Історія справи

Постанова

Іменем України

14 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 551/1027/17

провадження № 61-20364 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка»,

представники відповідача - Івашко Тетяна Федорівна, Анніна Катерина Костянтинівна,

третя особа - ОСОБА_8,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Астарта-Київ»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 15 січня 2018 року у складі судді Вергун Н. В. та постанову апеляційного суду Полтавської області від 27 березня 2018 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Одринської Т. В., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» (далі - ТОВ «Агрофірма «ім.. Довженка»), з участю третіх осіб: ОСОБА_8, товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Астарта-Київ» (далі - ТОВ «Астарта-Київ»), в якому просив визнати недійсним контракт, укладений 03 січня 2017 року між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» в особі представника вищого органу товариства - від імені якого діяв генеральний директор ТОВ «Астарта-Київ» ОСОБА_8, та ОСОБА_4

Позов мотивовано тим, що у зв'язку із зміною істотних умов праці, що передбачало продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору, 03 січня 2017 року між позивачем, як генеральним директором ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», та ТОВ «Астарта Київ» в особі представника вищого його органу генерального директора ОСОБА_8, укладено контракт, терміном дії до 31 грудня 2019 року. Укладання вказаного контракту позивач вважає незаконним, оскільки посада генерального директора, не відноситься до переліку працівників, які згідно з чинним законодавством мають працювати за контрактом, а положеннями статуту ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» не передбачено можливості укладання з генеральним директором такої форми трудового договору. У зв'язку з наведеним, позивач вважає, що вказаний контракт підлягає визнанню судом недійсним відповідно до вимог статті 9 КЗпП України.

Крім того, позивач посилався на те, що окремі умови, укладеного з ним контракту погіршують його становище, як працівника, порівняно із законодавством України про працю, та, як наслідок, порушують його права та інтереси.

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 15 січня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Полтавської області від 27 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що реалізуючи статутні повноваження, генеральний директор ТОВ фірми «Астарта - Київ» діяв в межах, наданої йому загальними зборами учасників, компетенції та 03 січня 2017 року уклав з позивачем, як генеральним директором товариства, контракт, як особливу форму трудового договору. Сторони були вправі укласти трудовий договір у формі контракту, відтак доводи позивача про невідповідність укладеного контракту вимогам трудового законодавства, з посиланням на те, що посада генерального директора товариства не відноситься до категорії осіб, які працюють за контрактом, - є безпідставними та необгрунтованими.

Передбачені контрактом умови трудового договору не погіршують становище позивача порівняно із законодавством про працю, а відступ від положень трудового законодавства не порушує його законні права та інтереси, тому підстави для визнання вказаного контракту недійсним на підставі статті 9 КЗпП Українивідсутні.

У касаційній скарзі, ОСОБА_4 в особі представника, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що спеціальна норма закону, яка дає право роботодавцю укладати контракт з керівником товариства, відсутня. Судами неправильно застосовано положення частини третьої статті 21 КЗпП України та частину четверту статті 65 ГК України. Висновки судів є помилковими і базуються на неправильному тлумачення даної норми ГК України, оскільки у частині четвертій статті 65 ГК України міститься лише загальне формулювання «укладається договір (контракт)» і при цьому ГК України не регулює питання, в яких саме випадках і з керівником якого підприємства укладається договір, а з яким - контракт. Помилковість висновків судів щодо тлумачення змісту даних норм підтверджується практикою застосування цих норм судом касаційної інстанції у подібних спорах, зокрема ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 березня 2014 року (у ЄДРСР № 37879450).

Суди не врахували, що для укладення контракту із керівником підприємства необхідна наявність саме спеціальної норми, проте у даному випадку (відносно керівника товариства, учасниками якого є приватні особи) така норма відсутня. Законодавство визначає наявність спеціальних норм щодо керівників державних підприємств, що є у державній власності», керівників державних ікомунальних закладів охорони здоров'я, керівника вищого закладу освіти та інші.

Судами неправильно застосовано положення статті 9 КЗпП України, а також помилково застосовано норми статей 505, 506 ЦК України та статті 21 Закону України «Про інформацію» до трудових відносин.

Крім неможливості укладення із позивачем контракту (що є окремою підставою для визнання його недійсним), позивач також наводив зміст пунктів (зокрема п.п. 2.2.2, 2.2.7, 2.2.8, 3.1, 4.3, 4.4, 4.9 та інші) контракту, які грубо порушують його трудові права і суттєво погіршують становище порівняно із законодавством.

Судами не враховано, що працівник не може нести трудові обов'язки після припинення трудових відносин, це суперечить суті трудового договору і свідчить про недійсність таких умов відповідно до статті 9 КЗпП України. За таких умов, суд мав визнати недійсними положення контракту, які передбачають їх дію після припинення трудових відносин.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції не мотивовані в частині відхилення обґрунтувань позивача про недійсність пунктів 2.2.2, 2.2.7, 2.2.8, 3.1, 4.3, 4.4, 4.9 контракту. Суди фактично залишили поза увагою, відсутність окремих документів і не ознайомлення із ними позивача, які він зобов'язаний дотримуватись згідно контракту, а також відсутність як юридичної особи «Агропромхолдингу» акти якого є обов'язковими для позивача в силу контракту.

Апеляційний судом здійснено розгляд справи без повідомлення учасників, і не наведено мотивів відхилення клопотання позивача про участь у судовому засіданні, яке містилось у апеляційній скарзі.

У відзиві на касаційну скаргу, відповідач не погодився з доводами позивача та просив залишити ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Інші учасники справи не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Установлено, що 03 січня 2017 року між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» в особі представника його вищого органу, генерального директора ТОВ фірма «Астарта - Київ» ОСОБА_8 та ОСОБА_4, як посадовою особою товариства, укладено контракт.

Вказаний контракт був укладений між раніше призначеним наказом № 81 від 26 грудня 2008 року на посаду генерального директора товариства ОСОБА_4 та товариством у зв'язку із змінами істотних умов праці, введених наказом № 64/2016 від 11 жовтня 2016 року, що передбачало можливість продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору.

Згідно статуту Товариства, затвердженого протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» від 18 травня 2016 року, товариство створено з метою здійснення господарської, фінансово-інвестиційної, комерційної та іншої діяльності з метою отримання прибутку.

Засновником товариства, окрім інших, являється ТОВ «фірма «Астарта - Київ». Керівництво поточною діяльністю товариства здійснює генеральний директор, який призначається і звільняється з посади загальними зборами учасників за поданням учасників (представників учасників), що визначено пунктами 19.1, 19.2 статуту.

Протоколом загальних зборів учасників від 26 грудня 2016 року вищим органом товариства визначено генерального директора ТОВ фірма «Астарта - Київ» ОСОБА_8

Відповідно до частини першої статті 65 ГК України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Частиною першою статті 62 ГК Українивизначено, що підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

За змістом частин четвертої, п'ятої та шостої статті 65 ГК України у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону.

Із викладеного слідує, що правовою підставою для укладення контракту з керівником юридичної особи незалежно від форм власності є стаття 65 ГК України.

На підставі вказаної норми, товариство мало право на укладення із ОСОБА_4 контракту, як особливої форми трудового договору з керівником підприємства в силу положень статті 21 КЗпП України та, відповідно до частини третьої цієї статті, встановлювати у ньому строк найму, права, обов'язки, відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

З урахуванням наведеного, безпідставними є доводи касаційної скарги позивача щодо неналежності посади генерального директора товариства до категорії осіб, які працюють за контрактом. Такі посилання зводяться до власного розуміння і тлумачення позивачем положень частини четвертої статті 65 ГК Українита спростовуються змістом наведеної норми, яка не містить заборони укладення контракту між суб'єктом господарювання та його керівником, а є імперативною та передбачає укладення контракту з керівником підприємства.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд правильно виходив з того, що здійснюючи статутні повноваження, генеральний директор ТОВ фірма «Астарта - Київ» ОСОБА_8, за наявності достатніх підстав уклав 03 січня 2017 року із ОСОБА_9, як генеральним директором ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», контракт, як особливу форму трудового договору.

Суд першої інстанції, висновки якого перевірив апеляційний суд, дав належну оцінку кожному з доводів позивача про невідповідність окремих частин контракту вимогам трудового законодавства, зокрема пунктам 2.2.2., 2.2.7, 2.2.8, 3.1, 4.3, 4.4, 4.9, 5.1, 6.2, 7.1, 7.3 - 7.5, перевірив зміст цих пунктів на предмет їх відповідності чинному законодавству та дійшов обґрунтованого висновку, що вказані умови трудового договору не погіршують становище позивача порівняно із законодавством про працю, а відступ від положень трудового законодавства не порушує його законні права та інтереси, у зв'язку із чим відсутні підстави для визнання вказаного контракту недійсним відповідно до положень статті 9 КЗпП України.

В силу вимог статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вдається до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваних рішеннях, не вирішує питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.

Посилання у касаційній скарзі позивача на розгляд справи апеляційним судом без належного повідомлення сторін та ненаведення мотивів відхилення поданого ним клопотання про участь у розгляді справи в судовому засіданні вбачаються необґрунтованими, оскільки суд апеляційної інстанції у прийнятій постанові навів мотиви розгляду справи в порядку письмового провадження без проведення судового засідання і повідомлення учасників справи з посиланням на положення частини тринадцятої статті 7, статті 369 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів про відсутність правових підстав для визнання трудового контракту недійсним не спростовують та на правильність прийнятих судових рішень не впливають.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 15 січня

2018 року та постанову апеляційного суду Полтавської області

від 27 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська