА_2 за ним було визнано право власності на самочинне майно, а згодом зареєстроване таке право. 20 квітня 2014 року рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 01 червня 2011 року було скасовано, а у позові відмовлено.

Між тим, до скасування судового рішення самочинні об'єкти були неодноразово відчужені. Останнім власником є ОСОБА_1.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 січня 2018 року позовні вимоги Дніпровської міської ради задоволено:

- визнано недійсним договір дарування 1/2 частини житлового будинку літ. П-2 загальною площею 187,8 м2, житловою площею 38,9 м2, по АДРЕСА_1 від 12 вересня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Петрушенською І. Р., зареєстрований у реєстрі за № 3065, та скасовано державну реєстрацію права власності від 12 вересня 2014 року (запис №6984377, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 452545712101);

- визнано недійсним договір дарування 1/2 частини житлового будинку літ. П-2 загальною площею 187,8 м2, житловою площею 38,9 м2, по АДРЕСА_1 від 12 вересня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Петрушенською І. Р., зареєстрований у реєстрі за №3067, та скасовано державну реєстрацію права власності від 12 вересня 2014 року (запис № 6984606, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 452545712101);

- визнано недійсним договір дарування 1/2 частини нежитлової будівлі літ. О-2 загальною площею 204,1 м2 по АДРЕСА_1 від 12 вересня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Петрушенською І. Р., зареєстрований у реєстрі за №3073, та скасовано державну реєстрацію права власності від 12 вересня 2014 року (запис №6984992, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 452501012101);

- визнано недійсним договір дарування 1/2 частини нежитлової будівлі літ. О-2 загальною площею 204,1 м2 по АДРЕСА_1 від 12 вересня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Петрушенською І. Р., зареєстрований у реєстрі за №3070, та скасовано державну реєстрацію права власності від 12 вересня 2014 року (запис №6984820, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 452501012101);

- визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 187,8 м2, житловою площею 38,9 м2, по АДРЕСА_1 (індексний №29442864), видане 13 листопада 2014 року реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області ТОВ "ПРОК-К", та скасовано державну реєстрацію права власності від 13 листопада 2014 року (запис №7678162);

- визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. О-2 загальною площею 204,1 м2 по АДРЕСА_1 (індексний №29412956), видане 13 листопада 2014 року реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області ТОВ "ПРОК-К", та скасовано державну реєстрацію права власності від 13 листопада 2014 року (запис № 7670545);

- визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок літ. П-2 загальною площею 187,8 м2, житловою площею 38,9 м2, по АДРЕСА_1 (індексний №40768153), видане 16 липня 2015 року реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Прокоф'євій Н. С., та скасовано державну реєстрацію права власності від 26 червня 2015 року (запис №10443146, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 452545712101);

- визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. О-2 загальною площею 204,1 м2 по АДРЕСА_1 (індексний №~organization0~), видане 17 липня 2015 року реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Прокоф'євій Н. С., та скасовано державну реєстрацію права власності від 26 червня 2015 року (запис № 10446332, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 452501012101);

- ухвалено повернути земельну ділянку по АДРЕСА_1 власникові - Дніпровській міській раді, звільнивши її від самочинних будівель і споруд шляхом знесення житлового будинку літ. П-2 загальною площею 187,8 м2, житловою площею 38,9 м2, нежитлової будівлі літ. О-2 загальною площею 204,1 м2, та привести земельну ділянку у попередній стан, що існував до самочинного будівництва.

Суд першої інстанції виходив із того, оскільки спірна земельна ділянка була зайнята ОСОБА_2 самовільно (відповідно до рішень апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2014 року, яке набрало чинності та залишено без змін ухвалою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 березня 2015 року), з укладенням у подальшому правочинів з відчуження самочинного майна, побудованого на цій ділянці з порушенням земельного законодавства, а її власник - Дніпровська міська рада заперечує проти визнання права власності на самочинне будівництво за ОСОБА_2, то існують усі правові підстави для скасування всіх реєстрації та правочинів на право власності щодо спірної нерухомості, розташованої на земельній ділянці, належній Дніпровській міській раді, на підставі статті 376 ЦК України та статей 211 212 ЗК України.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 січня 2018 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд виходив із того, що право комунальної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 було припинено ще у 1932 році і до цього часу дана земельна ділянка є саме приватною власністю громадян. Позивачем не доведено, що порушені інтереси територіальної громади і що ці інтереси треба захищати саме обраний позивачем спосіб.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У жовтні 2018 року Дніпровська міська рада звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У своїй касаційній скарзі Дніпровська міська радавказує, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, не врахував, що відповідно до статті 7 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" від 05 лютого 2004 року № 1457-IV до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст належать усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності. Жилий будинок по АДРЕСА_1 складав житловий фонд, який перебував у віданні місцевих Рад народних депутатів, згідно з пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є комунальною власністю територіальної громади міста.

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог частини 3 статті 367 ЦПК України прийняв до уваги карти володіння денаціоналізованим нерухомим майном від 13 жовтня 1922 року та виписки із актів земельної реєстрації на земельну дільницю в місті Дніпро площею 1575 кв. м без надання відповідачем ОСОБА_2 доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції та оригіналів цих документів.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Дніпровської міської ради, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним і належав Дніпропетровській міській раді. ОСОБА_2 належали квартири НОМЕР_1, НОМЕР_2 у цьому будинку.

У 2010 році ОСОБА_2 у дворі вказаного будинку, на належній територіальній громаді земельній ділянці, самочинно побудував нежитлове приміщення літ. О-2 загальною площею 201,1 м2, житловий будинок літ. П-2 загальною площею 187,8 м2, житловою площею 38,9 м2 (том 1 а. с. 120,121,137-161,167).

27 грудня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська з позовом до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на вказане самочинне майно (цивільна справа № 2-1458/2011). 01 червня 2011 року судом було ухвалене рішення про визнання за ОСОБА_2 без акту введення в експлуатацію права власності на нежитлове приміщення літ. О-2 загальною площею 201,1 м2, житловий будинок літ. П-2 загальною площею 187,8 м2, житловою площею 38,9 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

25 липня 2011 року Кіровським районним судом міста Дніпропетровська у цивільній справі №2-1458/2011 за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на самочинне майно було ухвалене додаткове рішення, яким суд анулював право власності Дніпропетровської міської ради на нежитлові будівлі літ. Ж, З, М-1 та виключив відповідний реєстраційний запис з реєстрової книги Комунального підприємства "Дніпропетровське МБТІ" Дніпропетровської обласної ради.

05 серпня 2011 року право власності ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно було зареєстровано у Комунальному підприємстві "Дніпропетровське МБТІ" Дніпропетровської обласної ради.

12 вересня 2014 року за заявою ОСОБА_2 приватним нотаріусом ДМНО Петрушенською І. Р. було ухвалене рішення про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок літ. П-2 загальною площею 187,8 м2, житловою площею 38,9 м2, по АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

12 вересня 2014 року за заявою ОСОБА_2 приватним нотаріусом ДМНО Петрушенською І. Р. було ухвалене рішення про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на нежитлову будівлю літ. О-2 загальною площею 204,1 м2 по АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

12 вересня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір дарування, за яким остання отримання в дар 1/2 частину житлового будинку літ. П-2 загальною площею 187,8 м2, житловою площею 38,9 м2, по АДРЕСА_1.

Того ж дня між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір дарування, за яким остання отримала в якості дарунку іншу 1/2 частину зазначеного житлового будинку.

12 вересня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір дарування, за яким остання отримала в дар 1/2 частину нежитлової будівлі літ. О-2 загальною площею 204,1 м2 по АДРЕСА_1.

Того ж дня між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір дарування, за яким остання отримання в якості дарунку іншу 1/2 частину зазначеної нежитлової будівлі.

20 жовтня 2014 року апеляційним судом Дніпропетровської області за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 було ухвалене рішення про скасування рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 01 червня 2011 року та додаткового рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 25 липня 2011 року, відмовлено ОСОБА_2 у позові. При цьому судом апеляційної інстанції було встановлено, що спірне нерухоме майно є самочинним, до експлуатації не прийнято, в установленому порядку не зареєстровано, земельна ділянка під забудоване нерухоме майно у встановленому порядку позивачеві не надавалась.

13 листопада 2014 року ТОВ "ПРОК-К" реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 187,8 м2, житловою площею 38,9 м2, по АДРЕСА_1 (індексний №29442864). Підставою для видачі свідоцтва став акт приймання-передачі нерухомого майна від 16 жовтня 2014 року, згідно з яким ОСОБА_3 передала ТОВ "ПРОК-К" нерухоме майно як внесок до статутного капіталу ТОВ "ПРОК-К".

Того ж дня ТОВ "ПРОК-К" реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. О-2 загальною площею 204,1 м2 по АДРЕСА_1 (індексний №29412956). Підставою для видачі свідоцтва став акт приймання-передачі нерухомого майна від 16 жовтня 2014 року, згідно з яким ОСОБА_3 передала ТОВ "ПРОК-К" нерухоме майно як внесок до статутного капіталу ТОВ "ПРОК-К" (том 2 а. с. 209,210, том 3 а. с. 35,36).

04 березня 2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 постановив ухвалу про її відхилення та залишення рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2014 року без змін.

16 липня 2015 року ОСОБА_1 реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок літ. П-2 загальною площею 187,8 м 2, житловою площею 38,9 м2, по АДРЕСА_1 12 вересня 2014 року Дніпропетровську (індексний №40768153). Підставою для видачі свідоцтва став акт передачі-приймання нерухомого майна від 24 лютого 2015 року, згідно з яким ТОВ "ПРОК-К" передало ОСОБА_1 нерухоме майно як компенсацію її частки у статутному капіталі ТОВ "ПРОК-К" у зв'язку з її виходом зі складу засновників (учасників).

17 липня 2015 року ОСОБА_1 реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. О-2 загальною площею 204,1 м2 по АДРЕСА_1 (індексний №~organization1~). Підставою для видачі свідоцтва став акт передачі-приймання нерухомого майна від 24 лютого 2015 року, згідно з яким ТОВ "ПРОК-К" передало ОСОБА_1 нерухоме майно як компенсацію її частки у статутному капіталі ТОВ "ПРОК-К" у зв'язку з її виходом зі складу засновників (учасників).

28 липня 2016 року комісією управління правового забезпечення Дніпропетровської міської ради за результатами обстеження спірної земельної ділянки було складено акт №7/31-0716, згідно з яким на земельній ділянці розташований фундамент, двоповерхові капітальні будівлі з ґанками та двоповерхова капітальна будівля з одноповерховою капітальною прибудовою. Правовстановлюючі документи на вказані об'єкти відсутні.

На час ухвалення рішення судами попередніх інстанцій право власності на спірні об'єкти нерухомості у цілому зареєстровано за ОСОБА_1.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок про те, що "суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до частин 1 і 2 статті 51 ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини 1 та 2 статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій). Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини 2 статті 119 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина 2 статті 30 ЦПК України у вказаній редакції). Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина 1 статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій)".

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Пред'явивши, серед іншого, вимоги про визнання недійсними виданих товариству "ПРОК-К" свідоцтва про право власності на нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 187,8 м2, житловою площею 38,9 м2 від 13 листопада 2014 року (індексний №29442864), свідоцтва про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. О-2 загальною площею 204,1 м2 від 13 листопада 2014 року (індексний №29412956), розміщених по АДРЕСА_1; скасування державної реєстрації права власності від 13 листопада 2014 року (записи №7678162, №7670545) на ці об'єкти за ТОВ "ПРОК-К", позивач не зазначив у позовній заяві це товариство як відповідача і не заявляв відповідного клопотання в процесу розгляду справи про його залучення у такому статусі до участі у справі. У зв'язку з цим у задоволенні зазначених позовних вимог належить відмовити, оскільки вони пред'явлені до неналежного відповідача. Апеляційний суд відмовив у позові, в тому числі і в частині цих вимог, не з таких підстав, через що постанову суду апеляційної інстанції щодо мотивів відмови в задоволенні цієї частини вимог необхідно змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції постанови суду касаційної інстанції.

В іншій частині оскаржена постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з таких підстав.

Згідно з частинами 1 і 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що на належній позивачу земельній ділянці, самовільно зайнятій ОСОБА_2 при будівництві самочинного майна, розташовані житловий будинок літера П-2 загальною площею 187,8 м2, житловою площею 38,9 м2, та нежитлова будівля літера О-2 загальною площею 204,1 м2. Це підтверджує факт вибуття у незаконний спосіб з володіння позивача земельної ділянки та наявність для позивача перешкод у користуванні та розпорядженні нею.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що позивачем не було надано жодного достовірного, належного та допустимого доказу, що земельна ділянка за адресою по АДРЕСА_1, на якій ОСОБА_2 побудовано спірну нерухомість, взагалі належить Дніпровській міській раді та віднесена до земель комунальної власності відповідно до вимог статей 80 83 ЗК України та статей 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених статей 80 83 ЗК України, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному статей 80 83 ЗК України для постановлення ухвал суду першої інстанції (частина 2 статті 318 ЦПК України).

Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання (частина 5 статті 259 ЦПК України).

У пункті 6 частини 2 статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Тлумачення пункту 6 частини 2 статті 356, частин 1 -3 статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини 1 статті 44 ЦПК щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі №№346/5603/17 (провадження №61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18).

При цьому апеляційний суд, в порушення вимог статті 89, пункту 2 частини 4 статті 265, частини 2 статті 367 ЦПК України, в своєму рішенні, вирішуючи питання щодо належності спірної земельної ділянки, послався на карти володіння денаціоналізованим нерухомим майном від 13 жовтня 1922 року, виписку із актів земельної реєстрації на земельну дільницю в місті Дніпропетровську від 1932 року, долучених до справи, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції, а були додані ОСОБА_2 до його додаткових пояснень в суду апеляційної інстанції (т. 4, а. с. 108-114). Клопотання про долучення до справи копій зазначених документів ОСОБА_2 не заявлялось і це питання судом апеляційної інстанції не вирішувалось.

За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, оскаржена постанова суду апеляційної інстанції в частині мотивів відмови у визнанні недійсними свідоцтв про право власності на спірні будівлі, виданих товариству "ПРОК-К", скасування реєстрації права власності на ці об'єкти за цим товариством підлягає зміні з викладенням мотивувальної частини цього судового рішення щодо вказаної частини вимог в редакції постанови суду касаційної інстанції.

В іншій частині оскаржену постанову належить скасувати з направленням справи на новий розгляд, оскільки судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400 та 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2018 року в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними виданих товариству "ПРОК-К" свідоцтва про право власності на нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 187,8 м2, житловою площею 38,9 м2 від 13 листопада 2014 року (індексний №29442864), свідоцтва про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. О-2 загальною площею 204,1 м2 від 13 листопада 2014 року (індексний №29412956), розміщених по АДРЕСА_1; скасування державної реєстрації права власності від 13 листопада 2014 року (записи №7678162, №7670545) на ці об'єкти за ТОВ "ПРОК-К" змінити, виклавши мотивувальну частину постанови, що стосується цих вимог, в редакції постанови суду касаційної інстанції.

Постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2018 року в частині вирішення іншої частини позовних вимог скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2018 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук