Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.05.2019 року у справі №336/2903/17

Постанова

Іменем України

06 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 336/2903/17

провадження № 61-8298св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Запорізька міська рада,

особа, що подала апеляційну скаргу - керівник Запорізької місцевої прокуратури № 1 в інтересах департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, Запорізької міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Кримської О. М., Бєлки В. Ю., Дашковської А. В., від 19 березня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Запорізької міської ради про визнання права забудовника в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову зазначав, що його дружині, ОСОБА_2, яка здійснювала підприємницьку діяльність з травня 2001 року до початку жовтня 2016 року, належав павільйон-крамниця по АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Вказаний павільйон був збудований у 2007-2008 роках на земельній ділянці, що була передана в оренду ОСОБА_2 відповідно до договору оренди землі від 14 квітня 2016 року строком до 26 серпня 2020 року та поновлений рішенням Запорізької міської ради від 26 серпня 2015 року.

Після завершення будівництва розпорядженням голови Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району № 2293-р від 15 серпня 2008 року "Про затвердження Акту технічної комісії про прийняття в експлуатацію павільйону-крамниці у складі торговельного комплексу за адресою: АДРЕСА_1" був затверджений вказаний акт.

Будівництво спірного об'єкту нерухомості є законним, з огляду на: виділення в установленому порядку його дружині земельної ділянки для будівництва; наявність договору оренди земельної ділянки з актом винесення в натурі її меж; прийняття об'єкта в експлуатацію; дотримання при будівництві будівельних норм і правил.

Проте, право власності на зазначений об'єкт не було зареєстровано з невідомих для нього причин.

Він в установленому законом порядку прийняв спадщину після смерті дружини шляхом подання заяви про прийняття спадщини нотаріусу, який при цьому відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на павільйон-крамницю як на нерухоме майно внаслідок відсутності його реєстрації.

За таких обставин позивач просив визнати за ним права та обов'язки забудовника в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 стосовно павільйону-крамниці, розташованої по АДРЕСА_1.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у складі судді Зарютіна П. В. від 21 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

У порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 визнано за ОСОБА_1 права та обов'язки забудовника павільйону-крамниці, розташованого по АДРЕСА_1.

Рішення суду мотивовано тим, що у зв'язку із прийняттям ОСОБА_1 в установленому законом порядку спадщини після смерті дружини, відсутності правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно та з огляду на відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, спадкові права позивача є порушеними і їх слід поновити шляхом визнання за ним прав та обов'язків забудовника на вказану нерухомість.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2019 року задоволено апеляційну скаргу керівника Запорізької місцевої прокуратури № 1 в інтересах департаменту Держаної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області та Запорізької міської ради.

Скасовано заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2017 року та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зведення на орендованій земельній ділянці капітальної споруди не погоджено із власником землі, умовами договору оренди земельної ділянки орендарю заборонено здійснювати на ній капітальне будівництво нерухомості, до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 не входить право забудови, а тому позовні вимоги про визнання права забудовника в порядку спадкування за законом не підлягають задоволенню.

Акт прийняття в експлуатацію малих архітектурних форм від 15 серпня 2008 року не є документом, що свідчить про отримання позивачем дозволу на будівництво та належно затвердженого проекту і не може підміняти дозвільні та проектні документи органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що прокурор не обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області та Запорізької міської ради, права яких не є порушеними. Спірна споруда не є тимчасовою або самочинно збудованою, а тому протилежний висновок суду є безпідставним. ОСОБА_2 в силу положень статті 331 ЦК України набула право власності на павільйон-крамницю, яке після її смерті підлягало спадкуванню ОСОБА_1.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 06 травня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 1972 до 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до витягу з протоколу засідання містобудівної ради при Головному управлінні архітектури та містобудування м. Запоріжжя № 329 від 15 листопада 2005 року узгоджено предпроектні проробки розташування торговельного комплексу у складі павільйону-крамниці та кіоску по АДРЕСА_1 для оформлення питання землекористування в установленому порядку та подальше проектування (а. с. 200, т.1).

Згідно з висновком № 428 від 24 січня 2006 року Головне управління архітектури та містобудування міської ради, розглянувши звернення приватного підприємця ОСОБА_2, та узгоджені предпроектні проробки розташування торговельного комплексу у складі продовольчого павільйону-крамниці та існуючого кіоску № АДРЕСА_1, вважало можливим надання даної земельної ділянки останній під розташування продовольчого павільйону-крамниці, в оренду строком на 5 років, з моменту прийняття рішення виконкому Запорізької міської ради, в межах, означених в додатку, за таких умов: виконати робочий проект на будівництво даного об'єкту у повному обсязі та узгодити його в установленому порядку на протязі 1 року; будівництво вести за узгодженим робочим проектом та завершити його в термін - 1 рік, з моменту прийняття рішення МВК; не допускати самовільного будівництва; завершити весь комплекс робіт по благоустрою та озелененню території (а. с 201, т.1).

Рішенням Запорізької міської ради № 7 від 15 лютого 2006 року надано дозвіл на підготовку матеріалів погодження місць розташування об'єктів згідно з переліком клопотань, згідно з додатком 1; надано згоду на розробку проектів відведення земельних ділянок згідно з переліком клопотань, згідно з додатком 2 (в тому числі приватному підприємцю ОСОБА_2 - продовольча павільйон-крамниця у складі торговельного комплексу, АДРЕСА_1) (а. с. 202, т.1).

30 травня 2006 року Запорізьким міським відділом Запорізької регіональної філії Центру державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_2 для розташування павільйону-крамниці у складі торговельного комплексу по АДРЕСА_1 (а. с. 203-208, т.1).

Згідно з висновком державної експертизи землевпорядної документації від 29 серпня 2006 року № 2636, землевпорядна документація (проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0054 га по АДРЕСА_1 приватному підприємцю ОСОБА_2 для розташування павільйону-крамниці у складі торговельного комплексу) в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам (а. с. 209, т.1).

Рішенням Запорізької міської ради № 61/16 від 31 січня 2007 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 приватному підприємцю ОСОБА_2; припинено тимчасово, строком на п'ять років, право користування присадибною ділянкою площею 0,0054 га (землі під житловою забудовою одно та двоповерховою), яка знаходиться в користуванні власників житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3; передано в оренду строком на п'ять років приватному підприємцю ОСОБА_2 земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:07:013:0048) площею 0,0054 га (землі під житловою забудовою одно та двоповерховою) по АДРЕСА_1 для розташування павільйону-крамниці у складі торговельного комплексу, в межах згідно з планом, що додається, за рахунок земельної ділянки, право користування якою тимчасово припиняється ОСОБА_2 та ОСОБА_3; зобов'язано приватного підприємця ОСОБА_2 завершити будівництво павільйону-крамниці в термін - 1 рік з моменту державної реєстрації договору оренди землі (а. с. 210, т.1).

24 травня 2007 року між Запорізької міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди землі (зареєстрований 06 червня 2007 року), відповідно до якого орендодавець, згідно із рішенням восьмої сесії п'ятого скликання Запорізької міської ради № 61/16 від 31 січня 2007 року, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0054 га для розташування павільйону-крамниці у складі торговельного комплексу по АДРЕСА_1. Строк дії договору - п'ять років (а. с. 221-224, т.1).

Згідно з актом № 1 технічної комісії по прийняттю в експлуатацію малих архітектурних форм (кіосків, павільйонів та інших тимчасових об'єктів), вирішено прийняти в експлуатацію павільйон-крамницю у складі торговельного комплексу по АДРЕСА_1 приватного підприємця ОСОБА_2. При цьому акт не містить відомостей щодо дозволу органів Держархбудконтролю на виконання будівельно-монтажних робіт (а. с. 218, т.1).

Розпорядженням голови Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради № 2293р від 15 серпня 2008 року затверджено акт технічної комісії по прийняттю в експлуатацію павільйону-крамниці у складі торговельного комплексу по АДРЕСА_1 приватного підприємця ОСОБА_2 (а. с. 219, т.1).

Рішенням Запорізької міської ради № 63/118 від 26 серпня 2015 року поновлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 договір оренди землі (кадастровий номер undefined) площею 0,0054 га (землі під житловою забудовою одно та двоповерховою) строком на п'ять років по АДРЕСА_1 для розташування павільйону-крамниці у складі торговельного комплексу в межах, раніше затверджених рішенням Запорізької міської ради № 61/16 від 31 січня 2007 року за рахунок земель Запорізької міської ради (а. с. 225, т.1).

14 квітня 2016 року між Запорізької міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди землі № 201607000100065, відповідно до якого орендодавець, згідно із рішенням шістдесятої сесії шостого скликання Запорізької міської ради № 63/118 від 26 серпня 2015 року, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0054 га для розташування павільйону-крамниці у складі торговельного комплексу по АДРЕСА_1. Договір укладено до 26 серпня 2020 року (а. с. 9-13, т.1).

Відповідно до пунктів 2,4,5 договору оренди землі від 14 квітня 2016 року земельна ділянка належить Запорізькій міській раді на праві комунальної власності. На земельній ділянці об'єкти нерухомого майна відсутні. Земельна ділянка передається в оренду разом з павільйоном-крамницею орендаря.

За змістом пункту 34.16. договору оренди землі від 14 квітня 2016 року, у випадку надання в оренду земельної ділянки для розташування тимчасових споруд, об'єктів, які не є об'єктами нерухомості, орендарю заборонено здійснювати капітальне будівництво нерухомості на орендованій земельній ділянці та/або здійснювати реконструкцію тимчасових споруд на об'єкти нерухомості без відповідної згоди Запорізької міської ради.

Пунктом 46 Договору передбачено відповідальність орендаря у випадку порушення ним вимог пункту 34.16. договору оренди землі, зокрема встановлено обов'язок орендаря звільнити ділянку від розташованих на ній капітальних самовільних споруд за власний кошт шляхом їх демонтування та/або знесення й приведення земельної ділянки в придатний для використання стан.

Згідно з висновком будівельно-технічного дослідження № 08-14-2018 від 09 серпня 2018 року, складеного будівельно-технічним експертом Редькиним Ю. М., по своїм конструктивним особливостям споруда павільйону-магазину, яка розташована в межах земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1/АДРЕСА_2, має заглиблені (нижче позначки поверхні землі) бетонні фундаменти. Виготовлення та встановлення споруди павільйону-магазину є будівництвом та відноситься до будівельно-монтажних робіт (а. с. 231-236, т.1).

Після смерті ОСОБА_2 06 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Ніколаєвською Л. Б. за заявою ОСОБА_1 заведена спадкова справа № 20/2016 (а. с. 53-74, т.1).

У листі приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Ніколаєвської Л. Б. № 17/01-16 від 06 лютого 2019 року, адресованому ОСОБА_1, зазначено, що на час видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, документів на павільон-крамницю, який був збудований самовільно не існувало, тому його і не було зараховано до спадкової маси і свідоцтво про право на спадщину не було видано (а. с. 79, т. 2).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.

Забудовник - особа, яка відповідно до закону отримала право власності або користування земельною ділянкою для містобудівних потреб та виконує передбачені законодавством дії, необхідні для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.

Таким чином, для спадкування прав забудовника спадкодавець за життя повинен набути у встановленому законодавством порядку право на забудову земельної ділянки.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Згідно із частиною 2 статті 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою, до якої, зокрема, належать павільйони.

Відповідно до положень статті 29 та частини 5 статті 34 Закону України "Про планування та забудову територій" дозвіл на виконання будівельних робіт надається Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю,

контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю.

З огляду на наведене, проведення реконструкції малої архітектурної форми, тобто, споруди без улаштування фундаменту, яка встановлюється тимчасово, вимагає отримання належного дозволу державного архітектурно-будівельного контролю та належно затвердженого проекту.

Відповідно до розділу І Правил забудови м. Запоріжжя, затверджених рішенням міської ради № 24 від 30 листопада 2007 року (далі - Правила), ці правила є обов'язковими для виконання всіма установами, підприємствами та організаціями міста, юридичними та фізичними особами незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, які здійснюють проектування та будівництво в місті Запоріжжя.

У пункті 3.5. Правил визначено порядок встановлення та функціонування тимчасових та інвентарних об'єктів (кіоски, павільйони, металеві гаражі тощо).

Відповідно до пункту 3.5.1. Правил тимчасовими визначаються споруди, не пов'язані з землею фундаментами, або розташовані на місцях перспективної забудови відповідно до містобудівної документації та визначені як тимчасові відповідними рішеннями Запорізької міської ради.

Пунктом 3.5.9. Правил прийняття в експлуатацію тимчасових споруд покладається на технічну комісію, що утворюється при районних адміністраціях міської ради за місцем знаходження об'єкту.

Відповідно до пунктів 4.4.2,4.4.3 Правил, згідно із положеннями статті 18 Закону України "Про основи містобудування" закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється. Зміна функціонального призначення та їх техніко-економічних показників вважається реконструкцією і потребує введення їх в експлуатацію згідно із вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243 "Про порядок прийняття в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів" та даних Правил.

Встановивши на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені, що дружина позивача ОСОБА_1 - приватний підприємець ОСОБА_2 за життя в установленому законом порядку не набула право забудовника спірного об'єкту нерухомості - павільйона-крамниці, розташованого по АДРЕСА_1, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем прав забудовника в порядку спадкування після смерті дружини стосовно цього об'єкту нерухомого майна. При цьому суд підставно врахував, що зведення на орендованій земельній ділянці капітальної споруди не було погоджено із власником землі, а умовами договору оренди земельної ділянки орендарю заборонено здійснювати на ній капітальне будівництво нерухомості.

Доводи касаційної скарги про неналежність цих доказів є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку акту № 1 про прийняття в експлуатацію малих архітектурних форм, що був виданий ОСОБА_2, правильно вказавши, що цей акт, який не містить відомостей щодо дозволу органів Держархбудконтролю на виконання будівельно-монтажних робіт, не свідчить, що дружина позивача отримала дозвільну документацію на забудову вказаної земельної ділянки, а отже і не набула права забудовника на неї.

Безпідставними є також доводи касаційної скарги щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів департаменту Держаної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області та Запорізької міської ради, права яких, на переконання позивача, не є порушеними.

Розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, суд апеляційної інстанції підставно зазначив, що рішенням суду першої інстанції порушено інтереси держави, оскільки при його ухваленні суд фактично перейняв на себе дискреційні повноваження компетентного органу державної влади - департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області щодо введення в експлуатацію об'єктів будівництва. Суд, визнавши права та обов'язки забудовника на павільйон-крамницю як об'єкт нерухомості, фактично вирішив питання про земельну ділянку, яка належить до комунальної форми власності. Наведене порушує інтереси держави та територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на вільне розпорядження земельною ділянкою у межах правомочностей власника.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судоми норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.

Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2019 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

В. В. Шипович