Історія справи

Постанова КЦС ВП від 14.05.2025 року у справі №686/20415/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 року

м. Київ

справа № 686/20415/24

провадження № 61-16505св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 11 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Янчук Т. О. та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30 грудня 2024 рокуу складі колегії суддів: Грох Л. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ в Хмельницькій області) про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року у справі № 560/9667/22 було задоволено позов її чоловіка ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Визнано протиправною бездіяльність та зобов`язано ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Хмельницькій області» від 27 травня 2021 року № 599 про розмір грошового забезпечення, з врахуванням виплачених сум.

Листом від 18 листопада 2022 року ГУ ПФУ в Хмельницькій області повідомило, що в результаті проведеного перерахунку ОСОБА_2 нарахована сума доплати за період з 01 грудня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 160 599,35 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, а позивачка є його єдиним спадкоємцем за законом.

14 березня 2024 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про виплату їй недоотриманої за життя чоловіка пенсії, однак отримала відмову, мотивовану тим, що з метою отримання коштів, нарахованих на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року у справі № 560/9667/22, необхідно звернутися до суду із заявою про заміну стягувача належним правонаступникам. А після винесення відповідного рішення суду звернутись до ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо виплати зазначених коштів.

Враховуючи викладене, посилаючись на те, що дії ГУ ПФУ в Хмельницькій області є неправомірними та такими, що перешкоджають реалізації її спадкових прав, ОСОБА_1 просила стягнути з ГУ ПФУ в Хмельницькій області на свою користь недоотриману пенсію в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сумі 160 599,35 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2024 року у складі судді Палінчака О. М. позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ГУ ПФУ в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сумі 160 599,35 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка як спадкоємець після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , має право на недоотриману пенсію відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положення яких узгоджуються зі змістом статті 1227 Цивільного кодексу України. При цьому доказів звернення до ГУ ПФУ в Хмельницькій області інших членів сім`ї померлого ОСОБА_2 протягом 6 місяців після його смерті не надано.

Короткий зміст судових рішень апеляційного суду

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції 18 жовтня 2024 року ГУ ПФУ в Хмельницькій області подало через підсистему «Електронний Суд» апеляційну скаргу.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Хмельницькій області залишено без руху та надано заявнику строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків, а саме для сплати судового збору у розмірі 1 927,19 грн.

09 листопада 2024 року ГУ ПФУ в Хмельницькій області подало до Хмельницького апеляційного суду через підсистему «Електронний Суд» заяву про виконання зазначеної ухвали суду та докази сплати судового збору у розмірі 1 927,19 грн.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 11 листопада 2024 року апеляційну скаргу ГУ УПФ в Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2024 року повернуто заявнику з підстав, передбачених пунктом 1 частини п`ятої статті 357 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що апеляційна скарга ГУ ПФУ в Хмельницькій області підписана та подана Лиманюк М. М. , однак надані документи не підтверджують її повноважень на підписання та подачу апеляційної скарги від імені ГУ ПФУ в Хмельницькій області, у тому числі наявність у неї трудових (посадових) обов`язків на вчинення таких процесуальних дій.

12 грудня 2024 року ГУ ПФУ в Хмельницькій області повторно подало через підсистему «Електронний Суд» апеляційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2024 року.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 17 грудня 2024 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Хмельницькій області залишено без руху та надано заявнику строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків, а саме для подання заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

На виконання вимог зазначеної ухвали 27 грудня 2024 року ГУ ПФУ в Хмельницькій області подало через підсистему «Електронний Суд» заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2024 року.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 30 грудня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2024 року з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що 27 грудня 2024 року ГУ ПФУ в Хмельницькій області подало на виконання ухвали суду заяву, в якій не зазначило інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2024 року.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

11 грудня 2024 року представник ГУ ПФУ в Хмельницькій області- Квятківська М. Ф. подала до Верховного Суду через підсистему «Електронний Суд» касаційну скаргу на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 11 листопада 2024 року про повернення апеляційної скарги, а 27 січня 2025 року - касаційну скаргуна ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30 грудня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, в яких просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційні скарги подані на підставі абзацу 6 частини другої статті 389ЦПК України та обґрунтовані тим, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних та необґрунтованих судових рішень.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ПФУ в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 11 листопада 2024 року про повернення апеляційної скарги та витребувано матеріали справи з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

10 лютого 2025 року справа № 686/20415/24 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ПФУ в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30 грудня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2025 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційна скарга ГУ ПФУ в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 11 листопада 2024 року про повернення апеляційної скарги мотивована тим, що воно в межах строку на апеляційне оскарження подало апеляційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2024 року, до якої було додано копію довіреності від 01 січня 2024 року № 2200-0903-8/366, а також сформовану в підсистемі «Електронний Суд» довіреність від 12 травня 2022 року, підписану керівником та дійсну на час подання апеляційної скарги. Однак суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що зазначені довіреності підписані керівником та не були скасовані на момент подачі апеляційної скарги, а отже є дійсними та підтверджують право представляти інтереси ГУ ПФУ в Хмельницькій області в судах будь-яких інстанцій. Тому висновок апеляційного суду про повернення апеляційної скарги заявнику є помилковим та необґрунтованим.

Касаційна скарга ГУ ПФУ в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30 грудня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження мотивована тим, що після того, як ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 11 листопада 2024 року апеляційну скаргу було повернуто заявнику воно діяло швидко, відповідно до ситуації, без невиправданих зволікань та 12 грудня 2024 року повторно подало апеляційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2024 року разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Тому висновок апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження є помилковим та необґрунтованим.

Відзиви на касаційні скарги не надійшли.

Фактичні обставини справи

18 жовтня 2024 року Лиманюк М. М. як представник ГУ ПФУ в Хмельницькій області подала через підсистему «Електронний Суд» апеляційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2024 року.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Хмельницькій області залишено без руху та надано заявнику строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків, а саме для сплати судового збору у розмірі 1 927,19 грн.

На виконання зазначеної ухвали суду 09 листопада 2024 року Лиманюк М. М. як представник ГУ ПФУ в Хмельницькій області подала через підсистему «Електронний Суд» заяву та докази сплати судового збору у розмірі 1 927,19 грн.

За змістом ухвали від 17 грудня 2024 року про повернення апеляційної скарги заявнику, суд апеляційної інстанції вважав, що надані Лиманюк М. М. документи не підтверджують наявність у неї повноважень на підписання та подачу апеляційної скарги від імені ГУ УПФ в Хмельницькій області, у тому числі належність у неї трудових (посадових) обов`язків на вчинення таких процесуальних дій, тому дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ГУ УПФ в Хмельницькій областіне може бути прийнята до розгляду та має бути повернута заявнику.

12 грудня 2024 року керівник ГУ ПФУ в Хмельницькій області - Квятківська М. Ф. повторно подала через підсистему «Електронний Суд» апеляційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2024 року та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому послалася на те, що вперше апеляційну скаргу було подано в межах строку на апеляційне оскарження через підсистему «Електронний Суд», а повернення апеляційної скарги з формальних підстав унеможливлює доступ до правосуддя для повного захисту прав та інтересів шляхом оскарження судового рішення.

Вважаючи наведені підстави пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними, апеляційний суд ухвалою від 17 грудня 2024 року залишив апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Хмельницькій області без руху та надав заявнику строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків, а саме для подання заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

На виконання вимог зазначеної ухвали 27 грудня 2024 року Лиманюк М. М. як представник ГУ ПФУ в Хмельницькій області подала через підсистему «Електронний Суд» заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2024 року, в якій зазначила, що строк на апеляційне оскарження було пропущено з поважних причин, а надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2024 року, апеляційний суд послався на те, що в заяві від 27 грудня 2024 року ГУ ПФУ в Хмельницькій області не зазначило інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно з абзацом 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги ГУ ПФУ в Хмельницькій області підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Вказаним вимогам закону оскаржувані судові рішення апеляційного суду не відповідають.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

Апеляційна скарга за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 356 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.

У частині п`ятій статті 357 ЦПК України визначено самостійні підстави неприйняття апеляційної скарги до розгляду та повернення її судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Відповідно до з частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

29 грудня 2019 року набрав чинності Закон України від 18 грудня 2019 року № 390-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежновід порядку їх створення»(далі - Закон№ 390-IX).

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частини третя та четверта статті 58 ЦПК України у редакції, чинній із 29 грудня 2019 року).

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 зазначила, що згідно з пояснювальною запискою до законопроєкту № 2261 від 15 жовтня 2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення в суді», який 18 грудня 2019 року ухвалили як Закон № 390-IX, право юридичної особи на особисте представництво у судах штатними працівниками скасувала реформа трьох процесуальних законів 2017 року, що негативно вплинуло на можливість юридичної особи здійснювати самопредставництво. Крім того, у кримінальному процесі збереглася можливість реалізації права на самопредставництво юридичної особи її працівником (частина друга статті 58 Кримінального процесуального кодексу України). Тому, ухвалюючи Закон № 390-IX, парламент поширив інститут самопредставництва юридичної особи в суді не тільки на її керівника або члена виконавчого органу, як це було починаючи з 15 грудня 2017 року, але й на будь-яку іншу особу, уповноважену на це за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом).

Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.

Такий підхід Великої Палати Верховного Суду був підтриманий в постанові Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі № 420/16521/21.

З аналізу наведеного вбачається, що наявність певних обмежень щодо обсягу дій під час самопредставництва юридичної особи (наприклад, права на укладення мирової угоди, яке може бути зарезервоване виключно за керівником юридичної особи) не позбавляє можливості здійснювати самопредставництво юридичної особи належно уповноваженою особою (членом керівного органу чи працівником, якому статутом, положенням чи іншим нормативним (не разовим) документом надано постійне повноваження представляти юридичну особу у зовнішніх відносинах).

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 440/14831/23.

Крім того, перед Великою Палатою Верховного Суду постало питання про те, яким чином для суду підтверджуються повноваження особи, через яку юридична особа діє в суді на засадах самопредставництва, та в постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 910/16580/23 (провадження № 12-30гс24) Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне конкретизувати власний висновок, викладений в ухвалі від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20, у зв`язку з чим вказала, що цей висновок підлягає уточненню в останній частині стосовно того, що наявність або відсутність у Єдиному державному реєстрі даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема, обсяг цих повноважень.

У справі, яка переглядається, встановлено, що вона є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

До апеляційної скарги на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2024 рокуЛиманюк М. М. було додано сформований 21 січня 2022 року у підсистемі «Електронний Суд» витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якому вказано Крупу О. В. як керівника ГУ УПФ в Хмельницькій області. Відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені ГУ УПФ в Хмельницькій області у порядку самопредставництва в цьому витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не зазначено.

Крім вказаних доказів на підтвердження своїх повноважень щодо підписання та подання апеляційної скарги Лиманюк М. М. надала також:

- Положення про юридичне управління ГУ УПФ в Хмельницькій області, затверджене наказом від 30 грудня 2022 року №573;

- наказ про призначення Лиманюк М. М. на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта відділу представництва інтересів в судах та інших органах № 2 юридичного управління від 06 червня 2023 року № 766-О;

- копію довіреності від 01 січня 2024 року № 2200-0903-8/366, якою, серед іншого, начальником ГУ УПФ в Хмельницькій області Крупою О. В. уповноважено Лиманюк М. М. здійснювати представництво інтересів ГУ УПФ в Хмельницькій області у судах;

- сформовану у підсистемі «Електронний Суд» довіреність від 12 травня 2022 року, якою начальником ГУ УПФ в Хмельницькій області Крупою О. В. надано Лиманюк М. М. повноваження представляти інтереси ГУ УПФ в Хмельницькій області в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи.

За змістом частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право:

1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;

2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;

3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;

5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;

6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Відповідно до частини восьмої статті 48 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що наведені вище норми та обставини свідчать про достатність доказів на підтвердження повноважень Лиманюк М. М. підписувати апеляційну скаргу від імені ГУ УПФ в Хмельницькій області.

Подібний підхід до аналізу функцій представника юридичної особи у порядку самопредставництва відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 760/25411/20 (провадження № 61-8736св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 07 вересня 2023 року у справі № 320/508/23 (провадження № К/990/28804/23), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 лютого 2024 року у справі № 420/16521/21 (провадження № К/990/23986/22).

Апеляційний суд вищенаведеного не врахував та безпідставно повернув апеляційну скаргу заявнику, вказавши на наявність обставин, передбачених пунктом 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Крім того, залишаючи ухвалою від 24 жовтня 2024 року первісно подану апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Хмельницькій області без руху, апеляційний суд виходив лише з відсутності доказів сплати судового збору у розмірі 1 927,19 грн та не зазначив про те, що надані Лиманюк М. М. документи не підтверджують наявність у неї повноважень на підписання та подачу апеляційної скарги від імені ГУ УПФ в Хмельницькій області.

Згідно частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»).

Кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 357 ЦПК України).

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу (частина четверта статті 357 ЦПК України).

Системний аналіз частини третьої статті 357 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що суд має право залишити апеляційну скаргу без руху з двох підстав: 1) якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або 2) якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку (у разі її неподання разом з апеляційною скаргою) або вказати інші підстави для поновлення строку (за умови визнання судом підстав, вказаних заявником у клопотанні про поновлення строку, неповажними).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд має керуватися тим, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише в тому випадку, якщо таке недотримання строків апеляційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року в справі № 1522/13227/12.

В постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 зазначено, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження, в разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

повторне подання апеляційної скарги відбулось у межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2020 року в справі № 9901/32/20 вказала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони в причинному зв`язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

У справі, яка переглядається, апеляційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2024 року ГУ ПФУ в Хмельницькій області вперше подало 18 жовтня 2024 року, тобто з дотриманням тридцятиденного строку його оскарження в апеляційному порядку.

Оскільки вищевказану апеляційну скаргу було повернуто заявнику ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 11 листопада 2024 року, то 12 грудня 2024 року ГУ ПФУ в Хмельницькій області повторно подало апеляційну скаргу на рішення місцевого суду та заявило клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому послалася на те, що вперше апеляційну скаргу було подано в межах строку на апеляційне оскарження.

Залишаючи апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Хмельницькій області без руху ухвалою від 17 грудня 2024 року, суд апеляційної інстанції вважав наведені підстави пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними.

Оскільки в заяві від 27 грудня 2024 року ГУ ПФУ в Хмельницькій області не навело інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2024 року, то апеляційний суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Однак, погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції неможливо з огляду на те, що повернення первісно поданої апеляційної скарги з дотриманням строків апеляційного оскарження, відбулося з порушенням наведених вище норм процесуального права.

За змістом статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин першої та другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року).

ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» (рішення від 06 грудня 2007 року) зазначив, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.

З огляду на викладене, повертаючи апеляційну скаргу та відмовляючи в подальшому у відкритті апеляційного провадження за повторно поданою апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, а також - порушив право заявника на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.

Частиною четвертою статті 406 та частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У зв`язку з допущеними апеляційним судом порушеннями норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про повернення апеляційної скарги та подальшої відмови у відкритті апеляційного провадження за повторно поданою апеляційною скаргою, оскаржувані судові рішення необхідно скасувати і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області задовольнити.

Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 11 листопада 2024 року про повернення апеляційної скарги та ухвалу цього суду від 30 грудня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович