Історія справи

Постанова КЦС ВП від 02.01.2019 року у справі №641/1195/15ц

Постанова

Іменем України

13 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 641/11195/15-ц

провадження № 61-23468св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н.О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 30 січня 2017 року у складі суддів: Гуцал Л.В., Піддубного Р. М., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про розірвання договору дарування.

В обгрунтування своїх вимог зазначала, що з травня 1997 року перебувала в шлюбі з відповідачем. У 2006 році за договором купівлі-продажу вона придбала квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира). 23 лютого 2011 року за договором дарування вона передала вказану квартиру безоплатно у власність своєму чоловікові ОСОБА_5, при цьому вони домовились, що зазначена квартира буде подарована їхньому сину ОСОБА_6 на повноліття.

Виходячи з того, що ОСОБА_5 не виконав свою обіцянку та не подарував квартиру сину, має боргові зобов'язання перед банком, зруйнувавши у вказаній квартирі стіни, в ній не проживає сам і позбавляє можливості її з сином проживати у квартирі, посилаючись на те, що предмет дарування має для неї велику цінність і пам'ять, просила суд розірвати договір дарування від 23 лютого 2011 року, укладений між нею та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 28 лютого 2011 року, повернути їй квартиру в натурі та скасувати реєстрацію права власності на неї за ОСОБА_5

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2016 року в складі судді Колодяжної І. М. позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено, розірвано договір дарування від 23 лютого 2011 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дорогій В. А. та зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 28 лютого 2011 року, повернуто ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 та скасовано реєстрацію права власності на неї за ОСОБА_5 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю позивачем наявності загрози безповоротної втрати переданого в дар майна, та що це майно має для позивача велику немайнову цінність.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 30 січня 2017 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Рішення апеляційного суду мотивовано недоведеністю позовних вимог.

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Харківської області від 30 січня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції про задоволення її позовних вимог. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним та не обґрунтованим, оскільки суд, вирішуючи спір, неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано з Комінтернівського районного суду м. Харкова зазначену справу.

27 липня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла зазначена справа.

У травні 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду.

На час розгляду касаційної скарги ОСОБА_4 заперечення/відзиви не надходили.

Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 627, 628 ЦК України).

Суди встановили, що з 07 травня 1997 року сторони перебували у шлюбі, який 09 лютого 2015 року розірвано. Після розірвання шлюбу позивач змінила прізвище з «Бахмут-Галічева» на дошлюбне «Бахмут».

23 лютого 2011 року під час перебування у шлюбі позивач передала безоплатно у власність відповідача квартиру АДРЕСА_1. Вказаний договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дорогій В. А., реєстровий № 358.

28 лютого 2011 року ОСОБА_5 у встановленому законом порядку зареєстрував своє право власності на отриману в дар квартиру.

Як на підставу позовних вимог позивач посилалась на частину другу статті 727 ЦК України та зазначала, що дії відповідача, який не виконав свою обіцянку подарувати квартиру на повноліття сину, зруйнував стіни в квартирі та має боргові зобов'язання перед банком, можуть призвести до втрати дарунку, та втрати нею та її сином житла. Позивач також посилалась на те, що предмет дарування має для неї велику цінність та пам'ять.

Частина друга статті 727 ЦК України визначає право дарувальника вимагати розірвання договору дарування, якщо обдарований створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.

Належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, та що цей дарунок має для дарувальника велику немайнову цінність, позивач суду не надала.

Посилання позивача на те, що ОСОБА_5 не виконав свою обіцянку та не подарував квартиру сину, не може бути підставою для розірвання спірного договору, оскільки зі змісту договору вбачається, що обдаровуваний ОСОБА_5 не брав на себе обов'язку вчинити певні дії майнового характеру (стаття 725 ЦК України), зокрема відчужити квартиру на користь свого сина по досягненню ним повноліття. Крім того, відповідно до статті 726 ЦК України порушення обдаровуваним виконання обов'язку на користь третьої особи є самостійною підставою для розірвання договору, яка не заявлялась позивачем у даній справі.

Наявність кредитної заборгованості ОСОБА_9 перед банком та інші обставини, на які посилається позивач, не дають підстав для висновку про наявність загрози безповоротної втрати дарунку в розумінні частини другої статті 727 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції, виходячи з того, що позивач не надала суду доказів на підтвердження пред'явлених вимог дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позову про розірвання договору дарування.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права, оскільки ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судами з додержанням норм процесуального права, що виходить за межі компетенції касаційного суду.

Інші доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на обставини чи докази, якими спростовуються встановлені судом обставини.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 30 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат