Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.04.2019 року у справі №522/17658/17

Постанова

Іменем України

31 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 522/17658/17

провадження № 61-2787св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на заочне рішення Приморського районного суду міста Одеси від 15 травня 2018 року у складі судді Загороднюка В. І. та постанову Апеляційного суду Одеської області

від 11 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Кононенко Н. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4, звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") про визнання припиненою іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 18 червня 2007 року між

Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі -

АКІБ "УкрСиббанк "), правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_5 укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у розмірі

305 000 дол. США зі сплатою 12,5 % річних строком до 18 червня 2028 року.

Кредитне зобов'язання було забезпечене іпотечним договором, укладеним 18 червня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_5, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцями після якої є ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, опікуном якого є ОСОБА_3.

Після смерті ОСОБА_5 залишилося спадкове майно, яке обтяжене іпотекою та забезпечує виконання зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту від 18 червня 2007 року, проте ПАТ "УкрСиббанк", дізнавшись про відкриття спадщини, не пред'явив свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, у строки встановлені статтею 1281 ЦК України.

Отже, основне зобов'язання припинене у зв'язку зі смертю позичальника, тому іпотека за кредитним договором також підлягає визнанню припиненою, а пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців з пропуском встановленого чинним законодавством строку не є підставою для її поновлення.

На підставі викладеного ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4, просили визнати такою, що припинена іпотеку за іпотечним договором від 18 червня 2007 року, укладеним між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю. Д., зареєстрованим у реєстрі за № 2658.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 15 травня 2018 року позов задоволено.

Визнано такою, що припинена іпотека за іпотечним договором від 18 червня 2007 року, укладеним між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_5, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю. Д., зареєстрованим у реєстрі за № 2658.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що недотримання визначених статтею 1281 ЦК України строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

21 серпня 2014 року відповідач отримав заяву ОСОБА_1, якою останній повідомив банк про те, що ОСОБА_5 померла

ІНФОРМАЦІЯ_1, а 18 серпня 2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О. М. на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини заведено спадкову справу щодо майна

ОСОБА_5.

Отже, починаючи з 21 серпня 2014 року ПАТ "УкрСиббанк" було відомо про відкриття спадщини і розпочався сплив строку для пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців, проте банк пред'явив вимогу про погашення боргу до спадкоємців померлої ОСОБА_5 лише 27 березня 2015 року.

Оскільки ПАТ "УкрСиббанк" пред'явило вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, з порушенням строків, встановлених статтею 1281 ЦК України, то воно позбавлене права вимоги до цих спадкоємців.

Враховуючи той факт, що боржник ОСОБА_5 померла, а кредитором було пропущено шестимісячний строк для пред'явлення його вимог до спадкоємців, основне зобов'язання є припиненим, відповідно, іпотеку за іпотечним договором, також необхідно визнати припиненою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2018 року заочне рішення суду першої інстанції залишене без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що безпідставними є доводи апеляційної скарги, що у матеріалах справи відсутні докази отримання ПАТ "УкрСиббанк" 21 серпня 2014 року заяви ОСОБА_1 про те, що позичальник померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, Акціонерне товариство "УкрСиббанк", яке є правонаступником

ПАТ "УкрСиббанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати заочне рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Також в касаційній скарзі міститься клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною 5 статті 403 ЦПК України, оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що при розгляді справи судами належним чином не визначено зміст та характер спірних правовідносин, зокрема не здійснено розмежування грошових та забезпечувальних зобов'язань. Предмет спору стосується відносин іпотеки та регулюється положеннями Закону України "Про іпотеку" та умовами іпотечного договору.

Грошові зобов'язання (обов'язок повернути кредитні кошти) та забезпечувальні зобов'язання (права та обов'язки за договором іпотеки) відповідно до положень частини 1 статті 1218 ЦК України увійшли до складу спадщини та перейшли до спадкоємців, які прийняли спадщину.

Підстави припинення забезпечувального зобов'язання - іпотеки, визначені положеннями статті 17 Закону України "Про іпотеку", проте положення цієї норми не містять такої підстави для припинення іпотеки як смерть іпотекодавця.

Пропуск строку на пред'явлення вимог до спадкоємців (пропуск строку на пред'явлення грошової вимоги) сам по собі не припиняє іпотеку як забезпечувальне зобов'язання.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги, а не припинення зобов'язання, а також сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає у можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Права та обов'язки іпотекодавця переходять до спадкоємця незалежно від вчинення кредитором (іпотекодержателем) додаткових дій і зберігаються для особи, яка набула майно (спадкоємця) у тому ж обсязі, який існував на дату такого набуття.

Закон України "Про іпотеку" не передбачає для іпотекодержателя обов'язку вчинити дії після смерті іпотекодавця, оскільки права та обов'язки останнього переходять до спадкоємця в силу вимог статті 23 Закону України "Про іпотеку".

Крім того, суди безпідставно застосували до спірних правовідносин частину 1 статті 599 ЦК України, оскільки відносини за кредитним та іпотечним договорами не припинилися. Суд фактично вказав що іпотечне зобов'язання виконано належним чином, що не відповідає фактичним обставинам у справі та не підтверджується жодним доказом у справі.

Судами безпідставно та необґрунтовано здійснено посилання на

статтю 599 ЦК України, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин.

Суди дійшли помилкового висновку про задоволення позову у цій справі

з посиланням на висновки у справі № 522/22817/14-ц за позовом

ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки в указаній справі розглядалась вимога до спадкоємців про стягнення боргу, жодних висновків щодо забезпечувальних відносин, які виникли відповідно до іпотечного договору, судами не викладено.

Забезпечувальні відносини, які виникли на підставі іпотечного договору

від 18 червня 2007 року, не стосувались суті спору та не були предметом судового розгляду у справі № 522/22817/14-ц.

Місцевий суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, помилково ототожнює основне та забезпечувальне зобов'язання.

Суд мав на загальних підставах оцінити наявні у справі докази відносно припинення забезпечувального зобов'язання та не мав підстав посилатись на рішення суду у справі № 522/22817/14-ц як підставу припинення забезпечувального зобов'язання, оскільки в межах указаної справи оцінка забезпечувальному зобов'язанню не надавалась.

Суди безпідставно ухилились від встановлення фактичних обставин справи та їх правової оцінки, чим фактично порушили положення статей 263,

264 ЦПК України, оскільки саме суд має вирішити, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Доводи особи, яка подала клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Клопотання мотивоване тим, що висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) не узгоджується з положеннями статті 1281 ЦК України, оскільки за буквальним визначенням частини 4 статті 1281 ЦК України відбувається припинення не права, а припинення права вимоги (кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги).

При цьому, стаття 17 Закону України "Про іпотеку" визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця. Відтак, іпотека у зв'язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця не припиняється.

В даному випадку, додатково до розмежування грошових та зобов'язальних правовідносин необхідно розмежувати поняття "набуття права на спадщину" та "набуття права власності на предмет іпотеки".

Проте, право власності на конкретно визначене майно у складі спадщини, зокрема на об'єкт нерухомого майна виникає не з часу прийняття спадщини а з моменту отримання на нього свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Протягом шести місяців з моменту смерті спадкоємець не може оформити право власності на предмет іпотеки в силу прямої вказівки частини 1 статті 1298 ЦК України та до нього не може перейти право власності на предмет іпотеки у порядку статті 23 Закону України "Про іпотеку".

З цих же підстав, іпотекодержатель не може на протязі шести місяців з моменту смерті заявити вимоги до спадкоємця про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки юридично спадкоємець ще не оформив право власності на предмет іпотеки.

Більш того, до спливу шести місяців невідоме коло осіб, які фактично прийняли спадщину та їх частки, що виключає можливість подання позову про звернення стягнення на предмет іпотеки. Факт смерті первісного іпотекодавця виключає заявлення вимог до нього, оскільки така особа не може бути відповідачем у справі.

Майнові права на нерухоме майно (право на спадщину) не є набуттям права власності на предмет іпотеки. Відповідно, висновки про втрату банком права на звернення стягнення на предмет іпотеки не узгоджуються з положеннями законодавства, оскільки на протязі шести місяців з моменту смерті таке право не може бути реалізоване та захищене судом.

Реалізація права на звернення стягнення на майно за забезпечувальним зобов'язанням пов'язана з порушенням грошового зобов'язання. У разі настання ситуації, коли у правовідносинах помер іпотекодавець, а основний боржник не порушив зобов'язання, кредитор не зможе пред'явити вимоги до спадкоємців іпотекодавця, оскільки зобов'язання не є порушеним.

Натомість, за категоричними висновками Великої Палати Верховного Cуду такі вимоги слід пред'явити протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини і пропуск такого строку припиняє право.

При цьому, за постановою Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 569/1548/16-ц сформовано прямо протилежні висновки та вказано, що сплив строку пред'явлення вимог до спадкоємців не припиняє зобов'язання за іпотекою.

Крім того, у постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-786цс17, від 05 липня 2017 року у справі № 6-1840цс16 зазначено, що сплив визначеного статтею 1281 ЦК України строку пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги, а не припинення зобов'язання.

Існування неоднакової судової практики призводить до ухвалення різних за змістом судових рішень та не забезпечує реалізацію принципу передбачуваності судових рішень та порушує принцип єдності судової практики.

Доводи в частині відмінностей правового регулювання за положеннями статей 1281, 1282 ЦК України та статті 23 Закону України "Про іпотеку" є істотними та такими, що свідчать про наявність виключної правової проблеми.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах якої діє представник ОСОБА_6, та ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4, подали відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язаннями, а також припинення таких зобов'язань.

Такі висновки застосування норм матеріального права викладено в постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18).

Спадкоємці, приймаючи спадщину, стають іпотекодавцями і несуть відповідальність вказаним майном при умові дотримання іпотекодержателем (кредитором) вимог статей 1281, 1282 ЦК України, зокрема строків пред'явлення вимог. А тому доводи відповідача про те, що іпотека є дійсною у всіх випадках є необґрунтованими та зроблені без повного аналізу норм ЦК України та Закону України "Про іпотеку".

Великою Палатою Верховного Суду при розгляді справи № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) було сформовано правовий висновок про те, що сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язаннями, а також припинення таких зобов'язань, який застосований у справі, що розглядається.

Розглядаючи справу № 127/20962/15-ц (провадження № 61-21092св18), Верховний Суд у прийнятій постанові від 03 жовтня 2018 року також підтримав відповідні висновки та діяв у чіткій відповідності до сформованої практики.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу.

12 квітня 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 18 червня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_5 укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 305 000 дол. США зі сплатою 12,5 % річних строком до 18 червня 2028 року.

Кредитні зобов'язання були забезпечені іпотечним договором, укладеним

18 червня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_5, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

Згідно з пунктом 1.1 предмет іпотеки є власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу від 18 червня 2007 року.

Встановлено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси у справі № 522/12749/15-ц призначено ОСОБА_3 опікуном над малолітньою дитиною - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 є ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, опікуном якого є ОСОБА_3

Заявою від 21 серпня 2014 року ОСОБА_1 повідомив відповідача про смерть іпотекодавця.

Відповідно до витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О. М. 18 серпня 2014 року заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_5.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 21 липня 2017 року у справі № 522/22817/14-ц відмовлено у задоволенні позову

ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діяла у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 17 січня 2018 року залишено без змін рішення Приморського районного суду міста Одеси

від 21 липня 2017 року.

Постановою Верховного Суду від 17 липня 2019 року скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 17 січня 2018 року в частині позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_5

Провадження у справі за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_5, закрито.

У решті (щодо вимог до поручителя) рішення Приморського районного суду міста Одеси від 21 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 17 січня 2018 року залишено без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд при вирішенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, та застосовані норми права

Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначені у статті 403 ЦПК України.

Заявник просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною 5 статті 403 ЦПК України, оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Так, відповідно до частини 5 статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Заявник вказував на необхідність однакового тлумачення статей 1281,

1282 ЦК України та статті 23 Закону України "Про іпотеку", що свідчать про наявність виключної правової проблеми.

Зазначав, що під час розгляду справи у подібних правовідносинах суди дійшли протилежних висновків, а саме: одні вважають, що сплив строку пред'явлення вимог до спадкоємців не припиняє зобов'язання за іпотекою, а інші вважають, що сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язаннями, а також припинення таких зобов'язань.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 55-62 постанови

від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц та пункті 69.5 постанови

від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц дійшла висновку, що стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред'явлення кредиторських вимог до спадкоємців, застосовується і до кредитних зобов'язань, забезпечених іпотекою. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язаннями, а також припинення таких зобов'язань.

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїх постановах висновок щодо спірного питання - формування єдиної правозастосовчої практикиу подібних правовідносинах, тому в задоволенні вказаного вище клопотання необхідно відмовити.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статей 572, 575 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку"

іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому статті 23 Закону України "Про іпотеку".

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання та є додатковим зобов'язанням.

Позов обґрунтовували тим, що у спірних правовідносинах сплив шестимісячний строк пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців іпотекодавця, тому банк втратив право вимоги за іпотечним договором

в силу вимог статті 1281 ЦК України.

Як встановлено судами, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцями останньої є ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, опікуном якого є ОСОБА_3

ОСОБА_1 21 серпня 2014 року повідомив відповідача про смерть іпотекодавця.

У визначені статтею 1281 ЦК України строки іпотекодержатель не пред'являв свої вимоги до спадкоємців іпотекодавця.

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права й обов'язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину (частина 1 статті 1282 ЦК України).

Оскільки спадкодавець був і позичальником за кредитним договором, й іпотекодавцем за договором іпотеки, то після його смерті відбувається заміна за кредитним договором та договором іпотеки на спадкоємців, які прийняли у спадщину спадкове майно. Такі спадкоємці за визначених у законодавстві умов надалі несуть відповідальність за кредитним договором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги (частини 2 та 3 статті 1281 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами 2 і 3 статті 1281 ЦК України, позбавляється права вимоги (частина четверта вказаної статті).

Спадкоємці майнового поручителя стверджували, що ПАТ "УкрСиббанк" відповідно до частин 3 і 4 статті 1281 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, позбавлені права вимоги до них, оскільки саме 21 серпня 2014 року відповідач отримав заяву ОСОБА_1, якою останній повідомив банк про те, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, проте у визначений частиною 2 статті 1281 ЦК України строк (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вимоги до позивачів не пред'явив.

На підтвердження вказаних вимог, позивачі подали до суду, зокрема, заяву від 21 серпня 2014 року, якою ОСОБА_1 повідомив відповідача про смерть іпотекодавця, на якій міститься відтиск печатки відділення № 217 АК "УкрСиббанк".

Отже, дослідивши зібрані у справі докази, суди дійшли правильного висновку, що з 21 серпня 2014 року ПАТ "УкрСиббанк" було відомо про відкриття спадщини і розпочався сплив строку для пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців, проте банк пред'явив вимогу про погашення боргу до спадкоємців померлої ОСОБА_5 з порушенням строків, встановлених статтею 1281 ЦК України.

Відповідач не спростував заявлені позивачами вимоги належними та допустимими доказами, а також не заперечував щодо отримання від спадкоємця іпотекодавця вищевказаного повідомлення про відкриття спадщини, тому доводи банку обґрунтовано спростовано судами першої та апеляційної інстанцій.

Скасування Верховним Судом судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 522/22817/14-ц в частині вирішення позовних вимог до позичальника (якого було під час розгляду справи замінено на його спадкоємців), на які також посилалися суди попередніх інстанцій у цій справі, не може бути підставою для задоволення касаційної скарги, оскільки позивачами доведено заявлені вимоги поданими до суду доказами, яким надана належна правова оцінка.

Разом з тим, постановою Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 522/22817/14-ц не вирішувалося питання отримання відповідачем повідомлення про відкриття спадщини та пропуск строків, встановлених статтею 1281 ЦК України, та скасовано судові рішення в частині вирішення позовних вимог до позичальника з тих підстав, що відповідач

ОСОБА_5 померла, а ПАТ "УкрСиббанк" позовних вимог до спадкоємців із застосуванням норм спадкового права не заявляв. Представник ПАТ "УкрСиббанк" у заяві від 20 червня 2017 року, вже знаючи про смерть позичальника ОСОБА_5, просив розглянути раніше поданий позов (без зміни предмета спору та правових підстав) за відсутності позивача.

Стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред'явлення кредиторських вимог до спадкоємців, застосовується і до кредитних зобов'язань, забезпечених іпотекою. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язаннями, а також припинення таких зобов'язань.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та вказаний вище правовий висновок Великої Палати Верховного Судупри розгляді справи № 522/407/15-ц, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позову про припинення іпотеки.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що пропуск строку на пред'явлення вимог до спадкоємців (пропуск строку на пред'явлення грошової вимоги) сам по собі не припиняє іпотеку як забезпечувальне зобов'язання, оскільки стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред'явлення кредиторських вимог до спадкоємців, застосовується і до кредитних зобов'язань, забезпечених іпотекою. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язаннями, а також припинення таких зобов'язань.

Доводи касаційної скарги про те, що судами безпідставно та необґрунтовано здійснено посилання на статтю 599 ЦК України, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин, не заслуговують на увагу, оскільки судами задоволено позовні вимоги у зв'язку з пропуском банком строків, встановлених статтею 1281 ЦК України. При цьому не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина 2 статті 410 ЦПК України).

Cуди забезпечили повний та всебічний розгляд справи, врахували зазначені вище обставин та вимоги закону, встановили усі необхідні обставини, від яких залежало правильне вирішення спору, та дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для припинення іпотеки за іпотечним договором від 18 червня 2007 року, укладеним між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_5.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заочне рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ці судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 402, 403, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Акціонерного товариства "УкрСиббанк" про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4, до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання припиненою іпотеки, відмовити.

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення.

Заочне рішення Приморського районного суду міста Одеси від 15 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська