ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 522/21977/21

провадження № 61-7396св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Модернізм»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Модернізм» (далі - ТОВ «Модернізм»), у якому просив:

- визнати недійсним правочин, оформлений актом приймання-передачі нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бєльтюковою Є. М. 11 лютого 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 470-471, та рішення №1 одноосібного учасника (засновника) ТОВ «Модернізм», посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бєльтюковою Є. М. від 09 лютого 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 430;

- скасувати державну реєстрацію прав, а саме державну реєстрацію права власності ТОВ «Модернізм» на нежитлове приміщення загальною площею 304,6 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 206569051101, яка проведена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 лютого 2021 року о 17:50:37 державним реєстратором приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луб І. В., номер запису про право власності: 40537786;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення загальною площею 304,6 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 206569051101.

У позовній заяві ОСОБА_1 також заявлено клопотання про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , шляхом заборони відповідачу ТОВ «Модернізм» здійснювати розпорядження цим приміщенням.

Клопотання про забезпечення позову обґрунтовано тим, що у лютому 2021 року ОСОБА_2 здійснив відчуження нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Модернізм».

Заявник зазначив, що ОСОБА_2 мав перед ним борг на суму 1 000 000 доларів США і здійснив відчуження указаного нежитлового приміщення з метою ухилення від виконання зобов`язань з повернення указаної суми заборгованості.

Наявність невиконаного зобов`язання ОСОБА_2 позивач підтвердив копією розписки від 23 липня 2013 року, копією постанови Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2021 року у справі № 520/11876/19.

На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що відповідач ТОВ «Модернізм» до ухвалення рішення у справі матиме можливість відчужити майно, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в подальшому та призведе до обмеження його прав на ефективний судовий захист.

Посилаючись на викладені обставини, заявник просив задовольнити заяву.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт шляхом заборони здійснювати розпорядження на нежитлове приміщення, загальною площею 304,6 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 206569051101, власником якого є ТОВ «Модернізм».

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що накладення арешту на спірне нежитлове приміщення шляхом заборони ТОВ «Модернізм» здійснювати розпорядження ним, є виправданим заходом, який забезпечить можливість як розгляду цієї справи, так і реального виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а також забезпечить ефективне поновлення порушених прав заявника та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивача.

При цьому суд зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до вчинення нової реєстраційної дії щодо нежитлового приміщення, яке є предметом оспорюваного правочину, що у свою чергу унеможливить виконання рішення суду і захист прав та інтересів у разі задоволення позову.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «Модернізм» 22 грудня 2021 року через засоби поштового зв`язку оскаржило її в апеляційному порядку.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 січня 2022 року відкрито провадження за вказаною апеляційною скаргою.

08 лютого 2022 року справа надійшла до апеляційного суду.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Модернізм» про визнання недійсним правочину та рішення, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності залишено без розгляду. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті судом на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2021 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 17квітня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Модернізм» задоволено частково, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2021 року скасовано.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, апеляційний суд виходив з того, що заявлені у цій справі позовні вимоги не підлягають забезпеченню шляхом накладенням арешту на майно відповідача, а накладення арешту шляхом заборони здійснювати розпорядження є неправильним формулюванням.

Разом із цим, під час апеляційного перегляду апеляційним судом установлено, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2023 року у цій справі позов ОСОБА_1 залишено без розгляду за заявою позивача та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті судом на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2021 року.

Тому нове судове рішення по суті заяви про забезпечення позову суд апеляційної інстанції не ухвалив, однак констатував незаконність оскаржуваної ухвали.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2023 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року, у якій заявник просить оскаржуване судове рішення скасувати, направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про закриття апеляційного провадження у справі за наслідками розгляду апеляційної скарги ТОВ «Модернізм»на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2021 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм цивільного процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи, та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

30 червня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 листопада 2023 року у зв`язку з відставкою судді Яремка В. В. справу № 522/21977/21 розподілено колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

Приймаючи до уваги, що накладення арешту шляхом заборони здійснювати розпорядження на нежитлове приміщення не є видом забезпечення позову, яке належним чином забезпечить позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, суд апеляційної інстанції, установивши під час апеляційного перегляду справи, що позов ОСОБА_1 залишено без розгляду за заявою позивача, дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для скасування ухвали про забезпечення позову без ухвалення нового судового рішення по суті заяви.

Доводи касаційної скарги про необхідність закриття апеляційного провадження у справі у зв`язку із тим, що ухвала суду першої інстанції про вжиті заходи забезпечення позову вичерпала свою дію, є необґрунтованими, оскільки на час звернення до суду з апеляційною скаргою та надходження справи до апеляційного суду ухвалу про скасування заходів забезпечення позову Приморським районним судом м. Одеси постановлено не було.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов